Постанова 4872 № 522/22473/15-ц

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2021 року м. ОдесаСправа № 522/22473/15-ц Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Діброви Г.І. суддів: Принцевської Н.М., Головея В.М. секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В. за участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадія», м.Київ - не з`явився; від Компанії з обмеженою відповідальністю компанія "Садіра", Нікосія, Кіпр - Павельченко І.В., на підставі ордеру ОД №638677 від 25.11.2021 року; від Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Роздільна, Одеська обл.- Хаджи І.Д., на підставі ордера АТ №1017097. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадія», м.Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 року, м. Одеса, суддя Бездоля Д.О., повний текст рішення складено та підписано 29.06.2021 року у справі №522/22473/15-ц за позовом Компанії з обмеженою відповідальністю компанія "Садіра", Нікосія, Кіпр до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Аркадія", м. Київ відповідача - 2 Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Роздільна, Одеська обл. про визнання договорів недійсними, - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції. В листопаді 2015 року Компанія з обмеженою відповідальністю компанія "Садіра", Нікосія Кіпр , звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Аркадія", м. Київ та Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Роздільна, Одеська обл. в якій просила суд: - визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:49:001:0013), від 20.02.2013 року №686, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Аркадія", м. Київ та Фізичною особою ОСОБА_1 , м. Роздільна, Одеська обл. посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою Іриною Вікторівною, та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 20.02. 2013 року № 182833; - визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:49:001:0004), від 20.02.2013 року №690, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Аркадія", м. Київ та Фізичною особою ОСОБА_1 , м. Роздільна, Одеська обл. посвідчений Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою Іриною Вікторівною, та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 20.02. 2013 року № 183095; - визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 20.02.2013 року №698, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Аркадія", м. Київ та Фізичною особою ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою Іриною Вікторівною, та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 20.02. 2013 року № 183559; - визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , від 20.02.2013 №694, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Аркадія", м. Київ та Фізичною особою ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою Іриною Вікторівною, та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 20.02.2013 року № 183559; - вирішити питання про стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат по справі. Зокрема, позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Аркадія", м. Київ, в особі його виконавчого органу, всупереч вимог Статуту товариства, під час укладення спірних договорів купівлі - продажу було перевищено повноваження, тобто укладено без погодження єдного учасника - Компанії з обмеженою відповідальністю компанія "Садіра", Кіпр, що на думку позивача є підставою для визнання таких спірних договорів недійсними та вилучення внесених на їх підставі записів про перехід права власності. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27.09.2018 року у справі №522/22473/15-ц у задоволенні позовних вимог Компанії з обмеженою відповідальністю компанія "Садіра", Кіпр відмовлено повністю. Постановою Одеського апеляційного суду від 08.05.2019 року у справі №522/22473/15-ц апеляційну скаргу представника Компанії з обмеженою відповідальністю компанія «САДІРА» адвоката Варічева Миколи Яковлевича задоволено; рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27.09.2018 року скасовано та постановлено нове судове рішення у якому позов Компанії з обмеженою відповідальністю компанія «САДІРА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадія» та Фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та будинків задоволено у повному обсязі; визнано недійсним Договір купівлі-продажу (земельної ділянки кадастровий номер (кадастровий номер 5110137500:49:001:0013), від 20.02.2013 №686, укладений між ТОВ "Альфа-Аркадія" та фізичною особою ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою Іриною Вікторівною, та вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 20 лютого 2013 року № 182833; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:49:001:0004), від 20.02.2013 №690, укладений між ТОВ "Альфа-Аркадія" та фізичною особою ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою Іриною Вікторівною, та вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 20 лютого 2013 року № 183095; визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 20.02.2013 №698, укладений між ТОВ "Альфа-Аркадія" та фізичною особою ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою Іриною Вікторівною, та вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 20 лютого 2013 року № 183559; визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , від 20.02.2013 №694, укладений між ТОВ "Альфа-Аркадія" та фізичною особою ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою Іриною Вікторівною, та вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 20 лютого 2013 року № 183559; стягнуто в рівних частках з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадія» та ОСОБА_1 на користь Компанії з обмеженою відповідальністю «САДІРА» судовий збір у розмірі 23536 грн. Постановою Верховного Суду у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2020 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.09.2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08.05.2019 року у справі №522/22473/15-ц скасовано; провадження у справі за позовом Компанії з обмеженою відповідальністю компанія "Садіра", Нікосія, Кіпр до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадія», м.