Постанова Чернівецький апеляційний суд № 718/1341/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 грудня 2021 року м. Чернівці справа № 718/1341/21 провадження №22-ц/822/1039/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Височанської Н. К. суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М. секретар Герман Я.І. за участю: представника позивача Тесліцького А.М., представника відповідача Самокиші В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів за договорами банківського вкладу, за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2021 року та додаткове рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Мізюка В.М., В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів за договорами банківського вкладу. Позовна заява обґрунтована тим, що 14 травня 2013 року між нею та ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-банк», в особі начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2, було укладено договір банківського вкладу «Інвестиційний» №18. Згідно з п. 1.1 договору банк відкриває клієнту депозитний рахунок, а клієнт (позивач ОСОБА_1 ) вносить на цей рахунок грошові кошти в сумі 100 000 гривень. Внесення клієнтом грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі розпорядження та договору. Депозитний вклад залучається на строк з 14 травня 2013 року по 14 травня 2014 року включно (п.1.2). 14 травня 2013 року ОСОБА_1 було внесено відповідачу депозитний вклад в сумі 100 000 гривень, що підтверджується розпорядженням банку на внесення коштів на депозит. Договір був підписаний начальником Кіцманського відділення №933 ОСОБА_2, повноваження якої на період, у якому він укладався, підтверджені довіреністю від 06 лютого 2013 року, посвідченою нотаріусом Саваріною О.С. Пунктом 1.1 договору передбачено нарахування та сплату банком відсотків за розміщення депозитного вкладу у розмірі 21 % річних. Вказувала, що у відповідності до п.п. 3.2.4, 2.3 договору відповідач зобов`язаний повернути суму депозитного вкладу в останній день строку, на який залучався депозитний вклад, проте, в порушення п. 1.2, 3.2.4, 2.3 договору, банківський вклад до цього часу ОСОБА_1 не повернуто. Крім того, 10 червня 2014 року між нею та ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-банк», в особі начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2, було укладено договір банківського вкладу «Інвестиційний» №124. Згідно п. 1.1 Договору № 124 банк відкриває клієнту депозитний рахунок, а клієнт ( ОСОБА_1 ) вносить на цей рахунок грошові кошти в сумі 100 000 гривень. Внесення клієнтом грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі розпорядження та договору. 10 червня 2014 року ОСОБА_1 було внесено депозитний рахунок 100 000 гривень, що підтверджується розпорядженням банку на внесення коштів на депозит. Договір був підписаний начальником Кіцманського відділення №933 ОСОБА_2, повноваження якої на період, у якому він укладався, підтверджені довіреністю від 15 жовтня 2013 року, посвідченою нотаріусом Коптєловою О.Р. Пунктом 1.1 договору передбачено нарахування та сплату банком відсотків за розміщення депозитного вкладу у розмірі 24 % річних. Депозитний вклад залучається на строк з 10 червня 2014 року по 10 червня 2015 року включно (п.1.2). У відповідності до п.п. 3.2.4, 2.3 Договору № 124 від 10.06.2014 року відповідач зобов`язаний повернути суму депозитного вкладу в останній день строку, на який залучався депозитний вклад, проте, в порушення п. 1.2, 3.2.4, 2.3 договору № 124 від 10.06.2014 року банківський вклад до цього часу позивачу не повернуто. Зазначала, що факт того, що вказані договори та розпорядження підписано начальником Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2, підтверджується витягом з висновку почеркознавчої експертизи від 28 січня 2015 року №98-К. Договори та розпорядження посвідчені печаткою «м.Київ* Україна* Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення* ідентифікаційний код 00039019* КАСА №1», що підтверджується висновком експерта №209-К від 24 лютого 2015 року. Висновки експертів №209-К від 24 лютого 2015 року та №98-К від 28 січня 2015 року складені в межах кримінального провадження №12014260110000622. На даний час у провадженні Сторожинецького районного суду Чернівецької області знаходиться кримінальна справа №718/470/17 щодо колишнього начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 191 ч.3, ст. 191 ч.4, ст. 191 ч.5, ст. 200 ч.2 КК України. Відповідно до обвинувального акта в кримінальному провадженні №12014260110000622 внесеному в ЄРДР 21 листопада 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.191 ч.3, ст.191 4.4. ст.191 4.5, ст.200 ч.2 КК України, «14 травня 2013 року, ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк», будучи службовою особою, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище, в