Постанова 4814 № 554/11375/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/11375/19 Номер провадження 22-ц/814/2175/21Головуючий у 1-й інстанції Троцька А. І. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя : Триголов В.М., судді: Бутенко С.Б., Хіль Л.М. секретар: Коротун І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2021 року та на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 13 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «ЮНІВЕС», третя особа ОСОБА_2 про внесення змін до страхового акту,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «ЮНІВЕС», третя особа ОСОБА_2 про внесення змін до страхового акту . В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 26.12.2017 р. о 08.45 год. в м.Полтава по вул. Зіньківська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ГАЗ», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Opel», н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. Постановою Київського районного суду м. Полтави від 18.01.2018 року ОСОБА_2 було визнано винним у настанні вищезазначеної ДТП. Станом на 26.12.2017 року автомобіль «ГАЗ», н.з. НОМЕР_1 , був застрахований ПАТ «СК «ЮНІВЕС» згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного 30.11.2017 року з власником автомобіля ОСОБА_4 , поліс АМ/2094271. 26.12.2017 року відповідачем, як страховиком, було отримано повідомлення ОСОБА_3 про вказану ДТП, в якому було зазначено місцезнаходження пошкодженого ТЗ позивача, контактний телефон та адресу. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП, тобто до 12.01.2018 року страховик ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» не направив свого представника (працівника,аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. За направленням ТОВ АК «Укравтоекспертиза» ФОП ОСОБА_5 здійснив огляд та фотографування автомобіля «Opel», н.з. НОМЕР_2 . Позивачем 31.01.2018 року ПрАТ СК «ЮНІВЕС», як страховику, було подано заяву про виплату страхового відшкодування, до якої було додано:копію свідоцтва про реєстрацію ТЗ, копію паспорта,копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копію постанови Київського районного суду міста Полтави від 18.01.2018 року,копію звіту №08/01/17 про оцінку розміру вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням ТЗ, яким було визначено, що ринкова вартість автомобіля «Opel», д.н.з. НОМЕР_2 , до ДТП становила 76297,86 грн., вартість відновлювального ремонту - 112076,25 грн., вартість відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням зносу - 46195,72 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали). У травні 2018 року ПрАТ СК «ЮНІВЕС» сплатив позивачу лише 10344,48 грн. страхового відшкодування на підставі страхового акту ГО-10843/ХВ, який було складено з урахуванням протоколу огляду транспортного засобу від 09.01.2019р. та звіту №388 від 25.04.2018 року ФОП ОСОБА_6 . Однак, ФОП ОСОБА_6 ні 09.01.2019р., ні в будь-який інший день не оглядав автомобіль «Opel», д.н.з. НОМЕР_2 . Вважає, що при визначенні розміру страхового відшкодування страховик мав керуватися лише звітом ФОП ОСОБА_7 . Просила суд скасувати частково рішення ПАТ «СК «ЮНІВЕС», як страховика, яке прийнято 10 травня 2018 року у формі страхового акту № ГО - 10843/ХВ, - в частині визначення розміру належного їй страхового відшкодування по страховому випадку від 26 грудня 2017 року за страховим полісом № АМ/2094271 у розмірі 10344,48 грн.; зобов`язати ПАТ «СК «ЮНІВЕС», як страховика, внести зміни до страхового акту № ГО - 10843/ХВ від 10 травня 2018 року в частині визначенні розміру належного їй страхового відшкодування по страховому випадку від 26 грудня 2017 року за страховим полісом № АМ/2094271, визначивши його у розмірі 30102 грн. 14 коп. замість раніше визначеного - 10344,48 грн. Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 04 сервня 2021 позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС», третя особа ОСОБА_2 про внесення змін до страхового акту задоволено. Скасовано частково рішення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС», як страховика, яке прийнято 10 травня 2018 року у формі страхового акту № ГО - 10843/ХВ, - в частині визначення розміру належного ОСОБА_1 страхового відшкодування по страховому випадку від 26 грудня 2017 року за страховим полісом № АМ/2094271 у розмірі 10344,48 грн. Зобов`язано відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЮНІВЕС», як страховика, внести зміни до страхового акту № ГО - 10843/ХВ від 10 травня 2018 року в частині визначенні розміру належного ОСОБА_1 страхового відшкодування по страховому випадку від 26 грудня 2017 року за страховим полісом № АМ/2094271, визначивши його у розмірі 30102 грн. 14 коп. замість раніше визначеного - 10344,48 грн. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 13 серпня 2021 року заяву представника позивача адвоката Ошеки О.