Постанова 4854 № 400/1938/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1938/20 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є., суддів: Коваля М.П., Кравця О.О. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИЛА: У травні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №147/03.18-р від 06 березня 2020 року щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 з 13.12.2019 року перерахунок раніше призначеної пенсії у відповідності до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, рішення Конституційного Суду України по справі № 7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року і постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, що визначена у довідці прокуратури Миколаївської області № 18-93 вих-20 від 27.02.2020р., та складає 39647,62грн. В обґрунтування позову зазначалось, що відповідачем всупереч вимог законодавства ухвалено рішення №147/03.18-р від 06.03.2020 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працюючим працівникам прокуратури. Зазначену відмову позивач вважає протиправною та просить її скасувати. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Миколаєві позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №147/03.18-р від 06.03.2020 р. про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Миколаївської області № 18-93 вих-20 від 27.02.2020р. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 з 13.12.2019 р. перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Миколаївської області від № 18-93 вих-20 від 27.02.2020р., що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії виходячи з розрахунку 90% без обмеження граничного розміру, в іншій частині рішення суду просить залишити без змін. Доводами апеляційної скарги зазначено, що позивач має право на перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром та у розмірі 90% від суми середнього заробітку, встановлено ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у редакції чинній на момент призначення пенсії, а тому відмова в задоволенні позовних вимог в цій частині, є безпідставною. Апелянт наголошувала на тому, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. При цьому, апелянт посилалася на неприпустимість звуження змісту та обсягу прав працівників прокуратури щодо перерахунку пенсії. У відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судове рішення в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, зазначав про безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просив в задоволенні скарги відмовити, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року залишити без змін. Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 з 2005 року отримує пенсію за вислугу років, відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 % від розміру місячного заробітку. 27.02.2020 позивач отримала в прокуратурі Миколаївській області довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій №18-93 вих-20, відповідно до якої заробітна плата позивача для обрахунку пенсії дорівнює 39647,62 грн. 27.02.2020 позивач надала зазначену довідку разом з заявою про проведення перерахунку пенсії за вислугу років до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. 06.03.2020 Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №147/03.18-р відмовлено позивачу в проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працюючим працівникам прокуратури відповідно до заяви від 27.02.2020. Зазначене Рішення відповідача вмотивоване тим, що у зв`язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019, з 13.12.2019 відновлено дію редакції ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру», яка надає право на перерахунок призначених пенсій, у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників. Починаючи з 13.12.2019 жодних рішень щодо підвищення заробітної плати працюючим працівникам прокуратури не приймалося. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року, позивач набула право на перерахунок пенсії за вислугу років, згідно наданої довідки прокуратури Миколаївської області про розмір заробітної плати. Втім, відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог щодо перерахунку пенсії позивача у розмірі 90% від середнього заробітку, без обмеження її максимальним розміром, суд першої інстанції зазначив, що такі вимоги є передчасними. Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. На час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року (далі Закон № 1789-ХІІ). Відповідно до ч. 1 цієї статті Закону № 1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Згідно із ч. 12 вказаної статті Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ). До статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вносилися зміни Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), внаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону 1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним. 14 жовтня 2014 року ухвалено Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ. Отже, Закон №1789-ХІІ, зокрема, окрім положень ч. ч. 3, 4, 6, 11 ст. 50-1, втратив чинність на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, який набрав чинності з 15.07.2015 року. Так, статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII визначено право прокурора на пенсійне забезпечення за вислугу років, незалежно від віку за наявності на день звернення відповідної вислуги років. За правилами ч. 2 ст. 86 Закону №1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Згідно із ч. 13 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Разом з цим, у первинній редакції ч.20 ст. 86 Закону № 1697-VІІ мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури. Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон № 1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів). З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Прийняття зазначеного Закону, як вбачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики. Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру». Законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Кабінету Міністрів України, однак впродовж 2015-2019 років Кабінет Міністрів України не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури Така бездіяльність Кабінету Міністрів України призвела до численних судових спорів між пенсіонерами, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та Пенсійним фондом України. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Установлено такий порядок виконання цього Рішення: - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 року № 2136-VIII. Отже, рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 змінило законодавче регулювання для правовідносин, що мають місце з дати його ухвалення. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з 13.12.2019 року у позивача виникло право на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури. Доводи апеляційної скарги щодо протиправної відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії із розміру 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її граничного розміру, колегія суддів вважає помилковими, з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. В свою чергу, захист прав, свобод та інтересів слід відрізняти від їх охорони. Охорона прав та інтересів має на меті запобігти їх порушенню. Охорона здійснюється шляхом встановлення відповідних норм права, правових стимулів, заборон тощо. Натомість, захист прав здійснюється виключно у разі їх порушення. Таким чином, під час розгляду справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, а позивачу при зверненні до суду із позовом до суб`єкта владних повноважень в порядку адміністративного судочинства слід довести попереднє виникнення між сторонами у справі публічно-правових відносин та порушення своїх прав. Як встановлено колегією суддів, основним питанням, що підлягало вирішенню в межах даного спору, є наявність у ОСОБА_1 права на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури. Питання ж щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії та обмеження її розміру є похідними і мають вирішуватись після визнання відповідного права на перерахунок. Згідно матеріалів справи, відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив їй у перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури та порядку здійснення відповідного перерахунку. Відтак, спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії та обмеження її розміру на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало. В даному випадку відповідачем не обмежено максимальний розмір пенсії позивача, так як її перерахунок взагалі не було здійснено відповідачем до звернення з цим позовом, а, в свою чергу, передчасне задоволення вимог щодо не обмеження граничного розміру пенсії позивача та встановлення відсоткового розміру суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому. Слід зазначити, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних. Отже, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії позивача, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90%, виплати її без обмеження максимальним розміром є правильним, а відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові по зразковій справі (про перерахунок пенсій прокурорів відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019) № 560/2120/20 від 14 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Великою палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року. Слід також зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. З огляду на те, що дана справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 р. у зразковій справі №560/2120/20, суд першої інстанції під час розгляду даної справи враховав правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Посилання апелянта на практику суду, у подібних на її думку, правовідносинах, колегія суддів вважає помилковим, оскільки суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року залишити без змін. Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва Суддя: М.П. Коваль Суддя: О.О. Кравець