Постанова 4855 № 640/8868/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8868/19 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 року м. Київ Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю. за участю секретаря Ковтун К.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 14.03.2019 №UA100210/2019/000067/2; стягнення з відповідача на користь позивача суми переплачених податків та обов`язкових митних платежів у розмірі 22735,93 грн; стягнення з відповідача судових витрат: 768,4 грн судового збору, 2500 грн витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження, 1400 грн витрат на переклад документів з німецької мови на українську, 2000 грн витрат на нотаріальне посвідчення документів, 14474 грн витрат на правову допомогу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 14.03.2019 №UA100210/2019/000067/2. В задоволенні позову в іншій частині - відмовлено. Стягнуто з Київської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,4 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8760 грн. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначив, що позивачем документально не підтверджено митну вартість товару - ціну товару, складові митної вартості - витрати на транспортування, на страхування, на брокерські послуги, на послуги третіх осіб. Оскільки при поданні документів до митного оформлення декларантом не підтверджено митну вартість товару, Київською міською митницею ДФС визначено митну вартість з використанням розумних засобів, сумісних із принципами Угоди і Статті VII ГАТТ 1994 року та на основі даних, наявних у митного органу. Разом з апеляційною скаргою відповідачем було подано клопотання про заміну Київської митниці Держмитслужби на Київську митницю відокремлений підрозділ Державної митної служби України. Згідно ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 вересня 2020 року № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» (надалі - Постанова № 895), п. 1 якої передбачено спосіб реорганізації територіальних органів Державної митної служби, зокрема, Київської митниці Держмитслужби, шляхом приєднання до Державної митної служби (створення єдиної юридичної особи). Відповідно до п. 2 Постанови № 895, територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських Формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій. Наказом Держмитслужби від 19 жовтня 2020 року № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснено реєстрацію Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України: код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А. Згідно наказу Державної митної служби України від 30 червня 2021 року № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи», митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Київську митницю Держмитслужби на його правонаступника - Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2019 ТОВ «ЛЕВ ТРАНС АТЛАНТ» та ОСОБА_1 уклали договір №б/н про надання послуг з митного оформлення товарів та транспортних засобів. 14.03.2019 митним брокером ТОВ «ЛЕВ ТРАНС АТЛАНТ» Шум Аллою Олександрівною як декларантом ОСОБА_1 подано до Київської міської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA100210.2019.094377 на товар за кодом УКТЗ 8703329010 легковий автомобіль марка «VOLKSWAGEN», модель «GOLF», бувший у використанні тип - палива дизель, календарний рік випуску - 2015, модельний рік випуску - 2015; об`єм двигуна - 1598см3; номер кузова/шасі НОМЕР_1 , кількість дверей - 5; кількість місць - 5 (включаючи водія); тип кузова - універсал, колісна формула 4*2; колір - чорний. Торгівельна марка - VOLKSWAGEN. Країна виробництва: Німеччина. Виробник VOLKSWAGEN AG. Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору на рівні 6957,98 Євро. Разом із декларацію №UA100210.2019.094377 подано документи на підтвердження заявленої вартості автомобіля: рахунок-фактури (інвойс) (Commercial invoce) VR0061500 від 28.02.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA20903/2019/16352 від 03.03.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 23.02.2015; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 23.02.2015; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 28.02.2019; договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.03.2019; копію митної декларації країни відправлення 19DЕ520301513498Е6 від 28.02.2019; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного/ транспортного засобу UA.46E.2201-9; підтвердження року випуску; фото; паспортний документ позивача, що дає право на перетин державного кордону України Т8676440 від 25.09.2019; паспорт позивача НОМЕР_5 від 09.12.1997. Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53 МК, митний орган запропонував протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу які можливо ідентифікувати з Транспортним засобом, поданим до митного оформлення); 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором угодою, контрактом); 3) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини 5) за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Листом від 14.03.2019 №39 декларант позивача, а саме митний брокер ТОВ «ЛЕВ ТРАНС АТЛАНТ» Шум Алла Олександрівна повідомила, що інші документи по ВМД №UA100210.2019.094377 відсутні. 