Постанова 4857 № 140/7925/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 140/7925/21 пров. № А/857/18156/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Носа С.П., Шинкар Т.І., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року у справі № 140/7925/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції Сорока Ю.Ю., час ухвалення рішення 27.08.2021 року місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за вислугу років на виконання Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі №140/5956/20 з 13.12.2019, відповідно до ст.50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 №1789-ХІІ(у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) і первинної редакції ч.20 ст.86 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VII, у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення) на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України від 17.01.2020 №38 без будь-якого обмеження суми пенсії максимальним розміром та з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, зобов`язання здійснити такий перерахунок та виплату пенсії, без будь-якого обмеження суми пенсії максимальним розміром та з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Позовні вимоги мотивовані тим, що отримує пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 №1789-ХІІ. У зв`язку з підвищенням розміру посадових окладів працюючих працівників органів прокуратури військовою прокуратурою Західного регіону України позивачу видaнo довідку №38 від 17.01.2020 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі № 140/5956/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області з 13 грудня 2019 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII Про прокуратуру на підставі довідки військової прокуратури 3ахідного регіону України від 17 січня 2020 року № 38, з урахуванням раніше проведених виплат. 16 травня 2021 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ у Волинській області із заявою щодо стану виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі №140/5956/20. Проте відповідач листом від 02.06.2021 №4658-4486/М-02/8-0300/21 повідомив про відмову у перерахунку пенсії з посиланням на те, що на момент виконання рішення суду у справі діє ст. 86 Закону України Про прокуратуру №1697-VII. З таким рішенням відповідача позивач не погоджується. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року у справі № 140/7925/21 позовні вимоги задоволено повністю. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідно до статті 86 Закону України Про прокуратуру пенсія прокурорам призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року- страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення. На підставі викладеного, позовні вимоги позивача, щодо проведення перерахунку пенсії виходячи із розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати є неправомірними, оскільки на момент звернення із заявою, пенсії працівникам прокуратури обчислюється із розрахунку 60 відсотків. Крім того, зазначає, що абзацом 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України Про прокуратуру визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року у справі № 140/7925/21 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що обмеження максимального розміру пенсій десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, стосовно пенсій, призначених, зокрема, відповідно Закону України Про прокуратуру, було введено Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 №3668-VІ (далі - Закон №3668-VІ), який набув чинності 01.10.2011. Водночас, пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VІ визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Наведене дає підстави дійти висновку про те, що законодавче нововведення щодо обмеження максимального розміру пенсій не може застосовуватись до раніше призначених пенсій, оскільки в даному випадку буде порушуватись принцип незворотності нормативно-правових актів у часі, закріплений у статті 58 Конституції України. Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками справи, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України Про прокуратуру, яка обчислена в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, що не заперечується відповідачем. Військовою прокуратурою Західного регіону України позивачу видaнo довідку за №38 від 17.01.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, згідно з якою розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за відповідною (прирівняною) посадою. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України №38 від 17 січня 2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат, із 13 грудня 2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України №38 від 17 січня 2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат, із 13 грудня 2019 року. В задоволенні решти вимог відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі №140/5956/20 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України №38 від 17 січня 2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат, із 13 грудня 2019 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області із 13 грудня 2019 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону України Про прокуратуру №1697-VII на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України №38 від 17 січня 2020 року, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. 16 травня 2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо стану виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі №140/5956/20, а саме чи проведений перерахунок та виплата пенсії позивачу з 13 грудня 2019 у розмірі 90% заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеного у довідці Військової прокуратури Західного регіону України від 17.01.2020 №38, без обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром. Листом ГУ ПФУ у Волинській області від 02.06.2021 №4658-4486/М-02/8-0300/21 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за вислугу років зазначивши при цьому, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Крім того, зазначено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний соціальний внесок. Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15.07.2015 визначалися Законом № 1789-ХІІ. Відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Частиною дванадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Згідно з частиною сімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Отже, положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ передбачали виплату пенсії в максимальному розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, а також можливість її перерахунку, зокрема, у зв`язку зі збільшенням розміру місячного заробітку (працюючого прокурора) за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію. Поряд з цим, з 15.07.2015 набрав чинності Закон № 1697-VII (за винятком окремих його положень), який теж містить положення щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури (стаття 86). Відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ Закону №1697-VII з набранням чинності цим Законом таким, що втратив чинність, зокрема, є Закон № 1789-ХІІ, крім <…> частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 <…>. Норми щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 1789-ХІІ, містились у частинах тринадцятій, вісімнадцятій статті 50-1 цього Закону, отже з набранням чинності Законом № 1697-VII ці положення статті 50-1 втратили чинність. Згідно з частиною тринадцятою статті 86 Закону № 1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII (в редакції Закону України від 24.12.2014 № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вищевказаного рішення, положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Окрім того, було встановлено такий порядок виконання цього Рішення: частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам відповідно до положень частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України від 17.01.2020 №38. Щодо вимог про здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням 90% від заробітку та без обмеження її максимальним розміром, передбаченим статтею 86 Закону № 1697-VII, в редакції зі змінами, внесеними Законами України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», апеляційний суд виходить з наступного. Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції щодо застосування норм матеріального права у спорах, пов`язаних з оскарженням дій пенсійного органу стосовно перерахунку пенсії, призначеної за нормами Закону № 1789-XII, із застосуванням при здійсненні такого перерахунку відсоткового значення розміру пенсії, яке на час здійснення її перерахунку було зменшено внаслідок змін у законодавстві. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 308/11498/16-а, висловлена правова позиція згідно з якою при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому зміни у законодавстві щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Згодом таке правозастосування було підтримано й у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 310/6638/16-а (2-а/310/652/16). Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для відмови у перерахунку пенсії позивачу з посиланням на законодавче зменшення розміру її пенсії з 90% до 60% заробітку працюючого прокурорського працівника. Верховним Судом неодноразово здійснювався касаційний розгляд справ, де позивачами виступали особи, яким пенсії були призначені відповідно до Закону № 1789-XII, а вимоги позовних заяв було звернуто до пенсійного органу стосовно неправомірності його дій та рішень щодо здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, передбаченим статтею 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, в редакції зі змінами, внесеними Законами України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (постанови Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 205/8204/16-а, від 03 квітня 2018 року у справі № 361/4922/17, від 02 травня 2018 року у справі № 704/87/17, від 15 серпня 2018 року у справі № 161/9572/17, від 17 січня 2019 року у справі № 161/713/17, від 15 травня 2019 року у справі № 554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 161/14321/16-а, від 21 травня 2020 року у справі № 554/10510/16-а, від 28 жовтня 2020 року у справі № 686/2428/16-а). Розглядаючи вищевказані справи, Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Тобто, на момент проведення перерахунку пенсії позивачам, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача (відповідного територіального органу Пенсійного фонду України) законних підстав для здійснення виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII, оскільки положення цієї статті втратили чинність. Вказану позицію підтримано також і у постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 359/3736/17, від 10 вересня 2021 року у справі № 580/5238/20, від 30 вересня 2021 року у справі № 359/1391/17, де зазначено, що положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність у відповідача обов`язку для здійснення позивачу виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII (в редакції на час призначення пенсії) оскільки положення цієї статті втратили чинність, а також статті 86 Закону № 1697-VII, оскільки вказана норма обмежує граничний розмір пенсії, яка підлягає виплаті позивачу. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Невідповідність висновків суду обставинам справи вважається у тому разі, якщо останні встановлені судом повно та згідно з дослідженими ним доказами, проте висновки зі встановлених обставин зроблені невірно. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції у справі, що розглядається не дав належної оцінки встановленим обставинам, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково. Керуючись ст. 139, 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задовольнити частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року у справі № 140/7925/21 - скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за вислугу років на виконання Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі №140/5956/20 з 13.12.2019, відповідно до ст.50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 №1789-ХII (у редакції, що діяла на час призначення пенсії) і первинної редакції ч.20 ст.86 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VII у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України від 17.01.2020 №38 та з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 13.12.2019 ОСОБА_1 , на виконання Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі №140/5956/20, перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 №1789-ХII (у редакції, що діяла на час призначення пенсії) і первинної редакції ч.20 ст.86 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VII у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України від 17.01.2020 №38, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді С. П. Нос Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 30.11.2021 року