Постанова 4875 № 922/2247/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" лютого 2020 р. Справа № 922/2247/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А. за участю секретаря Гончарова О.В. за участі представників: Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод"ФЕД" - Ковальова Л.В., довіреність № 56юр від 23.12.19 Приватного акціонерного товариства "ФЕД" - Єршової О.І., довіреність № 102 від 08.01.20 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", м. Харків (вх. №3549 Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2019 (суддя Сальникова Г.І., повний текст рішення складено та підписано 25.10.2019 ) по справі №922/2247/19 за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", м. Харків треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Державний концерн "Укрборонпром", м. Київ

2. Фонд державного майна України, м. Київ

3. Фонд державного майна України по Харківській області, м. Харків до Приватного акціонерного товариства "ФЕД", м. Харків про визнання частково недійсним пункту договору оренди, ВСТАНОВИЛА: 16 липня 2019 року Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ФЕД" про визнання недійсним пункту 10.8 договору оренди №3074-Н від 31.10.2006 (в редакції додаткової угоди від 06.11.2018), в частині умов компенсації орендарю невід`ємних поліпшень у випадку приватизації, а саме, текст: "крім випадку приватизації. В разі приватизації, компенсація орендарю здійснюється у відповідності до норм чинного законодавства". Рішенням господарського суду Харківської області від 22.10.2019 по справі №922/2247/19 в позові відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 132, код ЄДРПОУ: 14310052) на користь Приватного акціонерного товариства "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 132, код ЄДРПОУ: 14315552) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. Позивач з рішенням господарського суду Харківської області від 22.10.2019 по справі №922/2247/19 не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Доводи апеляційної скарги ДП «ХМЗ «ФЕД» обґрунтовано наступними вимогами: - додаткова угода, направлена відповідачем на адресу позивача листом №03066/0/2-19 від 05.09.2019 не є укладеною, оскільки сторонами не узгоджено момент укладення цієї додаткової угоди; - оскільки у додатковій угоді вказано моментом її укладення серпень 2019 року, то Авершин С.В., який підписав таку додаткову угоду від імені відповідача не мав повноважень на такі дії, оскільки покладення на останнього обов`язків виконання голови правління АТ "ФЕД" було покладено на нього лише на період з 15 по 21 вересня; - додаткова угода, підписана з боку позивача головним інженером Ніколаєнком О.М., супровідним листом або шляхом передання уповноваженою особою з відміткою про прийняття на адресу відповідача не направлялась, а тому факт проставлення штрих-коду відповідачем на примірнику додаткової угоди не є свідченням волевиявлення позивача на укладення додаткової угоди; - позивач не повідомляв відповідача про результати розгляду пропозиції останнього щодо змін умов договору, що свідчить про неукладеність додаткової угоди. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 року поновлено ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" строк на подання апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" на рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2019 по справі №922/2247/19. Розгляд апеляційної скарги призначено на "27" січня 2020 р. о 10:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104 . 27.12.2019 на адресу Східного апеляційного господарського суду за вх. № 12194 надійшов відзив ПрАТ "ФЕД" на апеляційну скаргу у якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки вважає, що зміст п. 10.8. в редакції додаткової угоди від 20.09.2019 повністю відповідає змісту п. 10.8 Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності в редакції Наказу ФДМУ №452 від 13.05.2019, який діє з 02.07.2019; додаткова угода з боку ПрАТ "ФЕД" підписана Авершиним С.В., повноваження якого на її підписання підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю від 25.03.2019; 20.09.2019 ПрАТ "ФЕД" отримано підписаний позивачем проект додаткової угоди, що підтверджується штрих-кодом вхідної кореспонденції. Проект додаткової угоди з боку ДП «ХМЗ «ФЕД» підписано уповноваженою на те особою - Ніколаєнко Н.А., повноваження якого на підписання підтверджуються копією відповідного наказу. У зв`язку з цим ПрАТ "ФЕД" вважає, що додаткова угода до договору оренди є укладеною 20.09.2019 та з цієї дати набирають чинності зміни до договору. Одночасно у відзиві ПрАТ "ФЕД" повідомляє, що розмір судових витрат, які відповідач планує понести у суді апеляційної інстанції становить 50000,00 грн., документи на підтвердження вказаних витрат будуть надані суду пізніше. 20.01.2020 до суду надійшло клопотання директора ДП "ХМЗ "ФЕД" Леонова Д.А. про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, заявлену ПрАТ "ФЕД" у сумі 50000,0 грн. до 5000,0 грн. Одночасно, 20.01.2020 директором ДП "ХМЗ "ФЕД" Леоновим Д.А. до суду апеляційної інстанції надано клопотання про залишення без розгляду вимог ПрАТ "ФЕД" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 50000,0 грн. 27.01.2020 через канцелярію Східного апеляційного господарського суду за вх. № 730 надійшло клопотання представника ПрАТ "ФЕД" Єршової О.І. у якому він просить долучити до матеріалів справи копію договору про надання юридичних послуг № 377Ф/19 від 23.12.2019 року, копію акту прийому - передачі наданих послуг до договору про надання юридичних послуг за № 377Ф/19 від 23.12.2019 року, копію платіжного доручення № 678 від 24.01.2020 р. та одночасно просив стягнути з позивача у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги судові витрати у сумі 50000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень). Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 13.02.2020. 12.02.2020 ДП "Укрборонпром" до суду апеляційної інстанції надано письмові пояснення (вх. ел. пошти 3329) в яких заявник вважає, що додаткова угода №02003/2/1-19 від 20.09.2019 до договору оренди №3074-Н від 31.10.2006 не створює правових наслідків, оскільки не укладена у встановленому законом порядку та підписана особами, які не мали відповідних повноважень. Просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов ДП «ХМЗ «ФЕД» задовольнити. Зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, сторони не можуть відступити від змісту Типового договору, що також кореспондується з приписами ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», отже, викладені ДП «ХМЗ «ФЕД» вимоги про визнання недійсним п. 10.8 договору є цілком обґрунтованими. Крім того, вважає, що підписання головним інженером Ніколаєнком О.М. додаткової угоди №02003/2/1-19 від 20.09.2019 до договору оренди №3074-Н від 31.10.2006 здійснено з перевищенням повноважень, оскільки здійснено за відсутності згоди ДП "Укрборонпром" як уповноваженого державою суб`єкта з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. Позивач у судовому засіданні 13.02.2020 позовні вимоги підтримав повністю, просить суд задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовну заяву. Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2019 по справі №922/2247/19 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Також просив суд покласти на позивача судові витрати, що були понесені відповідачем у зв`язку з наданням адвокатських послуг в суді апеляційної інстанції. Представники третіх осіб в судове засідання 13.02.2020 не з`явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені судом, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані поштові повідомлення. Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників учасників справи в судове засідання 13.02.2020 судом обов`язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами за відсутністю представників третіх осіб. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне. 31.10.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, як орендодавцем, та ЗАТ "Корпорація ФЕД" (правонаступником якого є ПАТ "ФЕД", а в подальшому ПрАТ "ФЕД"), як орендарем, укладено договір оренди № 3074-Н, згідно з умовами якого ЗАТ "Корпорація ФЕД" передано в оренду нежитлові приміщення (кімн. № № 3-12, 82-84) 1-го поверху двоповерхової будівлі корпусу № 20 (інв. №31026) (Літ. Ж-2), загальною площею 332,50 кв. м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, що перебувають на балансі ДП "ХМЗ "ФЕД". Даний договір укладено з урахуванням діючої на час укладання редакції Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Пунктом 2.3. договору, зокрема, передбачено, що власником майна переданого в оренду є Держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Відповідно з п. 3.1. договору оренди № 3074-Н від 31.10.2006 року, в редакції додаткової угоди № 9 від 29.08.2016, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за перший місяць розрахунку - червень 2015 р. (з урахуванням індексу інфляції за червень 2015 р.) - 23092,6 грн. (згідно Додатку № 1 до цієї додаткової угоди). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Відповідно до п. 10.10. договору, реорганізація орендодавця чи орендаря або перехід права власності на орендоване майно третім особам, не визнаються підставами для зміни або припинення чинності цього договору і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників). Договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 11.10.2006 до 10.09.2007 включно. (п. 10.1. договору) Пунктом 10.12. договору встановлено, що взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України. Пунктом 10.8. договору сторони узгодили, що строк дії договору може продовжуватись, за умови погодження його з органом, уповноваженим управляти майном. Дія договору сторонами неодноразово продовжувалась. Зокрема, відповідно до Додаткової угоди № 11 від 30.09.2016, сторонами якої є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області та Публічне акціонерне товариство "ФЕД", до договору оренди № 3074-Н від 31.10.2006 строк дії договору продовжено на 2 роки 11 місяців до 09.11.2019. З матеріалів справи також вбачається, що під час дії Договору № 3074-Н від 31.10.2006, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1221 від 29.12.2010 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром". Також 31.08.2011 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 993 про "Деякі питання Державного концерну "Укроборонпром"", якими утворено Державний концерн "Укроборонпром" та до складу якого включено ДП "ХМЗ "ФЕД. 30.10.2012 набрав чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу-учасників державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення її стабільного розвитку", дія якого поширюється на підприємства - учасників Державного концерну "Укроборонпром". Пунктом 3 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що передача в оренду нерухомого майна, загальна площа яких перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, здійснюється безпосередньо підприємствами оборонно-промислового комплексу за погодженням з Концерном, окрім випадків передачі в оренду цілісних майнових комплексів підприємств оборонно-промислового комплексу, щодо яких орендодавцем є Фонд державного майна України, його регіональне відділення та представництва. Таким чином, з моменту набрання чинності зазначеним законом, відносини оренди нерухомого майна, яке знаходиться на балансі ДП "ХМЗ "ФЕД", мають регулюватись Законом України "Про оренду державного та комунального майна" з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", в т.