Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/6679/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" грудня 2021 р. Справа№ 910/6679/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Попікової О.В. Корсака В.А. за участю: секретаря судового засідання Звершховської І.А., представників сторін: від позивача: Фрідман О.О., від відповідача: Боберський І.М., розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 (повний текст складено 22.07.2021) у справі № 910/6679/21 (суддя Лиськов М.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп" до Міністерства оборони України про відшкодування збитків 56 307 148,25 грн, - в с т а н о в и в : Короткий зміст і підстави позовних вимог. У квітні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп" (далі - ТОВ «Ферст Груп») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Міністерства оборони України (далі - МОУ) 56 307 148,25 грн, що складається з 51 435 525,31 грн збитків та 4 871 622,94 грн - інфляційних втрат. В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Ферст Груп» вказує, що оскільки строк виконання зобов`язань Міністерства оборони України по оплаті за поставлену продукцію настав 14.02.2020, в той час як Міністерство оборони України здійснило оплату лише 15.09.2020 та 24.12.2020. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ТОВ «Ферст Груп» 4 871 622,94 грн інфляційних втрат та 51 435 525,31 грн збитків, а також 794 500,00 грн витрат по оплаті судового збору. Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат місцевий господарський суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, встановив, що його виконано правильно, що також підтверджується висновком судового експерта Гайдара В.М. від 10.03.2021 №13, а тому стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 4871622,94 грн. Задовольняючи вимоги позову в частині стягнення з Міністерства оборони України збитків, господарський суд першої інстанції вказав, що встановлено наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної дії, яка виявилась в порушенні строку розрахунків за договорами поставки нафтопродуктів від 02.07.2019, збитків які були понесені позивачем у формі додаткових витрат позивача зі сплати процентів за користування кредитними коштами на користь Банку, а також сплати неустойки (штрафу та пені) та процентів за користування грошовими коштами на користь ТОВ «Фірма «Фідея», а також причинно-наслідком зв`язком між протиправною дією відповідача та завданими збитками. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2021, Міністерство оборони України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Ферст Груп» до Міністерства оборони України про відшкодування збитків. В обґрунтування апеляційної скарги Міністерство оборони України посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права, неповне дослідження судом всіх матеріалів справи, помилкове тлумачення судом норм чинного законодавства, що призвело до прийняття неправильного та незаконного рішення. Скаржник звертає увагу на п. 4.1 договорів, укладених з позивачем, та зазначає, що несвоєчасні розрахунки відбулись не з його вини, а тому підстави для стягнення інфляційних відсутні. При цьому зазначає про домовленість сторін, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню Міністерством оборони України за несвоєчасність грошових розрахунків, не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення); відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України сторони у договорі встановили інший розмір процентів для замовника (Міністерство оборони України) - 0 процентів, а тому зазначена вимога про стягнення 4 871 622,94 грн є безпідставною. Щодо вимог позивача про стягнення 51 435 525,31 грн збитків, сплачених останнім банку за користування кредитом, а також контрагентам для виконання замовлення відповідача, апелянт зазначає, що у цих договорах участь третіх осіб не передбачена; всі витрати, які позивач поніс при виконанні цих договорів з третіми особами, є суто господарською діяльністю Товариства. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2021 та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2021 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Мартюк А.І., Зубець Л.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2021 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 910/6679/21 залишено без руху. Надано Міністерству оборони України строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2021 та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Барсук М.А. (у зв`язку з відпусткою судді Мартюк А.І. та у зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П. на лікарняному). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/6679/21. Відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 910/6679/21. Розгляд справи призначено на 27.10.2021. У судовому засіданні 27.10.2021 у розгляді справи оголошувалась перерва до 22.11.2021. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В. (у зв`язку з відпусткою судді Барсук М.А.). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 прийнято апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/6679/21 до провадження у визначеному складі суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 задоволено клопотання представника позивача - адвоката Фрідмана О.О. про відкладення розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/6679/21. Відкладено судове засідання на 06.12.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Ферст Груп» про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі Євсікова О.О., Корсака В.А., Попікової О.