14.03.2019 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100210/2019/000067/2 в якому митну вартість автомобіля позивача визначено за резервним методом у сумі 9312 Євро. Підставою для прийняття вказаного рішення є неподання декларантом запрошених документів; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, що не дає можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Державною фіскальною службою України на виконання вимог наказу ДФС від 28.11.2018 №780 «Про забезпечення моніторингу за оформленням транспортних засобів, бувших у використанні» у відповідності до функціонального модуля АСМО «Інспектор» вищевказана митна декларація була оброблена функціональним електронним модулем, який визначив митну вартість транспортного засобу за VIN-кодом: НОМЕР_1 , на рівні: валюта - EUR, вартість - 9312. Позивач, вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Митним кодексом України (далі по тексту - ПК України) та Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Відповідно до ч.5 ст. 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Отже, митною вартістю товарів є сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю. Частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1 ст. 54 Митного кодексу України). Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.4 вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи. Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку про те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року по справі №1.380.2019.004752. Отже, витребування додаткових документів можливе у разі наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості. Слід зазначити, що наявність таких обставин має бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів. До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, вказано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60). В даному випадку під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією №UA100210.2019.094377 встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У апеляційній скарзі апелянт зазначив, що за законодавством держави Німеччина обов`язкові для кожного хто планує придбати автомобіль: Kaufvertrag - договір купівлі/продажу; Ausfuhrbegleitdokument - експортна декларація; Doppelkarte International - страховий поліс, який необхідно придбати для отримання транзитних номерів; Hauptuntersuchung - документ про проходження технічного огляду ТЗ для отримання транзитних номерів; доказ сплати податку за отримання транзитних номерів Zollkennzeichen, які оформляються коли у вартість авто включено суму ПДВ. З матеріалів справи вбачається, що позивачем разом з декларацією було надано: рахунок-фактури (інвойс) (Commercial invoce) VR0061500 від 28.02.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA20903/2019/16352 від 03.03.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 23.02.2015; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 23.02.2015; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 28.02.2019; договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.03.2019; копію митної декларації країни відправлення 19DЕ520301513498Е6 від 28.02.2019; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного/ транспортного засобу UA.46E.2201-9; підтвердження року випуску; фото; паспортний документ позивача, що дає право на перетин державного кордону України Т8676440 від 25.09.2019; паспорт позивача НОМЕР_5 від 09.12.1997. Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем не було надано митниці договір купівлі-продажу Kaufvertrag №1300501. Подана митна декларація країни відправлення 19DЕ520301513498Е6 від 28.02.2019 не містить ціни на транспортний засіб, дати проведення митного оформлення, відміток митних органів країни експортера, що свідчить про те, що здійснення митного оформлення за даною митною декларацією не відбулося. Також у вказаній декларації країни відправлення 19DЕ520301513498Е6 від 28.02.2019 зазначено коди транзитних країн DE (Німеччина), PL (Польща), UA (України). Водночас, позивачем не надано пояснень яким чином здійснювалось транспортування автомобіля, а декларантом не надано транспортні (перевізні) документи або докази чи обґрунтування того, що витрати на транспортування включені у вартість товару. Слід також відмітити, що у рахунку-фактури (інвойс) (Commercial invoce) VR0061500 від 28.02.2019 наявна відмітка про проведення оплати. Аналогічна відмітка проставлена на договорі купівлі-продажу Kaufvertrag від 28.02.2019 №1300501, долученому до матеріалів справи. Вказані обставини свідчать про те, що оплату за товар проведено. Проте декларантом на вимогу митниці та позивачем на вимогу суду не було надано банківських платіжних документів, що унеможливлює встановити дійсну суму, яка сплачена позивачем за товар. Також суд першої інстанції вірно зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази страхування товару. В свою чергу позивач не спростував факт того, що для вивезення автомобіля з території Німеччини необхідно оформити виїзні транзитні номери для отримання яких необхідно придбати страховий поліс Doppelkarte International, для отримання виїзних транзитних номерів Zollkennzeichen необхідно сплатити відповідний податок, а також понести витрати на проходження технічного огляду. На переконання колегії суддів для вивезення автомобіля з території Німеччини такий автомобіль необхідно застрахувати, придбавши страховий поліс Doppelkarte International. Таким чином страхування автомобіля здійснювалось, а тому витрати на страхування товару необхідно включити до його митної вартості. Однак, позивачем не надано жодних відомостей про вартість страхування. Також позивачем не надано Hauptuntersuchung - документ про проходження технічного огляду, а також докази сплати податку за отримання транзитних номерів, який входить до структури митної вартості автомобіля. Слід також звернути увагу на те, що зі змісту наданого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 23.02.2015 НОМЕР_2 та НОМЕР_3 вбачається, що власником автомобіля НОМЕР_1 з 23.02.2015 є Fritz-kulturguter Gmbh, у свідоцтві ж про реєстрацію транспортного засобу з тимчасовим номерним знаком НОМЕР_4 від 28.02.2019 