Постанова 4851 № 520/8367/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 р. Справа № 520/8367/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Бершова Г.Є., Суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 по справі № 520/8367/21 (головуючий 1 інстанції Старосєльцева О.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Приватне акціонерне товариство Новий стиль, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807170/2021/000039/2 від 10.03.2021р. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA807170/2021/000039/2 від 10.03.2021 року. Відповідач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 52-64, 257, 266 Митного кодексу України, ст.ст. 2, 90, ч.3 ст. 242, ч. 4 ст. 246 КАС України. Зазначає про не врахування судом першої інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 02.04.2019 по справах № 826/14258/15, № 815/4150/14, від 15.08.2019 по справі № 826/19400/15 щодо обов`язку декларанта довести заявлену митну вартість товару, а також що спрацювання ризиків АСАУР вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів. Наведені обставини, на думку апелянта, свідчать про правомірність оскаржуваного рішення та необґрунтованість позовних вимог. Позивач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 10.05.2018р. між ПАТ "НОВИЙ СТИЛЬ" та компанією EAST PACIFIC TRADING LIMITED укладено контракт №180921, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти та оплатити наступну продукцію: частини та компоненти стільців та меблів на умовах, викладених у цьому контракті; поставка товару здійснюється партіями в межах загальної суми цього контракту; узгодження замовлень на конкретну партію товару здійснюється сторонами по електронній пошті; підтвердженням замовлення покупця є отримання повідомлення по електронній пошті і/або виставлення продавцем проформи-інвойсу. Згідно з пунктом 3.1 контракту продавець поставляє покупцю товар на наступних умовах: FOB Шанхай, Китай; EXW Шанхай, Китай, FOB Шеньчжень, Китай; EXW Шеньчжень, Китай. Додатковою угодою до контракту від 25.08.2019р., зокрема, змінено умови поставки на наступні: FOB Шанхай, Китай; EXW Шанхай, Китай, FOB Шеньчжень, Китай; EXW Шеньчжень, Китай; FOB Ронгрой, Китай; FOB Нингбо, Китай; EXW Фошан, Китай; FOB Фошан, Китай; FOB Шекоу, Китай. Додатковою угодою до контракту від 09.11.2020р. змінено дію контракту до 31.12.2021р., але у всякому випадку до повного виконання своїх зобов`язань. Ціна товару за окремою партією товару визначається в специфікаціях та інвойсах на окрему партію товару (п. 4.1 контракту). Відповідно до умов контракту оплата товару здійснюється покупцем шляхом 100% передплати на підставі проформ-інвойсів (п. 5.2 контракту). Керуючись умовами укладеного контракту продавець поставив покупцю частини та компоненти стільців та меблів за специфікацією №84 від 20.01.2021р. на загальну суму 36407,38 доларів США. На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом подано: декларацію митної вартості ІМ40ДЕ № UA807170/2021/012922 від 09.03.2021р.; контракт №180921 від 10.05.2018р.; додаткові угоди до контракту, специфікацію №84 від 20.01.2021р., комерційний інвойс №СІ20-010-055&012-062&011-063 від 20.01.2021р. (з перекладом); пакувальний лист PL20-010-055&011-062&011-063 від 20.01.2021р.; коносамент 177XNENEN31748А; сертифікат про походження товару С21МА28СТ1С71003 від 25.01.2021p.; договір про надання транспортно-експедиторських послуг 01042020 вiд 01.04.2020p.; рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ - 21147 від 02.03.2021p.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка з додатком) 02/03/11110 від 02.03.2021р.; інформація (довідка) про відсутність взаємозалежності (ст. 58 МК України ) від 09.03.2021р.; інформація (довідка) про відсутність страхування від 09.03.2021р. Під час контролю митної вартості товару за митною декларацією № UA807170/2021/012922 від 09.03.2021р. митним органом на адресу позивача направлений запит № 22653 від 09.03.2021р, в якому зазначено, що у зв`язку з наданням недостовірних документів щодо складової митної вартості спрацювала система АСАУР та запропоновано надати пояснення та додаткові документи. Згідно наведеного запиту позивачу запропоновано надання достовірні пояснення та додаткові документи, а саме: 1) інформацію про відсутності обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно): в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів; та додаткові документи: 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту): 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів: 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) обов`язковий переклад та проведення верифікації експортної митної декларації враховуючи інформацію надану листом ДМСУ від 08.10.2010р.; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Позивач повідомив контролюючий орган листом від 10.03.20241р. №10.03.2021/2 про надання усіх документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів. Також, зазначив, що додаткові документи будуть подані пізніше у зв`язку з необхідністю надання додаткового часу для їх підготовки. За результатами проведеної перевірки відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до статті 64 МК України: №UA807170/2021/000039/2 від 10.03.2021р. На підставі прийнятого рішення про визначення митної вартості товарів відповідачем видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2021/00336. Позивач у позовній заяві зазначив, що з метою уникнення простою транспорту та виробничою необхідністю він оформив товар за ціною, визначеною митним органом МД ІМ 40 ДЕ № UA807170/2021/013406 від 10.03.2021р. 16.03.2021р. позивач надіслав запит до митного органу №16.03.2021/4 щодо надання відповідних пояснень стосовно того, що саме призвело до перерахунку вартості товару та з яких підстав надійшов запит, в якому зазначалось, що надані документи недостовірні у зв`язку з чим спрацював АСАУР. 