Постанова Миколаївський апеляційний суд № 473/3729/21

16.12.21 22-ц/812/2157/21 Єдиний унікальний номер судової справи: 473/3729/21 Номер провадження 22-ц/812/2157/21 Cуддя доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 грудня 2021 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання Лівшенком О.С., без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Сорочаном Володимиром Олександровичем на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2021 року, постановлену під головуванням судді Лузан Л.В. в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (надалі ТОВ «Вердикт Капітал») за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Києво Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олени Василівни, приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в с т а н о в и л а: В жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Позов обґрунтовано тим, що 12 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 76033, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» коштів у сумі 46 908 грн. 12 коп. На думку позивача вказаний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню з огляду на те, що він вчинений з порушеннями вимог законодавства. Зокрема на момент вчинення виконавчого напису, приватний нотаріус Грисюк О.В. в Єдиному державному реєстрі нотаріусів значився тимчасово недіючим, а тому не мав права вчиняти будь які нотаріальні дії. До того ж будь які діючи кредити з будь - якими фінансовими установами відсутні, а останній кредит був сплачений більше п`яти років тому. Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню на підставі п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України передано на розгляд до Голосіївського районного суду міста Києва. Ухвала суду мотивована тим, що оскільки місцем виконання спірного виконавчого напису є місце отримання доходів позивачем ТОВ «Анкор персонал Україна», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 31, дана справа за територіальною юрисдикцією повинна розглядатись Голосіївським районним судом м. Києва. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, адвокат Сорочан В.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що зареєстрованим місцем проживання позивача з 2015 року є с. Таборівка, Вознесенського району Миколаївської області. Крім того, позивач є фізичною особою підприємцем і ні з ким в трудових відносинах не перебуває. А посилання суду на те, що місцем виконання виконавчого напису є місце отримання доходів позивачем ТОВ «Анкор персонал Україна» є помилковим, оскільки хоча між позивачем та ТОВ «Анкор персонал Україна» і був укладений договір про надання послуг (проведення он - лайн семінарів) терміном з 01 квітня 2021 року по 30 червня 2021 року, місцем його виконання було м. Вознесенськ, Миколаївської області, за місцем проживання позивача. За таких обставин, вважає що ТОВ «Анкор персонал Україна» не є місцем роботи позивача, а тому не може бути місцем виконанням рішення в розумінні ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 12 смт. 28 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справарозглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розглядсправи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі. Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що оскільки місцем виконання спірного виконавчого напису є місце отримання доходів позивачем ТОВ «Анкор персонал Україна», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 31, дана справа за територіальною юрисдикцією повинна розглядатись Голосіївським районним судом м. Києва. Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежновід рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. За загальним правилом частини першої статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Згідно з правилом про підсудність справ за вибором позивача, передбаченим у частині дванадцятій статті 28 ЦПК України (правилаальтернативної підсудності), позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання. Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України). За положенням вказаних вище норм,право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Визначення змісту категорії місця виконання рішення наведене у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». За правилами частин першої та другої наведеної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна. Отже, для дотримання правил альтернативної підсудності, позов необхідно пред`являти в суд за зареєстрованим місцем проживання позивача або місцем знаходження роботи позивача (у випадку звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника) або за місце знаходженням майна позивача. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19. З копії паспорту позивача вбачається, що зареєстрованим місцем його проживання є: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної підсудності Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області. Отже, наведене свідчить про те, що позивачем позов подано до суду за місцем виконання виконавчого напису, за місцем його проживання, що є територією Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області та відповідає ч.2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» та ч.12 ст. 28 ЦПК України. Посилання суду першої інстанції на отримання ОСОБА_1 доходів у ТОВ «Анкор персонал Україна», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 31, не може бути прийнято до уваги, оскільки як убачається з матеріалів справи місцем виконання виконавчого напису є Миколаївська область, м. Вознесенськ з огляду на відкрите приватним виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.Д. виконавче провадження № 66919948 за місцем проживання боржника. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали помилково застосував норми процесуального права та дійшов невірного висновку про необхідність передачі справи на розгляд Голосіївському районному суду міста Києва. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції на підставі п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Сорочан Володимиром Олександровичем - задовольнити. Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Крамаренко Судді: Т.З. Бондаренко В.І. Темнікова Повний текст постанови складено 16 грудня 2021 року.