Постанова 4851 № 520/4897/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2021 р. Справа № 520/4897/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мінаєвої О.М. суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 07.06.21 року у справі № 520/4897/21 за позовом приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" до Харківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, приватне акціонерне товариство "Новий Стиль", звернувся до суду з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА807170/2020/000054/2 від 01.12.2020 р. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 року у справі № 520/4897/21 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Слобожанської митниці Держмитслужби № UА807170/2020/000054/2 від 01.12.2020 р. Відповідач, Слобожанська митниця Держмитслужби, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 року у справі № 520/4897/21 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається, на те, що підставою для запиту у підприємства позивача, який виступав в якості декларанта, додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України стали обґрунтовані підстави митного органу вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів у відповідності до ст. 54 Митного кодексу України. Подані до митного оформлення документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме складової, передбаченої п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування товарів. Оскільки декларантом не було подано витребуваних документів, Митницею правомірно винесено оскаржувані у даній справі рішення про збільшення митної вартості товару та відмову в оформленні поданої платником ВМД через заниження показника митної вартості товару. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 року замінено відповідача Слобожанську митницю Держмитслужби на Харківську митницю. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 12.03.2015 року між ПАТ "Новий Стиль" та фірмою ZHEJIANG SINO RICH INTERNATIONAL ENTERPRISE CO., LTD укладено контракт, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти та оплатити вінілістканину. Відповідно до п. 1.2 вказаного контакту поставка товару здійснюється партіями в межах загальної суми цього контракту; узгодження замовлень на конкретну партію товару здійснюється сторонами електронною поштою; підтвердженням замовлення покупця є отримання повідомлення електронною поштою і/або виставлення продавцем проформи - інвойсу Пунктом 3.1 даного контракту продавець поставляє покупцю товар на наступних умовах (з урахуванням редакції пункту, зміненого додатковою угодою до контракту від 10.10.2020) FOB Нінгбо, Чжецзяи. Керуючись умовами укладеного контракту, продавець поставив покупцю партію вінілістканини (тканина меблева оббивочна, офісна, з поліефірних ниток 100 %, пофарбована (МД № UA807170/2020/065350 від 12.12.2020). На підтвердження вартості товару позивач надав наступні документи до митного органу: контракт від 12.03.2015 р. з додатковими угодами до вказаного контракту від 29.12.16 р., від 01.02.2018 р., від 09.12.2019 р., від 10.10.2020 р.; специфікацію № 66 від 10.10.2020 р.; інвойс (рахунок - фактура) L432 від 12.10.2020 р. (з перекладом); коносаментом SHWERLHW20100012 від 28.10.2020 р.; сертифікат про походження товару G205693936700003 від 27.10.2020 р.; пакувальний лист б/н 12.10.2020 р., платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 307 від 29.10.2020 р.; рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг № 1261 від 27.11.2020 р.; довідка про транспортні витрати № 2711-1 від 27.11.2020 р.; договір про надання транспортно - експедиційних послуг № 32565288 від 15.04.2020 р.; CMR zl 1000 від 25.11.2020 р. Під час контролю митної вартості товару за митною декларацією ІМ № UA807170/2020/065177 від 01.12.2020 р. відповідачем надано запит № 24956 від 01.12.2020 р. про те, що у зв`язку з наданням недостовірних документів щодо складової митної вартості спрацювала система АСАУР та запропоновано надати пояснення та додаткові документи. Згідно вищевказаного запиту позивачу запропоновано надати достовірні пояснення та додаткові документи, а саме: 1) інформацію про відсутності обмежень щодо прав покупця (імпортера) па використання оцінюваних товарів, за винятком тих. що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні: б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів; 2) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів: 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7)копія експортної декларації відправника (з перекладом) 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Позивачем надано митному органу лист № 01.12.2020/12 від 01.12.2020 р. з інформацією та поясненнями стосовно запитаної інформації та поставки товару. Також, у відповідях на запит підприємство повідомило, що до митних декларацій МД № UA807170/2020/065350 від 12.12.2020 р. ПAT "Новий Стиль" надало всі документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару. 01.12.2020 р. Слобожанською митницею Держмитслужби винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UА807170/2020/000054/2 та 02.12.2020 р. прийнято картку відмови № UA807170/2020/001365. З метою уникнення простою транспорту та виробничою необхідністю позивач оформив товар за ціною, визначеною митним органом, під гарантію у строк до 01.03.2021 р. у відповідності до ст.55 Митного кодексу України за МД № UA 807170/2020/065350 від 02.12.2020 р. У зв`язку з тим, що позивачу було не зрозуміло, які саме документи, на думку митниці, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, підприємство надіслало запит № 21.01.2021/3 від 21.01.2021 р. до митного органу з проханням надати відповідні пояснення. 