Постанова 4819 № 766/8011/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 грудня 2021 року м. Херсон Справа № 766/8011/21 Провадження № 22-ц/819/1351/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя доповідач)Воронцової Л. П. суддів:Полікарпової О. М. Пузанової Л.В. секретарСавицька А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-фактор» на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 20 травня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, (особи, які можуть отримати статус учасника справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-фактор»), В С Т А Н О В И В: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, особи, які можуть отримати статус учасника справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-фактор». В обґрунтування заяви зазначив, що йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 , яка була предметом іпотечного забезпечення за кредитом від 20 грудня 2005 року №ML-400/571/2005КН з додатковими договорами №1 від 03.04.2009 p., № 2 від 08 жовтня 2009 p. № 3 від 16 липня 2014 р., що був виданий в іноземній валюті АТ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого стало ПАТ «ОТП Банк». 06 лютого 2017 року ПАТ «ОТП Банк» звернулося до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. В 2021 році в межах розгляду даної справи від ТОВ «ФК «Еліт-фактор» надійшла заява про залучення у справі правонаступника, до якої було додано договір про відступлення права вимоги від 19 січня 2021 року та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких вбачалось, що право вимоги за кредитним договором №ML-400/571/2005КН та на іпотечне майно було відступлено в повному обсязі ТОВ «ФК «Еліт-фактор». Розгляд справи №766/2910/17 не завершений. Листом-повідомленням від 22 квітня 2021 року за вих. №102/21 ОСОБА_1 повідомлено, що 17 квітня 2021 року в рахунок виконання основного зобов`язання ТОВ «ФК «Еліт-Фактор» зареєструвало за собою право власності на предмет іпотеки - нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . Заявник зазначав, що оскільки дії ТОВ «Фінансова компанія «Еліт-фактор» свідчать про створення перешкод у захисті та поновленні його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, просив суд: накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 ; заборонити державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам та будь-яким іншим особам вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з відчуження квартири АДРЕСА_2 . Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 та належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-фактор» на підставі договору про відступлення права вимоги, посвідченого 19 січня 2021 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Куниця В.В., зареєстрованого в реєстрі за №90, та на підставі договору іпотеки, посвідченого 19 січня 2021 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №6033. Заборонено державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з відчуження стосовно нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Еліт-фактор», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило ухвалу суду скасувати, постановити нову про відмову у задоволенні заяви. В обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що заявником не надано належних та допустимих доказів того, що ТОВ «ФК «Еліт-фактор» дійсно має намір, будучи власником квартири, вчинити будь-які дії, в тому числі щодо зміни існуючого правового титулу спірної квартири, з метою унеможливлення виконання ймовірного рішення суду; застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову не є співмірними, оскільки предметом позову у справі є вимоги немайнового характеру; не може бути застосований такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно та заборона вчиняти дії щодо вказаного майна, оскільки у разі задоволення позову, рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню. В судове засідання представник ТОВ «ФК «Еліт-фактор» не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, тому колегія суддів вважає можливим справу розглянути у його відсутність в порядку ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Амінової С.Р., перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору між сторонами є визнання договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на іпотечне майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка станом на 20 травня 2021 року належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-фактор», вважав, що невжиття заходів забезпечення позову у разі задоволення позовних вимог може утруднити чи зробити неможливим ефективний спосіб захисту порушеного права заявника(позивача), а за загальним правилом забезпечення позову може стосуватися не будь-якого майна, а лише того, право на яке стверджується відповідними доказами, які наявні в матеріалах справи на час вирішення питання про забезпечення позову, а накладення арешту на спірну квартиру з метою збереження існуючого правового титулу спірної квартири до розгляду справи по суті і застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України відповідатиме меті застосування правового інституту забезпечення позову та майбутнім позовним вимогам. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, забезпечення позову- це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне дотримання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови). Виходячи зі змісту вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Відповідно до положень ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. Із змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів вбачається, що між сторонами існують правовідносини, які виникли із укладених ОСОБА_1 , та АТ «Райффайзенбанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Еліт-Фактор», договорів кредиту та іпотеки. Предметом спору, порушеного за заявою ОСОБА_1 , є законність забезпеченої іпотекою вимоги за кредитними зобов`язаннями останього шляхом набуття відповідачем, як новим кредитором та новим іпротекодержателем права власності на предмет іпотеки, яким є квартира АДРЕСА_1 , та здійснення державної реєстрації цього права в установленому законом порядку. Факт набуття права власності на спірну квартиру із наведених заявником підстав ТОВ «ФК «Еліт-Фактор» не заперечує. Враховуючи, що реалізація фінансовою компанією, як власником права розпорядження спірною квартирою до вирішення судом спору по суті може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог щодо відновлення прав первісного власника, обрані заявником види забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру, щодо якої між сторонами виник спір та здійснення заборони внесення до ЄДРРПНМ відомостей про відчуження квартири, є співмірним із заявленими ним вимогами та правильно застосовано судом з метою забезпечення реалізації в майбутньому рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь заявника, та здійснення ефективного захисту прав останнього, за захистом яких він звернувся до суду. Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та як такі, що висновків суду не спростовують, підлягають відхиленню. Зокрема, доводи скаржника про неспівмірність застосованого судом заходу забезпечення позову колегія суддів до уваги не приймає та, оцінюючи співвідношення негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, вважає, що тимчасове обмеження прав відповідача у зазначений спосіб є менш обтяжливим, оскільки у разі відмови у задоволенні пред`явлених до нього позовних вимог, ці права будуть відновленими та за бажанням реалізованими, в той час, як невжиття заходів щодо обмеження прав розпоряджатися предметом спору може призвести до виникнення незворотних наслідків для заявника або значно утруднити ефективний захист чи поновлення порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду, та спонукати до залучення у спорі інших заінтересованих осіб, породжуючи нові спори щодо відновлення своїх прав. Посилання скаржника на те, що висновок суду щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду ґрунтується лише на припущеннях заявника, колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи, що у ОСОБА_1 відсутні повноваження здійснювати контроль за намірами скаржника щодо розпорядження майном, право власності на яке підтверджено шляхом його державної реєстрації (без видачі правовстановлюючого документа), тоді як ТОВ «ФК «Еліт-Фактор» може реалізувати своє право розпорядитися предметом спору у будь-який час. Не спростовують висновків суду також доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 15.09.2020 року у справі №753/2286/17, від 21.11.2018 року у справі №752/6255/18, від 08.10.2018 року у справі №913/257/18, від 25.04.2019 року у справі №826/10936/18, так як наведені в цих постановах висновки суду касаційної інстанції не є висновками щодо застосування відповідних норм права у розумінні статті 263 ЦПК України, а стосуються наведених судами апеляційної інстанції мотивів та обґрунтування наявних підстав для забезпечення позову у обраний у відповідних правовідносинах спосіб. В той же час, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. На думку колегії суддів, у справі, яка переглядається в апеляційному порядку, суд пересвідчився у тому, що між сторонами виник спір щодо квартири, яка є предметом іпотеки, та дійшов обґрунтованого висновку, що розпорядження ТОВ «ФК «Еліт-Фактор» цією квартирою до вирішення судом спору по суті призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності на предмет спору, яке за своєю правовою природою підтверджує як факт державної реєстрації права власності, так і факт виникнення права власності у скаржника. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-фактор» залишити без задоволення. Ухвалу Херсонського міського суду від 20 травня 2021 року без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції Верховного Суду. Повний текст судового рішення складений 17 грудня 2021 року. Головуючий Л. П. Воронцова Судді: О.М. Полікарпова Л.В. Пузанова