Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/3239/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/3239/22 пров. № А/857/18703/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Тернопільської митниці, на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року (суддя Мірінович У.А., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м.Тернопіль, дата складання повного тексту 01.12.2022), в адміністративній справі №500/3239/22 за позовом Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" до Тернопільської митниці, про визнання протиправним та скасування рішення, встановив: У вересні 2022 року позивач ПП "ПМП "Лотос" звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Тернопільської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA403020/2022/000129/2 від 08.08.2022. Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити повністю у задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю та необґрунтованістю. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403020/2022/000129/2 від 08.08.2022. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, були недоведеними належними та допустимими доказами, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що під час здійснення митного контролю за МД №UА403020/2022/016519 від 08.08.2022 митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено наступне: пунктом 4.4. договору продажу і поставки товару від 26.08.2020 № 2020-3 передбачено, що товар має бути відправлений протягом 10 календарних днів з моменту здійснення передоплати Покупцем і поступлення даних коштів на рахунок Продавця. Однак, декларантом до митного оформлення не надано банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, які б підтверджували факт здійсненої передоплати за товар; в графі 31 МД зазначено «Дата виробництва - 02/2022», проте такі відомості відсутні в рахунку-фактурі (інвойс) № БК040448 від 15.06.2022, що не відповідає п.1.1. договору продажу і поставки товару від 26.08.2020 №2020-3. Такі відомості відсутні і в інших товаросупровідних документах, що подавались до митного оформлення, зокрема, у пакувальному листі, прайс-листі та рахунку- проформі; вартість товару зазначена в копії митної декларації країни відправлення від 05.08.2022 №22LЕTLС0100Е1А7288 (16404,94 євро) не відповідає відомостям щодо вартості товару, вказаній у рахунку-фактурі від 15.06.2022 № БК040448 (16731,40 дол. США). У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах. Уповноваженою особою декларанта на вимогу митниці, окрім тих документів, які вже подавались разом із МД від 08.08.2022 №UА403020/2022/016519, було додатково надано лише прайс-лист № б/н від 15.06.2022. Інших документів, зазначених у вимозі митниці, декларантом додатково не було надано. Тернопільська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 08.08.2022 №UА403020/2022/000129/2 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним обґрунтованим та підстав для його скасування у судом першої інстанції не було, оскільки по даній справі митний орган мав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості, про конкретні недоліки зазначив у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та витребував саме ті документи, які можуть ці сумніви усунути. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 01.12.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Позивач ПП "ПМП "Лотос" зареєстрований як суб`єкт господарювання з основним видом економічної діяльності 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 10). На виконання зовнішньоекономічного договору продажу і поставки товару від 26.08.2020 №2020-3, укладеного між компанією Iceland Seafood ehf (Ісландія) та ПП ПМП Лотос (Україна) (а.с. 39-44), згідно із рахунком-проформою від 15.06.2022 №AS038111 (а.с. 18), рахунком-фактурою (інвойс) від 15.06.2022 №SR040448 (а.с. 20), CMR № б/н від 05.08.2022 (а.с. 14), позивачем на митну територію України ввезено товар - риба морожена мойва. 08 серпня 2022 року уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення, подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) типу ІМ40ДЕ №UA403020/2022/016519, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: Риба морожена: мойва (Mallotus villosus), ціла (не патрана), 25-35 шт/кг, нетто - 19684,00 кг. Запаковано у 703 картонних коробки. Тепловій кулінарній обробні не піддавалася. Приправи та вміст складових сумішей відсутні. Не містить ГМО. Дата виробництва: 02/2022р. Термін придатності: 24 місяці від дати виробництва. Температура зберігання: - 18 град. С. Виробник: А351 Eskia ht. Ісландія. Торговельна марка: Eski а. (а.с. 75). Згідно інформації графи 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи: сертифікат якості №б/н 15.06.2022; рахунок-проформа № AS038111 від 15.06.2022; рахунок-фактура (інвойс) № SR040448 від 15.06.2022; автотранспортна накладна - CMR № б/н від 05.08.2022; сертифікат про походження товару № IS-048795-1 від 15.06.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 61 від 05.08.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати № б/н від 05.08.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №2020-3 від 26.08.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 22.02.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 21.07.