приміщенні Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк», розташованого в місті Кіцмань по вул. Незалежності,71, отримала від ОСОБА_1 кошти в сумі 100 000 гривень для відкриття депозитного рахунку на її ім`я та внесення зазначених коштів на цей рахунок, однак ввірені їй кошти ОСОБА_2 в касу банку не внесла, не відобразила дану операцію по обліках банку та, зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділа даними коштами, звернувши їх на свою користь, розпорядившись ними на власний розсуд. З метою створення видимості законності своїх дій, ОСОБА_2 в службовому кабінеті банку склала договір №18 банківського вкладу «Інвестиційний» між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , відповідно до якого банк відкриває депозитний вклад «Інвестиційний» з поточним рахунком № НОМЕР_1 на суму 100 000 грн. з нарахуванням 21 % річних. Вказаний договір ОСОБА_2 підписала від свого імені, завірила печаткою Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» №1» «Каса № 1» та передала ОСОБА_1 . Крім цього, ОСОБА_2 склала розпорядження на внесення коштів на депозит від 14.05.2013 року, де зазначила про внесення ОСОБА_1 коштів на депозитному рахунку в сумі 100 000 гривень, підписала його від свого імені, завірила печаткою банку та передала ОСОБА_1 . В подальшому, 10 червня 2014 року ОСОБА_2 продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямоване на незаконне заволодіння майном ОСОБА_1 , в приміщенні Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк» діючи умисно, протиправно, отримала від ОСОБА_1 кошти в сумі 100 000 гривень для відкриття депозитного рахунку на її ім`я та внесення зазначених коштів на цей рахунок, однак ввірені їй кошти ОСОБА_2 , в касу банку не внесла, не відобразила дану операцію по обліках банку та зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділа даними коштами, звернувши їх на свою користь, розпорядившись ними на власний розсуд. З метою створення видимості законності своїх дій, ОСОБА_2 в службовому кабінеті банку склала договір банківського вкладу «Інвестиційний» № 124 від 10 червня 2014 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , відповідно до якого банк відкриває депозитний вклад «Інвестиційний» з поточним рахунком № НОМЕР_1 на суму 100 000 гривень з нарахуванням 24 % річних. Вказаний договір ОСОБА_2 підписала від свого імені, завірила печаткою Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» №1» «Каса № 1» та передала ОСОБА_1 . Крім цього, ОСОБА_2 склала розпорядження на внесення коштів на депозит від 10.06.2014 року, де зазначила про внесення ОСОБА_1 коштів на депозитному рахунку в сумі 100 000 гривень, підписала його від свого імені, завірила печаткою банку та передала ОСОБА_1 . По даному кримінальному провадженні позивачка визнана потерпілою. Також вказує, що договори банківських вкладів між ОСОБА_1 і ПАТ «Укрсоцбанк» № 18 від 14 травня 2013 року та № 124 від 10 червня 2014 року укладені у письмовій формі з уповноваженою особою банку, начальником Кіцманського відділення, підписані сторонами та посвідчені печаткою відділення ПАТ «Укрсоцбанк». Розпорядження банку на внесення коштів на депозит від 14 травня 2013 року на суму 100 000,00 гривень та розпорядження банку на внесення коштів на депозит від 10 червня 2014 року на суму 100 000 гривень, які були видані їй уповноваженою особою банку на підтвердження внесення коштів, за змістом та формою відповідають вимогам, які передбачені пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року №174 (містить всі необхідні реквізити, а саме найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, зазначено платника та отримувача, суму касової операції, підписане уповноваженою особою банку та скріплене печаткою «Каса №1», тобто, договори № 18 від 14.05.2013 року та № 124 від 10.06.2014 року, а також розпорядження, складені між нею та відповідачем, свідчать про дотримання сторонами письмової форми договору банківського вкладу. Крім того, в період з 14 травня 2014 року по 01 червня 2021 року, та з 10 червня 2015 року по 01 червня 2021 року має місце прострочення виконання грошових зобов`язань, на які повинні бути нараховані інфляційні витрати від положень статті 625 ЦК України. Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням зменшення позовних вимог, просила суд стягнути з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість по договору банківського вкладу «Інвестиційний» №18 від 14 травня 2013 року, яка складається з: 100 000,00 гривень - сума банківського вкладу; 21 972 гривень - інфляційні витрати; заборгованість по договору банківського вкладу «Інвестиційний» №124 від 10 червня 2014 року, яка складається з: 100 000,00 гривень - сума банківського вкладу; 21972, 00 гривень - інфляційні витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість по договору банківського вкладу «Інвестиційний» №18 від 14.05.2013 року, яка складається з: 100 000,00 гривень - сума банківського вкладу; 21 972, 00 гривень - інфляційні витрати. Стягнуто з акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість по договору банківського вкладу «Інвестиційний» №124 від 10.06.2014 року, яка складається з: 100 000,00 гривень - сума банківського вкладу; 21 972, 00 гривень - інфляційні витрати. Всього на загальну суму 243 944,00 гривень. Стягнуто з акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь держави 2439 гривень 44 коп. судового збору. Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції Додатковим рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 вересня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 гривень. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2021 року та додаткове рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 вересня 2021 року подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що надані позивачем розпорядження на внесення коштів за договором банківського вкладу не відповідають формі документу даного виду, визначеній у додатку 8 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Національного банку України від 01 червня 2011 року «174, зокрема: не зазначено платника та отримувача, не вказано на який рахунок вносяться кошти, не містять підпису касира, не вказано призначення платежу. Тому такі документи не можуть бути предметом доказування у даній справі. Крім того, з копій договорів вбачається, що вони складаються з 4 сторінок, проте позивач не надає копії 3-ї та 4-ї сторінок. Оригінал цих договорів для огляду суду позивачем не надано. Так, згідно викладених в п.6 договорів реквізитів, код банку вказаний «093560», зазначений код є відмінним від коду ЄДРПОУ ПАТ «Укрсоцбанк» (00039019) та МФО Банка (300023). В зазначених договорах відсутній ідентифікаційний код позивача. Також у договорі банківського вкладу №124 від 10 червня 2014 року відсутні паспортні дані позивачки та лише вказано ОСОБА_1 , проживає у с.Валяво. Тоді як в договорі банківського вкладу №18 від 14 травня 2013 року вказано місце проживання - АДРЕСА_1 . Судом першої інстанції невірно застосовано постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року, справа №463/5896/14, оскільки у даній справі не встановлено, що стосовно колишнього начальника відділення банку винесено обвинувальний вирок. Тобто її вина за ч.ч.3-5 ст.191, ч.2 ст.200 КК України і факти отримання коштів не встановлені. Приймаючи як належний доказ висновок експертизи, проведеної в межах досудового розслідування, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та не враховані висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 05 березня 2018 року, справа №5011-66/7999-2012, від 14 серпня 2018 року, справа №922/3775/17. Щодо додаткового рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 вересня 2021 року. З доданих до клопотання про розподіл судових витрат копій документів не вбачається, що понесені витрати виникли саме у зв`язку з розглядом даної справи, в даних документах відсутнє посилання на конкретне судове провадження. Таким чином, у суду були відсутні підстави для стягнення за рахунок відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у будь-якому розмірі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Так, позивач доводила, що 14 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк, в особі начальника Кіцманського відділення банку ОСОБА_2, укладено договір банківського вкладу «Інвестиційний» №18 на суму 100 000 грн. з нарахуванням відсотків в розмірі 21 % річних. Згідно із умовами договору внесення клієнтом грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі розпорядження та договору. Депозитний вклад залучається на строк з 14 травня 2013 року по 14 травня 2014 року включно (а.с.11). 10 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк, в особі начальника Кіцманського відділення банку ОСОБА_2, укладено договір банківського вкладу «Інвестиційний» №124 на суму 100 000 грн. з нарахуванням відсотків в розмірі 24 % річних. Згідно із умовами договору внесення клієнтом грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі розпорядження та договору. Депозитний вклад залучається на строк з 10 червня 2014 року по 10 червня 2015 року включно (а.с.13). Пунктом 1.3. Договору визначено, що на депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються. З копії розпорядження на внесення коштів на депозит від 14 травня 2013 року, виданого Кіцманським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк», вбачається, що його видано на виконання умов договору №18 від 14 травня 2013 року, за яким: дата внесення коштів - 14 травня 2013 року, дата повернення депозиту 14 травня 2014 року, код строку кредитних ресурсів - щомісячно, сума внесення коштів на депозит 100 000 грн. Наявні підписи у графах «клієнт ОСОБА_1 », «Начальник Кіцманського відділення ОСОБА_2». Дата рахунку 14.05.2013 року. Також наявний відтиск печатки каси №1 банку (а.