Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/1150/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2021 р.Справа № 520/1150/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 24.06.21 року по справі № 520/1150/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, Приватне акціонерне товариство "Новий Стиль", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА 807000/2020/0001442/2 від 05.08.2020 р.; - визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА 807000/2020/0001443/2 від 05.08.2020 р. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що підставою для запиту у підприємства позивача, який виступав в якості декларанта, додаткових документів відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України стали обґрунтовані підстави митного органу вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів у відповідності до ст. 54 Митного кодексу України. Оскільки декларантом не було подано витребуваних документів, Митницею правомірно винесено оскаржувані у даній справі рішення про збільшення митної вартості товару-предмету імпорту та відмову в оформленні поданої платником ВМД через заниження показника митної вартості товару. В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне акціонерне товариство "НОВИЙ СТИЛЬ", код ЄДРПОУ - 32565288, зареєстровано відповідно до норм діючого законодавства як суб`єкт господарювання. Основним видом діяльності підприємства позивача є за кодом КВЕД 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі. Під час розгляду справи встановлено, що Приватним акціонерним товариством "Новий Стиль" у серпні 2020 року на територію України ввезений товар: силові пневмоциліндри лінійної дії, багатоцільового призначення, виробник: ANHUI LAITE GAS SPRING CO., країна виробництва: Китай, торгівельна марка: ANHUI. Імпорт товару здійснювався на підставі контракту №05122019-LANT від 05.12.2019. Судом встановлено, що зазначений контракт позивачем, в якості покупця, було укладено із контрагентом ANHUI LAITE GAS SPRING CO., в якості продавця. Відповідно до умов п. 1.1 зазначеного контракту продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступну продукцію: Пневмоциліндри лінійної дії на умовах, викладених у цьому контракті. Згідно із п. 1.3 контракту конкретний вид (асортимент) товару кожної партії поставки узгоджується сторонами в замовленні та визначаються в специфікаціях та інвойсах, які додаються до Контракту та складають його невід`ємну частину. Положення п.3.1 контракту передбачають, що продавець поставляє покупцю товар на наступних умовах: FOB Шанхай, Китай, EXW Шанхай, Китай. Згідно із п. 4.1 контракту ціна товару за окремою партією товару визначається в специфікаціях та інвойсах на окрему партію товару. Комерційними інвойсами NOWY03/2020 та NOWY04/2020 від 03.06.2020 погоджені умови постачання товару - FOB Шанхай, додатком №10 від 03.07.2020 погоджена умова оплати товару на протязі 90 календарних днів з моменту поставки товару покупцю. Судовим розглядом справи встановлено, що товар надійшов двома партіями. На підтвердження митної вартості товару позивачем до митного органу було подані документи, в тому числі обов`язкові документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України: декларацію митної вартості ІМ № UA807180/2020/003369 від 05.08.2020 р. та ІМ № UA807180/2020/003368 від 05.08.2020 р. ; контракт № 05122019-LANT від 05.12.2019 р.; додаток до контракту № 10 від 03.07.2020 р., № 11 від 03.07.2020р. у яких зазначено, що оплата товару на протязі 90 календарних днів з моменту поставки товару покупцю, тобто контрактом передбачено відстрочення платежу; комерційні Інвойси NOWY03/2020 від 03.06.2020р., NOWY04/2020 від 03.06.2020 р. (з перекладом); коносаменти COSU6265441310А від 22.06.2020 р., COSU6265441310В від 12.06.2020 р.; сертифікати про походження товару 20С3405ВОС18/00031 від 22.10.2020 р., 20С3405ВОС18/00032 від 22.06.2020 р.; пакувальний лист від 03.06.2020 р.; договір на транспортно-експедиторські послуги 01042020 від 01.04.2020 р.; рахунки фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ-16837 від 15.07.2020 р., СФ-16835 від 15.07.2020 р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка) 15/07/8462-1 від 15.07.2020 р.; інформація (довідка) про відсутність взаємозалежності (ст.58 МК У) 03.08.2020 р.; інформація (довідка) про відсутність страхування 03.08.2020 р.; копії експортної декларації країни відправлення від № 223120200001464168; 2231120200001464661. Під час контролю митної вартості товару за митною декларацією ІМ № UA807180/2020/003369 від 05.08.2020 р. та ІМ № UA807180/2020/003368 від 05.08.2020 р. відповідачем було надано запити № 21052 від 03.08.2020 р. та № 21053 від 03.08.2020 р. з посиланням на те, що у зв`язку з наданням недостовірних документів щодо складової митної вартості спрацювала система АСАУР, та було запропоновано позивачу надати пояснення та додаткові документи, а саме: 1) інформацію про відсутності обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані .між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів; 2) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7)копія експортної декларації відправника (з перекладом) 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Підприємством позивача надано митному органу листи від 05.08.2020 р. № 05.08.2020/9 та № 05.08.2020/9 з інформацією та поясненнями стосовно запитаної інформації та поставки товару. Також, позивачем було повідомлено митний орган про надання всіх документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару. Відповідачем за результатами розгляду поданих позивачем документів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА 807000/2020/0001442/2 від 05.08.2020 р., № UА 807000/2020/0001443/2 від 05.08.2020 р. та збільшено митну вартість товарів. Також, на підставі прийнятих рішень про коригування митної вартості товарів відповідачем було оформлено картки митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807180/2020/000105 від 05.08.52020 року та №UA807180/2020/00104 від 05.08.52020 року. Як зазначено представником позивача, з метою уникнення простою транспорту та виробничою необхідністю повивач вимушений був оформити товар за ціною, визначеною митним органом МД UA807180/2020/003456 від 06.08.2020 р., UA807180/2020/003455 від 06.08.2020 р. під гарантію у відповідності до ст.55 Митного кодексу України. Крім того, під час розгляду справи встановлено, що позивач, не розуміючи підстав прийняття оскаржуваних у даній справі рішень, звернувся до відповідача у порядку п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України із запитами № 11.08.2020/6 та № 11.08.2020/7 від 11.08.2020 р. з проханням надати роз`яснення. Відповідач листами № 11.09.2020/2, №11.09.2020/3 у відповідь на листи позивача повідомив про те, що дата оформлення інвойсу раніше ніж підписано додатки до контракту, та що саме це послугувало для запиту додаткових документів; поданий та вказаний коносамент мають різні номери; рахунок на сплату транспортних витрат від 15.07.2020 р. дійсний до 22.06.2020 р. Зазначене не спростовує сумнів щодо відсутності підтвердження декларантом складової митної вартості. Таким чином, юридичною підставою для прийняття оскаржених рішень відповідачем вказано положення ст.ст. 54-64 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб`єкта владних повноважень про спрацювання модуля АСАУР, недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості, розбіжності в ціновій інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Позивач, вважаючи зазначені рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що під час розгляду справи не підтверджено правомірності рішень про коригування митної вартості товарів №UА 807000/2020/0001442/2 від 05.08.2020 р. та №UА 807000/2020/0001443/2 від 05.08.2020 р., у зв`язку з чим останні підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Правовідносини, що виникають з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України. Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. За приписами частини п`ятої статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Отже, митною вартістю товарів є сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю. Частиною другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з положеннями частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Правилами частин другої та третьої зазначеної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому, відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. В силу положень частини третьої статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно п. п. 1, 2 ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Частиною першою статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи. Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку про те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 10 червня 2020 року по справі №1.380.2019.004752, яку відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин. Отже, витребування додаткових документів можливе у разі наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості. Слід зазначити, що наявність таких обставин має бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів. До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, вказано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60). Суд зазначає, що зі змісту оскаржуваних у даній справі рішень про коригування митної вартості товару вбачається, що останні містять відомості про митне оформлення товарів, яке вже було здійснено у максимально наближений термін за фактами митних оформлень, що наявні в ЄАІС та АСМО Інспектор, проте ані рішення, ані відзив на позовну заяву не містять жодних доводів та доказів про подібність товарів за поданими заявником через декларанта митними деклараціями та товарам за митними деклараціями, що є спірними у даній справі. Таких доказів не надано і до суду. Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом - Правила №598) визначено, що у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваних у даній справі рішень вбачається, що останні не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача. Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17. Отже, відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача. Колегія суддів вважає хибними доводи скаржника щодо відмінності умов поставки у інвойсах та у перекладі, оскільки відповідачем не надано до суду доказів того, що вказані обставини впливають на митну вартість імпортованого позивачем товару. Стосовно доводів митного органу про невідповідність проведення оплат позивачем суд зазначає, що під час розмитнення було надано контракт та відповідні додатки 10 та