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №28 від 15.06.2022; договір про надання послуг митного брокера №33 від 05.05.2015; договір (контракт) про перевезення №28/09/2021 від 28.09.2021; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів №б/н від 08.08.2022; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом єдиного вікна з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №8842628 від 07.08.2022; інші некласифіковані документи - довідкова інформація № б/н від 04.10.2021; інші некласифіковані документи - лист № б/н від 15.06.2022; інші некласифіковані документи - лист № б/н від 15.06.2022; копія митної декларації країни відправлення № 22LTLС0100Е1А7288 від 05.08.2022. Під час здійснення митного контролю за МД №UА403020/2022/016519 відповідачем опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено: пунктом 4.4. договору продажу і поставки товару від 26.08.2020 №2020-3 передбачено, що товар має бути відправлений протягом 10 календарних днів з моменту здійснення передоплати покупцем і поступлення даних коштів на рахунок продавця. Однак, декларантом до митного оформлення не надано банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, які б підтверджували факт здійсненої передоплати за товар; в графі 31 МД зазначено Дата виробництва - 02/2022, проте такі відомості відсутні в рахунку-фактурі (інвойсі) №811040448 від 15.06.2022, що не відповідає пункту 1.1. договору продажу і поставки товару від 26.08.2020 № 2020-3. Такі відомості відсутні і в інших товаросупровідних документах, що подавались до митного оформлення, зокрема, у пакувальному листі, прайс-листі та рахунку- проформі; вартість товару, зазначена в копії митної декларації країни відправлення від №22LTLС0100Е1А7288 (16404,94 євро) не відповідає відомостям щодо вартості товару, вказаній у рахунку-фактурі від 15.06.2022 №SR40448 (16731,40 дол. США). Встановивши зазначені розбіжності, відповідач дійшов висновку, що в своїй сукупності перелічені фактори вказують на невідповідність поданих до митного оформлення документів, з огляду на що, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 54 Митного кодексу України, уповноваженій особі декларанта направлено електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, шо підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідачем також зазначено, що в разі відсутності зазначених документів, відповідно до ч.3 ст.53 МК України, необхідно надати прайс-листи. Уповноваженою особою декларанта на вимогу митниці, окрім тих документів, які вже подавались разом із МД від 08.08.2022 №UA403020/2022/000129/2, додатково надано прайс-лист від 15.06.2022 (а.с. 22, 23). Інших документів, зазначених у вимозі митниці, декларантом додатково надано не було. Також, листом від 08.08.2022 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що до митного оформлення подані усі документи згідно вимог статті 53 МК України, які підтверджують заявлену митну вартість. Інших додаткових документів не існує та не будуть подані. За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 08.08.2022 №UA403020/2022/000129/2 (а.с. 11-12), у графі 33 якого зазначено: Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосується оцінюваних товарів, що не відповідає п. 4.4 договору купівлі-продажу від 26.08.2020 №2020-3. А також у зв`язку з тим, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а саме: в графі 31 даної митної декларації зазначено, що Дата виробництва - 02/2022, однак такі відомості відсутні в рахунку-фактурі від 15.06.2022 № SR40448, що не відповідає п. 1.1 договору купівлі-продажу від 26.08.2020 №2020-3. Дані відомості відсутні і в поданих документах, а саме: пакувальному листі, прайс-листі та рахунку-проформі. Вартість товару зазначена в копії митної декларації країни відправлення від 05.08.2022 №22LTLC100Е1А7288 не відповідає відомостям згідно з рахунком-фактурою від 15.06.2022 № 511040448. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість подібних товарів є значно вищою, зокрема: товар за ЕМД від 20.12.2021 №UA101020/2021/28868 на рівні 1,10 дол США/кг. митне оформлення здійснено в попередніх періодах. Відповідно, АСАУР згенеровано профілі ризику 105-2, 106-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів, з повідомленням: Наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству. Необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості. Проаналізувати зазначене рішення на предмет можливості застосування при поточному оформленні зазначеного товару, По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1) Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ. Також, 05.08.2022 року за ЕМД від 05.08.2022 №UА403020/2022/16415 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА403000/2022/000127/2 щодо вартості ідентичного товару. У зв`язку з чим митним органом розпочато процедуру консультації та направлено декларанту вимогу щодо документального підтвердження числового значення визначеної митної вартості товару. Також, відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУ декларанта повідомлено про право декларанта або уповноваженої ним особи за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Листом від 08.08.2022 року декларантом повідомлено митний орган про відсутність інших додаткових документів та не будуть ним подані. Враховуючи дану інформації заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів з метою усунення розбіжностей, а також документів що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування та додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, виписку з бухгалтерської документації, висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 20.12.2021 №UА101020/2021/28868 на рівні 1.10 дол США/кг. Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо коригування митної вартості імпортованого товару, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування. Відповідно до ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.6 ст.257 МК України). Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст.49 МК України). Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ст.52 МК України). Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 ст.58 МК України). Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України). Відповідно до ч.1, ч.2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи (ч.4 ст.53 МК України). Отже, орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Крім цього, відповідно до ч.5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно ч.ч. 1-3 ст.54 цього Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Колегія суддів звертає увагу, що в частині четвертій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Аналогічний перелік причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), наведено у Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р.. Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Частинами 1, 2, 5, 6 ст.55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. Згідно ч.ч. 1, 2 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Відповідно до ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Згідно з ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до ч.4, ч.5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно з ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Частинами 1, 2 ст.64 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. З матеріалів справи видно, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару «Риба морожена: мойва (Mallotus villosus), ціла (не патрана), 25-35 шт/кг, нетто - 19684,00 кг. Запаковано у 703 картонних коробки. Тепловій кулінарній обробні не піддавалася. Приправи та вміст складових сумішей відсутні. Не містить ГМО. Дата виробництва: 02/2022р. Термін придатності: 24 місяці від дати виробництва. Температура зберігання: - 18 град. С. Виробник: А351 Eskia ht. Ісландія. Торговельна марка: Eski а.» та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, вважаючи, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 20.12.2021 №UА101020/2021/28868 на рівні 1.10 дол США/кг. З поданої ПП "ПМП "Лотос" митної декларації №UA403020/2022/016519 видно, що декларант визначив митну вартість товару за першим методом за ціною договору. Для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту, разом з МД №UА403020/2022/016519 декларантом подані наступні документи: сертифікат якості №б/н 15.06.2022; рахунок-проформа № AS038111 від 15.06.2022; рахунок-фактура (інвойс) № SR040448 від 15.06.2022; автотранспортна накладна - CMR № б/н від 05.08.2022; сертифікат про походження товару № IS-048795-1 від 15.06.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 61 від 05.08.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати № б/н від 05.08.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №2020-3 від 26.08.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 22.02.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 21.07.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №28 від 15.06.2022; договір про надання послуг митного брокера №33 від 05.05.2015; договір (контракт) про перевезення №28/09/2021 від 28.09.2021; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів №б/н від 08.08.2022; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом єдиного вікна з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №8842628 від 07.08.2022; інші некласифіковані документи - довідкова інформація № б/н від 04.10.2021; інші некласифіковані документи - лист № б/н від 15.06.2022; інші некласифіковані документи - лист № б/н від 15.06.2022; копія митної декларації країни відправлення № 22LTLС0100Е1А7288 від 05.08.2022. Також на вимогу митниці уповноваженою особою декларанта додатково надано прайс-лист від 15.06.2022. Інших документів, зазначених у вимозі митниці, декларантом додатково надано не було. При цьому, митний орган пояснює правомірність прийнятого оскаржуваного рішення тим, що у зв`язку з спрацюванням системи АСАУР згенеровано профілі ризику щодо можливого заниження митної вартості товару. Здійснивши перевірку правильності визначення митної вартості за МД №UA403020/2022/016519, митним органом встановлено, що для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосується оцінюваних товарів, що не відповідає п. 4.4 договору купівлі-продажу від 26.08.2020 №2020-3. А також у зв`язку з тим, шо в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а саме: в графі 31 даної митної декларації зазначено, що Дата виробництва - 02/2022, однак такі відомості відсутні в рахунку-фактурі від 15.06.2022 № SR40448, що не відповідає п. 1.1 договору купівлі-продажу від 26.08.2020 №2020-3. Дані відомості відсутні і в поданих документах, а саме: пакувальному листі, прайс-листі та рахунку-проформі. Вартість товару зазначена в копії митної декларації країни відправлення від 05.08.2022 №22LTLC100Е1А7288 не відповідає відомостям згідно з рахунком-фактурою від 15.06.2022 № 511040448. Тому у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість подібних товарів є значно вищою, зокрема: товар за ЕМД від 20.12.2021 №UA101020/2021/28868 на рівні 1,10 дол США/кг, митне оформлення здійснено в попередніх періодах. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів з метою усунення розбіжностей, а також документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно із ч.2 ст.53 МК України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МК України. Разом з тим, суд першої інстанції вірно зауважив, що подані декларантом документи співвідносяться із приписами ч.2 ст.53 МК України, які підтверджуються митну вартість імпортованого товару. Так, після подання позивачем-декларантом митної декларації із переліченими документами, митний орган уповноважений здійснити їх аналіз на предмет наявності: (1) розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; (2) ознак підробки; (3) відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; (4) відсутності відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме із встановленням таких обставин (однієї або декількох) МК України пов`язує (обумовлює) право митного органу скористатись частиною третьої статті 53 МК України, зокрема: витребувати документи, що охоплені приписами цієї частини статті. При цьому, митний орган має право витребувати не всі документи, які передбачені ч.3 ст.53 МК України, а лише ті, які пов`язані із встановленими обставинами та за конкретизованим переліком. Таку вимогу декларант виконує протягом десяти календарних днів. Відповідно до наданого позивачем переліку документів необхідно виокремити ті, які не охоплено ч.2 ст.53 МК України, однак такі надано декларантом добровільно, без вимоги митного органу. Разом з тим, визначеному частиною третьою статті 53 МК України обов`язку декларанта надати на вимогу митного органу витребувані документи, кореспондує право особи (юридичної/фізичної) бути обізнаним про причину витребування суб`єктом владних повноважень інших документів з конкретизацією його переліку. В надісланому відповідачем декларанту запиті не зазначено, які саме документи містять розбіжності, до яких документів наявні зауваження. Крім того, митним органом не повідомлено декларанта про конкретні обставини, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості товару, що прямо впливає на можливість доведення правомірності такої. Надісланий ПП «МПП «Лотос» запит містить лише законодавчо встановлений загальний перелік документів, які може подати декларант на вимогу митного органу, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ надати (за наявності) такі додаткові документи: прайс-листи. Колегія суддів вважає, що позивач у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подав всі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару і такі документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення ) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа №826/12901/17). Отже, не зазначення відповідачем конкретних сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товару призводить до протиправності дій (бездіяльності) та рішень відповідача. Тому суд першої інстанції правильно встановив, що своїми діями відповідач порушив принцип правової визначеності, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності. Форма та зміст вимоги митного органу свідчить про те, що митний орган не виконав вимоги частини третьої статті 53 МК України. Конкретизація переліку документів, які повинен надати платника податків пов`язується із вимогами до суб`єкта владних повноважень під час прийняття рішень (вчинення дій) діяти обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (пункт 2 частини другої статті 2 КАС України), а також забезпечити право особи на участь в процесі прийнятті рішення (пункт 9 частини другої статті 2 КАС України). Щодо суті поданих декларантом документів та підтвердженнями ними числового значення митної вартості товару, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив наступне. Інвойс - це документ, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія надає клієнту, та зазначається зобов`язання клієнта на оплату цих послуг. Інвойс це первинний документ у міжнародній торгівлі, який супроводжує вантаж на всьому шляху закордон. Його створює продавець та надсилає покупцю водночас з вантажем, оскільки без цього документа жоден перевізник не буде транспортувати товар. В інвойсі вказується, які саме послуги надані клієнту, та яку оплату він зобов`язаний здійснити за виконані послуги чи надані товари. У пункті 3 ч.2 ст.53 МК України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Тобто, в даному випадку законодавець вжив поняття інвойсу та рахунку-проформи як тотожні. У міжнародному законодавстві існують декілька видів інвойсів. Зокрема, проформа-інвойс це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та надалі може змінюватись без проблем. Тобто, проформа існує, для узгодження ціни, обсягу поставки і тільки після того, коли сторони між собою досягнули згоди, складається рахунок-фактура (інвойс) або, як його ще іменують комерційний інвойс. Комерційний інвойс (рахунок-фактура) це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони. Цей документ є обов`язковим для проходження митниці. Без нього не розмитнять товар та не допустять на територію держави. Він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві. Дослідивши документи при оцінці зовнішньоекономічної операції, в частині, що стосується предмета спору, судом не встановлено розбіжностей в міжнародних первинних бухгалтерських документах, які визначають числові значення митної вартості товару. Суд зазначає, що Інвойс та Додаткова угода кореспондують між собою. Дані проформи, в частині ціни товару, відрізняються від даних інвойсу з огляду на те, що остаточним документом, який складається сторонами для підтвердження вчинення зовнішньоекономічної операції та подається для митного оформлення, є саме інвойс. Дані інвойсу підтверджуються укладеною Додатковою угодою №28. Платіжним доручення №221 від 31.05.2022 (а.