15.04.2021р. позивачем отримано відповідь від 13.04.2021р. №7.14-08-2/7.14-15-03/13/4293, в якій відповідач зазначив про ненадання декларантом у повному обсязі документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів. 23.04.2021р. позивач надав митному органу лист №23.04.2021/2 з додатковими документами, а саме: платіжні доручення №26 від 17.03.2021р., №5139 від 13.04.2021р., рахунки №СФ-21147, №СФ-21148 від 02.03.2021р., звіт експедитора від 11.03.2021р., акти здачі - прийняття робіт №ОУ-001264, №ОУ-001265 від 11.03.2021р., коносамент 177XNENEN31748А, СМR №0510, заявку на перевезення №20.01.2021, прайс-лист виробника, звіт про оцінку майна №19/02/2021/01 від 19.02.2021р.; просив врахувати подані документи та визнати заявлену митну вартість товару та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807170/2021/000039/2 від 10.03.2021р. 05.05.2021р. позивачем отримано відповідь від 28.04.2021р. №7.14-08-2/7.14-15-03/13/5562, якою відповідачем повідомлено, що подані документи не спростовують в повній мірі сумнів щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваних товарів. Не погоджуючись із винесеним рішенням про коригування митної вартості товарів №UA807170/2021/000039/2 від 10.03.2021р., підприємство звернулось до суду з даним позовом. Як встановлено під час розгляду справи, юридичною підставою для прийняття оскаржених рішень контролюючий орган посилається на положення ст.ст. 54-64 МК України, а фактичною підставою слугувала невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально та подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів; ненадання декларантом інформації щодо угод на ідентичні товари, на подібні товари, інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території Україні у незмінному стані, відсутність даних щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України, відсутність даних щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; не надання декларантом інформації та документів, які мли вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, транспортування, страхування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є неправомірними, оскільки позивачем до митного оформлення надано всі необхідні документи, які підтверджують правомірність та обґрунтованість застосування ним першого методу визначення митної вартості товару. Відповідачем не доведено, що зазначені документи не підтверджують визначену позивачем митну вартість товару. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав. Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012). Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Згідно ч.ч. 2,3 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до ч.ч 2,3,5 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 57 МК України при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу. Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість. Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі 826/8797/16, від 19.03.2019 по справі 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15. В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16. Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято з підстав невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також подані документи місять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують вартість перевезення товару, відсутність угод на ідентичні та подібні товари, а також в зв`язку з ненадання декларантом витребуваних додаткових документів, відсутності даних щодо витрат понесених на транспортування. Колегія суддів погоджується з висновком суду, що декларантом разом з митною декларацією надано митному органу достатній обсяг документів для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, в тому числі документ, що підтверджує оплату вартості товарів. Відповідач, в межах здійснення консультацій, не зазначив які саме документи слід додаткового надати митному органу, а лише послався в запиті на ст.53 МКУ. Також митним органом, в оскаржуваному рішенні не зазначено в яких саме, наданих позивачем документах , містяться розбіжності та які документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена . З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо відсутності підстав у відповідача для коригування митної вартості товарів та відмови в митному оформленні товару. Доводи апелянта щодо відсутності в декларації відомостей про надання фотокопій митних декларацій на ідентичні товари, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновки суду. Судовим розглядом встановлено, що згідно умов контракту №180921 від 10.05.2018р. передбачено 100 % передплата на підставі проформи - інвойсу (п. 5.2 контракту); ціна товару за окремою партією товару визначається в специфікаціях та інвойсах на окрему партію товару (п. 4.1 контракту). Під час розмитнення, декларантом позивача на підтвердження умов оплати надано специфікацію №84 від 20.01.2021р., у якій сторони домовились про загальну вартість поставленого товару на суму 36407,38 доларів США. Відповідно до умов контракту №180921 від 10.05.2018р., додаткових угод до контракту та комерційного інвойсу №СІ20-010-055&012-062&011-063 від 20.01.2021р. товар поставляється позивачу на умовах FOB Ningbo. Враховуючи положення ч.10.