Постанова 4855 № 754/12552/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 754/12552/20 Суддя (судді) першої інстанції: Грегуль О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Єгорової Н.М., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якому просила скасувати постанову від 14 вересня 2020 року № 1832 по справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 152 КУпАП. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представником відповідача було подано відзив на апеляційну скаргу позивача, за змістом якого зазначено, що апеляційна скарга є необґрунтованою, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. 06 грудня 2021 року на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про встановлення строку для підготовки заперечення на відзив відповідача від 29.11.2021 року. Дослідивши означене клопотання, колегія суддів зазначає, що подання відзиву відповідно до ч. 1 ст. 304 КАС України є правом учасників справи, а строк подання відзиву відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2021 встановлено до 29.11.2021 року. Таким чином, отримавши відзив, позивач не позбавлений права підготовити та направити власні заперечення до моменту розгляду справи по суті. Крім того, суд звертає увагу, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України. За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивач мала достатній строк для подання власних заперечень на відзив відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення вказаного вище клопотання. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З урахуванням частини другої статті 12 КАС України, а також беручи до уваги, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін суд дійшов висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що 13 серпня 2021 року у відношенні позивача складено протокол № 20207025, відповідно до якого 13 серпня 2021 року о 15 год. 20 хв. позивачем самовільно зайнято частину декоративної огорожі, а саме розміщення рекламного засобу (банеру) на паркані, чим порушила пункт 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва. 14 вересня 2021 року Адміністративною комісією при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглянуто справу та винесено постанову № 1832, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360 грн за вчинення нею адміністративного порушення, передбаченого статтею 152 КУпАП. Не погоджуючись з такою постановою відповідача щодо притягнення до відповідальності, вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Відповідно до частини 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які с обов`язковими до виконання на відповідній території. Пунктом 44 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність. Правила благоустрою м. Києва затверджені рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051, вони є чинними та обов`язковими до виконання на території м. Києва. Відповідно пункту 20.1.1 вказаних Правил до відповідальності за порушення у сфері благоустрою притягуються особи, винні у самовільному наклеюванні оголошень, інформаційно-агітаційних плакатів, реклами, листівок тощо та нанесенні написів, малюнків тощо на об`єктах благоустрою території міста; Згідно статті 152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно пункту 3 частини 2 статті 27 Закону України "Про рекламу" розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами несуть відповідальність за порушення законодавства про рекламу. Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що стаття 152 КУпАП не передбачає спеціального суб`єкта правопорушення, тому позивач є суб`єктом відповідальності за цією статтею за умови доведення факту порушенні Правил благоустрою міста Києва. За статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення позивачем Правил благоустрою міста Києва, що підтверджується протоколом, фотокарткою із зображенням рекламного банеру. Крім того, позивачем в протоколі від 13 серпня 2021 року № 20207025 зазначено, що дане правопорушення вчинено вперше, проставлено власний підпис. За внутрішнім переконанням суду, вказані докази є належними, допустимими, достовірними, а також достатніми для встановлення вини позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Н.М.Єгорова суддя В.В.Файдюк