В. від розгляду справі №910/6679/21. Позиції учасників справи. ТОВ "Ферст Груп" надало відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає викладені у ній доводи необґрунтованими та безпідставними. Позивач вважає, що твердження Міністерства оборони України про безпідставність стягнення інфляційних втрат, оскільки несвоєчасна оплата товару відбулась виключно з вини Державної казначейської служби України, є помилковими, адже на Міністерство оборони України був покладений обов`язок належним чином виконати умови спірних договорів, а відсутність відповідних коштів не може бути підставою для невиконання таких договорів. ТОВ «Ферст Груп», заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, вказує, що заявлений до стягнення розмір збитків не перевищує встановлений договорами та погоджений розмір збитків; на думку позивача, Міністерство оборони України помилково тлумачить умови договорів та помилково стверджує, що позивач не має права на стягнення збитків з відповідача. ТОВ «Ферст Груп» зазначає, що внаслідок несвоєчасного розрахунку Міністерством оборони України за договорами понесло збитки у вигляді додаткових витрат (штрафних санкцій, процентів за користування чужими грошовими коштами, сплачених іншим суб`єктам). Позивач вважає, що довів наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що є підставою для стягнення з відповідача збитків та інфляційних витрат у визначеному у позовній заяві розмірі. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом. 02.07.2019 Міністерство оборони України (замовник) та ТОВ «Ферст Груп» (постачальник) уклали два договори про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (бензин) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/19/23 та №286/1/19/24 (далі - договори). За умовами вказаних договорів ТОФ «Ферст Груп» зобов`язалось постачати у 2019 році бензин автомобільного довготривалого зберігання А-80-ДЗ (далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно з передбаченими у цих договорах специфікаціями, а Міністерство оборони України - забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно із викладених у цих договорах специфікацій. Згідно з п. 1.1 договору №286/1/19/23 (специфікація) ТОФ «Ферст Груп» зобов`язалось поставити Міністерству оборони України продукцію в кількості 3305,0 тонн до 30.08.2019, 2649,0 тонн до 30.09.2019, 3673,0 тонн до 31.10.2019 загальною вартістю 315380520 грн (з ПДВ). Відповідно до п. 1.1 договору №286/1/19/24 (специфікація) ТОФ «Ферст Груп» зобов`язалось поставити Міністерству оборони України продукцію в кількості 2695,0 тонн до 30.08.2019, 3365,0 тонн до 30.09.2019, 2355,0 тонн до 31.10.2019 на загальну вартість 275675400 грн (з ПДВ). Загальна вартість продукції з ПДВ (ціна договору) за Договором №286/1/19/23 складає 315380520 грн, а за Договором № 286/1/19/24 - 275675400 грн (п. п. 1.1, 3.1 договорів). Пунктами 1.2 договорів передбачено, що замовник має право зменшувати обсяги закупівлі за договорами, залежно від реального фінансування видатків. У розділах ІV договорів сторони обумовили порядок здійснення оплати продукції. Згідно з п. 4.1 договорів розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим договором. Постачальник зобов`язаний надати замовнику після постачання продукції наступні документи: рахунок-фактуру на відвантажену продукцію; акт приймання-передачі; видаткову накладну; повідомлення-підтвердження, яке оформлюється одержувачем замовника; копію паспорту якості на відвантажену продукцію; акт прийому-передачі продукції (п. 4.2 договорів). Відповідно до п. 4.3 договорів без вказаних вище документів або відсутності встановленої інформації оплата постаченої продукції не здійснюється. Пунктами 5.1 договорів сторони погодили, що постачальником продукція постачається на умовах DDP до складу замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів, установлених діючими технічними умовами. Продукція, яка буде поставлена без згоди замовника, з порушенням положень договору (у тому числі в більшій кількості, ніж зазначено у специфікації до договору) чи поставлена якщо одержувач замовника відмовився від її прийняття, приймається одержувачем замовника на відповідальне зберігання за винятком випадків, коли відповідно до вимог законодавства одержувач замовника вправі відмовитись приймати її від органів транспорту. Всі витрати, пов`язані з відповідальним зберіганням такої продукції, відшкодовуються за рахунок постачальника. Постачальник зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня отримання письмового повідомлення від замовника (одержувачів замовника) про прийняття продукції на відповідальне зберігання розпорядитись не прийнятою до використання одержувачем замовника продукцією. При неотриманні в зазначені строки відповіді одержувач замовника повідомляє замовника та розпоряджається продукцією, поставленою з порушенням умов договору, відповідно до рішення замовника (п. 5.4 договорів). Договір вважається виконаним за умови постачання 99% продукції (п. 5.5 договорів). Пунктами 6.1.1 договорів передбачено обов`язок замовника своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленої продукції протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів, передбачених цими договорами. Згідно з п. 6.3 договорів постачальник зобов`язаний забезпечити постачання продукції у строки, встановлені договором, та забезпечити постачання продукції згідно специфікації та якість якої відповідає умовам, установленим розділами ІІ договорів. За умовами п. 7.3.5 договорів сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, якій підлягає відшкодуванню Міністерством оборони України за несвоєчасність грошових розрахунків, не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення). Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України сторони встановили інший розмір процентів для замовника - 0 процентів. Договори набирають чинності з дати їх підписання сторонами і діють до 31.12.2019, а у частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (п. 10.1 договорів). Пунктами 1.1 додатку №12.1 до договорів визначено, що прийняття продукції за кількістю та якістю (за встановленими документами) здійснюється одержувачем замовника в присутності представника постачальника та оформляється актом, який складає одержувач замовника у термін до 3 діб після прибуття продукції до місця поставки. Належним чином оформлені документи, зазначені у п. 4.2 договору, є підтвердженням прийняття продукції. Продукція, яка поставлена з порушенням умов договору, одержувачем замовника не приймається (п. 4 додатку №12.1 до договорів). Факт поставки та прийняття продукції одержувачами замовника підтверджується судовими рішеннями у справах №910/4625/20 та №910/2200/20. Листом від 15.01.2020 №1501/20-8 ТОВ «Ферст Груп» надало Міністерству оборони України належним чином оформлені оригінали передбачених п.п. 4.2.1.-4.2.6 договорів документів згідно з переліком додатків до цього листа. Листом від 17.01.2020 за №286/9/366 (тобто після здійснення позивачем поставки та надання документів) Міністерство оборони України повідомило ТОВ «Ферст Груп», що у зв`язку із порушенням термінів постачання продукції, керуючись ст. 236 ГК України та п. 6.2.5 договорів, в односторонньому порядку відмовляється від прийняття подальшого виконання зобов`язань ТОВ «Ферст Груп» на суму 96019560 грн за цими договорами. Цим же листом Міністерство оборони України просило терміново відповідно до п. 5.4 договорів укласти з військовими частинами договори на відповідальне зберігання поставленого пального та вирішити питання щодо його переміщення. ТОВ «Ферст Груп» листом від 20.01.2020 №2001-20-10, у відповідь на лист від 17.01.2020 за №286/9/366 Міністерства оборони України, повідомило, що постачання продукції здійснювалось до висловлення замовником заперечень щодо можливості її отримання та просило забезпечити виконання обов`язків з приймання поставленої продукції та її оплати. Відмова Міністерства оборони України від отримання товару та документів є такою, що не відповідає як умовам договорів, так і нормам чинного законодавства, що підтверджено судовими рішеннями у справах № 910/4625/20 та № 910/2200/20. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 у справі №910/15314/19 (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020) внесено зміни до Договору №286/1/19/24, а саме: специфікацію (п. 1.1 вказаного договору №286/1/19/24) викладено у редакції, яка передбачає, що ТОВ «Ферст Груп» зобов`язано поставити Міністерству оборони України продукцію в кількості 2695,0 тонн до 30.10.2019, 3365,0 тонн до 15.12.2019, 2355,0 тонн до 31.12.2019 на загальну вартість 275675400 грн (з ПДВ). Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/15320/19 (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020) внесено зміни до договору №286/1/19/23, а саме до п. 1.1 вказаного Договору №286/1/19/23, викладено специфікацію у редакції, згідно з якою ТОВ «Ферст Груп» зобов`язано поставити Міністерству оборони України продукцію в кількості 3305,0 тонн до 30.10.2019, 2649,0 тонн - до 15.12.2019, 3673,0 тонн - до 31.12.2019 на загальну вартість 315380520 грн (з ПДВ). На виконання умов договорів №286/1/19/23 та №286/1/19/24 від 02.07.2019 ТОВ «Ферст Груп» поставило Міністерству оборони України товар на суму 182 987 926,00 грн, який було прийнято одержувачами замовника на підставі видаткових накладних. У зв`язку з порушенням Міністерством оборони України встановлених договорами строків оплати вже поставленого товару ТОВ «Ферст Груп» зверталось до суду з позовними заявами про стягнення заборгованості. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 у справі №910/2200/20 (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020) присуджено до стягнення з Міністерства оборони України на користь ТОВ «Ферст Груп» заборгованість в розмірі 102 518 390,32 грн та судовий збір в сумі 735 700,00 грн. Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.07.2020 у справі №910/4625/20 (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020) присуджено до стягнення з Міністерства оборони України на користь ТОВ «Ферст Груп» 80 469 436,00 грн заборгованості за поставлену продукцію, а також 735 700,00 грн судового збору. 15.09.2020 Міністерство оборони України сплатило на користь ТОВ «Ферст Груп» 102 518 390,32 грн. 24.12.2020 Міністерство оборони України сплатило на користь ТОВ «Ферст Груп» 80 469 437,00 грн. 15.11.2019 ТОВ «Ферст Груп» (позичальник) та ПАТ «Акціонерний банк «Південний» (Банк) уклали кредитний договір №BL2019-04363, за умовами якого позичальник отримав у позику грошові кошти у розмірі 50 000 000,00 грн. Цілі, на які надається кредит: поповнення обігових коштів (п. 1.2 кредитного договору). 05.02.2020 ТОВ «Ферст Груп» повернуло Банку частину кредиту у розмірі 20 000 000,00 грн. Станом на 14.02.2020 заборгованість ТОВ «Ферст Груп» перед Банком складала 30 000 000,00 грн. 26.03.2020 ТОВ «Ферст Груп» (позичальник) та ПАТ «Акціонерний банк «Південний» (Банк) уклали додаткову угоду №1 до Кредитного договору №BL2019-04363, якою за взаємною згодою домовились з 26.03.2020 п. 1.1, 1.5 розділу 1 «Предмет договору» вказаного кредитного договору викласти в новій редакції: « 1.1. Банк зобов`язується відкрити позичальнику кредитну лінію (надалі - «кредит»), а позичальник зобов`язується повернути кредит згідно графіку зниження ліміту кредитної лінії не пізніше 15.04.2020 та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 25% річних.». 