ч. щодо суб`єкту, уповноваженого на передачу в оренду нерухомого майна підприємства оборонно-промислового комплексу, яким стало безпосередньо підприємство оборонно-промислового комплексу, та яке змінило попередній уповноважений державний орган - Фонд державного майна України. Матеріали справи також свідчать, що зазначені обставини стали підставою для звернення ДП "ХМЗ "ФЕД" з позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив суд визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 30.09.2016 р. до договору оренди № 3074-Н від 31.10.2006, укладену між РВ ФДМУ по Харківській області та ПАТ "ФЕД"; визнати договір оренди № 3074-Н від 31.10.2006 припиненим; зобов`язати ПрАТ "ФЕД" звільнити займані нежитлові приміщення які є предметом оренди за цим договором, та передати їх ДП "ХМЗ "ФЕД" за актом приймання-передачі. Не визнаючи первісний позов, ПрАТ "ФЕД" в межах справи № 922/3975/17 звернувся до господарського суду з зустрічним позовом в якому, з урахуванням уточнень, просив суд визнати договір оренди № 3074-Н від 31.10.2006 чинним до 07.02.2027, посилаючись на те, що додаткову угоду № 11 від 30.09.2016 до зазначеного договору РВ ФДМУ по Харківській області та ПАТ "ФЕД" уклали на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Зокрема, позивач зазначав про відсутність з боку власника державного майна - ДК "Укроборонпром" будь-яких заперечень щодо продовження строку дії договору, а факт приймання від ПрАТ "ФЕД" орендних платежів за договором оренди підтверджує, що ДП "ХМЗ "ФЕД" фактично власними діями схвалив її укладання. З матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду справи № 922/3975/17, сторони дійшли згоди про укладення мирової угоди з метою приведення правовідносин за договором оренди у відповідність до законодавства. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 по справі затверджено мирову угоду у справі № 922/3975/17, укладену між ПрАТ "ФЕД", ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" та Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області. Відповідно до умов вказаної мирової угоди з метою приведення тексту договору оренди №3074-Н від 31.10.2006 у відповідність до норм Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" від 06.09.12 №5213-VІ, сторони, шляхом взаємних поступок дійшли згоди: - визнати Договір оренди нерухомого майна №3074-Н від 31.10.2006, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Публічним акціонерним товариством "ФЕД" (далі - договір оренди №3074-Н від 31.10.2006), чинним; - внести зміни до договору оренди №3074-Н від 31.10.2006 та замінити в ньому Орендодавця - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області на Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", замінити орендаря - Публічне акціонерне товариство "ФЕД" на Приватне акціонерне товариство "ФЕД"; - викласти преамбулу та розділи 1-10 договору оренди № 3074-Н від 31.10.2006, в редакції, що затверджена ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 у справі №922/3975/17. На виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 у справі № 922/3975/17, між ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" та Приватним акціонерним товариством "ФЕД" укладено Додаткову угоду від 06.11.2018 (т.с. 1 а.с. 33) про внесення змін до договору оренди №3074-Н від 31.10.2006. Зокрема, відповідно до умов Додаткової угоди від 06.11.2018, п. 1.1. та п. 10. 8. договору оренди №3074-Н від 31.10.2006 викладені в наступній редакції: "1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення (кімн. №№ 3-8, 10-12, 84) 1-го поверху двоповерхової адміністративної будівлі корпусу №20 (інв. №31026) (літ.Ж-2) (надалі - Майно), загальною площею 325,3 кв.м., що розміщене за адресою: м.Харків, вул. Сумська, 132, та перебуває на балансі Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 11.06.2015, виконаним суб`єктом оціночної діяльності ПФ Агентство "СХІД" та становить один мільйон шістсот шістдесят п`ять тисяч гривень без врахування ПДВ.. 10.8. У разі припинення або розірвання Договору поліпшення орендованого Майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого Майна не завдаючи йому шкоди, є власністю Орендаря, а невід`ємне поліпшення - власністю Орендодавця і компенсації не підлягають, крім випадку приватизації. В разі приватизації, компенсація Орендарю здійснюється у відповідності до норм чинного законодавства." Звертаючись до господарського суду з позовом, ДП "ХМЗ "ФЕД" зазначало, що на виконання вимог ДК "Укроборонпром" (лист № UОР 13.1.2-11571 від 10.12.2018), листами № 232/18-861 від 18.12.2018, №232-08/42 від 27.02.2019, № 232-08/56 від 25.03.2019, № 232-08/70 від 05.04.2019, № 232-08/84 від 16.04.2019, ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" було ініційовано перед ПрАТ "ФЕД" внесення змін до договору оренди №3074-Н від 31.10.2006 в частині зміни пункту 10.8 та викладення його в наступній редакції: "У разі припинення або розірвання договору, поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, є власністю орендаря, а невід`ємне поліпшення - власністю орендодавця і компенсації не підлягають", яка відповідає умовам типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1774 від 23.08.2000, з урахуванням змін, внесених наказом від 27.08.2018 № 1113. Також, позивач наголошував на тому, що істотними умовами договору оренди №3074-Н від 31.10.2006 встановлено обов`язок відшкодування орендодавцем невід`ємних поліпшень, здійснених орендарем, в той же час, такі умови суперечать положенням Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, який затверджено наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774 (в редакції з 09.10.2018), яким встановлено, що у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, є власністю орендаря, а невід`ємне поліпшення - власністю орендодавця. Поліпшення майна, зроблені орендарем як за згодою, так і без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, є власністю держави та їх вартість компенсації не підлягає. Посилаючись на ухилення відповідача від приведення умов пункту 10.8 договору оренди у відповідність до Типової договору та викладення його в вищезазначеній редакції (листи АТ "ФЕД" № 00977/0/2-19 від 18.03.2019, № 01283/0/2-19 від 08.04.2019), ДП "ХМЗ "ФЕД" просив суд визнати недійсним пункт 10.8 договору оренди №3074-Н від 31.10.2006 (в редакції додаткової угоди від 06.11.2018), в частині умов компенсації орендарю невід`ємних поліпшень у випадку приватизації, а саме, текст: "крім випадку приватизації. В разі приватизації, компенсація орендарю здійснюється у відповідності до норм чинного законодавства". Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач наголошував на тому, що відповідно до норм ч. 2 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», які також кореспондуються з приписами ст. 778 Цивільного кодексу України, орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов`язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди. Крім того, зазначав, що на момент виникнення спірних правовідносин, було прийнято Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна», приписами ч. 3 ст. 18 якого встановлено, що у разі, якщо органами приватизації прийнято рішення про приватизацію на аукціоні з умовами щодо компенсації орендарю невід`ємних поліпшень, вартість таких поліпшень компенсується покупцем. Ціна продажу об`єкта приватизації зменшується на суму компенсації невід`ємних поліпшень. Якщо покупцем об`єкта приватизації стає орендар, вартість невід`ємних поліпшень зараховується йому під час остаточного розрахунку за об`єкт приватизації. Посилаючись на наведені правові норми, ПрАТ "ФЕД" вважав, що чинним законодавством прямо передбачена можливість компенсації орендарю невід`ємних поліпшень, за умови отримання на їх здійснення згоди орендодавцем. Крім того, вважав, що підписавши мирову угоду, яка затверджена 02.08.2018 Харківським апеляційним господарським судом, сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з позовної заяви, спір у даній справі полягає у визначенні наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним пункту 10.8. договору оренди №3074-Н від 31.10.2006, який укладено між ДП «ХМЗ «ФЕД» та ПрАТ "ФЕД". Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Згідно зі статтею 203 ЦК України загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, такі: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9, вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо. Так, статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно з ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України). Частиною 1 ст. 207 ГК України визначено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Оспорюваний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майн"). Відповідно до ч. 8 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майн", відносини оренди рухомого та нерухомого майна державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, оборонно-промислового комплексу, які включені до складу ДК "Укроборонпром", регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", який набув чинності 30.10.2012 року. В силу вимог ч. 2 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов, (зокрема відновлення орендованого майна та умови його повернення) повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Відповідно до норм ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України сторони не можуть відступати від змісту типового договору. Отже, господарські зобов`язання мають відповідати змісту типового договору. Зазначене є цілком необхідним виходячи також з такого, що: - Типові договори закріплені у формі підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих спеціально уповноваженими на те державними органами, тому їх недотримання (або ж невідповідність договорів змісту типових договорів) має ті самі наслідки, що і недотримання вимог підзаконних нормативно-правових актів; - посилання на типовий договір (типові форми договорів) наявні в Законі України "Про оренду державного та комунального майна" (ст. 10 Закону). Отже, сторони не наділені повноваженнями (правом) врегулювати істотні умови договору оренди, всупереч умовам, визначеним Типовим договором. Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затверджений Наказом ФДМ України від 23.08.2000 року № 1774. Типовим договором (в редакції до 09.10.2018) умови повернення орендованого майна, зокрема здійснених у ньому поліпшень, були врегульовані пунктами 10.7 та 10.8, якими встановлені наступні умови: "10.7. У разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, є власністю орендаря, а невід`ємне поліпшення - власністю орендодавця. 10.8. Вартість невід`ємних поліпшень орендованого майна, здійснених орендарем за згодою орендодавця, компенсується орендодавцем після припинення (розірвання) договору оренди або не підлягає компенсації". Наказом ФДМ України від 27.08.2018 № 1113 (набув чинності з 09.10.2018) до вищезазначеного Типового договору були внесені зміни, зокрема змінена нумерація пунктів 10.7, 10.8 відповідно на 10.8, 10.9 та пункт 10.9 викладено у новій редакції, яким встановлено, що поліпшення майна, зроблені орендарем як за згодою, так і без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, є власністю держави та їх вартість компенсації не підлягає". Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, умови п. 10.8. договору, в редакції додаткової угоди від 06.11.2018, якими встановлено обов`язок відшкодування орендодавцем невід`ємних поліпшень, здійснених орендарем, є такими, що суперечать положенням Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, в редакції, що діяла на час її укладення. Разом з тим, 13.05.2019 Фондом державного майна України прийнято Наказ №452 (діє з 02.07.2019), яким до Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 року N 1774 внесено такі зміни: визначено пункт 10.8 викласти у такій редакції: "10.8. У разі припинення або розірвання Договору: - поліпшення орендованого Майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів за згодою Орендодавця, які можна відокремити від орендованого Майна, не завдаючи йому шкоди, є власністю Орендаря, а невід`ємні поліпшення - власністю держави; - поліпшення Майна, зроблені Орендарем без згоди Орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для Майна, є власністю держави та їх вартість компенсації не підлягає. У разі приватизації відповідно до статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" поліпшення орендованого Майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів за згодою Орендодавця, які неможливо відокремити від орендованого Майна без заподіяння йому шкоди, є власністю Орендаря." При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що станом на час подання позову - 16.07.2019, умови п. 10.8. Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 року N 1774, діяли в редакції, що затверджена в редакції Наказу ФДМУ від 13.05.2019 №452 (діє з 02.07.2019), а не в редакції наказу ФДМУ від 27.08.2018 №1113, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2019, під час розгляду справи, ПрАТ "ФЕД" звернувся до ДП "ХМЗ "ФЕД" з листом №03067/0/2-19, в якому зазначав, що ПрАТ "ФЕД" за договором оренди №3074-Н від 31.10.2006 використовуються нежитлові приміщення 1-го поверху двоповерхової адміністративної будівлі корпус №20 літ. Ж-2, які знаходяться на балансі ДП "ХМЗ "ФЕД". Посилаючись на обставини щодо неоднозначного трактування умов договору оренди №3074-Н від 31.10.2006 та додаткової угоди до договору від 06.11.2018, які виникли між сторонами, ПрАТ "ФЕД" пропонувало привести текст договору оренди №3074-Н від 31.10.2006 у відповідність до вимог чинного законодавства та викласти пункт 10.8. договору у редакції, яка відповідає Типовому договору, затвердженому Наказом ФДМ України № 1774 від 23.08.2000 в редакції Наказу ФДМ №452 від 13.05.2019, а саме: «У разі припинення або розірвання Договору: - поліпшення орендованого Майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів за згодою Орендодавця, які можна відокремити від орендованого Майна, не завдаючи йому шкоди, є власністю Орендаря, а невід`ємні поліпшення - власністю держави; - поліпшення Майна, зроблені Орендарем без згоди Орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для Майна, є власністю держави та їх вартість компенсації не підлягає. У разі приватизації відповідно до статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" поліпшення орендованого Майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів за згодою Орендодавця, які неможливо відокремити від орендованого Майна без заподіяння йому шкоди, є власністю Орендаря.» Додатком до вказаного листа ПрАТ "ФЕД" було додано проект Додаткової угоди до договору оренди №3074-Н від 31.10.2006. (а.с. 10 т. 2) 20.09.2019 сторонами було укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору оренди №3074-Н від 31.10.2006 (а.с. 12 т. 2), якою сторони дійшли згоди пункт 10.8. договору змінити та викласти у наступній редакції: "У разі припинення або розірвання договору: поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів за згодою орендодавця, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, є власністю орендаря, а невід`ємні поліпшення - власністю держави; поліпшення майна, зроблені орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, є власністю держави та їх вартість компенсації не підлягає. У разі приватизації відповідно до статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів за згодою орендодавця, які неможливо відокремити від орендованого майна без заподіяння йому шкоди, є власністю орендаря." Дослідженням додаткової угоди № 02003/2/1-19 до договору оренди №3074-Н від 31.10.2006 встановлено, що її отримано відповідачем 20.09.2019, про що свідчить штрих-код документообігу ПрАТ "ФЕД" № 02003/2/1-19 від 20.09.2019. Також, зі змісту додаткової угоди вбачається, що з боку ПрАТ "ФЕД" її підписано заступником голови правління з адміністративних питань Авершиним С.В . , з боку ДП "ХМЗ "ФЕД" - головним інженером Ніколаєнко О.М. Повноваження вказаних осіб на підписання додаткової угоди від 20.09.2019 підтверджуються наказом голови правління ПрАТ "ФЕД" від 03.09.2019 за №00511/0/5-19, яким, у період знаходження голови правління ПрАТ "ФЕД" у відрядженні з 15.09.2019 по 21.09.2019, виконуючим обов`язки голови правління з правом підпису покладено на заступника голови правління з адміністративних питань Авершина С.В.; згідно наказу директора ДП "ХМЗ "ФЕД" від 05.09.2019 №969, у період знаходження директора у відрядженні з 16.09.2019 по 21.09.2019, виконання обов`язків директора з правом підпису документів покладено на Ніколаєнка О.М. Крім того, легітимність повноважень Авершина С.В. на вирішення будь-яких питань, що стосуються діяльності товариства додатково підтверджена наданою ПрАТ "ФЕД" нотаріально посвідченою довіреністю від 05.03.2019 (реєстровий №141). Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що додаткова угода № 02003/2/1-19 до договору оренди №3074-Н від 31.10.2006 підписана уповноваженими представниками ПрАТ "ФЕД" та ДП "ХМЗ "ФЕД", а тому є укладеною, про що також правомірно зазначено судом першої інстанції. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Загальні норми визнання цивільно-правового договору укладеним наводяться в ч.1 ст.638 ЦК, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Аналіз змісту цієї норми дозволяє визначити ряд умов, за наявності яких цивільно-правовий договір можна вважати укладеним: 1) сторони повинні досягти згоди з усіх істотних умов договору; 2) сторони мають досягти такої згоди у передбаченій законом формі. Пунктом 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" встановлено, що у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом (крім зміни ціни в договорі після його виконання, оскільки згідно з частиною третьою статті 632 Цивільного кодексу України така зміна не допускається). Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесення змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії в часі. Аналіз вищевказаного пункту Постанови Пленуму Вищого господарського суду України свідчить, що вказане роз`яснення Пленуму щодо можливості самостійного вчинення сторонами дій шляхом внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом, застосовується сторонами виключно у процесі вирішення спору. З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог є вимога ДП "ХМЗ "ФЕД" про приведення у відповідність до норм чинного законодавства умов пункту 10.8. договору оренди №3074-Н від 31.10.2006 (в редакції додаткової угоди від 06.11.2018), а саме, у відповідність до Типового договору оренди індивідуально визначеного майна (нерухомого або іншого), що належить до державної власності, затвердженого Наказом Фонду державного майна України №1774 від 23.08.2000, в редакції Наказу ФДМУ №1113 від 27.08.2018. В той же час, зі змісту додаткової угоди №1 від 20.09.2019 до договору оренди №3074-Н від 31.10.2006, якою внесено зміни до пункту 10.8. договору оренди, вбачається, що вона відповідає умовам Типового договору оренди індивідуально визначеного майна (нерухомого або іншого), що належить до державної власності, затвердженого Наказом ФДМ України № 1774 від 23.08.2000 в редакції Наказу ФДМ №452 від 13.05.2019, яка діяла як на час подання позову, так і на час укладення додаткової угоди, отже, умови п. 10.8 договору, викладені в додатковій угоді №1 від 20.09.2019, не суперечать вимогам закону, оскільки повністю узгоджуються із змістом Типового договору індивідуально визначеного майна (нерухомого або іншого), що належить до державної власності в редакції Наказу ФДМ №452 від 13.05.2019. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність додаткової угоди №1 від 20.09.2019 до договору оренди №3074-Н від 31.10.2006, якою сторонами внесено зміни до правочину з метою приведення його у відповідність із Типовим договором, за відсутності встановлених судом фактів порушення прав позивача (після внесення таких змін до оспорюваного правочину), свідчить про недоведеність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог колегія суддів вважає обґрунтованим. Аналогічна правова позиція щодо необхідності відмови у позові у зв`язку з внесенням змін до спірного правочину, з метою приведення його у відповідність до закону, викладена Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі №910/11005/17. В апеляційній скарзі апелянт наголошує на тому, що додаткова угода, направлена відповідачем на адресу позивача листом №03066/0/2-19 від 05.09.2019 не є укладеною, оскільки сторонами не узгоджено момент її укладення; позивач не повідомляв відповідача про результати розгляду пропозиції останнього щодо змін умов договору, що свідчить про її неукладеність. У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо). Статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. При цьому, виходячи з приписів законодавства, що регулюють порядок існують два види оферти: оферта, що містить вказівку на строк для відповіді на неї (ст. 643 ЦКУ) і оферта, що не містить вказівку на строк для відповіді на неї (ст. 644 ЦКУ). Частиною 2 ст. 644 ЦК України передбачено, що якщо пропозиція укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу. Як було встановлено обставинами по справі, 05.09.2019 ПрАТ "ФЕД" звернувся до ДП "ХМЗ "ФЕД" з листом №03067/0/2-19, в якому пропонував привести текст договору оренди №3074-Н від 31.10.2006 у відповідність до вимог чинного законодавства та викласти пункт 10.8. договору у редакції, яка відповідає Типовому договору, затвердженому Наказом ФДМ України № 1774 від 23.08.2000 в редакції Наказу ФДМ №452 від 13.05.2019. Додатком до вказаного листа ПрАТ "ФЕД" було додано проект Додаткової угоди до договору оренди №3074-Н від 31.10.2006, а також викладено прохання повідомити про результати розгляду додаткової угоди. З наданої відповідачем до матеріалів справи копії додаткової угоди вбачається, що підписаний з боку ДП "ХМЗ "ФЕД" текст додаткової угоди №02003/2/1-19, який скріплено печаткою ДП "ХМЗ "ФЕД" та містить підпис уповноваженої особи, отримано відповідачем 20.09.2019, про що свідчить штрих-код вхідної кореспонденції відповідача. Таким чином, отримання відповідачем підписаної з боку позивача та скріпленої печаткою позивача додаткової угоди є належним способом повідомлення відповідача про акцепт умов запропонованої ним додаткової угоди до договору оренди №3074-Н від 31.10.2006. З приводу доводів апелянта про те, що підписана головним інженером ДП "ХМЗ "ФЕД" додаткова угода супровідним листом або ж уповноваженою особою з позначкою про отримання відповідачу не направлялась та шляхи її потрапляння до ПрАТ "ФЕД" не встановлені, колегія суддів зазначає, що за наданими позивачем поясненнями, проводиться перевірка з метою з`ясування обставин потрапляння до ПрАТ "ФЕД" підписаної додаткової угоди, яка триває. В той же час, позивачем ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не надані інформація про результати проведеної перевірки, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що факт направлення позивачем на адресу відповідача узгодженого з боку ДП "ХМЗ "ФЕД" проекту додаткової угоди позивачем не спростовано. Також, колегія суддів враховує, що жодних доказів повідомлення ДП "ХМЗ "ФЕД" відповідачу, або правоохоронним органам про втрату печатки, відбиток якої міститься на додатковій угоді, позивачем не надано. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. (ч. 1 ст. 642 ЦК України) Разом з тим, ані положеннями статей 640 та 642 Цивільного кодексу України, ані іншими статтями цього кодексу не встановлено вимог щодо обов`язкового направлення акцепту у письмовій формі супровідним листом чи уповноваженою особою із відміткою про отримання, як про це зазначає апелянт, або ж інших конкретних вимог щодо форми надання акцепту. Також апелянт зазначає, що підписана додаткова угода не була безумовним акцептом, оскільки пропозиція відповідача підлягала погодженню з органом управління та визначення дати внесення змін у договір. В той же час, за результатом розгляду листа ДП "ХМЗ "ФЕД" №232-07/170 від 10.09.2019, ДК «Укроборонпром» не погодив укладення додаткової угоди на запропонованих відповідачем умовах, про що свідчить лист №UOP 13.1.2-8296 від 08.10.2019. Крім того, про необхідність такого погодження ДП "ХМЗ "ФЕД" зазначало з посиланням на ч. 3 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якою встановлено, що передача державного майна в оренду здійснюється на умовах, визначених органом, уповноваженим управляти державним майном. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять листів ДП "ХМЗ "ФЕД" №232-07/170 від 10.09.2019 та ДК «Укроборонпром» №UOP 13.1.2-8296 від 08.10.2019, на які посилається ДП "ХМЗ "ФЕД" як на обставини відсутності згоди органу управління, отже, апелянтом не доведено, що у процесі вирішення спору ДП "ХМЗ "ФЕД" зверталось до ДК «Укроборонпром», а останній не погодив укладення додаткової угоди на запропонованих відповідачем умовах. Крім того, виходячи з положень ч. 3 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», необхідність отримання погодження органу, уповноваженого управляти державним майном, передбачено на етапі укладення договору оренди державного майна. Щодо доводів позивача про відсутність у Авершина С.В . повноважень на підписання додаткової угоди, колегія суддів зазначає наступне. Як свідчать матеріали справи, супровідним листом від 05.09.2019 за №03067/0/2-19, яким запропоновано позивачу викласти п. 10.8. договору у редакції, яка відповідає типовому договору, затвердженому Наказом ФДМУ від 23.08.2000 №1774 в редакції Наказу ФДМУ №452 від 13.05.2019, проект додаткової угоди до договору був направлений відповідачем на адресу ДП "ХМЗ "ФЕД" за підписом Авершина С.В. як в.о. голови правління згідно наказу № 00511/0/5-19 від 03.09.2019. Крім того, встановлені по справі обставини свідчать, що 10.09.2019 представник ДП "ХМЗ "ФЕД" звернувся до господарського суду Харківської області із клопотанням, в якому зазначав, що позивачу надійшла пропозиція від відповідача про мирне врегулювання спору, у зв`язку з чим, представник ДП "ХМЗ "ФЕД" просив суд оголосити в судовому засіданні перерву для надання сторонам додаткового часу для вирішення питання про мирне врегулювання спору. (а.с. 181 т. 1) Крім того, аналогічне клопотання 10.09.2019 було подано до суду представником ПрАТ "ФЕД", який повідомляв суду, що на сьогоднішній день сторонами проводиться врегулювання спору мирним шляхом, що підтверджується листом від 05.09.2019 та проектом додаткової угоди, у зв`язку з чим, просив суд продовжити строк підготовчого провадження. Статтею 237 Цивільного кодексу України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Статтею 241 ЦК України також встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину. Встановлені по справі обставини свідчать, що сторони мали намір мирного врегулювання спору, у зв`язку з чим, звернулись до суду із відповідними клопотаннями, при цьому саме відповідач надав до суду супровідний лист від 05.09.2019 та проект додаткової угоди, який було направлено на адресу позивача за підписом Авершина С.В. Крім того, саме відповідачем було надано до матеріалів справи текст підписаної додаткової угоди з доданими до неї наказами на Авершина С.В. та Ніколаєнко О.М., які підтверджували їх повноваження на час підписання додаткової угоди. Таким чином, виходячи з приписів ст. 241 ЦК України, відповідач фактично своїми діями підтвердив схвалення правочину, який здійснено його представником. Крім того, покладення на Авершина С.В . обов`язків в.о. голови правління згідно наказу № 00511/0/5-19 від 03.09.2019, не позбавляло права Авершина С.В. підпису додаткової угоди як заступником голови правління з адміністративних питань, враховуючи наявність у нього повноважень, наданих довіреністю від 25.03.2019 за №141, що міститься в матеріалах справи. За таких обставин, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта в цій частині. Враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем заявлено про розмір судових витрат, які ПрАТ "ФЕД" мав понести в суді апеляційної інстанції, а також повідомлено, що документи, які підтверджують такі витрати будуть надані суду пізніше. Представник позивача у клопотанні від 20.01.2020 заперечував проти цієї вимоги, посилаючись на неспівмірність витрат на послуги адвоката із складністю справи та виконаним адвокатом відповідача обсягом робіт та просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, заявлену у сумі 50000,00 грн. до 5000,00 грн. Розглянувши заяву відповідача, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.5 ч.1 ст.237, п.2 ч.5 ст.238, п.п. в) п.4 ч.1 ст.282 Господарського процесуального кодексу України за результатами апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції повинен, серед іншого, вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи , належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 1 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У відповідності до ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч.3 ст.126 ГПК України). Таким чином, виходячи з вищенаведених приписів законодавства, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, які підтверджують такі витрати. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). (ч. 8 ст.129 ГПК України) Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Колегія суддів враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц, де зазначено про наступне. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. На підтвердження витрат на правову допомогу, відповідачем 27.01.2020 через канцелярію Східного апеляційного господарського суду надано клопотання про долучення до матеріалів справи копії договору про надання юридичних послуг №377Ф/19 від 23.12.2019, копії акту прийому - передачі від 20.01.2020 наданих послуг до договору про надання юридичних послуг за № 377Ф/19 від 23.12.2019, копії платіжного доручення № 678 від 24.01.2020, свідоцтва про право на заняття Єршовою О.І. адвокатською діяльністю. Також в матеріалах справи міститься наказ ТОВ «Юридична компанія «Тацій і партнери» від 31.05.2019 №4-К, яким підтверджується переведення Єршової О.І. на посаду адвоката. Також відповідач просив стягнути з позивача у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги судові витрати у сумі 50000,00 грн. Дослідженням умов 2.1. договору про надання юридичних послуг за № 377Ф/19 від 23.12.2019 встановлено, що загальна вартість послуг за договором становить 50 000,00 грн. та включає вартість послуг за представництво інтересів ПрАТ "ФЕД" у Східному апеляційному господарському суду у справі №922/2247/19. Отже, сторонами узгоджено фіксований розмір вартості юридичних послуг в сумі 50 000,00 грн. Дослідженням наданих документів, колегією суддів встановлено, що в якості доказу оплати витрат на правову допомогу відповідачем до заяви надано копію платіжного доручення № 678 від 24.01.2020, яким підтверджується здійснення оплати ПрАТ "ФЕД" на користь ТОВ «Юридична компанія «Таций та партнери» в розмірі 50000,00 грн. за юридичні послуги згідно договору № 377Ф/19 від 23.12.2019 за надання юридичних послуг в апеляційному суді по справі №922/2247/19. Таким чином, ПрАТ "ФЕД" підтверджено реальність понесених ТОВ "МП "ПМК" в суді апеляційної інстанції витрат на правничу допомогу, визначених ст. 126 ГПК України. В той же час, виходячи з вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 269). У відповідності до ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. В обґрунтування клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну допомогу, ДП "ХМЗ "ФЕД" вказує на відсутність значного обсягу проведених представником відповідача робіт з надання послуг правничої допомоги. Так, колегією суддів встановлено, що відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 20.01.2020, загальна вартість юридичних послуг, наданих ПрАТ "ФЕД" за договором про надання юридичних послуг №377Ф/19 від 23.12.2019 склала 50000,00 грн., до яких входили наступні роботи: - представництво інтересів замовника (участь у судовому розгляді справи) у Східному апеляційному господарському суді у справі №922/2247/19 за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод ФЕД" до ПрАТ "ФЕД" про визнання договору недійсним в частині, а саме: - правовий аналіз апеляційної заяви та розробка правової позиції у справі; - підготовка та направлення проекту відзиву на апеляційну скаргу; - складання проектів інших процесуальних документів; - участь у судових засіданнях. В той же час, як вбачається з матеріалів справи та, зокрема, копій відзивів на апеляційну скаргу ПрАТ "ФЕД", поданих позивачем разом із клопотанням про зменшення розміру витрат відповідача на професійну допомогу, між сторонами у справі існують інші спори у інших судових справах - 922/2247/19 та 922/2249/19, з аналогічним предметом спору за іншими договорами оренди. Відзиви ПрАТ "ФЕД" на апеляційні скарги позивача ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" у справі №922/2249/19 є ідентичними відзиву у даній справі - 922/2247/19. При цьому, на відшкодування витрат на правничу допомогу ПрАТ "ФЕД" заявлено також по 50000,00 грн. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відзив відповідача на апеляційну скаргу ДП "ХМЗ "ФЕД" ґрунтується на доводах та аргументах, покладених відповідачем в основу його заперечень в суді першої інстанції. Будь-які інші документи з процесуальних питань (окрім клопотання про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують витрати відповідача на правову допомогу) представником ПрАТ "ФЕД" до суду апеляційної інстанції не надавалось. За викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що заявлена відповідачем в суді апеляційної інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу у даній справі є неспівмірною із складністю справи та виконаним адвокатом відповідача обсягом робіт, у зв`язку з чим, розмір витрат, пов`язаних із наданням відповідачу професійної правничої допомоги підлягає зменшенню, і у даному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат буде сума у розмірі 10000,00 грн. Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2019 по справі №922/2247/19 залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2019 по справі №922/2247/19 залишити без змін. Стягнути з державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 132, код ЄДРПОУ: 14310052) на користь приватного акціонерного товариства "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 132, код ЄДРПОУ: 14315552) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000,00 грн. Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний судовий наказ. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 24.02.2020 Головуючий суддя І.В. Тарасова Суддя Я.О. Білоусова Суддя О.А. Пуль