Постанова 4855 № 826/6820/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6820/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Собківа Я.М., Черпіцької Л.Т., секретаря Суркової Д.О., за участю представників сторін: від позивача - адвокат Безсрочна А.М. від відповідача 1 - не прибув, від відповідача 2 - Деміхіна О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператора спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року до Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області, Головного управління Державної податкової служби України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби України у Полтавській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператор спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року (далі - позивач, ТОВ «Карпатигаз») звернулося у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач 1, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15 лютого 2018 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - відповідач 2, апелянт, ГУ ДПС у Полтавській області). Рішенням суду від 24 квітня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, ГУ ДПС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджені суми грошових зобов`язань з рентної плати (в частині користування надрами для видобування природного газа), що і стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції не спростовані доводами апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з таких підстав. Судом установлено, що співробітниками ГУ ДФС у Полтавській області 18 січня 2018 року проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем рентної плати за користування надрами для видобування природного газа за квітень 2016 р, якою встановлено порушення вимог пункта 57.1 статті 57, пункта 257.5 статті 257 Податкового кодексу України. За результатами перевірки 18 січня 2018 року складено акт, яким зафіксовано несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання з рентної плати (в частині користування надрами для видобування природного газа) за квітень 2016 року в сумі 18151748,28 грн. із затримкою до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання. Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач подав заперечення на такий, за результатами розгляду яких ГУ ДФС у Полтавській області надало відповідь від 14 лютого 2018 року, якою висновки акта перевірки залишено без змін. Ураховуючи викладене, відповідно до статті 126 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у Полтавській області 15 лютого 2018 року винесло податкове повідомлення-рішення №0008241213 про застосування штрафа у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу у сумі 1815174,83 грн. Рішенням ДФС України від 18 квітня 2018 року про результати розгляду скарги податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення. Уважаючи податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з протиправності спірного податкового повідомлення - рішення внаслідок недоведення податковим органом складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 258.1 статті 258 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасної сплати суми грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами на видобування природного газу. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - ПК України). Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункта 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. При цьому, податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Окрім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України). Водночас, згідно підпункта 49.18.1 пункта 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Відповідно до пункта 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафа у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються її платником починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав спеціальний дозвіл (пункта 252.23 статті 252 ПК України). Відповідно до підпункта 252.1.1 пункта 252.1 статті 252 ПК України платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб`єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об`єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об`єктах (ділянках) надр. Згідно із пунктом 257.1 статті 257 ПК України, базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю. Пунктом 257.2 цієї правової норми закріплено, що платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов`язань з рентної плати. Відповідно до підпункта 257.3.1 пункта 257.3 статті 257 ПК України, платник рентної плати до закінчення визначеного розділом ІІ цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки, зокрема з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин: за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України; за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України. Згідно із підпунктом 258.1.1 пункта 258.1 статті 258 ПК України, на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів. На суму податкових зобов`язань з рентної плати, що нарахована платником рентної плати за податковий (звітний) період, але не сплачена протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання податкової декларації, нараховується пеня в порядку, встановленому розділом ІІ цього Кодексу. Отже, податкова декларація по рентній платі за користування надрами за квітень 2016 року повинна була бути подана не пізніше 20 травня 2016 року, а відповідне узгоджене податкове зобов`язання сплачене не пізніше 30 травня 2016 року. Як убачається з матеріалів справи, 19 травня 2016 року позивачем було подано податкову декларацію №61 від 17 травня 2016 року, в якій визначено податкове зобов`язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року на суму 18286758,82 грн. 30 травня 2016 року в електронній системі «Система дистанційного банківського обслуговування клієнтів iFOBS» (Клієнт-Банк) позивачем сформовано та направлено на проведення платежу обслуговуючому банку - ПАТ «Сбербанк» електронне платіжне доручення за №1439 на суму 135010,54 грн. та №1440 на суму 18151748,28 грн. Зазначені платежі проведені банком 31 травня 2016 року. Посилаючись на неналежне виконання банком своїх зобов`язань, що мало наслідком несвоєчасну сплату грошового зобов`язання, позивач вважає рішення податкового органа протиправним. Як установлено судом, ПАТ «Сбербанк» здійснює розрахункове обслуговування позивача в електронній формі «Клієнт-Банк» відповідно до додаткової угоди №2 від 17 серпня 2012 року, укладеної до договору банківського рахунку №Т130-010000077 від 17 серпня 2012 року. Згідно умов договора операційний час банку з 09:00 до 17:00. Додатковою угодою №2 передбачено, що електронні платіжні документи приймаються та виконуються банком в операційний час, що встановлений банком, виключно в день отримання таких електронних платіжних доручень. Також положеннями додаткової угоди закріплено, що електронні платіжні документи повинні бути оформлені клієнтом згідно законодавства України та підписані за допомогою електронно-цифрового підписа уповноваженими особами клієнта, зазначеними у картці зі зразками підписів та відбитком печатки, що надається клієнтом банку відповідно до законодавства України (пункт 3.3). Відповідно до статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року №2346-ІІІ (далі - Закон України №2346-ІІІ), ініціювання переказу здійснюється за платіжним дорученням. Водночас, згідно визначення, закріпленого у пункті 1.4 статті цього Закону, документом на переказ є електронний або паперовий документ, що використовується суб`єктами переказу, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами - учасниками платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів. Відповідно до положень пункта 18.1 статті 18 Закону України №2346-ІІІ електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа на переказ. Як убачається із матеріалів справи та підтверджується висновком експертів №135/18, за результатами проведеного комплексного експертного дослідження комп`ютерної техніки, програмних продуктів та дослідження телекомунікаційних систем «обладнання» та засобів від 26 грудня 2018 року, платіжні доручення №1439 та №1440 до бази даних банка без підписів надійшли 30 травня 2016 року о 16:41:38, час накладення першого електронного підписа 17:58:11 та 17:56:12 відповідно, другого - 17:53:02, отримання від клієнта підписаних першим та другим електронними підписами платіжних документів в банківській автоматизованій системі «IFOBS Клієнт-Банк» банка - 17:59:16, підготовка платіжних документів банком та їх відправка в Систему електронних платежів Національного банка України - 18:00:04. Отже, належним чином оформлені платіжні доручення отримані банком поза межами операційного часа банка, зазначеного у договорі, та менш ніж протягом хвилини направлені до Системи електронних платежів Національного банка України. Подальше проведення і опрацювання зазначених платежів від банка не залежала. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що несвоєчасна сплата податкового зобов`язання відбулася з вини позивача, що виключає підстави для задоволення позову. Посилання позивача на постанови Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №826/18513/16 та від 04 грудня 2018 року у справі №3671/17 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у зазначених справах обставини відмінні від обставин розглядуваної справи. Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і ухвалити нове судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясував обставини у справі, що зумовило неправильне вирішення справи. Керуючись статтями 33, 34, 243, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року скасувати. У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператору спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді Я.М. Собків Л.Т. Черпіцька (Повний текст постанови складений 21 вересня 2020 року.)