30.04.2020 ТОВ «Ферст Груп» (позичальник) та ПАТ «Акціонерний банк «Південний» (Банк) уклали додаткову угоду №2 до кредитного договору №BL2019-04363, якою термін кредиту продовжено до 31.05.2020. 30.06.2020 ТОВ «Ферст Груп» (позичальник) та ПАТ «Акціонерний банк «Південний» (Банк) уклали додаткову угоду №3 до кредитного договору №BL2019-04363, якою за взаємною згодою домовились з 30.06.2020 п. 1.1. розділу 1 «Предмет договору» вказаного кредитного договору викласти в новій редакції: « 1.1. Банк зобов`язується відкрити позичальнику кредитну лінію (надалі - «кредит»), а позичальник зобов`язується повернути кредит згідно графіку зниження ліміту кредитної лінії не пізніше 15.08.2020 та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 20% річних.». В період з 15.02.2020 по 15.09.2020 ТОВ «Ферст Груп» сплатило на користь Банку відсотки за користування кредитом у загальному розмірі 3 983 333,33 грн (підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які надано ТОВ «Ферст Груп» до матеріалів справи). 15.09.2020 ТОВ «Ферст Груп» повернуло Банку кредит у розмірі 30 000 000,00 грн. Матеріали справи свідчать, що 26.09.2019 ТОВ «Ферст Груп» (покупець) уклало з ТОВ «Оптімал Трейдінг» (постачальник) договір поставки №26092019-12, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві нафтопродукти, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний товар. ТОВ «Оптімал Трейдінг» поставило ТОВ «Ферст Груп» за видатковими накладними товар на загальну суму 2 630 446,75 грн. Акт звірки між ТОВ «Оптімал Трейдінг» та ТОВ «Ферст Груп» станом на 15.01.2020 свідчить, що кредиторська заборгованість ТОВ «Ферст Груп» на користь ТОВ «Оптімал Трейдінг» становить 2 450 416,48 грн. 15.01.2020 ТОВ «Фірма «Фідея» (новий кредитор), ТОВ «Ферст Груп» (боржник) та ТОВ «Оптімал Трейдінг» (первісний кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги №15.01.20-5, за умовами якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №26092019-12 від 26.09.2019, укладеним між первісним кредитором і боржником, а боржник зобов`язується виконати зобов`язання перед новим кредитором. Первісний кредитор підтверджує, що оплата боржником за основним договором на загальну суму 2 450 416,48 грн здійснена не була. 09.09.2019 ТОВ «Ферст Груп» (покупець) уклало з ТОВ «Катма Груп» (продавець) договір купівлі-продажу №000000271/1, за умов якого ТОВ «Катма Груп» зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний товар. ТОВ «Катма Груп» поставило ТОВ «Ферст Груп» за видатковими накладними товар на загальну суму 23 220 162,36 грн. Акт звірки між ТОВ «Катма Груп» та ТОВ «Ферст Груп» станом на 15.01.2020 свідчить, що кредиторська заборгованість ТОВ «Ферст Груп» на користь ТОВ «Катма Груп» становить 23 220 162,36 грн. 15.01.2020 ТОВ «Фірма «Фідея» (новий кредитор), ТОВ «Ферст Груп» (боржник) та ТОВ «Катма Груп» (первісний кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги №15/01/20-5, за умовами якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №000000271//1 від 09.09.2019, укладеним між первісним кредитором і боржником, а боржник зобов`язується виконати зобов`язання перед новим кредитором. Первісний кредитор підтверджує, що оплата боржником за основним договором на загальну суму 23 220 162,36 грн здійснена не була. 05.11.2019 ТОВ «Ферст Груп» (покупець) уклало з ТОВ «Діннер Вайс» (постачальник) договір поставки нафтопродуктів №ДВ-05/11/19, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний товар. ТОВ «Діннер Вайс» поставило ТОВ «Ферст Груп» за видатковими накладними товар на загальну суму 14 624 570,29 грн. 15.01.2020 ТОВ «Фірма «Фідея» (новий кредитор), ТОВ «Ферст Груп» (боржник) та ТОВ «Діннер Вайс» (первісний кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги №15/01/20-4, за умовами якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №ДВ-05/11/19 від 05.09.2019, укладеним між первісним кредитором і боржником, а боржник зобов`язується виконати зобов`язання перед новим кредитором. Первісний кредитор підтверджує, що оплата боржником за основним договором на загальну суму 14 624 570,29 грн здійснена не була. 01.11.2019 ТОВ «Ферст Груп» (покупець) уклало з ТОВ «Грін Форсес» (постачальник) договір поставки нафтопродуктів №ГФ-01/11/19, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний товар. ТОВ «Грін Форсес» поставило ТОВ «Ферст Груп» за видатковими накладними товар на загальну суму 5 465 905,38 грн. Акт звірки між ТОВ «Грін Форсес» та ТОВ «Ферст Груп» станом на 15.01.2020 свідчить, що кредиторська заборгованість ТОВ «Ферст Груп» на користь ТОВ «Грін Форсес» становить 5 465 905,38 грн. 15.01.2020 ТОВ «Фірма «Фідея» (новий кредитор), ТОВ «Ферст Груп» (боржник) та ТОВ «Грін Форсес» (первісний кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги №15/01/20-2, за умовами якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №ГФ-01/11/19 від 01.11.2019, укладеним між первісним кредитором і боржником, а боржник зобов`язується виконати зобов`язання перед новим кредитором. Первісний кредитор підтверджує, що оплата боржником за основним договором на загальну суму 5 465 905,38 грн здійснена не була. 15.11.2019 ТОВ «Ферст Груп» (покупець) та ТОВ «ТД «Гранд Опт Продукт» (постачальник) уклали договір поставки нафтопродуктів №1502/11/2019, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві нафтопродукти, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний товар. ТОВ «ТД «Гранд Опт Продукт» за видатковими накладними поставило ТОВ «Ферст Груп» товар на загальну суму 34 123 055,36 грн. Акт звірки між ТОВ «ТД «Гранд Опт Продукт» та ТОВ «Ферст Груп» станом на 31.12.2019 свідчить, що кредиторська заборгованість ТОВ «Ферст Груп» на користь ТОВ «ТД «Гранд Опт Продукт» становить 31 187 467,70 грн. 15.01.2020 ТОВ «Фірма «Фідея» (новий кредитор), ТОВ «Ферст Груп» (боржник) та ТОВ «ТД «Гранд Опт Продукт» (первісний кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги №15/01/20-1, за умовами якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №1502/11/2019 від 15.11.2019, укладеним між первісним кредитором і боржником, а боржник зобов`язується виконати зобов`язання перед новим кредитором. Первісний кредитор підтверджує, що оплата боржником за основним договором на загальну суму 31 187 467,70 грн здійснена не була. 12.11.2019 ТОВ «Ферст Груп» (покупець) уклало з ФОП Демченко О.