Постанова 4855 № 640/3487/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3487/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кармазін О.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г. при секретарі Горяіновій Н.В. за участю представника позивача: Чепелюка І.В. представника відповідача: Захаренко О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року в справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Укрнафта») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі по тексту - відповідачі, ГУ ДФС у Полтавській області, ГУ ДПС у Полтавській області) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.03.2016 № 0000301502, № 0000311502, № 0000321502, № 0000331502; від 08.07.2016 № 00001991202, № 0002001202 та № 0002011202. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року значений позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ГУ ДФС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.02.2016 року у приміщенні Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, на підставі п/п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, та п.п 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 76 та статті 86 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку податкових декларацій ПАТ «Укрнафта» з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин від 19.11.2014 № 90675116221, № 9067515930, 19.12.2014 № 9073535712, № 9073535757, від 17.01.2015 № 9078073832, № 9078073842, від 12.05.2015 № 9092978671, № 909298682, від 19.05.2015 № 9081928864, № 9081928872, № 9081928826, № 9081928831, № 9081928850, № 9081928848, № 9081928856, № 9081928852, № 9081928866, № 9081928865, № 9081928864, № 9081928872, від 07.08.2015 № 9166475903, № 9166475919, від 30.10.2015 № 9222465830, № 9222462049 за період жовтень, листопад, грудень 2014 року, І квартал, ІІ квартал, ІІІ квартал 2015 року. За результатами вказаної перевірки, податковим органом складено акт № 16-20-15-02-49/1/00135390/240 про результати камеральної перевірки податкової декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, яким встановлено порушення термінів сплати самостійно визначених сум грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин протягом строків, визначених п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України, (далі по тексту - акт перевірки № 1). На підставі вказаного акту камеральної перевірки № 1 податковим органом прийнято: - податкове повідомлення-рішення від 14.03.2016 № 0000301502, яким за порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання у розмірі 5 254 802,80 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 20%, що складає 1 050 960,56 грн.; - податкове повідомлення-рішення від 14.06.2016 № 0000311502, яким за порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання у розмірі 504 634.00 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 10%, що складає 50 463.40 грн. Також, 25.02.2016 року, в приміщенні Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, на підставі п/п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, та п.п 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 76 та статті 86 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку податкових декларацій ПАТ «Укрнафта» з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин від 19.12.2014 № 9073535696, № 9078073833, від 12.05.2015 № 9092978617, № 9092978741, від 19.05.2014 № 9081928857, № 9081928863, № 9081928868, від 07.08.2015 № 9166475829 № 9166475853, № 9166475890 від 30.10.2015 № 9222461977, № 9222445857, № 9222463692 за період листопад, грудень 2014 року, І квартал, ІІ квартал, ІІІ квартал 2015 року. За результатами вказаної перевірки складено акт № 16-20-15-02-49/2/00135390/241 від 25.02.2016 про результати камеральної перевірки податкової декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, яким встановлено порушення термінів сплати самостійно визначених сум грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин протягом строків, визначених п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України (далі по тексту - акт перевірки № 2). На підставі вказаного акту камеральної перевірки № 2 податковим органом прийнято: - податкове повідомлення-рішення від 14.03.2016 № 0000321502, яким за порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання у розмірі 16 668,35 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 20%, що складає 3333,67 грн.; - податкове повідомлення-рішення від 14.06..2016 № 0000331502, яким за порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання у розмірі 8750,20 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 10%, що складає 875,02 грн. Крім того, 21.06.2016 року, в приміщенні Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, на підставі п/п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, та п.п 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 76 та статті 86 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку податкових декларацій з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин від 07.08.2015 № 9166475890, № 9166475829, № 9166475853, від 30.10.2015 № 9222463692, № 9222445857, № 9222461977 за період ІІ квартал, ІІІ квартал 2015 року. За результатами вказаної перевірки складено акт № 16-20-12-02-49/50/00135390/782 від 08.07.2016 про результати камеральної перевірки податкової декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, яким встановлено порушення термінів сплати самостійно визначених сум грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин протягом строків, визначених п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України (далі по тексту - акт перевірки № 3). На підставі вказаного акту камеральної перевірки № 3 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2016 № 0001991202, яким за порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання у розмірі 7040,05 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 20%, що складає 1408,01 грн. 21.06.2016 року, в приміщенні Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, на підставі п/п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, та п.п 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 76 та статті 86 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку податкових декларацій з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин від 12.05.2015 № 9092978671 та № 9092978682 за період 1 квартал 2015 року. За результатами проведеної перевірки, податковим органом складено акт № 16-20-12-02-49/49/00135390/781 від 21.06.2016 року про результати камеральної перевірки податкової декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, яким встановлено порушення термінів сплати самостійно визначених сум грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин протягом строків, визначених п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України (далі по тексту - акт перевірки № 4). На підставі вказаного акту перевірки № 4 податковим органом прийнято: - податкове повідомлення-рішення від 08.07.2015 № 0002001202, яким за порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання у розмірі 888 618,35 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 20%, що складає 177 123,67 грн.; - податкове повідомлення-рішення від 08.07.2015 № 0002011202, яким за порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання у розмірі 29 787,70 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 10%, що складає 2 978,77 грн. Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 14.03.2016 № 0000301502, № 0000311502, № 0000321502, № 0000331502; від 08.07.2016 № 00001991202, № 0002001202 та № 0002011202 (далі по тексту - оскаржувані ППР) протиправними та такими, що прийняті на підставі доказів, які добуті з порушенням норми податкового законодавства, звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не доведено законності проведення камеральних перевірок, у той час, коли предметом таких перевірок є питання, що входять до предмету документальних перевірок. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з п.п.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Статтею 36 цього Кодексу передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічні строки сплати податкових зобов`язань містить і п. 203.2 ст. 203 ПК України яким визначено, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації, а саме: податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Вказані строки сплати податкових зобов`язань передбачені і п. 257.5 ст. 257 ПК України, яка передбачає, що сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації. Таким чином, податкове зобов`язання, у тому числі з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, визначене платником податку у податкових деклараціях, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації. Між тим, строк для сплати сум податкових зобов`язань (недоплати), задекларований в уточнюючих розрахунках до податкових декларацій визначений у п. 50.1 ст. 50 ПК України. Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України). Разом з тим, відповідно до абз. 2 та 3 п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. В той же час згідно з пп. 14.1.39 і 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна (фінансова) санкція, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є складовою грошового зобов`язання, яке, у свою чергу визначається у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу. Пунктом 58.1 ст. 58, п. 86.8 ст. 86 ПК України визначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), - тобто, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. З огляду на викладене, суд зазначає, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про застосування штрафної санкції за порушення норм податкового законодавства є акт перевірки, оформлений за результатами проведення відповідної перевірки. Пунктом 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, зокрема, з актів перевірок № 16-20-15-02-49/1/00135390/240; № 16-20-15-02-49/2/00135390/241; № 16-20-12-02-49/50/00135390/782 та № 16-20-12-02-49/49/00135390/781, контролюючим органом 25.02.2016 та 21.06.2016 були проведенні камеральні перевірки ПАТ «Укрнафта» щодо своєчасності сплати платником податків узгоджених сум грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Так, згідно з п.п. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Пунктом 76.1 ст. 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. В той же час, згідно з п. 76.2 ст. 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Згідно з п. 2.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 № 165 (далі - Методичні рекомендації), акт про результати камеральної перевірки складається у вигляді відповідного зразка, який наведено у додатку № 2 і складається у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності. Таким чином, проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд дійшов висновку, що у даному випадку камеральна перевірка повинна бути проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а також така камеральна перевірка даних, заявлених у податковій звітності. Разом з тим, контролюючий орган проводив перевірку своєчасності сплати позивачем самостійно визначених у податкових деклараціях сум податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, що відповідно до п/п. 75.1.2, п. 77.3. ПК України (в редакції на час проведення перевірки), а також враховуючи положення п. 78.9. ПК України, має бути предметом документальної перевірки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 826/1975/17 (провадження № К/9901/33866/18), від 26.06.2018 у справі № 826/18513/16 (провадження № К/9901/48478/18, К/9901/48976/18) та від 11.04.2019 у справі № 826/2139/18 (провадження № К/9901/1506/19). Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. На відміну від камеральної перевірки, документальна невиїзна перевірка потребує наявності наказу про призначення документальної перевірки та обов`язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, що випливає із приписів п. 77.4., п. 78.4., 79.2. ПК України, а також з пред`явленням направлення на перевірку, що випливає з приписів п. 77.6., 78.5., 88.1. ПК України. При цьому, виходячи з положень п/п. 17.1.6. ПК України платник податку має право, крім іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом. Проте, всупереч наведеним вище вимогам, податковим органом проведено камеральну перевірку, наказ про проведення документальної перевірки не приймався, направлення на перевірку не видавалося та, відповідно, позивач не отримав від відповідачів копії наказу про проведення документальної перевірки, що є підтвердженням порушення відповідачем при проведенні перевірки вимог чинного законодавства, зокрема контролюючий орган діяв не у спосіб, передбачений законом. Вказані обставини свідчать про порушення законних прав та інтересів позивача, передбачених п/п. 17.1.6 ПК України. Таким чином, діючи не у спосіб, передбачений законом, відповідач провів перевірки з питань, які не входять до кола питань і досліджень камеральної перевірки, які за загальним правилом входять до предмету документальної перевірки. Протиправність проведення камеральних перевірок висновки яких безпідставно покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок, безпідставність застосування штрафу. Відтак, в контексті викладених норм, а також зважаючи на те, що відповідачем в межах камеральних перевірок досліджувалися питання щодо своєчасності сплати платником податків грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, які були предметом документальних перевірок, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувані ППР прийняті на підставі актів перевірки, які є доказами, отриманими з порушенням закону. У зв`язку із зазначеним та на підставі ч. 1 ст. 74 КАС України вказані докази судом до уваги не беруться та, відповідно, не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Разом з тим, судом не надається по суті оцінку зазначених в актах перевірки порушень, оскільки як вже було встановлено, зазначені акти перевірки добуті із порушенням закону. Також, суд не надає оцінку доводам позивача відносно того, що в межах різних камеральних перевірок предметом їх проведення були одні і ті же періоди, оскільки встановлена протиправність проведення самих перевірок, а питання, які були предметом таких перевірок підлягали дослідженню в межах документальної перевірки. У зв`язку з встановленими обставинами та зазначеними нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувані ППР є протиправними та підлягають скасуванню. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Л.О. Костюк А.Г. Степанюк