Постанова Київський апеляційний суд № 758/8812/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 листопада2021 року м. Київ Справа №758/881/21 Апеляційне провадження №22-ц/824/12200/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва, постановлену під головуванням судді Якимець О.І. 01 липня 2021 року у м. Києві, повний текст ухвали складений 01 липня 2021 року, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Руст Україна» про стягнення заборгованості з додаткової заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, компенсацій за невикористані відпустки, В С Т А Н О В И В У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на грошові кошти ТОВ «Руст Україна». В обґрунтування заяви посилалась на те, що відповідач має від`ємне значення чистих активів над зобов`язаннями і у зв`язку з цим може в будь-який час припинити свою діяльність, що унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що матеріали заяви не містять достатньо обґрунтованих для забезпечення позову доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого виду забезпечення позову, зокрема, доказів, що можуть свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Не погодилась із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , нею подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення заяви. Вказує на те, що вона звернулась до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 921311, 92 грн. Одночасно з поданням позову нею було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі ціни позову. Тобто, реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалено на користь позивача, прямо залежить від наявності у відповідача грошових коштів та іншого майна станом на момент виконання судового рішення у сумі, достатній для такого виконання. Зазначає, що нею було подано письмові докази, які свідчать про те, що рахунки, на які заявник просить накласти арешт, не є рахунками для виплати заробітної плати та/або податків з заробітної плати. Відмова суду першої інстанції в задоволенні позову ставить під сумнів та ризик охорону її матеріально-правових інтересів, які гарантували б реальне виконання судового рішення. Враховуючи вищевикладене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Руст Україна» вказує на те, що заявник неправильно і односторонньо використала публічно-доступну фінансово-економічну звітність відповідача, запропонований захід не відповідає вимогам співмірності та збалансованості інтересів. Зазначає що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. В судовому засіданні позивач підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Представник відповідача - адвокат Дядук Є.М. заперечив щодо доводів апеляційної скарги, вважає ухвалу суду першої інстанції законною та просив залишити її без змін. В судовому засіданні також було розглянуто та задоволено клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи, про що було постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судом встановлено, що у червні 2021 року позивач звернулася до суду першої інстанції з позовом до ТОВ «Руст Україна», в якому просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з додаткової заробітної плати в сумі 796016,42 грн; компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з їх несвоєчасною виплатою в сумі 28695,48 грн, компенсацію в сумі 96311,92 грн, яка включає компенсацію за щорічну невикористану відпустку, компенсацію за щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, а загалом - 921023, 82 грн. Одночасно, від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просила накласти арешт на грошові кошти, які належать ТОВ «Руст Україна» в межах ціни позову 921023, 82 грн, що знаходяться на поточних рахунках НОМЕР_1 в АТ «Банк Форвард», код ЄДРПОУ 34186061 та НОМЕР_2 в АТ «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714. Заява мотивована тим, що невжиття таких заходів, на думку заявника може унеможливити реальне виконання рішення суду. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали заяви не містять достатньо обґрунтованих для забезпечення позову доказів наявності фактичних обставин, що можуть свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Згідно із ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно із ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Згідно з роз`ясненнями викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. З наведених обставин справи вбачається, що предметом позову, зокрема, є вимоги майнового характеру, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з додаткової заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, компенсацій за невикористані відпустки. Ціну позову позивачем визначено в розмірі 921023, 82 грн. Однак, в заяві про забезпечення позову позивачем не наведено обставин, які б давали підстави вважати, що рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог, може бути не виконане з боку ТОВ «Руст Україна». Посилання позивача на те, що все майно ТОВ «Руст Україна» знаходиться у заставі з 20 лютого 2017 року ТМФ ТРАСТІ ЛІМІТЕД не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження даного твердження, і вказані обставини самі по собі не свідчать про неможливість виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог. Крім того, у своїй заяві про забезпечення позову, позивач просить накласти арешт на грошові кошти товариства, а не на майно. Доводи позивача про те, що від`ємне значення чистих активів може свідчити про існування певної невизначеності, що може поставити під сумнів здатність Компанії продовжувати свою діяльність, не можуть бути враховані судом, оскільки докази, що б підтверджували настання таких наслідків відсутні. Крім того, суд враховує, що чинне законодавство містить достатньо гарантій для здійснення першочергової та повної виплати працівнику невиплаченої заробітної плати. Також, колегія суддів вважає, що обраний вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках НОМЕР_1 в АТ «Банк Форвард», код ЄДРПОУ банку 34186061 та НОМЕР_2 в АТ «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ банку 23494714, є таким, що може обмежувати права ТОВ «Руст Україна» та третіх осіб, оскільки накладення арешту на банківський рахунок відповідача може унеможливити отримання заробітної плати найманими працівниками відповідача, а також отримання державою відповідних податків та зборів. Крім того, позивачем наданий лише номер банківських рахунків ТОВ «Руст Україна», що знаходяться на поточних рахунках НОМЕР_1 в АТ «Банк Форвард», код ЄДРПОУ банку 34186061 та НОМЕР_2 в АТ «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ банку 23494714, без зазначення призначення таких рахунків, та без належного підтвердження відомостей про кошти, які знаходяться на вказаному рахунку. А тому заходи забезпечення позову, про які просить позивач, можуть перешкоди не лише господарській діяльності відповідача, а й іншим юридичним особам, які не є відповідальними за спірними правовідносинами. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, дублюють доводи викладені в заяві про забезпечення позову, та фактично зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції, однак не спростовують і не впливають на їх правильність. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М. Андрієнко Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 29 листопада 2021 року.