М. (постачальник) договір постачання №1211-1 від 12.11.2019, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний товар. ФОП Демченко О.М. за видатковими накладними поставив ТОВ «Ферст груп» товар на загальну суму 11 757 376,40 грн. Акт звірки між ФОП Демченко О.М. та ТОВ «Ферст Груп» станом на 31.12.2019 свідчить, що кредиторська заборгованість ТОВ «Ферст Груп» на користь ФОП Демченко О.М. становить 11 757 376,40 грн. 15.01.2020 ТОВ «Фірма «Фідея» (новий кредитор), ТОВ «Ферст Груп» (боржник) та ФОП Демченко О.М. (первісний кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги №15/01/20-3, за умовами якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №1211-1 від 12.11.2019, укладеним між первісним кредитором і боржником, а боржник зобов`язується виконати зобов`язання перед новим кредитором. Первісний кредитор підтверджує, що оплата боржником за основним договором на загальну суму 11 757 376,40 грн здійснена не була. 03.09.2019 ТОВ «Ферст груп» (покупець) уклало з ТОВ «Марбелс» (постачальник) договір поставки нафтопродуктів №77/13, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві нафтопродукти, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний товар. ТОВ «Марбелс» за видатковими накладними поставило ТОВ «Ферст груп» товар на загальну суму 25 971 726,47 грн. Згідно з актом звірки між ТОВ «Марбелс» та ТОВ «Ферст Груп» станом на 15.01.2020 кредиторська заборгованість ТОВ «Ферст Груп» на користь ТОВ «Марбелс» становить 24 133 366,15 грн. 15.01.2020 ТОВ «Фірма «Фідея» (новий кредитор), ТОВ «Ферст Груп» (боржник) та ТОВ «Марбелс» уклали договір про відступлення права вимоги №15/01/20-6, за умовами якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №77/13 від 03.09.2019, укладеним між первісним кредитором і боржником, а боржник зобов`язується виконати зобов`язання перед новим кредитором. Первісний кредитор підтверджує, що оплата боржником за основним договором на загальну суму 24 133 366,15 грн здійснена не була. 03.09.2018 ТОВ «Ферст Груп» (покупець) та ТОВ «Фірма «Фідея» (постачальник) уклали договір поставки №010309, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний товар. 15.01.2020 ТОВ «Ферст Груп» та ТОВ «Фірма «Фідея» уклали додаткову угоду №15-01/20 від 15.01.2020 до договору поставки №010309 від 03.09.2018, якою: 1. сторони погодили, що сума заборгованості ТОВ «Ферст Груп» за договором становить 112 845 301,73 грн. Вказана заборгованість утворилась в результаті укладення між покупцем, постачальником та первісними кредиторами наступних договорів про відступлення права вимоги: - №15.01.20-5 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ «Фірма «Фідея» (новий кредитор), ТОВ «Ферст Груп» (боржник) та ТОВ «Оптімал Трейдінг» (первісний кредитор), на загальну суму 2 450 416,48 грн; - №15/01/20-5 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ «Фірма «Фідея» (новий кредитор), ТОВ «Ферст Груп» (боржник) та ТОВ «Катма Груп» (первісний кредитор), на загальну суму 23 220 162,36 грн; - №15/01/20-4 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ «Фірма «Фідея» (новий кредитор), ТОВ «Ферст Груп» (боржник) та ТОВ «Діннер Вайс» (первісний кредитор), на загальну суму 14 624 570,29 грн; - №15/01/20-2 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ «Фірма «Фідея» (новий кредитор), ТОВ «Ферст Груп» (боржник) та ТОВ «Грін Форсес» (первісний кредитор), на загальну суму 5 465 905,38 грн; - №15/01/20-1 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ «Фірма «Фідея» (новий кредитор), ТОВ «Ферст Груп» (боржник) та ТОВ «ТД «Гранд Опт Продукт» (первісний кредитор), на загальну суму 31 187 467,70 грн; - №15/01/20-3 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ «Фірма «Фідея» (новий кредитор), ТОВ «Ферст Груп» (боржник) та ФОП Демченко О.М. (первісний кредитор), на загальну суму 11 757 376,40 грн; - №15/01/20-6 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ «Фірма «Фідея» (новий кредитор), ТОВ «Ферст Груп» (боржник) та ТОВ «Марбелс» (первісний кредитор), на загальну суму 24 133 366,15 грн. Всього по договорах відступлення права вимоги - 112 839 264,76 грн. Всього заборгованість ТОВ «Ферст Груп» перед ТОВ «Фірма «Фідея» становить: 112 839 264,76+6 036,97=112 845 301,73 грн.

2. Зазначена у п. 1 даної додаткової угоди сума заборгованості має бути сплачена на користь постачальника у строк до 14.02.2020.

3. У випадку прострочення виконання зобов`язань покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення виконання зобов`язань.

4. У разі прострочення виконання зобов`язань більш ніж на 30 днів покупець додатково сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 15% від суми заборгованості.

5. У разі порушення строків розрахунку за договором покупець зобов`язується сплатити на користь постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% річних з моменту прострочення до моменту повного розрахунку за поставлений товар.

