Постанова КАС ВС № 554/10510/16-а

ПОСТАНОВА Іменем України 21 травня 2020 року Київ справа №554/10510/16-а адміністративне провадження №К/9901/21047/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Стрелець Т.Г., суддів: Мороз Л.Л., Стеценка С.Г., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 554/10510/16-а за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Полтавського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Антонова С.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Подобайло З.Г., суддів: Тацій Л.В., Григорова А.М.) у с т а н о в и в : ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Полтавського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просила: - визнати протиправними дії Полтавського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області в частині обмеження граничного розміру пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язати Полтавське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 1 січня 2016 року, виходячи з розрахунку 90 % від суми заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 25.03.2016 року №18-156/вих16, згідно з ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону № 1789-ХІІ) без обмеження її граничного розміру та здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 30 травня 2016 року постановою Київського районного суду м.Полтави в адміністративній справі № 552/2082/16-а за її позовом до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, зобов`язано відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу пенсії, починаючи з 1 січня 2016 року з розрахунку 90 % від суми заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 25.03.2016 року і виплачувати її відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням виплачених сум. 14 липня 2016 року зазначене рішення набрало законної сили. Разом з тим, лише упродовж жовтня-листопада 2016 року відповідач здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 , обмеживши її граничний розмір на рівні 10740 грн. На звернення позивача щодо перерахунку пенсії без обмеження граничного розміру, вона отримала відмову в цьому, повідомленням від 09.12.2016 року №468/М-17. Свою відмову відповідач мотивував тим, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 02.03.2015 року № 911-VІІІ (зі змінами від 24.12.2015 року) максимальний розмір пенсії складає 10740 грн. Такі дії позивач вважає протиправними та просив суд зобов`язати відповідача провести перерахунок її пенсії без обмеження максимального розміру пенсії. Короткий зміст рішення суду І інстанції 3. 01 лютого 2017 року Октябрський районний суд м. Полтави вирішив: Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю. Визнати протиправними дії Полтавського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Полтавської області щодо обмеження граничного розміру пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язати Полтавське об`єднане управління Пенсійного Фонду України Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 1 січня 2016 року, виходячи з розрахунку 90 % від суми заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 25.03.2016 року № 18-156/вих16, згідно з ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону № 1789-ХІІ) без обмеження її граничного розміру та здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум. Стягнути з Полтавського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений за подання позовної заяви судовий збір в розмірі 640 гривень.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право ОСОБА_1 на перерахунок і виплату пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року з розрахунку 90 % від суми заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 25.03.2016 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» визнано постановою Київського районного суду м.Полтави від 30 травня 2016 року у справі № 552/2082/16-а, а тому, у відповідності до ст. 255 КАС України, ця постанова є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою від 30.05.2016 року у справі №552/2082/16-а не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін. Згідно абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 року обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Враховуючи те, що пенсія ОСОБА_1 призначена 21.12.2010 року, тобто до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 02.03.2015 року № 911-VІІІ, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони обґрунтовані та законні, а заперечення представника відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 5. 16 березня 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив: Апеляційну скаргу Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення. Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 01.02.2017р. по справі № 554/10510/16-а залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відповідно абз. 6. п. 15 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону України від 02.03.2015 р. № 213-VIII і Закону України № 911-VIII від 24.12.2015) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Однак, згідно п.2 Прикінцевих Положень Закону України від 02.03.2015р. № 213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) встановлений цим Законом стосується саме працюючих пенсіонерів незалежно від часу призначення пенсії. Згідно із п.п. 1 та 2 Прикінцевих Положень Закону України № 911-VIII від 24.12.2015 цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Враховуючи те, що позивач є непрацюючим пенсіонером і пенсія призначена йому до 01 січня 2016 року, то до розміру пенсії позивача не застосовуються обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом шостим частини п`ятнадцятої ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. (в редакції Закону України № 911-VIII від 24.12.2015р. і Закону України від 02.03.2015 р. № 213-VIII). Стосовно доводів апеляційної скарги з посиланням на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, колегія суддів зазначила, що позивачка звернулась до суду з даним позовом саме у зв`язку з незаконним обмеженням розміру її пенсії десятьма прожитковими мінімуми, про що вона дізналась лише в жовтні 2016 року після проведення перерахунку її пенсії. Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки дублюють заперечення на позов, які подавались суду першої інстанції, були враховані ним при вирішення справи по суті, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні. Так, Харківський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. Короткий зміст вимог касаційної скарги Касаційна скарга обґрунтована тим, що Полтавським об`єднаним Управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області здійснено перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Київського районного суду м. Полтави від 30 травня 2016 року в адміністративній справі № 552/2082/16-а та з урахуванням вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII. Скаржник зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року. 13 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 лютого 2018 року визначено склад колегії суддів: Анцупова Т.О. (головуючий суддя), Стародуб О.П., Кравчук В.М. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26.06.2019 № 849/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В. 19 травня 2020 року суддею Тацій Л.В. заявлено самовідвід, мотивований тим, що вона брала участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, внаслідок чого відповідно до частини другої статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не може брати участі у вирішенні цієї справи в суді касаційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2020 року заяву судді Тацій Л.В. про самовідвід у справі № 554/10510/16-а задоволено та відведено суддю Тацій Л.В. від розгляду цієї справи. Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 травня 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стрелець Т.Г., судді: Мороз Л.Л., Стеценко С.Г. II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. З грудня 2010 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Київського району в м.Полтаві, який на даний час реорганізовано в Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Постановою Київського районного суду м. Полтави від 30 травня 2016 року у справі № 552/2082/16-а, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії Полтавського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахуванні пенсії неправомірними. Зобов`язано Полтавське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01 січня 2016 року з розрахунку 90 % від суми заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 25.03.2016 року і виплачувати її відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням виплачених сум. Стягнуто з Полтавського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551,20 гривень. На звернення позивача, листом від 09.12.2016 року №486/М-17 Полтавське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області надало відповідь про те, що управлінням здійснено перерахунок її пенсії згідно з постановою Київського районного суду м.Полтави від 30 травня 2016 року № 552/2082/16-а, розмір пенсії з урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VІІІ склав 10740,00 грн. Постанова Київського районного суду м.Полтави від 30.05.2016 року № 552/2082/16-а не передбачала виплату пенсії без обмеження. Таким чином, покладені судом зобов`язання виконані управлінням в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на управління (а.с. 10). Проте, позивач вважає, що перерахована йому пенсія виплачується не повністю, а обмежена максимальним розміром, що суттєво обмежує його право на отримання пенсії, передбаченої законом.

9. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

10. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного. На час призначення позивачеві пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII. Статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VI, в редакції, чинній на час проведення перерахунку пенсії позивача) тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, у тому числі, Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати 10740 гривень. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII (далі - Закон №1697-VІІ), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-ХІІ, крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року. З 01 січня 2016 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-УІІІ від 24 грудня 2015 року абз. 6 ч. 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-УІІ доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень". Дію вказаної норм продовжено до 31.12.2017 Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зазначені вище положення не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 (справа №704/87/17), від 03.04.2018 (справа №361/4922/17) та від 15.05.2019 (справа №554/4191/17), від 21.11.2019 (справа № 161/14321/16-а). Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначених правових висновків Верховного Суду. У справі, що розглядається, суди встановили, що відповідачем на виконання судового рішення здійснено саме перерахунок пенсії позивача, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру». З огляду на зазначене при перерахунку пенсії позивача пенсійним органом обґрунтовано застосовано обмеження максимального розміру пенсії, встановлене вищенаведеними нормативно-правовими актами. Посилання судів попередніх інстанцій на порушення статті 22 Конституції України є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач діяв правомірно. А відтак, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

11. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

12. Згідно частин 1-3 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

13. Враховуючи вищевикладене, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, Суд вважає, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

14. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

15. Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Полтавського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області - задовольнити.

2. Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року у справі № 554/10510/16-а - скасувати.

3. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Т. Г. Стрелець Судді Л. Л. Мороз С. Г. Стеценко