А. про стягнення судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом цивільної справи задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. Не погоджуючись із рішенням та ухвалою суду першої інстанції, відповідач оскаржив їх в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, та скасувати ухвалу, залишивши заяву про стягнення судових витрат без розгляду. Вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин положення Закону України «Прообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тоді як повинен був керуватись виключно нормами Закону України «Про захист прав споживачів». Доводи апеляційної скарги на ухвалу суду полягають у тому, що судом першої інстанції порушено порядок розгляду вказаної заяви. Апелянт посилається на те, що звіт про надання послуг адвокатом оформлено не належним чином, зокрема не містить посилань на обсяг та вартість наданих послуг. У відзивах на апеляційні скарги позивач вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, ухваленими з додержанням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційний суд апеляційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення без змін. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги на рішення суду, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення учасників справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Місцевим судом встановлено, що 26.12.2017 року о 08 год. 45 хв. ОСОБА_2 керуючи автомобілем ГАЗ 33021 н.з. НОМЕР_1 рухався по вул. Зіньківська в м. Полтава, де під час руху від автомобіля відпало два задніх колеса з лівої сторони, які скоїли зіткнення з автомобілем Opel Tigra н.з. НОМЕР_2 та автомобілем ЗАЗ Lanos д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 31.1 ПДРта вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП. Власником транспортного засобу «Opel», н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 . Постановою Київського районного суду м. Полтави від 10.01.2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в сумі 340 грн. (Т.1 а.с.147). Згідно полісу серія АМ № 2094271 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який діяв на час ДТП - 26.12.2017 року, автомобіль «Opel», н.з. НОМЕР_2 , застрахований в ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» (Т.1 а.с.148). 26.12.2017 року ОСОБА_3 надав ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» повідомлення про ДТП, в якому було зазначено адресу місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу «Opel», н.з. НОМЕР_2 , контактний телефон (Т.1 а.с.149-150). 31.01.2018 року ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ СК «ЮНІВЕС», із заявою про виплату страхового відшкодування, до якої було додано: копію свідоцтва про реєстрацію ТЗ, копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копію постанови Київського районного суду міста Полтави від 18.01.2018 року, копію звіту №08/01/17. 10 травня 2018 року складно страховий акт ГО-10843/ХВ по договору страхування АМ2094271 від 02.12.2017 року, за яким розмір страхового відшкодування склав 10396,46 грн. Вказаний страховий акт ГО-10843/ХВ від 10 травня 2018 року складено на основі звіту про оцінку вартості матеріального збитку автомобіля «Opel», д.н.з. НОМЕР_2 , №338 від 25.04.2018 року та акту огляду вказаного транспортного засобу від 09.01.2018 року, що виконані ФОП ОСОБА_6 11 травня 2018 року ПрАТ СК «ЮНІВЕС» сплатив позивачу 10344,48 грн. страхового відшкодування. Ухвалюючи рішення про задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем прийнято невмотивоване рішення (страховий акт ГО-10843/ХВ від 10.05.2018) та на підставі звіту, який не повною мірою відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна і має значні недоліки. Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду з огляду на наступне. Так, згідно із ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно ст.34 Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти. Місцевим судом встановлено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП, тобто до 12.01.2018 року страховик ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» не направив свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) за місцезнаходженням пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків Страховий акт ГО-10843/ХВ від 10 травня 2018 року складено на основі звіту про оцінку вартості матеріального збитку автомобіля «Opel», н.з. НОМЕР_2 , №338 від 25.04.2018 року та акту огляду вказаного транспортного засобу від 09.01.2018 року, що виконані ФОП ОСОБА_6 . ( Т.1 а.с.185). Встанолено, що ФОП ОСОБА_6 не оглядав транспортний засіб «Opel», д.н.з. НОМЕР_2 ані 09.01.2018 року, ані в інший день. Так, згідно відповіді на адвокатський запит, ФОП ОСОБА_5 повідомив, що він здійснював огляд і фотографування автомобіля Opel Tigra н.з. НОМЕР_2 і його пошкоджень 09.01.2018 року за адресою: АДРЕСА_1 . ПАТ СК «ЮНІВЕС», ФОП ОСОБА_6 не зверталися до нього з приводу визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, заподіяних ОСОБА_1 та ОСОБА_3 внаслідок ДТП. Про огляд автомобіля Opel Tigra д.н.