Постанова 4874 № 902/108/26

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 року Справа №902/108/26 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючий суддя Мельник О.В. суддя Петухов М.Г. суддя Олексюк Г.Є. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Вінницької області від 06.04.2026 (суддя Тварковський А.А., повне рішення складено 06.04.2026) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Вінницької обласної прокуратури про стягнення 246179,28 грн ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Вінницької області від 06.04.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Вінницької обласної прокуратури 206267,7 грн основного боргу, 16088,16 грн пені, 3719,81 грн 3% річних, 4015,46 грн інфляційних втрат та 2954,15 грн витрат на сплату судового збору. У стягненні 16088,15 грн пені відмовлено. Судом встановлено, що позивач як постачальник виконав свої зобов`язання за договором щодо передачі природного газу за спірний період січня-квітня 2025 року, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу. У свою чергу, споживач своє зобов`язання за договором в частині здійснення оплати за отриманий природний газ у березні-квітні 2025 року на суму 206267,70 грн не виконав, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять. Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 206267,7 грн основного боргу є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню судом. Крім того, із врахуванням ст.549, 550, 611, 625 ЦК України, п.7.2. договору, та здійснивши перевірку інфляційних втрат, 3% річних та пені, суд встановив, що розрахунок позивача таких складових заборгованості перебуває в межах розрахунку суду. Разом з тим, враховуючи встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом наданим ст. 551 ЦК України, суд зазначив про необхідність зменшення розміру пені на 50%. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають 3719,81 грн - 3% річних; 4015,46 грн - інфляційних втрат, а також 16088,16 грн - пені. У задоволенні позову в частині стягнення з Вінницької обласної прокуратури 16088,15 грн пені суд відмовив з підстав зменшення її розміру. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені 16088,15 грн задоволити. Апелянт, зокрема, вказує, що суд неправильно застосував у спірних правовідносинах норми ч.1 ст.550, ч.3 ст.551 ЦК України, порушив норми процесуального права, а саме ч. 6 ст. 236 ГПК України, а також нез`ясував обставин, що мають значення для справи. Вважає, що недоліком оскаржуваного рішення є відсутність належного обґрунтування не стільки самого права суду на зменшення розміру неустойки, скільки визначеного судом розміру такого зменшення. На думку апелянта, посилання на те, що питання зменшення неустойки та визначення її остаточного розміру належить до дискреційних повноважень суду, не звільняє останній від обов`язку навести мотиви, які стали підставою для відповідного висновку. У будь-якому випадку судове рішення має містити належне обґрунтування причин, з яких суд дійшов висновку про необхідність зменшення неустойки саме на визначений ним розмір, із посиланням на встановлені обставини справи та оцінені докази. Позивач зауважує, що з матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено оспорювання відповідачем і визнання недійсним пункту договору, яким чітко та однозначно передбачено порядок нарахування позивачем пені, а тому обов`язок відповідача зі сплати вказаної пені підлягає виконанню в силу вимог ст. 204, 612, 629 ЦК України. Крім того, зазначає, що за судовим рішенням у даній справі було стягнуто з відповідача лише 50% від суми нарахованої пені за договором, що не є дотриманням принципу співмірності, справедливості, пропорційності та нівелює саму суть та призначення даної санкції та є по суті звільненням від відповідальності відповідача за невчасне виконання договору. Скаржник також вказує, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що сплата пені у розмірі 32176,31 грн може унеможливити виконання відповідачем інших зобов`язань, зокрема, щодо виплати заробітної плати працівникам чи розрахунків з іншими кредиторами, або що такий фінансовий тягар є для нього надмірним чи непосильним. Відповідні висновки суду першої інстанції ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними доказами, наявними у матеріалах справи. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що заявлена до стягнення сума пені є співмірною як вартості поставленого товару, так і фінансовим показникам діяльності відповідача. Її стягнення не створює реальної загрози господарській діяльності останнього та не може об`єктивно призвести до втрати ним ліквідності чи платоспроможності. Відтак, відсутні підстави вважати заявлену суму пені надмірною порівняно з розміром погашеної заборгованості або такою, що потребує зменшення. У відповідності до ст.263 ГПК України відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, вказує, що спожитий у березні-квітні 2025 року у кількості 12,09597 тис. куб. м на суму 206 267,73 грн природний газ Вінницькою обласною прокуратурою не оплачено у зв`язку з незалежних від неї об`єктивних причин. Відповідач посилається на те, що Вінницька обласна прокуратура була позбавлена можливості діяти відповідно до п.2.4 договору, оскільки зазначений договір