Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/16071/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №640/16071/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Грибан І.О., Парінова А.Б., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2020 №168643-3313-2615. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2021 адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2021 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС вказує, що нормою п. 287.6 ст. 287 Податкового Кодексу України, законодавець пов`язував обов`язок сплати податку за земельні ділянки з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці (до 01.01.2015) та з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (після 01.01.2015). Однак, зважаючи на те, що ОСОБА_1 набула право власті на нежитлову будівлю у 2005 році, тобто, до зміни правового регулювання п. 287.6 ст. 287 Податкового Кодексу України (01.01.2015), то у неї виник обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, саме з моменту набуття права власності на такий об`єкт нерухомого майна і такий обов`язок продовжує існувати не зважаючи на зміну правового вказаної норми. Враховуючи наведене та приписи ст. 206 Земельного кодексу України, а саме, що використання землі в Україні є платним, ОСОБА_1 , як власник нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та не оформивши у встановленому законом порядку право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля, при цьому стверджуючи, що використовує цю ділянку для здійснення власної господарської діяльності, - не позбавлена обов`язку сплачувати податок на землю. Також, апелянт просить здійснювати розгляд даної справи за участі його представника. Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного не надходив. Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 2009 року зареєстрована як фізична особа-підприємець. Основний вид діяльності: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Як вбачається з договору купівлі-продажу від 17.10.2005, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П. та зареєстрованого за реєстровим №5872, позивач придбала у власність Ѕ частин від нежилого приміщення в літ. «А» цокольного поверху загальною площею 148,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 29.04.2021 відповідач сформував податкове повідомлення-рішення №168643-3313-2615 згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 6 875,36 грн. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №168643-3313-2615. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, не надав суду доказів, які б підтверджували, що за позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , та, відповідно, виникнення обов`язку зі сплати земельного податку. Таким чином, з урахуванням того, що позивач є платником єдиного податку і використовує нежилу будівлю для провадження господарської діяльності, визначення суми податкового зобов`язання із земельного податку на земельну ділянку, яка знаходиться під таким приміщенням, є протиправним та не узгоджується з пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На виконання статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. За визначенням, що міститься в підпунктах 14.1.72., 14.1.73., 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України): земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди; плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Керуючись пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до підпунктів 269.1.1 та 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу. Відповідно до пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На виконання пунктів 287.1. та 287.7., 287.8. ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин). Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. За приписами ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Відповідно до статей 125 та 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Аналогічним чином вказане питання врегульовано і ст. 377 Цивільного кодексу України, зокрема, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації). Тобто, власник нежилого приміщення сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Фізична особа - власник нежилого приміщення є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Відповідно до пунктів 291.2. та 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Пункт 269.2 ст. 269 ПК України також передбачає, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності). Керуючись пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. Колегія суддів вважає, що спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у п. 297.1 ст. 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена. Тобто у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пунктів 269.1, 269.2 ст. 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 п. 270.1 ст. 270, п. 291.2 ст. 291, пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним їй на праві власності нежилим приміщенням, виходячи з принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 ПК України, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. У даній справі, зокрема, в 2005 році. Таким чином, зважаючи на наведене доводи позивача та суду першої інстанції про те, що вона не є платником земельного податку, оскільки є платником єдиного податку, перебуває на спрощеній системі оподаткування та використовує належне їй нерухоме майно в своїй господарській діяльності, як підстави для задоволення адміністративного позову колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими. Відповідно до п. 286.5, п. 286.6 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території. Колегія суддів встановила, що при обчисленні земельного податку за користування земельною ділянкою під належним позивачу на праві власності нежитловим приміщенням відповідач виходив з того, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податку на майно в частину плати за землю з фізичних осіб за земельну ділянку під нежитловим приміщенням, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,005925 га. За приписами п. 284.1. ст. 284 ПК України 284.1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Нові зміни до рішень щодо наданих пільг зі сплати земельного податку надаються відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни. По місту Києву ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку встановлені рішенням Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» від 23.06.2011 №242/5629 із змінами та доповненнями. Відповідно до п. 3 вказаного Рішення зобов`язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надавати органам державної фіскальної служби інформацію (дані) з міського земельного кадастру про земельні ділянки, а згідно п. 4 цього Рішення, органам державної фіскальної служби рекомендовано при адмініструванні плати за землю в м. Києві використовувати інформацію (дані) з міського земельного кадастру. Керуючись абз. 1 п. 286.1. ст. 286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до абаців. 