с.12). З копії розпорядження на внесення коштів на депозит від 10 червня 2014 року, виданого Кіцманським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк», вбачається, що його видано на виконання умов договору №124 від 10 червня 2014 року, за яким: дата внесення коштів - 10 червня 2014 року, дата повернення депозиту 10 червня 2015 року, код строку кредитних ресурсів - щомісячно, сума внесення коштів на депозит 100 000 грн. Наявні підписи у графах «клієнт ОСОБА_1 », «Начальник Кіцманського відділення ОСОБА_2». Дата рахунку 10 червня 2014 року. Також наявний відтиск печатки каси №1 банку (а.с.14). Згідно довіреності від 06 лютого 2013 року ОСОБА_2 надано право від імені Банку укладати договори банківського вкладу на умовах «Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб в ПАТ «Укрсоцбанк» шляхом підписання заяв про розміщення депозиту (а.с.14). Як вбачається із висновку судово-почеркознавчої експертизи документів №98-К від 28 січня 2015 року, що проводилась в межах кримінального провадження №12014260110000622, підписи в наступних документах: Договорі банківського кладу «Інвестиційний» №18 від 14.05.2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 розпорядженні від 14.05.2013 р. та Договорі банківського кладу «Інвестиційний» №124 від 10.06.2014 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 розпорядженні від 10.06.2014 р виданих на ім`я ОСОБА_1 виконані ОСОБА_2 (а.с. 23-25). За результатами проведеної НДЕКЦ при УМВС України у Чернівецькій області технічної експертизи документів, підготовлено висновок №209-К від 24 лютого 2015 року з якого вбачається, що відбиток печатки «м.Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА№1» у Договорах банківського кладу «Інвестиційний» №18 від 14.05.2013 року та № 124 від 10.06.2014 року, укладені між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , розпорядженнях від 14.05.2013 року та 10.06.2014 року, виданих на ім`я ОСОБА_1 , нанесені кліше печатки «м.Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» *Кіцманське відділення* Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА№1» зразки якої надані на дослідження. (а.с.26-29). Відповідно до змісту обвинувального акту в кримінальному провадженні №12014260110000622, внесеному в ЄРДР 21 листопада 2014 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.191 ч.3, ст.191 ч.4. ст.191 ч.5, ст.200 ч.2 КК України, 14.05.2013 року та 10.06.2014 року ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк», будучи службовою особою, діючи умисно, протиправно, повторно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище, в приміщенні Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк», розташованого в м. Кіцмань по вул. Незалежності, 71, отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 200 000 грн. для відкриття депозитного рахунку на її ім`я та внесення зазначених коштів на цей рахунок, однак ввірені їй кошти в касу банку не внесла, не відобразила дану операцію по обліках банку та, зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділа даними коштами, звернувши їх на свою користь, розпорядившись ними на власний розсуд. З метою створення видимості законності своїх дій ОСОБА_2 в службовому кабінеті банку склала договора №18 та 124 банківського вкладу між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , відповідно до якого банк відкриває депозитний рахунок на суму 100 000 грн. Даний договір підписала від свого імені, завірила печаткою Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» «Каса №1» та передала ОСОБА_1 (а.с.30-35). ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженні визнана потерпілою. Відповідно до п.34 Посадової інструкції, з якою ОСОБА_2 ознайомлена 28 жовтня 2010 року, до її обов`язків відноситься затвердження підписом документів фінансового, розрахункового характеру, листів, договорів відповідно до наданої довіреності. Правонаступником АТ «Укрсоцбанку», згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є АТ «Альфа-Банк» з 03 грудня 2019 року. (а.с.37-41). Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 довела належними та допустимими доказами факт укладення договорів банківського вкладу та внесення нею коштів на депозит, які банком на вимогу вкладника не було повернуто. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою (п.2 ст.208 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно з ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. У ч.1 ст.640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Частиною 1 ст.1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу). Відповідно до ч.1 ст.1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Положення ст.2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» містять поняття: банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція №492) банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунка, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції. Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України. Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет. Банк зобов`язаний надати клієнту у спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення (пункт 1.9 Інструкції №492). Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції № 492). Пункт 10.1 Інструкції №492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку. Відповідно до пункту 2.9 глави 2 розділу ІV Інструкції №174 банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ. Відповідно до глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України №174 від 01 червня 2011 року, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, в тому числі належать: квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями (п.1.1). Касові документи, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв, мають містити такі обов`язкові реквізити: ідентифікатор банку (філії, відділення) або інші реквізити, за допомогою яких є можливість його ідентифікувати; номер платіжного пристрою; дату та час здійснення операції; суму та валюту операції; вид операції; реквізити електронного платіжного засобу, які передбачені правилами безпеки платіжної системи, якщо операція здійснювалася з її використанням; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі; суму комісійної винагороди. Згідно з пунктом 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року №516 (далі - Положення №516) залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладання договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Крім того, пункт 1.2 статті 1 розділу IV Інструкції №174 визначає зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп`ютерної техніки з відображенням обов`язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 розділу IV Інструкції №174 касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію. З огляду на вказане письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджене договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Додержання письмової форми договору є обов`язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником. Банк під час здійснення касових операцій має забезпечувати, зокрема, своєчасне повне оприбутковування готівки національної та іноземної валюти, що надійшла до каси банку, її зарахування на зазначені клієнтами рахунки згідно з вимогами нормативно-правових актів і належний внутрішній контроль за касовими операціями (пункт 8 розділу I Інструкції №174). Відповідно до пункту 1.6 статті 1 розділу IV Інструкції №174 банк (філія) визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати касові документи, і визначає систему контролю за виконанням касових операцій. Відтак, оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. З огляду на наведене вище, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, провадження № 14-90цс19, зробила висновок, що суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відповідач наголошує на тому, що в нього не обліковуються будь-які депозитні рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_1 , а надані нею договори банківського вкладу не відповідають за формою та змістом договорам банківського вкладу. Крім того, розпорядження на внесення коштів не відповідають інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Національного банку України від 01 червня 2011 року №174, зокрема в них не зазначено: платника та отримувача, не вказано, на який рахунок вносяться кошти, відсутній підпис касира, не вказано призначення платежу. Надаючи оцінку вказаним доводам заявника, апеляційним судом встановлено, що п.6 договору банківського вкладу «Інвестиційний» №18 від 14 травня 2013 року містить реквізити сторін, в якому код банку вказаний «093560», який є відмінним від коду ЄДРПОУ ПАТ «Укрсоцбанк» 00039019. Аналогічні відомості щодо помилкових реквізитів банку містяться в договорі банківського вкладу «Інвестиційний» №124 від 10 червня 2014 року. Також у договорі банківського вкладу «Інвестиційний» №124 від 10 червня 2014 року відсутні ідентифікаційні дані вкладника, реєстраційний номер платника податків, а лише зазначено, що ОСОБА_1 , проживає у с.Валяво Кіцманського району. Натомість в договорі банківського вкладу «Інвестиційний» №18 від 14 травня 2013 року зазначено місце проживання - АДРЕСА_1 та серію і номер паспорта. Окрім того, відповідно до п.