ст. 58 МКУ, складовими митної вартості товару, які, зважаючи на умови поставки FOB, повинні при розрахунку митної вартості товару додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюванні товари є, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п.5 ч.10 ст.58 МКУ). Декларантом на підтвердження транспортних документів надано: договір про надання транспортно-експедиторських послуг 01042020 вiд 01.04.2020p.; рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ - 21147 від 02.03.2021p.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка з додатком) 02/03/11110 від 02.03.2021p. У подальшому листом від 23.04.2021р. №23.04.2021/2 позивачем надано митному органу платіжні доручення №26 від 17.03.2021р., №5139 від 13.04.2021р., рахунки №СФ-21147, №СФ-21148 від 02.03.2021р., звіт експедитора від 11.03.2021р., акти здачі - прийняття робіт №ОУ-001264, №ОУ-001265 від 11.03.2021р., коносамент 177XNENEN31748А, СМR №0510, заявку на перевезення №20.01.2021, прайс-лист виробника, звіт про оцінку майна №19/02/2021/01 від 19.02.2021р., щодо яких, позивач листом від 10.03.20241р. №10.03.2021/2 повідомляв митний орган про необхідність надання додаткового часу для їх підготовки. Вказані документи були подані митному органу в межах 80 днів, передбачених ч. 8 ст. 55 МК України, з дня випуску товарів під гарантію у порядку ч. 7 ст. 55 МК України. Згідно звіту експедитора ТОВ ТГЛ Україна від 11.03.2021р. загальна сума транспортно-експедиторських послуг складає 318920,00 грн. та включає вартість морського перевезення по маршруту Нінгбо (Китай) Чорноморськ (Україна) у сумі 279920,00 грн., навантажувально-розвантажувальних робіт у сумі 13200,00 грн., транспортно експедиторського обслуговування на території України у сумі 1800,00 грн. та доставки по Україні на суму 24000,00 грн. (а.с. 67). Відповідно до рахунків № СФ - 21147 та №СФ-21148 від 02.03.2021р. сума складає 318920,00 грн. Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року по справі № 804/16553/14 надаючи оцінку доводам митного органу щодо невключення митної вартості витрат на транспортування з посиланням на те, що довідка про транспортні витрати не є первинним документом відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а отже не може підтверджувати дійсність спірної господарської операції, дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Окрім того, відповідно до п.2 ч. 2 ст. 53 МК України, для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно із п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до п. 2 ч.11 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення. Таким чином, вищевказані документи підтверджують вартість перевезеного товару, тому посилання відповідача про ненадання позивачем заявок до договору про надання транспортно-експедиторських послуг, суд вважає необґрунтованими. Щодо доводів відповідача на надання позивачем експортної митної декларації без відповідного перекладу, засвідченого належним чином, то Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 по справі № 520/10709/18 зазначив, що ст. 254 Митного кодексу України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Таким чином, у разі складення документа, що подається до митного оформлення, або офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, митний орган не вправі вимагати від декларанта перекладу такого документа українською мовою. Крім того, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору. Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію. Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17). Отже, митним органом не зазначено, які саме розбіжності мають подані документи, чи яких відомостей не вистачає, або які наявні ознаки підробки документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Докази того, що у ПрАТ «НОВИЙ СТИЛЬ» існували такі обставини чи розбіжності відповідачем не надано. Водночас, МК України не передбачено обов`язковості надання декларантом інформації про угоди ідентичних (подібних) товарів. З урахуваннями викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем подано до митниці пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. З правовими позиціями Верховного Суду, на які посилається відповідач, рішення суду першої інстанції узгоджується та їм не протирічить. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. Проте, відповідачем не надано доказів правомірності прийнятого рішення та на спростування висновків суду . З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача, оскільки відповідач не довів правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 по справі № 520/8367/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді І.С. Чалий В.В. Катунов