власником автомобіля НОМЕР_1 з 28.02.2019 зазначено позивача. При цьому у рахунку-фактури (інвойс) (Commercial invoce) VR0061500 від 28.02.2019 та договорі купівлі-продажу Kaufvertrag від 28.02.2019 №1300501 вказано, що автомобіль НОМЕР_1 28.02.2019 продано позивачу фірмою Dat Autohus. Отже, згідно наданих документів покупцем товару є позивача, продавцем - Dat Autohus, власником - Fritz-kulturguter Gmbh. Водночас, жодних доказів щодо взаємовідносин між позивачем та Fritz-kulturguter Gmbh, чи між Fritz-kulturguter Gmbh та Dat Autohus у матеріалах справи немає. Отже, власник транспортного засобу зазначений у техпаспорті країни реєстрації не ідентифікується з продавцем товару. За відсутності інших документів, наявний обґрунтований сумнів щодо придбання позивачем автомобіля саме у Dat Autohus. Наданий позивачем до суду висновок експертного дослідження від 05.04.2019 №1606, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги, оскільки вказаний висновок митному органу ні під час митного оформлення за МД від 14.03.2019 №UA100210.2019.094377, ні у подальшому не надавався. Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість сумнівів митного органу щодо відомостей стосовно фактичної ціни товару. Оскільки позивачем документально не підтверджено складові та дійсну митну вартість автомобіля ввезеного за МД №UA100210.2019.094377, у митниці виникло право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Так, судом встановлено, що митним органом митна вартість товарів визначалась шляхом послідовного використання методів та застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки на думку митного органу неможливо застосування інших методів. В оскаржуваному рішенні від 14.03.2019 №UA100210/2019/000067/2 зазначено, що митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). За результатами проведеного порівняння встановлено, що у органу державної фіскальної служби наявна інформація щодо рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів за вищими рівнями митної вартості. Положеннями частини б статті 54 Кодексу встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, якщо заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, або заявлені відомості містять розбіжності та не містять всіх складових митної вартості, необхідних при її обчислені, а також коли декларантом не подано документів згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 статті 53 Кодексу, а також у разі відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни яка сплачена або яка підлягає сплаті. У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями вищезазначених статей Кодексу, використання Заявленого декларантом рівня митної вартості неможливо. Виходячи з вищенаведеного, відповідно до положень статті 55 МКУ, здійснено коригування митної вартості товарів. За результатами проведених консультацій встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Державною фіскальною службою України на виконання вимог наказу ДФС від 28.11.2018 №780 «Про забезпечення моніторингу за оформленням транспортних засобів, бувших у використанні» у відповідності до функціонального модуля АСМО «Інспектор» вищевказана митна декларація була оброблена функціональним електронним модулем, який визначив митну вартість транспортного засобу за VIN-кодом: НОМЕР_1 , на рівні: валюта - EUR, вартість - 9312. У постанові від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19 Верховний Суд дійшов правового висновку, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Верховний Суд у цій справі зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Крім того, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19. В даному випадку, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач визначив митну вартість автомобіля без жодних додаткових перевірок та залучення відповідного спеціалізованого підрозділу. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості автомобіля позивача порівняння його характеристик та характеристик автомобіля, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що вплинуло на обґрунтованість взяття ним до уваги даних авто з іншими технічними характеристиками та, відповідно, його вартості. Судом встановлено, що автомобіль позивача має дефекти, що підтверджується актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA20903/2019/16352 від 03.03.2019 та висновком експертного дослідження від 05.04.2019 №1606 згідно яких автомобіль має пошкодження лакофарбового покриття, забруднення та потертості оббивки салону та сидінь. Жодних доказів, які б свідчили про врахування відповідачем вказаних пошкоджень та інших характеристик автомобіля позивача при визначенні його вартості за резервним методом, у матеріалах справи відсутні. У апеляційній скарзі, окрім посилань на норми чинного законодавства, жодних обгрунтувань щодо наведених вище обставин апелянтом не наведено. Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Встановлені обставини свідчать про те, що визначена митним органом митна вартість автомобіля позивача у розмірі 9312 Євро не може вважатись дійсною, а тому рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 14.03.2019 №UA100210/2019/000067/2 підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки в частині відмовлених позовних вимог апеляційна скарга не містить жодних доводів, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для надання оцінки рішенню суду у цій частині. З огляду на викладене у сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто, прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Київської митниці відокремлений підрозділ Державної митної служби України - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.М. Єгорова А.Ю. Коротких