Київ та Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Роздільна, Одеська обл. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та будинків закрито; повідомлено учасників справи про те, що розгляд вказаної категорії справ віднесено до компетенції господарського суду. За заявою позивача про направлення справи №522/22473/15-ц за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Одеської області, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 року справу №522/22473/15-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадія», м.Київ та Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Роздільна, Одеська обл. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та будинків, передано для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 року (суддя Бездоля Д. О.) у справі №522/22473/15-ц у задоволенні позову відмовлено повністю. Відмовляючи у позовних вимогах, суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що позивачем належним чином не доведено наявності у спірних відносинах обставини його порушеного права, що за позицією Верховного Суду є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Компанія з обмеженою відповідальністю компанія "Садіра", Нікосія, Кіпр звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 року по справі №522/22473/15-ц скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 року у справі №522/22473/15-ц апеляційну скаргу Компанії з обмеженою відповідальністю Компанія "Садіра", Нікосія, Кіпр на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 по справі №522/22473/15-ц залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 по справі №522/22473/15-ц залишено без змін. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Аркадія", м. Київ з рішенням суду першої інстанції також не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 року у справі № №522/22473/15-ц скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Компанії з обмеженою відповідальністю компанія "Садіра", Нікосія, Кіпр задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві Компанії з обмеженою відповідальністю компанія "Садіра", Нікосія, Кіпр зазначає, що наведені у ній факти щодо обмеження на укладення колишнім директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Аркадія", м. Київ ОСОБА_3 спірних договорів купівлі-продажу, відсутність оплати за придбане майно з боку ОСОБА_1 , його розумної обачності, як покупця та формальна участь, відсутність подальшого схвалення Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Аркадія", м. Київ спірних правочинів шляхом прийняття їх до повного або часткового виконання є підставами, у відповідності до вимог ст. 203, 215 Цивільного кодексу, для висновку, що спірні договори купівлі-продажу підлягають визнанню їх недійсними, а відтак, на думку апелянта, позовні вимоги Компанії з обмеженою відповідальністю компанія "Садіра", Нікосія, Кіпр належить задовольнити у повному обсязі. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Аркадія", м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 року у справі № №522/22473/15-ц, справу призначено до судового розгляду. 26.11.2021 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Аркадія", м. Київ, у якому Компанія з обмеженою відповідальністю компанія "Садіра", Нікосія, Кіпр просила суд апеляційну скаргу скаржника задовольнити у повному обсязі, рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 року у справі № 522/22473/15-ц скасувати, ухвалити по справі 522/22473/15-ц нове рішення, яким позовні вимоги Компанії з обмеженою відповідальністю компанія "Садіра", Нікосія, Кіпр задовольнити у повному обсязі. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи. Зокрема, позивач, посилаючись на доводи та вимоги поданої ним до суду першої інстанції позовної заяві, у відзиві зазначив, що ураховуючи протиправну бездiяльнiсть колишнього директора відповідача - 1, загрози спливу строкiв позовної давностi для оскарження договорiв, об`єктивної неможливостi самостiйного захисту своїх прав Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадії», наявностi у позивача частки у вказаному пiдприємствi 100% - звернення до суду вiд iменi позивача було єдиним доступним та можливим способом захисту прав як позивача, так i прав відповідача - 1, порушення яких є очевидним. При цьому, позивач звернув увагу колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду на ту обставину, що його звернення із позовними вимогами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, обумовлено закріпленим у ст. 8 Конституції України принципом верховенства права. Разом з тим, як на підставу для скасування судового рішення у зв`язку із неправильним застосування норм матеріального права, позивач вказує те, що протокол/рішення Загальних зборiв учасникiв Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадія» щодо погодження укладення спiрних правочинiв, зокрема щодо надання згоди на укладення правочинiв, встановлення цiни, за якою майно підлягає вiдчуженню - вiдсутнi та ніколи не приймались, що в тому числi свiдчить про вiдсутнiсть погодження з боку продавця цiни оспорюваних договорiв купiвлi-продажу, тобто