з. НОМЕР_4 і його пошкоджень ФОП ОСОБА_5 склав відповідний акт, який разом із фото в електронному виді виклав на платформу ТОВ «АК «Укравтоекспертиза» 24.01.2018 р., а потім у паперовому вигляді відправив поштою. З наведених обставин слідує, що позивачем вчинено дії для визначення розміру шкоди, заподіяної транспортному засобу, власником якого вона є, відповідно до норм чинного законодавства, наведених вище. При цьому, належних та допустимих доказів на спростування зазначених обставин відповідачем надано не було. Згідно ст.ст. 12, 13, 77 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем в суді першої інстанції не було надано доказів, витребуваних судом, а саме належним чином завірену копію страхової справи за страховим полісом №АМ/2094271, по факту ДТП 26.12.2017 року за участі автомобіля «Opel Tigra» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «ГАЗ 33021» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . Місцевим судом встановлено, що за результатами рецензування звіту №388 від 25.04.2018 року ФОП ОСОБА_6 , здійсненим Фондом державного майна України, вказаний звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків. Отже, зважаючи на те, рішення про виплату страхового відшкодування та визначення його розміру прийнято відповідачем на підставі звіту належність та допустимість якого відповідачем не доведена, висновок місцевого суду про невмотивованість такого рішення колегія суддів вважає вірним. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У доводах апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме вказує, що суд, розглядаючи позов про захист прав споживача, керувався положеннями Закону України «Прообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказані доводи не заслуговують на увагу суду з огляду на наступне. Згідно з частини другої статті 8 Закону України «Про страхування»страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування»здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Частиною першою статті 988 ЦК Українипередбачено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Відповідно до статті 990 ЦК Українистраховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. З наведеного слідує висновок, що положення щодо відповідальності страховика, закріплені в Законі України «Про страхування» та главі 67 ЦК України, Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є спеціальними нормами права, а в Законі України «Про захист прав споживачів» загальними. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту». За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та дійшов правильного висновку про задоволення позову. Разом з цим, задовольняючи заяву представника позивача про стягнення судових витрат, місцевий суд дійшов висновку, що розмір наданої правової допомоги є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову і значенням справи для сторін, а також те, що позов задоволено повністю, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Згідно зі статтею 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20). Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача на підтвердження своїх вимог надав копію договору про надання професійної правничої допомоги від 01.12.2019 року, згідно якої внесено зміни до договору про надання професійної правничої допомоги від 14.05.2018 року, угоду про доповнення умов договору від 01.12.2019 року та звіт адвоката з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом при наданні професійної правничої допомоги під час розгляду справи № 554/11375/19, копії квитанцій без номеру від 09.08.2021 року та від 03.09.2019 року на загальну суму 20000 грн. Задовольняючи заяву про стягнення судових витрат місцевим судом не було враховано, що звіт адвоката, наданий на підтвердження надання правничої допомоги не містить розрахунок узгодження погодинної вартості роботи адвоката та кількості часу витраченого на її виконання. У постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Апеляційний суд, враховуючи складність справи, ціну позову, обсяг задоволених позовних вимог та їх розмір, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також враховуючи заперечення відповідача щодо обґрунтованості розміру зазначених витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення на користь позивача 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів -, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2021 року - залишити без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2021 року залишити без змін. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 13 серпня 2021 року задовольнити частково. Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 13 серпня 2021 року скасувати, та постановити нове судове рішення, яким заяву представника позивача адвоката Ошеки Олександра Анатолійовича про стягнення судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом цивільної справи задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. (десять тисяч грн..) Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: В.М. Триголов Судді: С.Б. Бутенко Л.М. Хіль