Постанова 4807 № 337/2543/23

Дата документу 21.12.2023 Справа № 337/2543/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 337/2543/23 Провадження №22-ц/807/2043/23 Головуючий в 1-й інстанції Гнатик Г.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., секретарСмокотіна В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Тоботи Юлії Сергіївни на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2023 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 11 вересня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И В: Позивачка ОСОБА_1 у травні 2023 року, в особі адвоката Тобота Ю.С., звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. У позові зазначила, що з 01.04.2019 року вона обіймала посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області. В редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 року № 2620 IX, який набрав чинності з 01.01.2023 року припинено діяльність Фонду соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року. У зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників, вирішено звільнити позивача з 18.04.2023 року з посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Позивачка вважає, що при звільненні допущено порушення вимог діючого законодавства, оскільки їй не було запропоновано нову посаду у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, так як Фонд соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції фонду були реорганізовані шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року, в той час як Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування України видано наказ № 54-090 від 16.12.2023 року, яким наказано скоротити увесь штат та усю чисельність працівників. Вважає таке звільнення незаконним, тому просить визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення, поновити її на посаді, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, залишено без задоволення у повному обсязі. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника адвоката Тоботи Юлії Сергіївни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість висновків суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позову у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції при розгляді справи та ухваленні рішення допустив порушення норм процесуального законодавства, а саме не визначив особу правонаступника відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, не залучив правонаступника до участі у справі та не встановив чи відбулося порушення прав позивача. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що з 01.04.2019 року ОСОБА_1 обіймала посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області. В редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 року № 2620 IX, який набрав чинності з 01.01.2023 року припинено діяльність Фонду соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року, у зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників, ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади з 18.04.2023 року, на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Вважаючи, що при звільненні допущено порушення вимог діючого законодавства, оскільки їй не було запропоновано нову посаду у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, так як Фонд соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції фонду були реорганізовані шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року, в той час як Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування України видано наказ № 54-090 від 16.12.2023 року, яким наказано скоротити увесь штат та усю чисельність працівників, позивачка звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Ухвалою суду від 21.06.2023 року, за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чернікова Д.Ю., до участі у розгляді справи залучено у якості відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області ( т.1, а.с. 122-123). При розгляді вказаного клопотання, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Пасічник О.М. категорично заперечувала проти залучення ГУ до участі у розгляді вказаного спору, оскільки правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області є Пенсійний фонд України, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наполягаючи на заміні відповідача, а саме з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, представник позивача - адвокат Черніков Д.Ю. категорично заперечував проти залучення до участі у розгляді справи у якості відповідача Пенсійний фонд України. При цьому, ні позивачем, ні його представником - адвокатом Черніковим Д.Ю., не було надано суду належних і допустимих доказів, у розумінні ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження того, що саме відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, порушив права позивача під час звільнення з займаної посади і має відповідати за даним позовом. Таким чином, оскільки позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, у позові ОСОБА_1 необхідно відмовити. З вказаними висновками суду першої інстанції, погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з наступного. Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. При поданні позову позивачем зазначено у справі відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області. В редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 року № 2620 IX, який набрав чинності з 01.01.2023 року припинено діяльність Фонду соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області є Пенсійний Фонд України (код ЄДРПОУ 00035323) (т.1 а.с.109-113). Відповідно до ч.1 ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Ухвалою суду від 21.06.2023 року, за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чернікова Д.Ю., до участі у розгляді справи залучено у якості відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області ( т.1, а.с. 122-123). Наполягаючи на заміні відповідача, а саме з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, представник позивача - адвокат Черніков Д.Ю. категорично заперечував проти залучення до участі у розгляді справи у якості відповідача Пенсійний фонд України. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19). Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, вони не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть. У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права. Встановивши, що належний відповідач у справі Пенсійний фонд України, до участі у справі залучений не був, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, з приводу того, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, через неналежний суб`єктивний склад учасників справи. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, і дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Тоботи Юлії Сергіївни залишити без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 21 грудня 2023 року. Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар Судді: О.В. Крилова О.З. Поляков