Постанова 4807 № 320/3383/18

Дата документу 07.12.2021 Справа № 320/3383/18 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 320/3383/18 Провадження №22-ц/807/2929/21 Головуючий в 1-й інстанції Горбачова Ю.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., секретарБєлова А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 грудня 2020 року, ухвалене у м. Мелітополь (повний текст рішення складено 13 січня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах якого діє адвокат Діденко Володимир Євгенович до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання угод недійсними,- ВСТАНОВИВ: У травні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання угод недійсними, в якому з урахуванням уточнень просив: визнати недійсним договір дарування Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 укладений 10 березня 2017 року посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Бондарь Т.І. № 688 та визнати недійсним договір дарування Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 укладений 14 березня 2017 року посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Бондарь Т.І. №

719. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду перебуває цивільна справа за його позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. При поданні позову до суду ним було оформлено і подано також заяву про забезпечення позову в якій він просив накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 . Ухвалою судді Мелітопольського міськрайонного суду від 3.03.2017 року заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на житловий будинок було задоволено. Відповідно до відомостей, що містять в Єдиному державному реєстрі судових рішень на сторінці www.reyestr.court.gov.ua/Review/65084354 ухвалу про забезпечення позову по справі № 320/1405/17-ц було оприлюднено 09.03.2017 року. Однак, 10.03.2017 року, відповідачами було укладено і нотаріально посвідчено договір дарування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . 14.03.2017 року між відповідачами було укладено і нотаріально посвідчено договір дарування 1\2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 є дружиною відповідача ОСОБА_1 , а при укладені та посвідчені договорів відповідач ОСОБА_1 приховав від нотаріуса відомості щодо накладення арешту на житловий будинок. Таким чином позивач, вважає, що укладені між відповідачами договори є удаваними угодами без наміру створити дійсні юридичні наслідки, а укладені з метою ухилитись від виконання майбутнього рішення суду по справі. Так, по справі де вживались заходи забезпечення позову, справа № 320/3383/18, 23 березня 2018 року ухвалено рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , заборгованості в розмірі 440 312 грн., за договором позики та судові витрати в розмірі 4 727 грн. Таким чином, укладені відповідачами угоди є такими, що суперечать закону, порушують публічний порядок, так які спрямовані на порушення його конституційних прав на забезпечення виконання рішення суду та є фіктивними. Також фіктивність намірів відповідачів підтверджується відповіддю на запит судді з якої вбачається, що крім 1\2 частки будинку, 10.03.2017 року відповідач ОСОБА_1 переоформив на свою дружину і належний йому автомобіль. Тому, позивач вимушений звернутись до суду із вказаним позовом. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 грудня 2020 року, позов ОСОБА_4 в інтересах якого діє адвокат Діденко Володимир Євгенович до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання угод недійсними задоволено. Визнано недійсним договір дарування Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 10 березня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Бондарь Т.І. за №

688. Визнано недійсним договір дарування Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 14 березня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Бондарь Т.І. за №

719. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позову у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те що, суд першої інстанції при ухваленні рішення не звернув увагу на відсутність доказів обізнаності відповідача ОСОБА_1 про перебування в провадженні суду справи про стягнення з нього заборгованості на користь позивача та існування ухвали про забезпечення позову. Недобросовісність відчужувача, так і недобросовісність набувача спірного майна не доведена. Також судом не було враховано, що на виконання оспорюваних договорів було передано майно, яке в подальшому було реалізовано, що виключає фіктивність правочину. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Мелітопольського міськрайоного суду Запорізької області від 03 березня 2017 року по справі № 320/1405/17-ц заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено частково. Накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . В задоволенні іншої частини заяви відмовлено (а.с.6). 10.03.2017 року між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Бондарь Т.І., що підтверджується копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.10) та копією договору (а.с.70-71). 14.03.2017 року між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір дарування Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Бондарь Т.І., що підтверджується копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.9) та копією договору (а.с. 69). Згідно актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень від 05.01.2018 року, 28.03.2017 року накладено арешт на нерухоме майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області № 320/1405/17-ц, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 (а.с.10). Суд першої інстанції задовольняючи вимоги позову, виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 , будучи достовірно обізнаним про пред`явлені до нього майнові вимоги про повернення суми боргу з боку позивача ОСОБА_4 та про існування вимог останнього про забезпечення позову, зловживаючи своїми правами, вжив умисних дій, щоб позбутися права власності на належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 і таким чином уникнути подальшої можливості звернення стягнення на даний об`єкт нерухомості. А тому, укладені саме з цією метою договори дарування, якими ОСОБА_1 подарував своїй дружині, ОСОБА_2 , частками (по Ѕ) вищевказаний будинок, є фіктивними, оскільки вони були вчинені з метою приховування справжніх намірів учасників правочину. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується виходячи з наступного. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно з частинами першою та другою статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Як встановлено судом першої інстанції, 10.03.2017 року між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Бондарь Т.І., що підтверджується копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.10) та копією договору (а.с.70-71). 14.03.2017 року між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір дарування Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Бондарь Т.І., що підтверджується копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.9) та копією договору (а.с. 69). Саме вказані договори позивач просив визнати недійсними, та пред`явив у зв`язку із цим позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Між тим, матеріали апеляційної скарги містять беззаперечні докази, що на момент подачі позову нерухоме мано за спірними договорами було відчужено третій особі ОСОБА_5 , за договором купівлі-продажу від 22 січня 2018 року, що додатково підтверджує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 22.01.2018р. (а.с.156-157). Вирішення позовних вимог у цій справі стосується прав, інтересів та обов`язків нового власника нерухомого майна. Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Отже, зважаючи на характер цивільно-правового спору власник нерухомого майна на час розгляду справи в суді, щодо визнання недійсним договорів, які були підставною передачі йому права власності на нерухоме майно мав бути залучений до участі у справі як співвідповідач. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Суд першої інстанції, не звернув уваги, що до участі у справі не залучено співвідповідача, на чиї права та обов`язки впливає вирішення спору, а висновок про доведеність чи недоведеність позову можливий за участі у справі належних сторін. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову не до всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Позивач при цьому не позбавлений права на звернення до суду першої інстанції з відповідними позовними вимогами до належних відповідачів. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 303/2845/15-ц (провадження № 61-17802св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/6793/15-ц (провадження № 61-15551св18) та від 23 березня 2020 року у справі № 394/8/19 (провадження № 61-1404св20). Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 грудня 2020 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту. У задоволені позову ОСОБА_4 в інтересах якого діє адвокат Діденко Володимир Євгенович до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання угод недійсними відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 09 грудня 2021 року Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар Судді: О.В. Крилова О.З. Поляков