Постанова Кропивницький апеляційний суд № 390/136/21

ПОСТАНОВА Іменем України 17 листопада 2021 року м. Кропивницький справа № 390/136/21 провадження № 22-ц/4809/1329/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді (суддя-доповідач) Дуковського О.Л. суддів Дьомич Л.М., Письменного О.А. з участю секретаря Демешко Л.В. Учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Усатенко В`ячеслав Юрійович; відповідач Первозванівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області . Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Усатенко В`ячеслав Юрійович на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 02 червня 2021 року, у складі головуючої судді Бойко І.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про відшкодування моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про відшкодування моральної шкоди. В обгрунтування позовних вимог позивач вказувала, що 09.04.2019 вона звернулась до Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області із заявою про надання їй дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області. Проте, їй було відмовлено у задоволенні даної заяви. Вказувала, що з метою захисту своїх порушених прав зверталася із позовом до суду та рішенням суду від 19.07.2019 Первозванівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області було зобов`язано повторно розглянути її заяву про відведення їй земельної ділянки у власність на території Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області. 15.11.2019 було прийнято рішення Первозванівською сільською радою Кропивницького району Кіровоградської області про відмову в задоволенні заяви позивачки, яке теж було нею оскаржено до суду. Рішенням суду від 10.02.2020 відповідача зобов`язано розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.04.2019 щодо надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Зазначала, що з метою примусового виконання рішення суду від 10.02.2020 зверталася до державної виконавчої служби, якою відкрито виконавче провадження № 62469385. Після вжиття заходів примусового виконання постановою державного виконавця від 10.08.2020 виконавче провадження закрито у зв`язку з виконанням рішення суду. Ухвалою суду від 09.09.2020 визнано протиправною бездіяльність відповідача під час виконання рішення суду від 10.02.2020 та зобов`язано відповідача надати суду звіт про виконання вказаного рішення суду. Рішенням суду від 11.09.2020 скасовано постанову державного виконавця про закриття виконавчого провадження № 62469385. За фактом відмови відповідачем виконувати рішення суду від 10.02.2020 було відкрито кримінальне провадження. Позивач вважала, що Первозванівською сільською радою було заподіяно їй моральної шкоди, яка полягає в необхідності докладання нею додаткових зусиль для організації свого життя. Вказувала, що протиправна поведінка відповідача спричинила психологічне напруження для неї, розчарування та незручності, системне порушення її прав викликало у неї психічне напруження через невиконання рішення суду, дискримінацію, а також почуття невизначеності та негативні емоції: розчарування в діяльності відповідача і розчарування в діяльності держави щодо можливості реалізувати своє право на землю. Позивачка моральну шкоду оцінює в розмірі 40000,00 грн., які просить стягнути із відповідача разом із судовими витратами у справі. Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 02 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування. В апеляційній скарзі посилається на те, що протиправна поведінка відповідача є доведеною рішеннями судів, що набрали законної сили. Вказує, що своїми протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю відповідач заподіяв їй моральну шкоду, яка полягає у необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Систематичне порушення її прав з боку відповідача викликало у неї негативні емоції, психологічне напруження та розчарування в діяльності органу місцевого самоврядування, а тому неправомірно (незаконно) бездіяльність відповідача призвела до її моральних страждань. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, адвоката Усатенка В.Ю. та представника відповідача за довіреністю Попова Р.О., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про часткове задоволення скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам, виходячи із наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 09.04.2019 ОСОБА_1 звернулась до голови Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області із заявою, про надання їй дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності зазначеної сільської ради. До заяви долучила графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного номера, копію довіреності (а.с.16). З відповіді № 06-24/729 від 30.05.2019 сільського голови вбачається, що на черговій 16 сесії 8 скликання депутатів сільської ради, що відбулась 27.05.2019 було розглянуто заяву ОСОБА_1 , однак в ході голосування депутатським складом не набрано достатньої кількості голосів для прийняття рішення , а тому рішення не було прийнято (а.с.17). Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 у справі № 340/1420/19 визнано протиправною бездіяльність Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проеєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Зобов`язано Первозванівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с.18-21). Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 залишено без змін (а.с.22-24). Для примусового виконання вищевказаних рішень суду видано виконавчий лист (а.с.25). Відповідно до рішення Первозванівської сільської ради № 999 від 15.11.2019, ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Первозванівської сільської ради (а.с. 26). Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 у справі № 340/24/20, визнано протиправним та скасовано рішення Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 15.11.2019, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі заяви від 09.04.2019. Зобов`язано Первозванівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 09.04.2019, з урахуванням правового висновку суду (а.с.27-28). Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.02.2019 залишено без змін (а.с.29-31). Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження державного виконавця Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 07.07.2020 відкрито виконавче провадження № 62469385 з виконання виконавчого листа № 340/24/20 від 01.07.2020, виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом (а.с.32-33). З постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.08.2020, вбачається, що державним виконавцем виконавче провадження № 62469385 з примусового виконання виконавчого листа № 340/24/20 від 01.07.2020 закінчено (а.