Постанова 4821 № 712/2914/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2021 року справа № 712/2914/21 провадження № 22-ц/821/1986/21 категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І., суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., учасники справи: позивач - акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Колотило Людмили Михайлівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі: головуючого судді Пироженко В. Д., в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги Банк обґрунтував тим, що 13.07.2018 ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг № б/н. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.uа, згідно яких обслуговується відповідач. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформованою про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Виконання договору відповідачем вбачається із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування. Банком на підставі договору було відкрито кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом, який у подальшому був збільшений до 5000 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі якого відповідач при укладанні договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. У зв`язку із порушенням зобов`язань за кредитним договором, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 25.02.2021 має заборгованість 13245,99 грн, яка складається з наступного: 10379,19 грн заборгованість за тілом кредиту, в т. ч. 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту, 10379,19 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 2866,80 грн заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 0,00 грн нарахована пеня, 0,00 грн нарахована комісія. Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 13245,99 грн за кредитним договором № б/н від 13.07.2018 та судові витрати у розмірі 2102 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 13245,99 грн. Рішення суду мотивоване тим, що підписавши заяву, фізична особа приєднується до запропонованих Банком Умов та правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ст. 634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. Із виписки по рахунку відповідача суд першої інстанції встановив, що відповідач активно використовувала кредитний рахунок проводячи сплату у торгівельних мережах та зняття готівки в банкоматах, тобто, відповідач використовувала та сплачувала відсотки за його користування. Тому суд дійшов висновку, що вимоги Банку обґрунтовані на законі, відповідають умовам укладеного за участю сторін кредитного договору та підлягають задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, поданій 05 жовтня 2021 року, представник ОСОБА_1 адвокат Колотило Л. М., вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що винесене із порушенням норм матеріального та процесуального права, просила рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2021 року скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зазначає, що ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, не ознайомлювалася із Умовами та Правилами надання банківських послуг у відділення АТ КБ «ПриватБанк», у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, комісій за користування кредитними коштами, пені, штрафів за несвоєчасне погашення кредитних коштів не передбачено. Тобто, з цього приводу була відсутня домовленість сторін. Тому, задоволення судом вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 2866,80 грн є неправомірним, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо підстав їх нарахування та стягнення. Судом також не враховано, що відповідач від позивача отримала грошову суму у розмірі 5000 грн, які повернула до закінчення строку дії кредитної картки. Інших договорів з позивачем на отримання коштів у кредит не укладала, а тому стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10379,19 грн є неправомірним. Вказує, що за період користування карткою отримала 1406,59 грн, а повернула 11776,57 грн, тобто переплата перед позивачем складає 10369,98 грн. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Відповідно до Статуту АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «Приватбанк», яке було правонаступником всіх прав та зобов`язань ЗАТ КБ «Приватбанк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків ТОВ КБ «ПриватБанк» (а.с. 73-74). Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 червня 2018 року, АТ КБ «Приватбанк» зареєстроване як юридична особа 19 березня 1992 року, основний вид економічної діяльності, 64.19 інші види грошового посередництва (а.с. 72). У відповідності до Банківської ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року, АТ КБ «Приватбанк» має право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (а.с. 71). 13 липня 2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була підписана анкета-заява № б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 15-16). В заяві, яка додана Банком до позовної заяви, містяться лише персональні дані ОСОБА_1 (а.с. 15-16). Згідно довідки про видачу кредитних карток, ОСОБА_1 було надано кредитні картки: № НОМЕР_1 , термін дії до 04/22, № НОМЕР_2 , термін дії до 05/22 (а.с. 13). Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) було встановлено наступні кредитні ліміти: 13.07.2018 старт карткового рахунку, з 13.07.2018 кредитний ліміт 0,00 грн, з 13.07.2018 0,00 грн, з 04.09.2018 кредитний ліміт 5000 грн, з 16.05.2019 0,00 грн (а.с. 14). До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та паспортспоживчого кредиту (а.с. 17-19). Також Банк додав Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку та виписку по рахунку ОСОБА_2 (а.с. 20-65). Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 13.07.2018 станом на 25.02.2021 ОСОБА_1 має заборгованість 13245,99 грн, яка складається з наступного: 10379,19 грн заборгованість за тілом кредиту, в т. ч. 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту, 10379,19 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 2866,80 грн заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 0,00 грн нарахована пеня, 0,00 грн нарахована комісія (а.с. 9-12).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи. Крім того, до позовної зави Банком додане клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами без виклику сторін (а.с. 2). Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Звертаючись до суду з даним позовом, Банк посилався на ту обставину, що відповідач належним чином не виконує кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 25.02.2021 утворилась заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.07.2018 в розмірі 13245,99 грн, яка складається із заборгованості зі сплати тіла кредиту та відсотків. Відповідно до ст.ст. 1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України). У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати від боржника повернення всієї суми кредиту. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, а саме заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом у розмірі 2866,80 грн. На підтвердження позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором АТ КБ «ПриватБанк» до суду першої інстанції надав копію анкети-заяви про приєднання ОСОБА_1 до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, Паспорт споживчого кредиту, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видачу кредитної картки із зазначенням строку її дії, розрахунок заборгованості та виписку по рахунку боржника. В анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 13.07.2018 вказані лише її анкетні дані, контактна інформація та відсутнє узгодження кредитного ліміту, розміру відсотків за користування кредиту тощо. Крім того, в анкеті-заяві ОСОБА_1 взагалі не визначений, зокрема, строк повернення кредиту (користування ним). З наданих Банком довідок вбачається, що ОСОБА_1 змінювався кредитний ліміт, а строк дії картки визначений 05/22. З матеріалів справи також вбачається, що 13.07.2018 відповідач ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту, в якому підтвердила, що отримала та ознайомилась із інформацією про умови кредитування та орієнтовною загальною вартістю кредиту, наданими виходячи із обраних нею умов кредитування. Разом з тим, підписаний сторонами 13.07.2018 Паспорт споживчого кредиту є тією інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), викладений у формі відповідно до Додатку 1 до ЗУ «Про споживче кредитування». Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Стаття 9 ЗУ «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону). Частиною 3 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» визначено інформацію, що надається кредитодавцем споживачу, також і в разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку (п. 12). Отже, зважаючи на наявність підписаного сторонами 13.07.2018 Паспорту споживчого кредиту, який відповідає формі та змісту, визначеного для нього Додатком 1 ЗУ «Про споживче кредитування», АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 мали намір укласти договір споживчого кредитування. Вказане підтверджується і змістом самого паспорту споживчого кредиту, де зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з врахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Зазначена в цьому паспорті інформація зберігає чинність та є актуальною до 28.07.2018, тобто він має тимчасовий характер (а.с. 18). У розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишиться дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Як встановлено вище, анкета-заява ОСОБА_1 взагалі не містить домовленості про вид кредитної картки, сплату процентів за користування кредитними коштами та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. Враховуючи, що паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана ОСОБА_1 до укладення кредитного договору та була актуальною лише до 28.07.2018, й матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не підтверджують зазначених Банком умов договору. Крім того, наявний в матеріалах справи Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить підписів як позивача, так і відповідача, та дати його складання (а.