п.1.1 спірних договорів банківських вкладів банк відкриває депозитний вклад з поточним рахунком № НОМЕР_1 , тоді як в розпорядженнях на внесення коштів на депозит не вказано номер рахунку клієнта на який вносяться кошти, лише зазначено номери балансових рахунків, які відкрито для клієнта НОМЕР_2 . Також у вказаних розпорядженнях відсутнє призначення платежу. Вказані обставини позивач не спростувала належними та допустимими доказами та не довела, що на виконання укладених договорів банківського вкладу на її ім`я були відкриті поточні рахунки, на які перераховувалися відсотки. З наведеного апеляційним судом установлено, що у ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-банк», не обліковуються будь-які депозитні рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_1 , надані позивачем розпорядження на підтвердження внесення нею грошових коштів на рахунок банківської установи не відповідають звичаям ділового обороту, суперечать визначеним Національним банком України формам ведення та обліку касових операцій, а тому не можуть бути підтвердженням внесення таких коштів. Таким чином, ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження відкриття на її ім`я в банку рахунку на підставі договорів банківського вкладу та документів на підтвердження внесення коштів за вказаними договорами, що є її процесуальним обов`язком (статті 12, 83 ЦПК України). За змістом частини першої статті 1058 ЦК України договір банківського вкладу є реальним договором, тобто вважається укладеним у разі прийняття банком від вкладника або від третьої особи на користь вкладника грошової суми. Такі дії вкладника чи третьої особи в його інтересах є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким у вкладника з`являється право вимагати від банку повернення суми вкладу та виплати відсотків на неї, а у банку - відповідні обов`язки. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено переданням коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) та банку (боржника). Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується (ст.7 ЦК України). Частина 1 ст.626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.1-2 ст.631 ЦК України). В силу ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналіз зазначених норм дає можливість прийти до висновку, що сторони договору в обов`язковому порядку, крім іншого, визначають предмет договору, а правила звичаєвого ділового обороту крім обов`язкових умов зазначення дати укладення договору, зокрема у банківській сфері, передбачають ще й ідентифікацію їх за номером, що сприяє розмежуванню їх від інших, укладених в один день. У матеріалах справи відсутні квитанція або інший документ про внесення ОСОБА_1 коштів на виконання умов договорів банківського вкладу, а надані нею договори та розпорядження Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» не підтверджують внесення коштів до установи банку. При цьому, колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року, справа №463/5896/14, оскільки у даній справі не встановлено, що стосовно колишнього начальника відділення банку ухвалено обвинувальний вирок. Тобто її вина за ч.ч.3-5 ст.191, ч.2 ст.200 КК України і факти отримання коштів не встановлені. Крім того, за обставин у справі про те, що посадова особа Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк», зловживаючи своїм службовим становищем, протягом тривалого часу, користуючись довірою фізичних осіб, отримувала від них значні суми коштів, як у гривнях, так і у іноземній валюті, і від імені банку укладала з ними депозитні договори, при цьому кошти на банківські рахунки не надходили, має місце шкода, яка відшкодовується винною особою у разі доведення вини при наявності судового рішення у кримінальному провадженні. Отже, у даному випадку можуть мати місце деліктні правовідносини, а не договірні, а ОСОБА_1 пред`явила позовні вимоги до банку як сторони договору. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2018 року в справі № 727/6902/15-ц (провадження № 61-40082св18), постанові від 14 листопада 2019 року № 752/3746/15-ц (провадження № 61-6196св19). Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь заборгованості за договорами банківського вкладу «Інвестиційний» №18 від 14 травня 2013 року та «Інвестиційний» №124 від 10 червня 2014 року, інфляційних втрат не підлягають задоволенню через відсутність належних доказів існування між сторонами договірних відносин за спірними договорами банківських вкладів. Враховуючи те, що апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , додаткове рішення про стягнення на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу також підлягає скасуванню, оскільки за умови відмови у задоволенні позовних вимог, відсутні правові підстави для стягнення судових витрат на користь позивачки. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги На підставі ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2021 року та додаткове рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 вересня 2021 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів за договорами банківського вкладу відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 08 грудня 2021 року. Головуючий Н.К. Височанська Судді: І.Н. Лисак І.М. Литвинюк