2 та 3 п.п. 11.2 п. 11 Положення «Про плату за землю в місті Києві» затвердженого рішенням, довідки (витяги) про розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок надаються на підставі даних Державного земельного кадастру або міського земельного кадастру. Згідно з рішенням Київської міської ради від 18.04.2013 №194/9251, ведення міського земельного кадастру та надання довідок про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок покладено на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Дані про земельні ділянки вносяться до міського земельного кадастру Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі звітів про визначення меж земельних ділянок, які фактично використовуються, або документації із землеустрою. На виконання пп. 1.8 п. 1 додатку 5 до рішення Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877, із змінами та доповненнями, при зміні частин в будівлі (споруді) або їх функціонального використання юридичні та фізичні особи (у тому числі нерезиденти України) зобов`язані у десятиденний термін в письмовій формі (за заявою згідно зі зразком) повідомити Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про необхідність здійснення нормативної грошової оцінки земельної ділянки або її частини з урахуванням зазначених змін. При цьому, відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. За приписами п. 2 рішення Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877 нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення визначається окремо в межах економіко-планувальних зон за формулою: Цн = Цнм х Пз х Кф х Кл х Кі, де: Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях: Цнм - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони; Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах; Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0,50 і вище 1,50); Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки. Отже, нормативно грошова оцінка в 2020 році за земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе 6, площею 0,005925 га, становить: х 1359,19 х 3 х 1,5 х 1,249 х 1,433 х 06 x 1 = 687 536,14 де: 59,25 - площа земельної ділянки; 1359,19 - грошова оцінка в грн./кв.м (рішення Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва». Рішення вводиться в дію з 01.07.2015 (згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 № 565/565); 3 - коефіцієнт на функціональне використання землі (Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» із змінами та доповненнями в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 №162 «Про внесення змін до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів»; 1,5 - локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки (Рішення Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва та порядку її визначення» та Рішення Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва»); 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015 №6-28-0.22-215/2-15 та ст. 289 ПК України; 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 №6-28-0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель» та ст. 289 ПК України; 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до листа порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 №22-28-0.22-443/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель» та ст. 289 ПК України; 1 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2018 №6-28-0.22-244/2-18 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»). Ставка земельного податку у 2020 році обраховувалась відповідно до п. 5 додатку 3 «Положення про плату за землю в місті Києві» до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 зі змінами та доповненнями, та становила 1%. Таким чином, відповідач вирахував суму земельного податку за 2020 рік наступним чином 687 536,14 х 1% = 6 875,36 грн. та сформував податкове повідомлення-рішення від 29.04.2020 №168643-3313-2615 про визначення податкового зобов`язання ОСОБА_1 на 2020 рік по земельному податку з фізичних осіб в сумі 6 875, 36 грн. Згідно із визначенням, наведеним в ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. За приписами ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними, в силу ч. 1 ст. 75 КАС України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ч. 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Колегія суддів бере до уваги розрахунки, наведені відповідачем, та зазначає, що звертаючись до суду з позовом, позивач на обґрунтування протиправності податкового повідомлення-рішення посилався на те, що законодавство не зобов`язує фізичну особу - підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, нараховувати та сплачувати земельний податок за земельну ділянку, що використовується нею в господарській діяльності, а на невірне проведення податковим органом розрахунку розміру такого податку позивач не вказував, такі підстави не були покладені в основу позову. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 06.02.2020 у справі №820/3488/16 зокрема:: «На врахування відповідачем при обчисленні земельного податку нормативної грошової оцінки землі, яка не відповідає дійсності, або ж невірного проведення Інспекцією розрахунку розміру такого податку позивач не вказувала. При цьому матеріали справи свідчать, що судом апеляційної інстанції приймалось рішення з врахуванням поданого контролюючим органом розрахунку нарахованого позивачу зобов`язання зі сплати земельного податку. Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, висновок апеляційного суду у справі, що розглядається, про законність нарахування позивачу грошового зобов`язання зі сплати земельного податку ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права». Відтак, оскільки контролюючим органом вірно здійснено ОСОБА_1 розрахунок суми земельного податку за 2020 рік виходячи з площі нежитлового приміщення, що належить їй на праві власності та пропорційно частці прибудинкової території, при цьому не допущено арифметичних помилок, суд апеляційної інстанції приходить висновку про правомірність податкового повідомлення рішення від 29.04.2020 №168643-3313-2615 та відсутність підстав для його скасування. Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Відтак, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвели до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити з задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді І.О. Грибан А.Б. Парінов