11. Згідно умов контракту пункт 5.2. передбачено дві умови оплати, а саме оплата товару на протязі 90 календарних днів з моменту поставки товару, або 100 % передплата на підставі проформи - інвойсу. Конкретні умови оплати погоджуються на підставі замовлення та зазначаються у специфікаціях. Так під час розмитнення, декларантом позивача на підтвердження умов оплати було надано додатки 10 та 11 до контракту в яких встановлено, що сторони домовились, що оплата за товар проводиться на протязі 90 календарних днів з моменту поставки товару. При цьому в інвойсі, на який посилається апелянт, відсутні будь-які посилання на умови оплати, такі умови були викладені у вказаних додатках. Стосовно доводів митного органу щодо не надання заявки на перевезення товарів на підтвердження транспортування суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що декларантом на підтвердження транспортних (перевізних) документів, пункт 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, було надано: договір на транспортно-експедиторські послуги 01042020 від 01.04.2020 р.; рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ - 16837 від 15.07.2020 р., СФ-16835 від 15.07.2020 р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка) 15/07/8462-1 від 15.07.2020 р., 15/07/8462 від 15.07.2020 р. Таким чином, позивачем було надано необхідні документи на підтвердження вартості перевезення. В свою чергу, відповідачем не доведено, що зазначені документи не підтверджують в повній мірі вартості транспортування товару. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України не містить конкретного переліку транспортних (перевізних) документів, які необхідно надати на підтвердження заявленої митної вартості товарів. Отже, відсутність заявки, за умови надання вищеперелічених документів, не спростовує заявлені позивачем витрати на транспортування товару. Суд зазначає, що вказані сумніви відповідачем було вказано лише під час судового розгляду, а ні під час митних консультацій, а ні у запиті щодо надання додаткових документів, а ні у рішеннях про коригування. Стосовно доводів відповідача щодо запиту документів та не надання перекладу декларації країни відправлення суд зазначає, що зазначений документ не є обов`язковим, згідно переліку, передбаченого ст. 53 МК України, а отже надається у випадку його наявності. Стосовно доводів відповідача щодо того, що номер коносаменту у митній декларації країни відправлення COSU626544131001 не співпадає із номером коносаменту поданим до митного оформлення COSU6265441310В, суд зазначає наступне. У картці відмови до рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2020/0001443/2 від 05.08.2020 p., яку було видано та підписано завідуючим СМО «Ліски» м/п «Харків-центральний» Таран В.М. зазначено документ коносамент COSU6265441310B. Зазначений коносамент вказано і у митних деклараціях та додано до матеріалів справи. Відтак, суд приходить до висновку, що зазначені доводи є необґрунтованими. Суд також зазначає, що положеннями ст. 264 Митного кодексу України визначено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта. Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом. У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів. Відтак, слід дійти висновку, що видане відповідачем рішення у формі коригування митної вартості товару та рішення у формі картки відмови у митному оформленні товарів співвідносяться як безумовна причина та імперативний наслідок. Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Тому недоведеність відповідності закону рішення відповідача про коригування митної вартості товару з невідворотною неминучістю призводить до виникнення правових підстав для визнання протиправною картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів. Відповідачем у спірних в даній справі рішеннях не було вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. При цьому, суд зазначає, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 по справі № 809/278/17. Крім того, суд зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 по справі № 826/25605/15 ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Вищевикладені обставини свідчать про не підтвердження відповідачем під час розгляду справи правомірності рішень про коригування митної вартості товарів №UА 807000/2020/0001442/2 від 05.08.2020 р. та №UА 807000/2020/0001443/2 від 05.08.2020 р., у зв`язку з чим останні підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З урахуванням встановлених фактів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ". Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 року по справі № 520/1150/21 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 по справі № 520/1150/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 04.10.2021 року