Постанова 4855 № 826/4335/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4335/18 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Ключкович В.Ю. Парінов А.Б. за участі: секретар с/з Піскунова О.Ю. пр-к відповідача Прокопчук О.О. пр-к третьої особи Харитончук О.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператор спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ «Карпатигаз» за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи до Головного управління Державної податкової інспекції у Полтавській області, третя особа - Акціонерне товариство «Сбербанк» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператор спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», ТОВ «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, третя особа: Акціонерне товариство «Сбербанк» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2017 року № 0047821213 Головного управління ДФС у Полтавській області. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року в адміністративному позові відмовлено повністю. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. В апеляційній скарзі апелянт ,посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, не був взятий до уваги скрін-шот з електронного журналу реєстрації платіжних доручень електронної системи клієнта-банку (АТ "Сбербанк"). Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2018 скасовано, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 27.12.2017 №0047821213. Постановою Верховного Суду від 30 вересня 2021 року касаційні скарги Акціонерного товариства «Сбербанк» і Головного управління ДПС у Полтавській області задоволено частково - постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року скасовано, а справу № 826/4335/18 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При цьому суд касаційної інстанції вказав, що судом апеляційної інстанції фактичні обставини у справі встановлено не в повному обсязі, не досліджено розбіжності у встановлені фактичних обставин у справі, що має значення для правильного вирішення справи. Надані банком докази щодо факту отримання платіжних доручень після закінчення операційного дня не перевірено судом, та не встановлено наявність (відсутність) об`єктивних причин не опрацювання отриманого платіжного доручення позивача №1448, не враховано відсутність відмітки Банку про дату та час його реєстрації, або інші належні докази часу їх подачі Товариством до Банку, передбачені законодавством, яке регулює банківську діяльність. Окремо Верховний Суд наголосив, що при апеляційному розгляді суду необхідно також врахувати, доводи відповідача щодо відсутності належної суми коштів на рахунку позивача для сплати грошового зобов`язання в повному обсязі, з урахуванням того, що 30.05.2016 позивачем сплачувались і інші податки і збори. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08 грудня 2021 року. 08 грудня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду позивачем подано клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з відрядженням представника адвоката Безсрочної А.М. Протокольною ухвалою суду, з огляду на те, що відсутні підстави для відкладення розгляду справи або перерви в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Представники відповідача та третьої особа у судовому засіданні підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та просили апеляційну скаргу задовольнити. Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд ухвалив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Під час попереднього розгляду справи судами встановлено, що відповідачем на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75, ст.76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питання порушення терміну сплати суми податкового зобов`язання визначеного ТОВ «Карпатигаз» у податковій декларації з рентної плати (в частині користування надрами для видобування корисних копалин) за квітень 2016 року. В ході перевірки встановлено, що відповідно додатку №2 (вх.№9081047665 від 19.05.2016 року) до податкової декларації з рентної плати за квітень 2016 року (вх.№9081047549 від 19.05.2016р.) - Східно -Полтавське родовище, договір про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 - уповноважена особа ТОВ «Карпатигаз» (30162340) задекларовано обсяг видобутої корисної копалини за податковий (звітний) період 3899,138 т (на підставі спеціального дозволу на користування надрами в межах конкретних ділянок надр, який надає право на провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин №2430 від 05.04.2001). Податкове зобов`язання за податковий (звітний) період з урахуванням фактичної ціни реалізації та ставки плати для виду корисної копалини становило 13 089 858,57 грн. Податкове зобов`язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу в сумі 13089858,57 грн не було сплачено в граничні строки - 30.05.2016, за рахунок чого в індивідуальній картці платника податків відображено податковий борг у розмірі 13089858,57 грн. Фактично зобов`язання сплачено 31.05.2016. За результатами перевірки складено акт перевірки № 7535/16-31-12-13-30/337504782 від 05.12.2017 договору про спільну діяльність від 10.06.2002 № 3 з питання порушення терміну сплати суми податкового зобов`язання визначеного у податковій декларації з рентної плати за квітень 2016 року (в частині користування надрами для видобування корисних копалин) по Східно-Полтавському родовищу. Перевіркою встановлено, що згідно з договором про спільну діяльність від 10.06.2002 № 3 - уповноважена особа ТОВ «Карпатигаз» несвоєчасно сплачено податкове зобов`язання визначеного у податковій декларації з рентної плати (в частині користування надрами для видобування корисних копалин) за квітень 2016 року по Східно-Полтавському родовищу в сумі 13 089 858,57 грн, затримка сплати зобов`язання не перевищує 30 днів. На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2017 №0047821213, в якому нараховано штраф у розмірі 10% у сумі 1 308 985.86 грн. Податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (скарга № 18/01-1 від 18.01.2018). Рішенням Державної фіскальної служби України №7420/6/99-99-11-03-01-25 від 01.03.2018 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення від 27.12.2017 №0047821213 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що платіжні документи № 1447 на суму 661 219,01 грн. та № 1448 на суму 13 089 858,57 грн. оформлені ТОВ «Карпатигаз» належним чином згідно законодавства України та Договору РКО, з накладенням електронних цифрових підписів повноважних осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , о 17 год. 58 хв. 30.05.2016 року, після чого відправлені до Банку засобами електронної системи Клієнт-Банк «IFOBS». Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи документальних доказів, які свідчать про виконання Позивачем усіх дій, які від нього залежали, для належного виконання зобов`язання, а саме: щодо своєчасного, 30.05.2016 року, тобто у строки, встановлені п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, подання до банку платіжних доручень №№ 1447, 1448 від 30.05.2016 року для сплати податкового зобов`язання по рентній платі за користування надрами. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Відповідно до визначення, наведеного у пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Порядок проведення камеральних перевірок врегульований статтею 76 ПК України, а саме така перевірка проводиться посадовими особами податкового органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення перевірки не обов`язкова. Згідно з пунктом 76.2 цієї ж статті порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Пунктом 86.2 статті 86 ПК України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами податкового органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. При цьому, акт про результати камеральної перевірки може стати підставою для донарахування податкових зобов`язань, про що платнику повідомляють податковим повідомленням - рішенням. Повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його замісником) протягом 10 робочих днів, наступних за днем вручення платнику податків акта перевірки (п. 86.8 ст. 86 ПК України ). Положеннями частини 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. В розумінні норми статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. За приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Зокрема, базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з податку на додану вартість визначені нормами п. 49.18 ст. 49 ПК України. Згідно пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Аналогічно п. 202.1 ст. 202 ПК України визначено, що звітним (податковим) періодом для цілей податку на додану вартість є один календарний місяць. Відповідно до п.п. 203.1, 203.2 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відтак, податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2016 року мала бути подана платником податку не пізніше 20.05.2016 року, а строк сплати податкового зобов`язання за такою декларацією настає протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації, тобто з 21.05.2016 року по 30.05.2016 року включно. Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України ). Відповідно до п. 20.1.19 ст. 20 ПК України контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПК України). Згідно з абз. 2 п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу: у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання; у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу, - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання. З матеріалів справи убачається, що з метою погашення самостійно задекларованої суми рентної плати за користування надрами для видобування природного газу позивачем в електронній системі «Клієнт-банк» сформовані о 16 год. 41 хв. платіжні доручення № 1447 на суму 661 219,01 грн та № 1448 на суму 13 089 858,57 грн. Судом встановлено, що розрахунково-касове обслуговування ТОВ «Карпатигаз» здійснюється в АТ «Сбербанк» відповідно до умов договору банківського рахунку №Т130-010000077 від 17.08.2012. Згідно п. 1.1 Договору РКО, розрахунково-касове обслуговування ТОВ «Карпатигаз», відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 10.06.2002 №3, здійснюється протягом операційного часу, визначеного в Тарифах Банку. Відповідно до п. 2.4.11 Договору РКО, ТОВ «Карпатигаз» зобов`язаний дотримуватись внутрішнього операційного часу, встановленого для Клієнта в Банку. При цьому, в Тарифах Банку, що являються Додатком №1 до Договору РКО, визначено, що операційний час в Банку для здійснення операцій в національній валюті засобами системи Клієнт-Банк встановлений з 9-00 до 17-00, післяопераційний - з 17-00 до 7-30 (п. 9 розділу «Примітки» Тарифів Банку). Згідно до п. 3.5 Додаткової угоди від 17.08.2012р. №2 до Договору РКО, електронні платіжні документи приймаються та виконуються Банком в операційний час, що встановлений Банком, виключно в день отримання таких електронних платіжних документів. Електронний платіжний документ, що надійшов до Банку після вказаного вище часу - у разі технічної можливості та за плату, визначену тарифами Банку, виконується в день отримання електронних платіжних документів. Також, в Тарифах вказується, що за бажанням Клієнта та у разі наявності у Банка технічної можливості, за плату визначену в Тарифах, Банк може виконувати платіжні доручення Клієнта на списання коштів з рахунку, що надійшли до Банку після операційного часу, в день їх надходження, але не пізніше закінчення операційного дня (п. 5 розділу «Примітки» Тарифів Банку). Отже з наведеної в Тарифах таблиці «Операційний день в Банку», тривалість Операційного дня в ПАТ «Сбербанк» визначена з 9-00 до 17-30 включно. Згідно п.18.1, п.18.4 ст.18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа на переказ. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. З матеріалів справи убачається, що платіжні документи №1447 на суму 661 219,01 грн. та №1448 на суму 13 089 858,57 грн., належним чином оформлені з накладенням електронних цифрових підписів повноважних осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , сформовано ТОВ «Карпатигаз» о 17 год. 58 хв. 30.05.2016, тобто після закінчення операційного дня, та після чого відправлені до Банку засобами електронної системи Клієнт-Банк «IFOBS» (витяги з журналів «IFOBS» та Б2 а.с. 180-185, Том 1). В матеріалах справи відсутні документальні докази на підтвердження доводів апелянта щодо своєчасності надання банку доручення про здійснення платежів для сплати податкового зобов`язання по рентній платі за користування надрами. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що платіжні документи № 1447, 1448 були подані після операційного часу банку. Відповідно до вимог ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: В.Ю. Ключкович А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 14.12.2021р.)