Ухвала КАС ВС № 460/5153/21

УХВАЛА 16 грудня 2021 року Київ справа № 460/5153/21 адміністративне провадження № К/9901/44258/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі №460/5153/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАРКОРД КОМПАНІ» до Поліської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної шкоди, ВСТАНОВИВ: 06.12.2021 до суду надійшла касаційна скарга Поліської митниці Держмитслужби (далі - Митниця, скаржник), направлена до суду поштою 02.12.2021. Касаційну скаргу підписано представником Поліської митниці Держмитслужби Дем`янюком С. М. (член комісії з реорганізації Митниці), який діє на підставі довіреності від 07.09.2021 № 713-1/10/8.19-10/4962. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, предметом спору у цій справі було визнання протиправними дії Поліської митниці в частині порушення вимог зберігання товарів безпосередніх предметів порушення митних правил, які мають обмежений строк придатності та стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАРКОРД КОМПАНІ» суму матеріальної шкоди 2654885,44 грн. Суди попередніх інстанції задовольнили позовні вимоги у повному обсязі. Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження. Враховуючи вимоги статті 12 і 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутні підстави вважати зазначену справу справою незначної складності, відповідно, норми частини другої статті 57 КАС України не можуть бути застосовані. Частинами першою, третьою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. 30.09.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII. 02.06.2016 за №1401-VIII Верховною Радою України було прийнято зміни до Конституції України, відповідно до яких розділ XV «Перехідні положення» Основного Закону України було доповнено пунктом 11, який передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший пункту). Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року (абзац другий пункту). 30 вересня 2016 року зміни набули чинності. Водночас, варто зазначити, що пунктом 11 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про «самопредставництво» в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів. За загальним правилом теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18.12.2019 № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: «відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)». З аналізу цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження. Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч.4 ст.87 Цивільного кодексу України). Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, спеціальним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі. З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (ч.1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань") . Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч.3 ст.9 Закону). При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі. Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд. Принагідно слід зазначити, що у сфері державної реєстрації діє принцип мовчазної згоди, згідно з яким державний реєстратор набуває право на проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій навіть без одержання від державних органів у порядку та випадках, визначених цим Законом, відповідних документів (крім судових рішень та виконавчих документів) або відомостей, за умови, що відповідні державні органи у встановлений цим Законом строк не направили до державного реєстратора такі документи або відомості. Однак, згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) керівником Поліської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ - 43350097) зазначено ОСОБА_1 . Відомості про особу, яка підписала касаційну скаргу, в Реєстрі відсутні. У Єдиному реєстрі адвокатів України також відсутні відомості про те, що Дем`янюк С.М. має статус адвоката і такого документа до касаційної скарги не додано. Таким чином, суду касаційної інстанції не надано доказів щодо належного уповноваження Дем`янюка С.М. на вчинення будь-яких процесуальних дій у розумінні статті 59 КАС України. Враховуючи те, що документів, що свідчать про те, що Дем`янюк С.М. є особою, яка діє відповідно до статуту, положення чи іншого акта, на підставі якого вона здійснює представництво юридичної особи у порядку її самопредставництва також не надано, то відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається заявнику. Крім того, суд враховує, що згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Поліська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097) перебуває у стані припинення. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» реорганізовано територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби, зокрема, Поліську митницю Держмитслужби. Пунктом 2 цієї постанови установлено, що територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій. Згідно з наказом Державної митної служби від 19.10.2020 №460 утворено територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України за переліком згідно з додатком, зокрема, Рівненську митницю. Відповідно до наказу Державної митної служби від 30.05.2021 № 472 наказано митницям як відокремленим підрозділам Державної митної служби України розпочати з 00 год. 00 хв. 01.07.2021 здійснення покладених на них Митним кодексом України, законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, Положеннями, зокрема про Рівненську митницю, затвердженими наказом Держмитслужби від 29.10.2020 № 489 «Про затвердження положень про територіальні органи Держмитслужби», функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи. Отже, станом на час звернення з касаційною скаргою (06.12.2021) Поліська митниця Держмитслужби не має адміністративної процесуальної правоздатності органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи, вона не має повноважень на звернення з касаційною скаргою на ухвалені у цій справі судові рішення, оскільки таке повноваження встановлено для виконання завдань і функцій відповідного органу у зазначеній сфері. Керуючись статтями 55, 59, пунктом 1 частини п`ятої статті 332 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі №460/5153/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАРКОРД КОМПАНІ" до Поліської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної шкоди - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя М.М. Гімон