6. Керуючись ст. 534 ЦК України, сторони встановили, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: - у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; - у другу чергу сплачуються проценти і неустойка (штраф і пеня); - у третю чергу сплачується основна сума боргу. Відповідно до банківських документів, ТОВ «Ферст Груп» сплатило грошові кошти на користь ТОВ «Фірма «Фідея» в рахунок погашення існуючої заборгованості: 153 409 000,00 грн. Лист ТОВ «Фірма «Фідея» від 18.09.2020 №649 в адресу ТОВ «Ферст Груп» свідчить, що отримані кошти в період з 15.09.2020 по 17.09.2020 включно в сумі 72 209 000,00 грн, на підставі п. 6 додаткової угоди №15-01/20 від 15.01.2020 до договору поставки №010309 від 03.09.2018 підприємством зараховано в погашення: - пені в сумі 10 409 994,70 грн, - штрафу в сумі 16 926 795,26 грн; - відсотків в сумі 13 228 773,86 грн; - суми основного боргу 31 643 436,18 грн. Згідно з листом ТОВ «Фірма «Фідея» від 25.12.2020 №650 в адресу ТОВ «Ферст Груп» отримані кошти в період 24.12.2020 в сумі 81 200 000,00 грн, на підставі п. 6 додаткової угоди №15-01/20 від 15.01.2020 до договору поставки №010309 від 03.09.2018 підприємством зараховано в погашення: - пені в сумі 2 582 485,56 грн, - відсотків в сумі 4 304 142,60 грн. ТОВ «Ферст Груп» сплатило на користь ТОВ «Фірма «Фідея» за період з 15.02.2020 по 23.02.2020 пеню в сумі 12 992 480,26 грн, штраф в сумі 16 926 795,26 грн та відсотки в сумі 17 532 916,46 грн, а всього: 47 452 191,98 грн. Правильність наведеного ТОВ «Ферст Груп» розрахунку підтверджується висновком судового експерта Гайдара В.М. від 10.03.2021 №13. Звертаючись з позовом у цій справі, ТОВ «Ферст Груп» вказує, що враховуючи положення п. 4.1 договорів, оскільки строк виконання зобов`язань Міністерством оборони України по оплаті за поставлену продукцію настав 14.02.2020, а таку оплату було здійснено лише 15.09.2020 та 24.12.2020, а тому просить стягнути з Міністерства оборони України збитки у розмірі 51 435 525,31 грн (які складаються з 3 983 333,33 грн відсотків, сплачених банку за користування кредитом; 47 452 191,98 грн пені, штрафу та відсотків, сплачених позивачем на користь ТОВ «Фірма «Фідея»), а також інфляційні втрати у розмірі 4 871 622,94 грн. Заперечуючи проти заявлених вимог, Міністерство оборони України у відзиві на позовну заяву вважає вимоги ТОВ «Ферст Груп» необґрунтованими та безпідставними, зазначає про недоведеність факту заподіяння позивачу збитків у заявленому розмірі. Міністерство оборони України вказує, що за умовами п. 4.1 договорів поставки було зобов`язано оплатити прийняту продукцію протягом 30 днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків). Відповідач вважає, що відсутність бюджетного фінансування свідчить про відсутність факту порушення з його боку. Відповідач також вказує, що умовами п. 7.3.5 договорів поставки сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню Міністерством оборони України за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення). Таким чином у разі порушення зобов`язання з оплати за поставлений товар Міністерство оборони України вважає, що зобов`язане сплатити лише суму заборгованості та компенсувати інфляційні втрати позивача. Збитки та неустойка, на думку відповідача, не підлягають відшкодуванню. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України). Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ст. 265 ГК України). Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат. Як встановлено вище, Міністерство оборони України поставлену йому за договорами №286/1/19/23 та №286/1/19/24 від 02.07.2019 продукцію оплатило з простроченням, у зв`язку з чим ТОВ «Ферст Груп» здійснило нарахування інфляційних втрат у сумі 4 871 622,94 грн, про стягнення яких заявило вимогу у цій справі. Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період необхідно здійснювати позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця. Питання розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання також було предметом розгляду Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19, за наслідками розгляду якого Об`єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці). Як зазначалось вище, за умовами п. 7.3.5 договорів сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, якій підлягає відшкодуванню Міністерством оборони України за несвоєчасність грошових розрахунків, не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення). Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України сторони встановили інший розмір процентів для замовника - 0 процентів. Тобто, в договорах сторони чітко визначили, що в разі прострочення Міністерством оплати сума його заборгованості має бути збільшена на інфляційні втрати постачальника за період прострочення. Водночас ставка відсотків річних дорівнює нулю, тобто, фактично відсотки річних в разі прострочення оплати не нараховуються. У цій справі позивач заявив до стягнення саме інфляційні втрати за період прострочення оплати товару, а вимог про стягнення відсотків річних не заявляв. А отже твердження Міністерства про безпідставність вимог в цій частині є необґрунтованими. При цьому колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на п. 4.1 договорів, за якими розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків), оскільки Міністерство під час розгляду справи не надало жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що на час платежу за договорами поставки на рахунках відповідача були відсутні бюджетні кошти, призначені для відповідних видатків. Перевіривши наданий позивачем та здійснений господарським судом першої інстанції розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції вважає його вірним; до стягнення з Міністерства оборони України на користь ТОВ «Ферст Груп» 4 871 622,94 грн інфляційних втрат. Щодо вимог про стягнення збитків. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розмір, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягає доведенню позивачем перед судом. Звертаючись з вимогою про стягнення збитків, ТОВ «Ферст Груп» вказує, що внаслідок порушення Міністерством оборони України зобов`язання до договорами поставки понесло додаткові витрати, які відносить до складу збитків, у розмірі 51 435 525,31 грн, а саме: проценти за користування ТОВ «Ферст Груп» кредитом за укладеним ним з ПАТ «АБ «Південний» договором у розмірі 3 983 333,33 грн та пеня, штраф і відсотки, сплачені позивачем на користь ТОВ «Фірма «Фідея» за несвоєчасні розрахунки в розмірі 47 452 191,98 грн. Щодо процентів за користування кредитом у розмірі 3 983 333,33 грн ТОВ «Ферст Груп» вказує, що 15.11.2019 уклало з ПАТ «АБ «Південний» кредитний договір №BL2019-04363; 05.02.2020 ТОВ «Ферст Груп» повернуло Банку частину кредиту у розмірі 20 000 000,00 грн, а решту кредитних коштів розраховувало повернути після отримання грошових коштів від Міністерства оборони України. У зв`язку з невиконанням Міністерством оборони України умов договорів поставки ТОВ «Ферст Груп» вимушене було продовжувати строк дії кредитного договору та сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 30 000 000,00 грн. ТОВ «Ферст Груп» вказує, що остаточно сплатило заборгованість Банку 15.09.2020 за рахунок грошових коштів, отриманих від Міністерства оборони України. Щодо 47 452 191,98 грн додаткових витрат, сплачених ТОВ «Ферст Груп» іншим суб`єктам господарювання внаслідок неналежного виконання зобов`язання відповідачем ТОВ «Ферст Груп» зазначає таке. З метою виконання умов договорів доставки та поставки палива Міністерству оборони України ТОВ «Ферст Груп» уклало відповідні договори з контрагентами на закупівлю палива та його компонентів і через несвоєчасну оплату товарів, отриманих за цими договорами, за період з 15.02.2020 по 23.12.2020 (включно) сплатило ТОВ «Фірма «Фідея» пеню, штраф та проценти у загальному розмірі 47 452 191,98 грн, які вважає своїми збитками. При цьому ТОВ «Ферст Груп» вважає, що такі збитки виникли з вини Міністерства оборони України, оскільки ТОВ «Ферст Груп» не могло вчасно розрахуватись з ТОВ «Фірма «Фідея» у зв`язку з відсутністю грошових коштів. ТОВ «Ферст Груп» вважає, що зазначених витрат можна було уникнути, якщо Міністерство оборони України своєчасно виконало б своє зобов`язання перед ним за договорами. Суд встановив, що за укладеним 15.11.2019 з ПАТ «АБ «Південний» кредитним договором №BL2019-04363 ТОВ «Ферст Груп» отримало у позику грошові кошти у розмірі 50 000 000,00 грн; цілі, на які надається кредит: поповнення обігових коштів. При цьому за умовами п. 3.2.1 кредитного договору ТОВ «Ферст Груп» зобов`язалось використовувати отриманий кредит на цілі, вказані у п. 1.2 договору. Умови укладеного ТОВ «Ферст Груп» з ПАТ «АБ «Південний» кредитного договору, як щодо цілі отримання кредиту, так і щодо порядку розрахунків, не містять вказівки про те, що кредитні кошти отримуються позичальником для виконання умов укладених з Міністерством оборони України договорів поставки, а також щодо того, що повернення кредиту має відбуватись за рахунок отриманих від Міністерства оборони України грошових коштів за договорами поставки. Не містить таких посилань і решта умов кредитного договору. Так само у договорах поставки №286/1/19/23 та №286/1/19/24 від 02.07.2019 відсутні умови, які свідчили б про те, що з метою виконання цих договорів ТОВ «Ферст Груп» буде укладати з ПАТ «АБ «Південний» кредитний договір. Те, що ТОВ «Ферст Груп» розраховувало повернути ПАТ «АБ «Південний» кредитні кошти після отримання грошових коштів від Міністерства оборони України, не є беззаперечним свідченням вини Міністерства оборони України у простроченні ТОВ «Ферст Груп» зобов`язання з повернення кредитних коштів, оскільки умови кредитного договору жадним чином не пов`язані з договорами поставки №286/1/19/23 та №286/1/19/24 від 02.07.2019, які були укладені ТОВ «Ферст Груп» з Міністерством оборони України. Укладені ТОВ «Ферст Груп» з ТОВ «Фірма «Фідея», ТОВ «Оптімал Трейдінг», ТОВ «Катма Груп», ТОВ «Діннер Вайс», ТОВ «Грін Форсес», ТОВ «ТД «Гранд Опт Продукт», ФОП Демченко О.М. та ТОВ «Марбелс» договори поставки не містять вказівки про те, що товар, який буде поставлений ТОВ «Ферст Груп» постачальниками за цими договорами, має бути в подальшому поставлений ТОВ «Ферст Груп» Міністерству оборони України чи використаний для виготовлення відповідної продукції для Міністерства, а розрахунок за цими договорами має залежність від виконання Міністерством оборони України зобов`язання з оплати товару за договорами поставки №286/1/19/23 та №286/1/19/24 від 02.07.2019. Так само у договорах поставки №286/1/19/23 та №286/1/19/24 від 02.07.2019 відсутні умови, які свідчили б про те, що з метою виконання цих договорів ТОВ «Ферст Груп» буде укладати з ТОВ «Фірма «Фідея», «Оптімал Трейдінг», ТОВ «Катма Груп», ТОВ «Діннер Вайс», ТОВ «Грін Форсес», ТОВ «ТД «Гранд Опт Продукт», ФОП Демченко О.М. та ТОВ «Марбелс» пов`язані договори поставки товарів (сировини). Наведене свідчить, що прострочення Міністерством оборони України виконання зобов`язання з оплати товару за договорами поставки №286/1/19/23 та №286/1/19/24 від 02.07.2019 жодним чином не пов`язано з виконанням ТОВ «Ферст Груп» зобов`язань за договорами, укладеними з ТОВ «Фірма «Фідея», «Оптімал Трейдінг», ТОВ «Катма Груп», ТОВ «Діннер Вайс», ТОВ «Грін Форсес», ТОВ «ТД «Гранд Опт Продукт», ФОП Демченко О.М. та ТОВ «Марбелс». Наведене свідчить, що ТОВ «Ферст Груп» не довело, що прострочення Міністерством оборони України оплати товару за договорами поставки №286/1/19/23 та №286/1/19/24 від 02.07.2019 є причиною, а заявлені ТОВ «Ферст Груп» до стягнення збитки - наслідком такої протиправної поведінки Міністерства оборони України. Водночас протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою Міністерства оборони України і заявленими ТОВ «Ферст Груп» до стягнення збитками також відсутній. Такий зв`язок означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Колегія суддів в контексті питання, що розглядається, вважає, що ТОВ «Ферст Груп», укладаючи договори з Міністерством оборони України, ПАТ «АБ «Південний», ТОВ «Фірма «Фідея», «Оптімал Трейдінг», ТОВ «Катма Груп», ТОВ «Діннер Вайс», ТОВ «Грін Форсес», ТОВ «ТД «Гранд Опт Продукт», ФОП Демченко О.