iстотної умови договору. Також, Компанія з обмеженою відповідальністю компанія "Садіра", Нікосія, Кіпр у відзиві зазначає, що вiдсутнiсть погодженої цiни в оспорюваних правочинах, свiдчить про недосягнення сторонами згоди щодо iстотних умов договору купiвлi-продажу нерухомого майна, що підтверджуєтъся вiдсутнiстю погодження умов щодо цiни договору з боку продавця ТОВ «Альфа-Аркадія», в особi єдиного його учасника, яким є позивач КОВК «САДIРА», таке погодження було прямо передбачене нормами чинного на момент укладення оспорюваних правочинiв законодавства та Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадія». Щодо порушення, на думку позивача, судом першої інстанції норм процесуального права, останній зазначив, що суд першої інстанції неправомірно обмежився лише наданням оцінки (невiрної, як на думку позивача) доводам про порушення прав позивача у зв`язку iз вiдсутнiстю погодження вiдчуження cnipнoro майна, проте взагалi не надано жодної оцiнки доводам про порушення права КОВК «САДIРА» на отримання дивiдендiв, погодження цiни правочину, зловмисної домовленостi колишньоrо директора ТОВ «Альфа Аркадiя» та покупця майна, об`єктивної неможливостi самостiйноrо захисту своїх прав ТОВ «Альфа Аркадiя» на час подачi позову. Посилаючись у відзиві на низку постанов Верховного Суду, позивач, зазначаючи також і про навмисну домовленість колишнього директора відповідача - 1 з відповідачем - 2, зауважує, що вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадія», м. Київ підлягають до задоволення. В цей же день, 26.11.2021 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача - 2 по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Аркадія", м. Київ, у якому Фізична особа ОСОБА_1 , м. Роздільна, Одеська обл. просив суд апеляційну скаргу скаржника залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 року у справі № 522/22473/15-ц без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи. Зокрема, відзив обґрунтовано тим, що судом пepшoї iнстанцiї правомірно не надано оцінки наведеним в апеляцiйнiй скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадія» обставинам, адже останній дiйшов висновку про те, що позивачем не доведено належним чином наявностi у спiрних вiдносинах обставини порушеного права позивача, що є самостiйною та достатньою пiдставою для вiдмови у позовi, про що також неодноразово наголошував Верховний Суд. Відтак, на думку відповідача - 2, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадія», м. Київ не спростувало позицiю Господарського суду Одеської областi та Пiвденно-захiдного апеляцiйного господарського суду щодо вiдсутностi у КОВК «Садiра» права на звернення до суду iз позовом у справi №522/22473/15-ц, та у апеляцiйнiй скарзі знову наводить обставини, які не потребують оцінки з боку суду саме у зв`язку iз вiдсутнiстю права на звернення до суду, є обґрунтовані підстави вважати, що апеляцiйна скарга не підлягає задоволенню. 24.11.2021 року, під час перебування головуючої у даній справі - судді Діброви Г.І. у відрядженні з 24.11.2021 року по 27.11.2021 року відповідно до наказу Голови Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2021 року № 339-к, через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадія», м.Київ надійшла заява за вх. № 3914/21/Д3 про відвід головуючої судді Діброви Г.І., судді Принцевської Н.М. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Діброви Г.І, суддів-учасників колегії Принцевської Н.М., Головея В.М., розглянувши вказану заяву про відвід, дійшла висновку про її необґрунтованість, у зв`язку з чим ухвалою суду від 29.11.2021 року передала справу для вирішення питання про відвід в порядку ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України. 30.11.2021 року ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі судді Будішевської Л.О. у справі № 522/22473/15-ц у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадія», м. Київ про відвід головуючого судді Діброви Г.І. та судді-учасника колегії Принцевської Н.М. в апеляційному провадженні у справі № 522/22473/15-ц відмовлено, справу передано для розгляду колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у тому ж складі. В судове засідання представник скаржника не з`явився, проте, 06.12.2021 року о 12 год. 16 хв., через канцелярію Південно-західного апеляційного господарського суду адвокатом Мішиною Оленою Володимирівною, яка діє на підставі ордера на надання правничої допомоги від 29.10.2021 року ОД №655305, було подане клопотання (вх. №3914/21/Д, у якому остання просила суд визнати причини неявки представника відповідача - 1 у судове засідання поважними та відкласти розгляд справи на іншу дату. Вказане вище клопотання мотивоване тим, що у зв`язку із тривалим затриманням розгляду справи №522/22473/15-ц, що було призначено на 11 год. 30 хв. 06.12.2021 року, але не відбулося станом на 12 год. 08 хв., представник апелянта не мала можливості бути присутньою у вказаному судовому засіданні з незалежних від неї причин. Так, як зазначила Мішина О.В. , вона залучена як адвокат потерпілого у ВП №2 ОРУП ГУ НП Одеської області о 12 год. 30 хв., при цьому, належних доказів щодо такого представництва суду апеляційної інстанції не надала, а зазначила, що надасть відповідні документи у наступне судове засідання. Клопотання адвоката Мішиної О.В. колегією суддів долучено до матеріалів справи. Колегія суддів, розглянувши зазначене вище клопотання, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення та визнання причин неявки в судове засідання поважними, з огляду на таке. Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "+11 посилань", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Так, у відповідності до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 року у справі №522/22473/15-ц, справу до розгляду призначено на 06.12.2021 року об 11 год. 30 хв. У зв`язку із розглядом попередньо призначених інших справ в режимах відеконференцій колегією суддів, яка переглядала дану справу, її розгляд, після підготовчих дій щодо перевірки явки учасників було розпочато о 12 год. 46 хв., відтак, розгляд справи, яка переглядається, було розпочато із запізненням, що зумовлено непереборними об`єктивними обставинами, про які представників учасників справи було повідомлено. Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для розгляду справи по суті, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, в зв`язку з тим, що строк розгляду справи спливає в період, коли колегія суддів перебуватиме у відпустці, задля дотримання прав інших учасників справи, які з`явилися в судове засідання, адвокатом Мішиною О.В. до вказаного вище клопотання жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у неї об`єктивної можливості приймати участь в якості представника відповідача - 1 суду апеляційної інстанції надано не було, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача -

1. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги відповідача - 1 з мотивів, що викладені письмово, апеляційну скаргу просив задовольнити, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 року,у справі №522/22473/15-ц - скасувати, позовні вимоги Компанії з обмеженою відповідальністю компанія "Садіра", Нікосія, Кіпр - задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача підтримав свої доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Аркадія", м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 року у справі № 522/22473/15-ц є правомірним та таким, що не потребує скасування, виходячи з наступного. Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини. 15.06.2007 року рішенням зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадія», м. Київ яке оформлене протоколом №3 (а.с.220-222, т.1), вирішено: 1) прийняти до Товариства Компанію «Садіра Лімітед»; 2) затвердити вихід з товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та передачу їх часток Товариству; 3) затвердити вклади учасників у статутному капіталі, розмір часток учасників у статутному капіталі, а також у майні та прибутку товариства, кількість голосів на зборах наступним чином: учасник - Компанія «Садіра Лімітед», з вкладом у статутний капітал в розмірі 42000 грн., розміром частки учасника у статутному капіталі - 100%, кількість голосів учасника - 100%; 4) підтвердити повноваження ОСОБА_3 , діючого директора ТОВ «Альфа-Аркадія», призначеного попереднім складом учасників; 5) затвердити Статут Товариства в новій редакції. А також, вирішено провести державну реєстрацію Статуту у встановленому законом порядку, доручено з правом передоручення іншим особам ОСОБА_3 оформлення, підписання, подання та одержання всіх необхідних документів, пов`язаних з державною реєстрацією Статуту у новій редакції. З умов Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадія», м. Київ, в редакції на момент укладення оскаржуваних правочинів, (а.с.29-47, т.7) вбачається, що єдиним учасником цього товариства є Компанія «Садіра Лімітед» з часткою у статутному капіталі - 100%. Відповідно до п.п. 7.3.6. п.7.3. Статуту до виключної компетенції загальних зборів товариства віднесено, зокрема, попереднє затвердження правочинів, що укладаються від імені товариства щодо купівлі-продажу чи відчуження будь-яким іншим чином нерухомості та/або земельних ділянок та/або інших основних засобів, надання будь-якого майна чи майнових прав товариства в заставу чи використання їх іншим чином в якості засобу забезпечення виконання зобов`язань, отримання будь-яких позик, кредитів, надання будь-яких порук, гарантій. До того ж, учасники товариства, шляхом прийняття відповідного рішення, можуть надавати директору товариства або іншій уповноваженій особі повноваження на укладення певних правочинів, вказаних в цьому пункті, без попереднього погодження зборами учасників. Згідно з п. 7.11. Статуту ні директор, ні інші посадові особи товариства, ні головний бухгалтер не мають права укладати та підписувати від імені товариства правочини, для укладання яких необхідне попереднє погодження або рішення загальних зборів учасників, або документи, направлені на їх виконання, без попереднього погодження чи отримання відповідних рішень, виданих у зв`язку з такими правочинами зборами учасників. 31.05.2007 року на підставі договорів купівлі-продажу, які посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М.О. за реєстровими № 2770, 2774 та №2777 Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадія», м. Київ, в особі директора ОСОБА_3, яка діяла на підставі Статуту та протоколу №1 установчих зборів засновників від 24.04.2007 року, придбало у власність: 1) Ѕ частину домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 73,7 кв.м., та надвірних споруд; 2) Ѕ частину домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 73,9 кв.м., та надвірних споруд; 3) будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 80,6 кв.м., та надвірні споруди; 4) земельну ділянку, площею 0,1344 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:49:001:0013; 4) земельну ділянку, площею 0,0495 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110137500:49:001:0004. 20.02.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадія», м. Київ в особі директора ОСОБА_3, яка діяла на підставі Статуту, з фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договори купівлі-продажу, які посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І.В. за реєстровими № 686, 690, 698 та 694, у відповідності до умов яких право власності на вказані вище об`єкти нерухомого майна було передано відповідачу-2 - фізичній особі ОСОБА_1 , на підставі чого, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відповідні записи про реєстрацію нерухомого майна, про що свідчать інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Належних доказів щодо погодження позивачем обставини укладення спірних договорів купівлі-продажу між відповідачами, матеріали справи не містять. Крім того, на підтвердження обставин перевищення директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадія», м. Київ повноважень під час укладення спірних договорів, у матеріалах справи наявні: заява ОСОБА_6 від 18.11.2015 року в якій остання повідомила, що перебуваючи на посаді директора Компанії з обмеженою відповідальністю «Садіра» не підписувала рішення (протокол) про надання згоди на відчуження відповідачем-1 будь-яких об`єктів нерухомого майна, включаючи, але не обмежуючись, спірних у цій справі об`єктів, а також, що нею ніколи не було надано жодних інструкцій щодо відчуження директором ТОВ «Альфа-Аркадія» ОСОБА_3 жодних активів та матеріальних цінностей, що на праві власності належать відповідачу-1; письмова резолюція ради директорів Компанії «Садіра Лімітед» ОСОБА_10 та ОСОБА_9 від 09.02.2016 року (а.с.16-22, т.3), в якій останні заявили, що ніколи не надавали згоди і не схвалюють в письмовій або в усній формі укладення спірних у цій справі договорів купівлі-продажу, вважають, що договори є такими, що укладені в порушення Статуту компанії та Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадія», проти волі учасників та всупереч інтересам компанії, внаслідок обманних дій, вчинених ОСОБА_3 , яка обіймала посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадія» на момент укладення спірних договорів. Крім того, у матеріалах справи наявні: свідоцтво від 26.03.2021 року, яким підтверджено, що згідно з записами, які зберігаються у Департаменті, Компанія «Садіра Лімітед» була зареєстрована 29.04.2006 року і станом на день видачі свідоцтва значиться в реєстрі; свідоцтво від 10.12.2015 року (а.с.48-52, т.7), яким засвідчено, що відповідно до записів, що зберігаються в Департаменті, станом на 01.01.2013 року, директорами компанії були ОСОБА_6 та ОСОБА_9 . Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:49:001:0013), від 20.02.2013 року №686; купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:49:001:0004), від 20.02.2013 року №690, купівлі-продажу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 20.02.2013 року №698; купівлі-продажу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , від 20.02.2013 №694, у зв`язку із укладенням їх, на думку позивача, без належного обсягу повноважень, тобто без погодження із єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа - Аркадія», м. Київ. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Перш ніж здійснювати оцінку правомірності оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 року у справі № №522/22473/15-ц судова колегія наголошує про те, що за вимогами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, в межах апеляційного розгляду даної справи, суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу лише в розрізі заявлених позивачем вимог у суді першої інстанції. Отже, з огляду на те, що позов щодо визнання спірних договорів купівлі-продажу нерухомого майна до господарського суду було подано Компанією з обмеженою відповідальністю компанія "Садіра", Нікосія, Кіпр, обставини порушеного права або законного інтересу скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа - Аркадія», м. Київ у даному випадку не переглядаються, оскільки жодних позовних вимог в рамках справи № №522/22473/15-ц відповідач - 1 не заявляв. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 Цивільного кодексу України). Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї з сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 Цивільного кодексу України. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому, враховуючи, що у даному випадку з апеляційною скаргою звернулась особа, яка є відповідачем по справі, а не позивачем, а також виходячи з обставин даної справи та доводів апеляційної скарги зазначеної особи, колегія суддів зазначає, що під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 року у справі № №522/22473/15-ц, суду належить встановити наявність або відсутність обставин, якими було б визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене право та охоронюваний інтерес позивача, яке саме право було порушене, та який необхідний та ефективний спосіб захисту у даному випадку має застосовуватися. Так, за положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України). З урахуванням наведеного надзвичайно важливого значення набуває необхідність належного з`ясування судом питання щодо того, про захист яких саме прав особи йдеться. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02). Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору. За таких обставин, для того щоб в судовому порядку захистити порушене право або законний інтерес особи, яка звертається за захистом такого права до суду, по-перше, право такої особи має бути порушено, по-друге, особа має довести, що саме діями відповідача порушуються її права (законні інтереси), а по-третє, обраний позивачем спосіб захисту має поновити порушені права (законні інтереси) позивача. При цьому, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у ст. 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18. Тому захисту підлягає наявне законне порушене право особи, яка звернулася за таким захистом до суду. Так, у постанові Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі № 910/12822/20 касаційний господарський суд зазначив, що ключовими питаннями спору щодо визнання договору недійсним є наступні: чи доведено позивачем порушення його прав та/або законних інтересів оспорюваними правочинами, якщо так, то чи обрано позивачем ефективний спосіб захисту порушеного права, тобто, чи буде мати наслідком задоволення цього позову поновлення права власності позивача або його корпоративних прав на спірне нерухоме майно. Крім того, Верховний Суд вказав, що зважаючи на те, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним, відповідно до ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13 та від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16. Водночас, у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 761/26815/17 викладений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Отже, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд перш за все має встановити чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення, а не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним. Знову ж таки, за висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 року у справі № 910/12787/17 особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 року у справі № 910/6091/19). Згідно із ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Відповідно до ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі ст.116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом. Статтею 207 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. З вимог ч. 1, 3 ст.167 Господарського кодексу України вбачається, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Так, з матеріалів справи вбачається, що звертаючись до господарського суду з позовом, Компанія з обмеженою відповідальністю компанія "Садіра", Нікосія, Кіпр зазначала про недійсність договорів купівлі - продажу спірного нерухомого майна, укладених між відповідачами з огляду на те, що такі правочини укладено від імені відповідача - 1, в особі його директора ОСОБА_3 без надання йому позивачем, який на час їх укладення мав у власності 100% частки Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Аркадія», м.Київ, відповідного погодження на умовах, викладених у Статуті Товариства. Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується те, що позивачу дійсно належить 100% частки продавця за спірними договорами купівлі-продажу. Проте, у постанові від 14.09.2021 року у справі № 922/3742/20 Верховний Суд зазначив, що на сьогоднішній день існує чітка та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо неможливості учасника (акціонера) звертатися з позовом в інтересах господарського товариства, крім випадків, визначених законом, оскільки укладення спірних договорів не є прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а є наслідком господарської діяльності товариства (Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 916/1914/20). Так, у постанові від 08.10.2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що договори, укладені посадовою особою товариства без передбаченої статутом згоди загальних зборів, не порушують прав та інтересів учасників такого товариства. Надалі такі висновки були підтверджені у постановах від 15 жовтня 2019 року у справі № 905/2559/17 (провадження № 12-264гс18), від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 (провадження № 12-90гс19) (з урахуванням ухвал від 17 грудня 2019 у справі № 916/1731/18 (провадження № 12-207гс19); від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19; від 15.09.2020 у справі № 904/920/19 (провадження № 12-60гс20 ). Отже, колегія суддів зауважує, що оскільки вказані висновки суду касаційної інстанції мають загальний характер, суд першої інстанції обґрунтовано їх враховував при вирішенні спору у даній справі, відтак правомірно зазначив, що посилання позивача на порушення його корпоративних прав як єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Аркадія", м. Київ щодо його порушеного права у випадку укладення спірних правочинів купівлі-продажу нерухомого майна з перевищенням повноважень виконавчим органом відповідача - 1, є необґрунтованим та не може бути підставою для визнання недійсними вказаних вище оспорюваних договорів. В свою чергу, враховуючи відсутність порушення оспорюваними договорами прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, апеляційний суд зазначає те, що у суду першої інстанції не було необхідності надавати оцінку законності укладення таких правочинів, з огляду на що, доводи та вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Аркадія", м. Київ апеляційним судом розгляду не підлягають, оскільки підстави для формування висновку за заявленими у ній твердженнями для судової колегії відсутні. Обґрунтованим визнається рішення суду, яке ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів. Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду. Отже, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення. За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Аркадія", м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 року у справі № №522/22473/15-ц відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Аркадія", м.Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 року у справі № №522/22473/15-ц залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 року у справі № №522/22473/15-ц - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 06.12.2021 року. Повний текст постанови складено 07 грудня 2021 року. Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді В.М. Головей Н.М. Принцевська