05.02.2020 р. позивач отримав відповідь від митного органу № 05.02.2021/5, в якій зазначалося, що у поданих до митного оформлення документах (ВМД, довідка про транспорті витрати, рахунок транспортних витрат, коносамент) містилися розбіжності щодо умов поставки товару, а саме, довідка про транспортні витрати та рахунок щодо транспортних витрат наданий від особи, що безпосередньо не здійснювала перевезення вантажу у відповідності до коносаменту, разом з тим договір (контракт) на перевезення вказаний у гр. 44 ВМД декларантом надано не було. Хоча, у листі № 21.01.2021/3 від 21.01.2021 р. (№ 90/13 від 21.01.2021 зареєстрований в митному органі) позивач надавав копію вказаного договору на перевезення, що вказаний у гр. 44 ВМД. У листі № 12.02.2021/1 від 12.02.2021 р. позивач надав пояснення та додаткові документи, а саме документи, що стосуватися транспортних витрат відповідно до наданих послуг за договором про надання транспортно - експедиційних послуг 32565288 від 15.04.2020 р.; рахунок за перевезення № 1261 від 27.11.2020 р., акт наданих послуг №1261 від 02.12.2020 р.; платіжне доручення № 302 від 06.01.2021 (оплата за транспортні послуги згідно з рахунком за перевезення №1261 від 27.11.2020 р.); CMR № zll000 від 25.11.2020 р.; коносамент SHWERLHW20100012 від 28.10.2020 р. 02.03.2021 підприємство отримало відмову від оформлення товару за першим методом. Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості товарів № UА807170/2020/000054/2 від 01.12.2020 р., позивач звернувся до суду з позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА807170/2020/000054/2 від 01.12.2020 року, прийнято відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому рішення про коригування заявленої митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного. Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (надалі за текстом - МК України). У відповідності до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Згідно з ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Отже, митною вартістю товарів є сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю. У відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Правилами частин другої та третьої зазначеної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. В силу положень частини третьої статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно п. п. 1, 2 ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи. Як зазначено вище, підставою для направлення відповідачем позивачу запитів щодо надання додаткових пояснень та документів слугувало спрацювання системи АСАУР під час контролю митної вартості товару за митною декларацією ІМ 40 ДЕ №UА807170/2020/056123 від 26.10.2020 р. Колегія суддів зазначає, що у постанові від 25.02.2020 року (справа №260/718/19) Верховний Суд дійшов висновку, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР, є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Верховний Суд у цій справі зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Отже, відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару. Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку про те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 10 червня 2020 року по справі №1.380.2019.004752, яку відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин. Отже, витребування додаткових документів можливе у разі наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості. Слід зазначити, що наявність таких обставин має бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Колегія суддів зазначає, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня. Колегія суддів зазначає, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Верховний Суд у постанові від 14 травня 2019 року (справа № 820/2474/16) зазначив, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника. Судовим розглядом установлено, що позивачем до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості товару подані: контракт від 12.03.2015 р. з додатковими угодами до вказаного контракту від 29.12.16 р., від 01.02.2018 р., від 09.12.2019 р., від 10.10.2020 р.; специфікацію № 66 від 10.10.2020 р.; інвойс (рахунок - фактура) L432 від 12.10.2020 р. (з перекладом); коносаментом SHWERLHW20100012 від 28.10.2020 р.; сертифікат про походження товару G205693936700003 від 27.10.2020 р.; пакувальний лист б/н 12.10.2020 р., платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 307 від 29.10.2020 р.; рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг № 1261 від 27.11.2020 р.; довідка про транспортні витрати № 2711-1 від 27.11.2020 р.; договір про надання транспортно - експедиційних послуг № 32565288 від 15.04.2020 р.; CMR zl 1000 від 25.11.2020 р. Вищевказані документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості, ціни задекларованого позивачем товару, а тому колегія суддів дійшла висновку, що такі документи містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного позивачем товару та його ціни. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем при здійсненні імпортування товарів на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості на підставі положень контракту було надано повний пакет документів відповідно до переліку, закріпленого статтею 53 МК України, а тому висновки відповідача, що використані декларантом відомості при визначенні митної вартості товару не підтверджені документально або не визначені кількісно і недостовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою, є необґрунтованим, оскільки такий висновок спростовано наявними у справі письмовими доказами. Довід апеляційної скарги щодо не надання позивачем під час митного оформлення документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, колегія суддів не приймає, оскільки з матеріалів справи встановлено, що позивач під час митного оформлення надав документи, які підтверджують витрати на транспортування. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам ст. 55 МК України, оскільки не містить належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. В силу ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, а також не довів правильності самостійного визначення митної вартості товару. Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних рішень, відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 року у справі № 520/4897/21 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 року у справі № 520/4897/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко Постанова складена в повному обсязі 29.11.21 р.