М. та ТОВ «Марбелс», діяло як суб`єкт господарювання, який здійснював свою господарську діяльність. Частини 1, 2 ст. 3 ГК України вказують, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Одним із загальних принципів господарювання ГК України у ч. 1 ст. 6 ГК України визначає свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом. За визначенням ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом (ч. 1 ст. 43 ГК України). Згідно зі ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. Суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 55 ГК України). Таким чином, ТОВ «Ферст Груп», укладаючи договори з іншими юридичними особами, здійснювало самостійну та на власний ризик господарську діяльність. Змістом підприємницької діяльності є сукупність постійно або систематично здійснюваних дій щодо виробництва матеріальних і нематеріальних благ, реалізації на ринку товарів, виконання робіт або надання послуг з метою отримання прибутку. Аналізуючи ознаки, притаманні підприємницькій діяльності, можна зробити висновок про те, що остання передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків. Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе певні пов`язані з цим ризики. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу передбачати їх в умовах договору. Господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не завжди свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати доход від конкретної операції. Апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ «Ферст Груп» не мало можливості повернути Банку кредит раніше, тобто до 15.09.2020, у зв`язку з відсутністю грошових коштів, що у свою чергу було викликано порушенням грошового зобов`язання з боку відповідача. Місцевий господарський суд при цьому вказав, що зазначене не спростовано відповідачем. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, відповідач, як особа, котра жодним чином не пов`язана з веденням ТОВ «Ферст Груп» бухгалтерського обліку та фінансової звітності, у будь-якому разі не мав можливості спростувати такі твердження. Поряд з тим, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували відповідні висновки місцевого господарського суду, надані позивачем. Колегія суддів зауважує, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що після укладення договорів поставки з Міністерством оборони України він опинився в такому фінансовому становищі, яке беззаперечно зумовило укладення договору з ПАТ «АБ «Південний» та неможливість своєчасних розрахунків з ТОВ «Фірма «Фідея», ТОВ «Оптімал Трейдінг», ТОВ «Катма Груп», ТОВ «Діннер Вайс», ТОВ «Грін Форсес», ТОВ «ТД «Гранд Опт Продукт», ФОП Демченко О.М. та ТОВ «Марбелс» (документи фінансової звітності, висновки аудиторів чи фінансових консультантів тощо). Не підтверджує відповідних обставин і наданий позивачем Висновок експерта № 213 від 10.03.2021, який стосується лише правильності нарахування позивачеві відсотків та штрафних санкцій за договорами з контрагентами. Колегія суддів не погоджується також і з висновком місцевого господарського суду про те, що ТОВ «Ферст Груп» уклало з третіми особами договори купівлі-продажу нафтопродуктів саме з метою виконання зобов`язань перед Міністерством оборони України, оскільки вказаний висновок судом не обґрунтовано, позивачем у встановленому порядку не доведено, а умови цих договорів відповідних відомостей не містять. Зокрема, колегія суддів відзначає, що, як підтверджується матеріалами справи (див. видаткові накладні контрагентів позивача, т. 1 а. с. 174-260, т. 2 а. с. 1-248), у третіх осіб позивач закуповував бензини автомобільні: А-98 Super, А-95, А-95-Євро5-Е5, А-95-Євро5-Е5 Plus, АИ-95-К5-Євро, А-92-Євро5-Е5, АИ-92-К5-Євро, А-92-Євро5-Е5, А-92. Тобто, позивач купував високоякісну (преміум та першого класу) готову для подальшої реалізації продукцію з високою доданою вартістю. Водночас він був зобов`язаний поставити Міністерству оборони України бензин автомобільний А-80-ДЗ (продукцію другого класу). Зазначене ставить під сумнів доцільність (економічну і технологічну) використання закуплених позивачем бензинів для виготовлення продукції нижчого класу. Посилання позивача на ДСТУ 8704:2017(відповідно до п. 4.3.1 якого для виробництва бензинів використовують нафту для нафтопереробних підприємств, конденсат газовий стабільний згідно з чинними нормативними документами або іншу вуглеводневу сировину первинних і вторинних процесів перероблення нафти) зазначеного сумніву не усувають. Враховуючи наведені вище обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, у їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у задоволенні вимог ТОВ «Ферст Груп» про стягнення з Міністерства оборони України 51 435 525,31 грн збитків. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України). Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі має бути скасовано в частині задоволенні вимог про стягнення збитків з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог, в іншій частині підстав для його скасування оскаржуваного рішення не вбачається. Судові витрати. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги частково, витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/6679/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/6679/21 скасувати в частині задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп" до Міністерства оборони України про стягнення 51 435 525,31 грн збитків. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп" до Міністерства оборони України про стягнення 51 435 525,31 грн збитків. В частині задоволення вимог про стягнення 4 871 662,94 грн інфляційних втрат рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/6679/21 залишити без змін. Стягнути з Міністерства оборони України (м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферст Груп» (ЄДРПОУ: 41701663, адреса: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, площа Героїв Майдану, будинок 1, офіс 152) 68 739,13 грн витрат по оплаті судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферст Груп» (ЄДРПОУ: 41701663, адреса: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, площа Героїв Майдану, будинок 1, офіс 152) на користь Міністерства оборони України (м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 1 088 641,30 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/6679/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 16.12.2021. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді О.В. Попікова В.А. Корсак