укладено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування". Вважає, що особливості здійснення розрахунків бюджетними установами свідчать про відсутність вини обласної прокуратури у нездійсненні своєчасного розрахунку за спожитий у березні-квітні 2025 року природний газ. При цьому, відповідач зазначає, що Вінницька обласна прокуратура зверталася до постачальника як у телефонному режимі, так і шляхом направлення листа щодо врегулювання питання наявної заборгованості за спожитий природний газ, однак позивач не вжив належних заходів для оперативного обговорення та врегулювання ситуації, що склалася, а тому вказане свідчить про недобросовісну поведінку, не спрямовану на покриття реальних збитків, оскільки про неможливість за виниклих обставин здійснити оплату позивачу було відомо. Оскільки обласна прокуратура є бюджетною організацією та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, її фінансова діяльність здійснюється у врегульованому державою порядку, зазначає, що борг виник внаслідок особливостей фінансового забезпечення господарської діяльності прокуратури, вина відповідача у несвоєчасній оплаті товару за договором відсутня, що правомірно враховано судом при зменшенні розміру нарахованої позивачем пені. Відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Вінницької області від 06.04.2026 залишити без змін. Враховуючи приписи абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Вінницької області від 06.04.2026 у справі №902/108/26 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та Вінницькою обласною прокуратурою (споживач) укладено договір № 01-8306/24-БО-Т постачання природного газу (а.с.11-16), за умовами п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити його на умовах цього договору. Згідно з п.3.5. договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Відповідно до пп.3.5.2. п.3.5. договору, на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акта зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.п. 3.5.3. п. 3.5. договору). За положеннями п.п. 3.5.4. п. 3.5. договору, у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними споживача та даними остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього договору. Згідно з п. 4.1. договору, ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн. Пунктом 5.1. договору визначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору. Відповідно до п.7.2. договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. 05.02.2025 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору (а.с.16 зворот, 17), відповідно до якої внесено зміни до п. 4.1. договору в частині збільшення тарифу на послуги транспортування природного газу, внаслідок чого всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, склала 17 052,60 грн. На виконання умов договору позивач у період з січня по квітень 2025 року здійснив поставку Вінницькій обласній прокуратурі природного газу загальною вартістю 583095,30 грн, що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу за період січень-квітень 2025 року (а.с.19-20 зворот). Поряд з цим, акти приймання-передачі природного газу за березень та за квітень 2025 року не підписані споживачем, хоча постачальник направляв споживачу примірники актів приймання-передачі за вказаний період, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та відповідними накладними АТ "Укрпошта. Водночас, обсяг фактичного споживання відповідачем природного газу, який вказаний в спірних актах приймання-передачі природного газу, підтверджується листом Оператора ГТС від 07.01.2026 та Інформацією щодо остаточної алокації відборів природного газу споживачем з ЕІС- кодом як суб`єкта ринку природного газу 56XS00002Р9Р9004. Відповідно до копій платіжної інструкції та виписки по рахунку позивача, споживач здійснив часткову оплату за отриманий природний газ за договором (у січні-лютому 2025 року) на суму 376827,6 грн (а.с.25-26). Враховуючи несплату вартості отриманого споживачем природного газу у березні-квітні 2025 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось з даним позовом до суду. Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, колегія суддів враховує, що позивач оскаржує рішення Господарського суду Вінницької області від 06.04.2026 у справі №902/108/26 лише в частині відмови у стягненні 16088,15 грн пені. Відтак, з урахуванням положень ст. 269 ГПК України щодо меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції, приймаючи до уваги доводи та вимоги апеляційної скарги позивача, рішення суду першої інстанції в частині 206267,70 грн основного боргу, 3719,81 грн 3% річних, 4015,46 грн інфляційних втрат, апеляційним судом не переглядається. Оцінюючи доводи апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" щодо безпідставного зменшення розміру пені на 50%, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. За змістом цієї норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (постанова Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №909/321/24). Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Застосоване у ст.551 ЦК та ст.233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК та ст.233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21). Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об`єднана палата) у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Об`єднана палата у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначила, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ст.233 ГК та ст.551 ЦК, тобто у межах судового розсуду. Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлених на підставі належної оцінки доказів і доводів сторін з урахуванням конкретних обставин справи, а також принципів розумності, справедливості й пропорційності. Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Із урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Вінницькою обласною прокуратурою, позивач нарахував пеню за неналежне виконання споживачем умов договору в сумі 32176,31 грн. Колегія суддів зазначає, що з аналізу мотивувальної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що, дійшовши висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50 %, суд першої інстанції не навів жодних виняткових обставин, які б обґрунтовували застосування такого права, а також не зазначив правових підстав для зменшення її розміру. Крім того, суд, зазначаючи в оскаржуваному рішенні про необхідність належного обґрунтування та підтвердження відповідними доказами підстав для зменшення заявлених вимог, фактично не забезпечив дотримання цих вимог при ухваленні рішення, оскільки не надав належної оцінки доказам і доводам сторін з урахуванням конкретних обставин справи та їх винятковості. Всупереч вимогам ст.236 ГПК України щодо мотивованості судового рішення не навів конкретних обставин справи та причин, які б свідчили про надмірність заявленої суми, фактично обмежився лише загальним посиланням на норми права та правові висновки Верховного Суду щодо можливості такого зменшення. Водночас, апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, зокрема, умови договору про постачання природного газу з урахуванням додаткових угод до нього та зміст позовної заяви, не встановив обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми пені, оскільки її розмір погоджений сторонами п.7.2. договору не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, як це передбачено законом, та становить 15,60% від суми простроченого основного боргу. Водночас, розмір нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат не свідчить про надмірний обсяг відповідальності відповідача. Також колегія суддів враховує, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст.76, 77 ГПК України на підтвердження негативного фінансового стану, які б свідчили про об`єктивну неможливість виконання належним чином взятих зобов`язань згідно умов договору, або того, що сплата пені у повному обсязі унеможливить виконання ним інших зобов`язань або спричинить для нього надмірне чи непропорційне фінансове навантаження. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач допустив значний строк прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, а заборгованість залишається непогашеною, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду. Враховуючи встановлену відсутність очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми пені, з огляду на те, що її розмір погоджено сторонами у п.7.2 договору, беручи до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, а також відсутність належного мотивування та доказового обґрунтування зменшення господарським судом пені на 50 %, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність виняткових (надзвичайних) обставин у спірних правовідносинах та як наслідок відсутність підстав для зменшення розміру пені. Із врахуванням встановленого факту прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань за договором, апеляційний суд вважає, що позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню, передбачену договором, оскільки такі нарахування є стимулюванням належного виконання договірних зобов`язань, та мають компенсаційний характер відповідного заходу відповідальності. З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру пені з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, що свідчить про наявність правових підстав для стягнення обґрунтовано заявленого розміру пені в сумі 32176,31 грн. Пунктом 2 ч.1 ст.275 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до п.2, 4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені, визначивши обґрунтованим стягнення 32176,31 грн пені. У решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Із врахуванням приписів ст.129 ГПК України, а також з підстав задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача. Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Вінницької області від 06.04.2026 у справі №902/108/26 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 06.04.2026 у справі №902/108/26 в частині стягнення пені змінити та викласти його в наступній редакції: "Стягнути з Вінницької обласної прокуратури (21050, м.Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) 32176,31 грн пені.".

3. У решті рішення Господарського суду Вінницької області від 06.04.2026 у справі №902/108/26 залишити без змін.

4. Стягнути з Вінницької обласної прокуратури (21050, м.Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) 3993,60 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Господарському суду Вінницької області видати судовий наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Мельник О.В. Суддя Петухов М.Г. Суддя Олексюк Г.Є.