Постанова 4852 № 335/8654/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 335/8654/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року (суддя Прасов О.О., повний текст рішення складений 05.07.2021) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району про стягнення суми індексу інфляції та трьох річних від простроченої суми боргу, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району на користь ОСОБА_1 нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 01.08.2011 по 25.06.2020 на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2011 по справі № 2а-5372/2011 у загальній сумі 8326,96 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі № 335/8654/20. Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Супровідним листом від 13.08.2021 позивачу ОСОБА_1 , направлено копії ухвал Третього апеляційного адміністративного суду від 13.08.2021 про відкриття провадження та призначення справи до розгляду, проте до суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила, що під час розгляду вказаної справи судом першої інстанції ОСОБА_1 не отримувалися поштові відправлення суду, в матеріалах справи містяться відповідні поштові конверти. У зв`язку з зазначеними обставинами, а також з метою встановлення останнього зареєстрованого у встановленому порядку місця проживання (перебування) фізичної особи, суддя-доповідач 30 вересня 2021 року направила запити до Запорізької міської ради та Головного управління ДМС у Запорізькій області. На виконання запиту від 30.09.2021 Головним управлінням ДМС у Запорізькій області повідомлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою позивач зареєстрований 13.10.1994. Від Департаменту реєстраційний послуг Запорізької міської ради надійшла інформація аналогічного змісту. Таким чином, судом апеляційної інстанції направлено поштову кореспонденцію за вірною адресою, зазначену ОСОБА_1 . Жодних інших відомостей щодо адреси для направлення поштової кореспонденції позивачем не зазначено, матеріали адміністративної справи не містять. Згідно з пунктами 4-5 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Суд доходить висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті заявлених вимог, оскільки ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 13.08.2021 про відкриття провадження та призначення справи до розгляду були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень 16 серпня 2021 року, що надає додаткові можливості зацікавленій особі (в даному випадку апелянту) ознайомитися з їх змістом та станом розгляду справи. Частиною 2 статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2011 року у справі № 2а-5372/2011 задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 рік, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради донарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну одноразову допомогу на оздоровлення у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік з врахуванням виплаченої суми. Зазначене рішення набрало законної сили 01.08.2011. Відповідно до Виписки по картковому рахунку на картковий рахунок ОСОБА_1 25.06.2020 було здійснено безготівкове зарахування коштів у сумі 4296,60 грн. на виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2011 у справі № 2а-5372/2011. У зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду, ОСОБА_1 вважає, що є необхідність для захисту його цивільних прав, а тому звертається до суду з даним позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Відповідно до частин 1-2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання визначена статтею 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до положень вказаної статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України вбачається, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11). За результатами розгляду цієї адміністративної справи судом встановлено відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та Управлінням соціального захисту населення в розумінні статті 11 ЦК України, позивач не виступає у спірних правовідносинах кредитором по відношенню до УПСЗН, що виключає можливість застосувати приписи статті 625 ЦК України. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2020 року під час розгляду адміністративної справи № 826/7444/16. Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на інші висновки Верховного Суду на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Проте суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана норма не є безумовною та абсолютною, а вимагає у судів врахування висновків правових позицій, викладених саме в останніх рішеннях Верховного Суду. Вказане є необхідним з огляду на можливий відступ Верховного Суду від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду. Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року в адміністративній справі № 335/8654/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з 30 листопада 2021 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Повна постанова складена 30 листопада 2021 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров