Постанова 4855 № 640/557/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/557/19 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. за участю секретаря судового засідання Головченко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промотор Київ» про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промотор Київ» до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИЛА: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0047241409 від 13 вересня 2018 року. Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 лютого 2019 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем було допущено перевищення лімітів залишку готівки в касі, а тому до нього правомірно застосовано штрафні санкції. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що готівка не може вважатись понадлімітною, якщо вона була здана до обслуговуючого банку не пізніше наступного дня або використана в поточній діяльності підприємства, що підтверджується відповідними квитанціями та касовими ордерами. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 апеляційну скаргу ГУ ДФС у м.Києві задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Промотор Київ» відмовлено повністю. Постановою Верховного Суду від 21.01.2021 касаційну скаргу ТОВ «Промотор Київ» задоволено частково, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 лютого 2019 року залишено без змін. Позивачем подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання про судові витрати на професійну правничу допомогу та сплачений судовий збір за подання касаційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Таким чином, не вирішення судом питання про судові витрати є підставою для ухвалення додаткового рішення. При цьому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 питання про судові витрати вирішено не у повному обсязі. Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. За нормами п.4 ч.1 ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. З матеріалів справи вбачається, що при подачі касаційної скарги до Верховного Суду про скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 19488,03 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 09.07.2019 №2724 (а.с.81). Беручи до уваги, що постановою Верховного Суду від 21.01.2021 касаційну скаргу ТОВ «Промотор Київ» задоволено частково, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві залишено без задоволення та залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 лютого 2019 року, яким позов задоволено повністю, колегія суддів доходить висновку щодо наявності підстав для ухвалення додаткового рішення про присудження за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м.Києві, як юридичної особи - суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у даній справі, понесених позивачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подання до суду Верховного Суду касаційної скарги в сумі 19488,03 грн. Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Івановою Н.С. укладено договір про надання правової допомоги від 12.12.2018, за умовами якого адвокат приймає на себе обов`язки представляти законні інтереси клієнта в суді. Згідно з додатком №2 від 10.06.2018 до вказаного договору сторони дійшли згоди, що гонорар адвоката за виконання робіт складає 15000,00 грн та складається з: попередньої консультації та формування правової позиції - 3000,00 грн; підготовки відповіді на відзив, формування додатків до нього та надання до суду - 4000,00 грн; представництво інтересів клієнта у суді другої інстанції - 8000,00 грн (а.с.43-46 т.2). Також надання послуг вказаних правничої допомоги з їх вартістю відображені в акті приймання-передачі виконаних робіт №2 від 21.06.2019 (а.с.164 т.2). Факт проведення оплати за надані послуги підтверджується платіжним дорученням від 10.06.2019 №2659 на загальну суму 15000,00 грн (а.с.47 т.2) та випискою по рахунку адвоката Іванової Н.С. (а.с.58 т.2). При цьому, питання про відшкодування вказаних витрат заявлялось позивачем у додаткових поясненнях, що надійшли до суду 01.03.2021 (а.с.137-140 т.2). Частина 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Відповідно до статті 19 наведеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, які мають бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин. Отже, положення чинного законодавства визначають можливість встановлення розміру вартості правничої допомоги адвоката у фіксованому розмірі із виключенням погодинної оплати, залежно від часу, витраченого адвокатом на здійснення представництва чи надання іншої правової допомоги, а тому визначення сторонами фіксованого розміру оплати за надані послуги (гонорар адвоката) у сумі 15000,00 грн в суді апеляційної інстанції (при першому апеляційному розгляді справи) звільняє від необхідності визначати в детальному описі витраченого адвокатом часу на кожну окрему дію, вчинену на виконання вказаного договору при надання позивачу правничої допомоги в рамках даної справи. При цьому, в поданому до суду акті від 21.06.2019 зафіксовано які саме послуги надавались позивачу, тому він є належним доказом, що описує надані послуги з правової допомоги позивачу. Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.09.2020 у справі №420/6027/19. В той же час, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц дійшла висновку, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення. Ні під час первинного перегляду справи в апеляційному порядку, ні під час другого розгляду апеляційної скарги ГУ ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 лютого 2019 року відповідачем не було надано жодних заперечень щодо заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу, понесені ним в суді апеляційної інстанції, в той час, як всі докази відповідних витрат були наявні в матеріалах справи з 2019 року. В судовому засіданні 14.12.2021 представник відповідача заперечувала проти відшкодування витрат на правничу допомогу із посиланням не надання належних доказів для їх розподілу. Однак наведені твердження спростовується дослідженими судом матеріалами справи. При цьому, представник відповідача не навела жодних обґрунтувань щодо неспівмірності або нерозумності заявлених витрат на правничу допомогу. Таким чином, відповідачем не обґрунтовано нерозумність витрат на правничу допомогу, з огляду на предмет спору, суті спору та впливу вирішення вказаної справи на відновлення порушених прав позивача. Відповідач не наводить жодних обґрунтувань та не надає будь-яких доказів завищення заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу, або невідповідності заявленого розміру середнім ринковим цінам адвокатських послуг, не надає власного розрахунку витрат на правничу допомогу, які на думку відповідача будуть відповідати таким вимогам та будуть розумними і співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, ціною позову тощо. Наведені в акті від 21.06.2019 послуги належать до професійної правничої допомоги, а витрати на неї - до судових витрат, що відповідає положенням ч.3, 4 ст.134 КАС України, та ст.19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». За таких обставин, беручи до уваги, що судове рішення ухвалено на користь позивача, з урахуванням надання належних доказів, які свідчить про понесення позивачем витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги та витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, беручи до уваги не доведення відповідачем неспівмірності заявлених витрат, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для ухвалення додаткової постанови, якою здійснити розподіл судових витрат на правничу допомогу шляхом їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Керуючись ст. ст.139, 252, 310, 325 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промотор Київ» про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промотор Київ» (код ЄДРПОУ 40273984, 03148, м.Київ, вул.Сім`ї Сосніних, 9, корп.51) витрати на правову допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч грн 00 коп.) та витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду в розмірі 19488,03 грн (дев`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн 03 коп.). Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст додаткової постанови складено 16 грудня 2021 року Суддя-доповідач Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма