Постанова Київський апеляційний суд № 757/515/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 757/515/21-ц Головуючий у суді першої інстанції: Волкова С.Я. Номер провадження: 22-ц/824/9862/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коцюрби О.П., суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А., при секретарі - Качалабі О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ляхова Катерина Олександрівна, на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - В С Т А Н О В И В: В Печерський районний суд міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, заявник, апелянт) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (далі - ТОВ «ФК «Аланд», відповідач), треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., у якому просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 35447, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., про стягнення з неї на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості в розмірі 16 289,56 грн. Разом з цим, у квітня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 35447, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що між позивачем та відповідачем виник спір з приводу правомірності стягнення з позивача заборгованості, тому стягнення з позивача грошових коштів у рамках виконавчого провадження № 63923181 на підставі виконавчого напису нотаріуса, що оскаржується позивачем у суді,може призвести до значних матеріальних збитків, істотно ускладнити виконання рішення суду та поновлення оспрюваних прав позивача. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат - Ляхова К.О., оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом першої інстанції норм процесуального права просила ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2021 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову у справі. Учасники справи, наданим процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися. В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ляхова К.О. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. Інші учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, проте, їх неявка, згідно з вимогами ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2021 рокускасуваннюз наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову, Печерський районний суд міста Києва виходив з того, що заява позивача не містить належного обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі за позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Одним із видів забезпечення позову, визначених п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржений боржником у судовому порядку. Частиною 1 ст. 157 ЦПК України передбачено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Згідно із п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» за змістом ч. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК України, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказано, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При встановленні зазначеної відповідності, слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Згідно п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Згідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При здійсненні судочинства, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Враховуючи предмет позову, наведені позивачем пояснення та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні про забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, колегія суддів вважає, що Печерський районний суд міста Києва дійшов помилкового висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову. Як вбачається з матеріалів справи, на розгляді суду перебуває спір щодо правомірності виконавчого напису № 35447, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості в розмірі 16 289,56 грн. Згідно ст. 3 п. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом. При цьому, за вказаним виконавчим написом, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., відкрито виконавче провадження № 63923181. За таких обставин, колегія суддів вважає, що можливість стягнення грошових коштів з позивача в рамках виконавчого провадження є достатнім обґрунтуванням того, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Виконавчий напис нотаріуса, який є виконавчим документом, оскаржується боржником у судовому порядку. В даному випадку забезпечення позову до вирішення цивільної справи по суті на підставі такого виконавчого документа відповідає передбаченому п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України виду забезпечення позову (зупинення стягнення за виконавчим документом). Такі заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, не є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, а відтак, висновок суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову є необґрунтованим. З урахуванням норм процесуального законодавства, роз`яснень Верховного Суду, виходячи із суті заявлених позовних вимог, оцінки доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог позивача щодо забезпечення позову, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову, помилково не застосував заходи забезпечення позову, тому ухвала Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382,383, 384, ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ляхова Катерина Олександрівна задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року скасувати. Прийняти у справі постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити. Зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 63923181 на підставі виконавчого напису № 35447, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 16 289,56 грн.,- до вирішення справи по суті. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. . Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: І.М. Білич Т.А. Слюсар