с.35). Відповідно до рішення Первозванівської сільської ради № 1417 від 26.06.2020, ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Первозванівської сільської ради (а.с.34). Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі № 340/3347/20, визнано протиправним та скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 62469385 (а.с.36-37). Постановою від 21.09.2020 державним виконавцем відновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 340/24/20 від 01.07.2020 (а.с.38). Ухвалою Кропивницького окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі № 340/24/20 визнано протиправною бездіяльність Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області стосовно виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року та зобов`язано Первозванівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду направити до суду звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року (а.с.39-40). Згідно ухвали Кропивницького окружного адміністративного суду від 18.11.2020 у справі № 340/24/20 на Первозванівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області накладено штраф у сумі 43940,00 грн. Половину суми штрафу стягнути на користь ОСОБА_1 , а іншу половину до Державного бюджету України (а.с.41-42). З відповіді першого заступника керівника Кіровоградської місцевої прокуратури № 80-768-20 від 07.10.2020 вбачається, що ОСОБА_1 оскаржила до прокуратури бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12020120170000668 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України. За результатом розгляду скарги прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, надані ґрунтовні вказівки щодо проведення окремих слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення обставин кримінального правопорушення (а.с.43). З рішення Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 182 від 29.01.2021 вбачається, що ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,0100 га для ведення особистого селянського господарства на території Первозванівської сільської ради (а.с.68). Відмовляючи у задоволенні даного позову, суд першої інстанції послався на те, що позивачем не було доведено спричинення моральних страждань та душевних переживань з боку відповідача, саме в наслідок прийнятих відповідачем рішень. Суд першої інстанції вказав, що сама по собі констатація наявності емоційних переживань не свідчить про їх глибину та незворотній і негативний вплив на психо емоційний стан особи (позивача). Колегія суддів, не погоджується із таким висновком суду першої інстанції. Згідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів кожної особи. Стаття 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України). Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права. Згідно ч.1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, визначені у статті 1167 ЦК України. Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Слід звернути увагу, що в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно. Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно зі ст. 1174 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Отже, зазначені підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. З урахуванням положень п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними. Статті 1173, 1174 ЦК Україниє спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18), що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону, чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування». Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, викладені у Постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема, й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнала страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано. У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, зокрема, через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. Приймаючи до уваги вище викладене, слід дійти висновку, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли за собою вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння моральної шкоди, що вказано у постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року, справа № 818/607/17. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і, який її розмір. Вирішуючи даний спір про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів дійшла висновку, про протиправності і бездіяльності відповідача щодо не надання позивачу дозволу на розробку проєкту землеустрою. Бездіяльність Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області підтверджена судовими рішеннями, які містяться в матеріалах справи, а тому факт протиправних дій відповідача не підлягає доказуванню. Колегія суддів, бере до уваги судові рішення, якими було визнано неправомірні дії відповідача (бездіяльність) та вважає, що позов про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню. При визначенні розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди апеляційний суд приймає до уваги розмір завданої моральної шкоди та її тривалість. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, то суди встановлюють фактичні обставини справи, та мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди. Слід вказати, що на разі відсутній законодавчо встановлений алгоритм визначення розміру відшкодування моральної шкоди, тому розмір моральної шкоди має бути визначений з урахуванням конкретних обставин справи, залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, беззаперечно слід виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, що враховує апеляційний суд. Враховуючи тривалість порушення прав позивача, з урахуванням вимог розумності та виваженості апеляційний суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскільки суд першої інстанції не врахував зазначених тверджень, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Усатенко В`ячеслав Юрійович - задовольнити частково. Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 02 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково. Стягнути з Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (ЄДРПОУ 04365098) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у відшкодування моральної шкоди - 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень). Стягнути з Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (ЄДРПОУ 04365098) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 283,75 грн. (двісті вісімдесят три гривні сімдесят п`ять копійок). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 06.12.2021 складено постанову. Головуючий О.Л. Дуковський Судді Л.М. Дьомич О.А. Письменний