Постанова Дніпровський апеляційний суд № 209/183/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/791/26 Справа № 209/183/26 Суддя у 1-й інстанції - Решетник Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Мудрецький Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі судді: Мудрецького Р.В., за участю: особи, яку притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 переглянувши апеляційну скаргу останньої, на постанову Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 28 січня 2026 року, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,- за ч.1 ст. 164 КУпАП,- ВСТАНОВИВ: Постановою суду від 28 січня 2026 року визнано виною ОСОБА_1 за ч.1 ст. 164 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн та стягнуто судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп. Районним судом встановлено, що 03.01.2026 о 12 год. 40 хв. гр. ОСОБА_1 перебуваючи в приміщенні магазину по вул. Романківська, 39 здійснювала торгівлю алкогольними напоями, без ліцензії на зайняття даним видом діяльності, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та змінити суму стягнення, оскільки не враховано, що вона раніше не притягувалася до відповідальності, шкода відсутня, а вилучені алкогольні напої не свідчать про значні масштаби правопорушення або систематичну господарську діяльність. Під час перегляду ОСОБА_1 підтримала вимоги апеляційної скарги. Також зазначала, що вона у вересні місяці 2025 року подавала заяву на отримання ліцензії на торгівлю алкогольними напоями, але податкова служба помилково надавши ліцензію на іншу адресу господарської діяльності. Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення учасників перегляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, законність та обґрунтованість постанови суду, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав. Так за ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно з положеннями ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Водночас, з огляду на положення ст. 252 КУпАП про те, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, остаточне судове рішення в справі про адміністративне правопорушення повинно містити мотиви його прийняття з розкриттям змісту доказів, які доводять чи спростовують обставини, які мають значення по справі. Проте, як вбачається з матеріалів справи, наведені вимоги закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та оформленні матеріалів справи, щодо ОСОБА_1 не дотримані. Диспозицією ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Таким чином, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення (ч. 1 ст. 164 КУпАП), а саме провадження господарської діяльності, виражається в таких формах: - без державної реєстрації як суб`єкта господарювання; - без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом; - без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону; - у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії; - без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Вказана диспозиція лише в загальному описує адміністративне правопорушення, не конкретизуючи його змісту, тобто, є бланкетною, тому для повного визначення ознак правопорушення необхідно звернутися до інших галузей права, що встановлюють норми, порушення яких призводить до адміністративної відповідальності. Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність фізичних і юридичних осіб, пов`язану з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов`язкові ознаки якої безпосередність і систематичність її здійснення з метою отримання прибутку. Згідно зі статтею 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах. Відповідно до статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. Отже, незалежно від наявності/відсутності мети отримання прибутку, господарською діяльністю є виготовлення, реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, що здійснюється безпосередньо особою, на власний ризик, самостійно (ініціативно) та систематично. Саме у разі здійснення такої (господарської) діяльності та реалізації господарської компетенції особи визнаються суб`єктами господарювання та підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку як юридична особа чи фізична особа підприємець. За відсутності в діяльності особи ознак самостійності (ініціативності) та систематичності, а також господарської компетенції відсутні підстави для висновку про її господарський характер, а отже, і про обов`язок особи зареєструватись як суб`єкт господарювання. З огляду на зазначене, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 164 КУпАП, з`ясуванню підлягають як факти здійснення реалізації продукції (виконання робіт чи надання послуг) особою без державної реєстрації як суб`єкта господарювання. Таким чином, з аналізу вищенаведених норм, слідує, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП полягає, зокрема, у здійсненні господарської діяльності без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом. Відповідно, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є спеціальний суб`єкт, зокрема, суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність. Відповідно, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Як встановив районний суд, що ОСОБА_1 здійснила торгівлю алкогольними напоями, без ліцензії на зайняття даним видом діяльності. В той же час, під час перегляду ОСОБА_1 зазначила, що у вересні місяці 2025 року її бухгалтер направляв на податковий орган квитанцію на оплату ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, сидром та перрі, тютюн вироб, рідин за адресою АДРЕСА_2 . Паралельно направлялася квитанція, щодо іншої торгової точки. Однак податковий орган надав дві ліцензії за однією адресою, серед який не було надано ліцензії за адресою АДРЕСА_2 . В подальшому бухгалтер звернулася до податкового органу за для виправлення помилки. Також пояснила, що під час відсутності ліцензії вона не здійснювала продажі алкогольних напоїв. Вказані обставини щодо оплати грошових коштів за ліцензію, про направлення листів органу ДПС підтверджується наданими під час перегляду квитанцією, роздруківкою з особового кабінету ОСОБА_1 . Отже, дані обставини не можуть бути підставою для винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. Відповідно до ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду обставини, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи її вимоги, постанова суду скасуванню, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення. У зв`язку із закриттям провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, товар, вилучений згідно протоколу огляду від 03 січня 2026 року, відповідно до ст. 265 КУпАП має бути повернутий особі, у якої він був вилучений, а саме ОСОБА_1 . Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 28 січня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 164 КУпАП - скасувати. Закрити провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП. Повернути ОСОБА_1 вилучене майно, згідно протоколу огляду 03 січня 2026 року. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Р.В.Мудрецький