с. 55) підтверджується факт розрахунків між сторонами. Зовнішньоекономічний договір носить довгостроковий характер, а поставка товару здійснюється партіями. Оплата здійснюється шляхом передоплати. Тобто, між сторонами не здійснюється розрахунок за кожну поставлену партію товару окремо. Слід зауважити, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару, що відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 22.10.2020 (справа №320/2455/19). Тобто, умови оплати у спірних правовідносинах безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Крім того, ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей. З урахуванням такого правильно суд першої інстанції вважав, що неподання декларантом до митного оформлення банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, які підтверджують факт здійснення оплати за товар, який поставлявся в партії, не може бути підставою для коригування митної вартості товару за наявності інших документів, які підтверджують числові значення усіх складових вартості імпортованого товару. Так, платіжне доручення №221 від 31.05.2022 підтверджує факт внесення передоплати товару, який охоплює поставку конкретної партії товару. Вказане не є порушенням пункту 4.4 Договору, позаяк перед відправленням конкретної партії товару та подання митної декларації, товар, що входить до партії вже оплачений. Окрім того, декларантом надано доручення на суму здійсненої передоплати. При цьому умови Договору не зобов`язують позивача здійснювати оплату товару шляхом перерахунку коштів за кожну партію окремо. Наведеним спростовуються відповідні доводи апеляційної скарги. Покликання відповідача (скаржника) на те, що в порушення пункту 1.1 Договору, в графі 31 митної декларації зазначено Дата виробництва 02/2022, однак такі відомості відсутні в рахунку-фактурі (інвойсі), суд оцінює критично, оскільки такі свідчать про окремі недоліки, допущені в міжнародному первинному документі, які не стосуються числового значення вартості товару, який підлягав декларування. Неістотні недоліки в рахунку-фактурі, який містить відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання числового значення вартості товару, який підлягає відображенню в митній декларації, оскільки він містить повну інформацію, яка дає змогу ідентифікувати господарську операцію. Розбіжності повинні мати вплив на визначення числового значення митної вартості товару. Варто зауважити, що розбіжності в документах повинні мати вплив на визначення числового значення митної вартості товару. З огляду на це, окремі неточності, які не мають впливу на визначення числового значення митної вартості товару і дають змогу ідентифікувати вартісні показники зовнішньоекономічної операції, не можуть ставити під сумнів добросовісність декларанта під час визначення митної вартості товару. Відтак, такі доводи апеляційної скарги не можуть виступати самостійною підставою для коригування митної вартості товару, оскільки не свідчить про розбіжності числового значення вартості товару, що вказується в митній декларації. Таким чином, для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту, разом з митною декларацією №UA403020/2022/016519 від 08.08.2022 року ПП «МПП «Лотос» надало митному органу всі необхідні документи, які, з врахуванням ст.53 МК України, підтверджують митну вартість товару та всі числові складові митної декларації. Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. З матеріалів справи видно, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору. Однак відповідач не визнав заявлену декларантом митну вартість товару за вказаним методом, вважаючи, що подані документи до розмитнення містять розбіжності, а тому застосував другорядні методи визначення митної вартості товару. Митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 20.12.2021 №UА101020/2021/28868 на рівні 1.10 дол США/кг. Проте, апелянтом (відповідачем) не надано суду митну декларацію (її копію), на підставі якої відкоригована митна вартість імпортованого позивачем товару, що унеможливило її дослідження. Рішенні про коригування митної вартості №UA403020/2022/000129/2 від 08.08.2022 не містить всієї необхідної інформації: митним органом не здійснено відповідних коригувань, зважаючи на характеристики товару. Оцінюючи обґрунтованість обрання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару (резервний), сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформація про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Така правова позиція узгоджується із наведеною Верховним Судом у постанові від 14.08.2022 (справа №820/9195/15). За вказаного суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що відповідач не обґрунтував однозначність скоригованої ним ціни, не довів обґрунтованості своїх сумнівів щодо заявленої вартості декларантом, як наслідок, не пояснив чому позивач, який надав необхідні документи до митного оформлення свого товару, повинен визнати та сплатити митні платежі від вартості іншого товару, яку теж було скориговано митним органом, за невідомих позивачу умов та обставин. Тобто, контролюючий орган, визначаючи необхідним до застосування резервного методу визначення митної вартості товарів, спирався виключно на аргументи, які, при їх системному аналізі, не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Як передбачають положення ч.7 ст.54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Таким чином, позивачу протиправно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства. Відповідно частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач, який є суб`єкт владних повноважень, всупереч приписами частини другої статті 77 КАС України не довів обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості імпортованого товару, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує відсутність у даному конкретному випадку підстав для відмови у задоволенні цього позову, тоді як апеляційна скарга не містить належних, настільки вагомих і обґрунтованих міркувань, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували викладені у оскаржуваному судовому рішенні висновки й давали підстави вважати інакше. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року в адміністративній справі №500/3239/22 за позовом Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Л. Я. Гудим Н. В. Ільчишин