с. 19). Разом з тим, матеріали справи не містять і підтверджень, що доданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Апеляційний суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (13.07.2018) до моменту звернення до суду з указаним позовом (18.03.2021), тобто, кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Тому, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року, прийнятій у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тому, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що не було враховано судом першої інстанції. У постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 провадження № 61-20093св19 визначено, що за відсутності домовленості сторін про сплату відсотків, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Досліджуючи наявність заборгованості за тілом кредиту та його розмір, апеляційний суд виходить з наступного. Банк, вказуючи на тіло кредиту, зазначив, що воно складається з двох частин поточного тіла кредиту та простроченого тіла кредиту. З розрахунку заборгованості вбачається, що він виконаний у формі таблиці із зазначенням відповідних граф, зокрема поточне тіло кредиту та прострочене тіло кредиту, а в кінці розрахунку зазначені, як висновок, остаточні суми на кінець періоду за який вони виконані. При цьому, в розрахунку зазначено, що поточне тіло кредиту дорівнює 0,00 грн, а прострочене тіло кредиту 10379,19 грн, тобто сума яку Банк і зазначає як тіло кредиту (а.с. 12). При цьому, розрахунок заборгованості, як такий, без надання доказів про те, які умови кредитування досягнуто між сторонами на час укладення договору не є підтвердженням наявності заборгованості та її складових. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Відповідно до вказаної норми підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Водночас, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року №75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Таким чином, виписка з рахунку є належним доказом щодо розміру заборгованості за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами у справі, про що неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 22 вересня 2021 року у справі №128/2267/20-ц та ін.). Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операції з їх використанням», затвердженим постановою Правління Національного банку України № 705 від 05.11.2014, кредитна платіжна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії. Кредитна лінія - це кредитна угода, відповідно до якої протягом передбаченого договором терміну банк виділяє позичальнику кредит у межах узгодженої суми (ліміту кредитування) на умовах, що відрізняються від умов одноразового надання кредиту; кредитний ліміт - це максимальна сума коштів, яку може видати банк держателю кредитної карти для користування на умовах, визначених договором та строком дії картки. Враховуючи викладене, у матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем кредиту, оскільки з виписки по особовому рахунку вбачається, що ОСОБА_1 було встановлено кредитну лінію зі встановленням кредитного ліміту у вказаному розмірі. При цьому, з наданої Банком виписки по рахунку відповідача вбачається, що ОСОБА_1 дійсно користувалася кредитними коштами з власної ініціативи, частково погашала заборгованість за договором. Окрім того, відповідач скористалася банківськими послугами «Миттєва розстрочка». За період з 13.07.2018 по 01.02.2021 ОСОБА_1 отримала від Банку 13423,53 грн, з яких 6398,59 грн витрати на послуги, товари, зняття готівки, а 7024,94 грн витрати на послугу «Миттєа розстрочка». Сервіс «Миттєва розстрочка» - це послуга банку, яка надається держателям платіжних карток «Універсальна» та «Універсальна Gold». Кредит з використанням даного сервісу погашається шляхом встановлення клієнтом регулярного платежу з картки клієнта в розмірі щомісячного платежу за кредитом і проводиться банком на підставі договірного списання. Крім того, відповідач не зверталась як до Банку із позовом про визнання договору недійсним, так і до правоохоронних органів з приводу використання її кредитної картки посторонніми особами. За період з 13.07.2018 по 01.02.2021 ОСОБА_1 сплатила Банку 12215,94 грн. Тобто, станом на 01.03.2021 у ОСОБА_1 наявна заборгованість за тілом кредиту від 13.07.2018 у розмірі 1207,59 грн. У відзиві на позов та в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 визнавала факт укладення 13.07.2018 кредитного договору, користування кредитними коштами, зокрема отримання 1406,59 грн, проте заперечувала наявність заборгованості за тілом кредиту та факт оримання послуги «Миттєва розстрочка». ОСОБА_1 , вказуючи, що отримала всього 1406,59 грн, жодним чином не спростовує отримані нею кошти в готівці у відділенні 04.09.2018 у розмірі 4992 грн (а.с. 78). Факт користування послугами «Миттєва розстрочка» відповідачем також не спростовано, як і не надано доказів повного погашення заборгованості. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, строк дії картки, на яку було встановлено кредитний ліміт у розмірі 5000 грн не закінчився, відповідачем було прийнято умови Банку щодо надання послуги «Миттєва розстрочка» про що свідчить фактичне виконання умов підключення даної послуги, то колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що поверненню підлягають всі кошти отримані відповідачем та не повернуті Банку, а саме 1207,59 грн. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З урахуванням наведеного, апеляційний суд відхиляє інші доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до посилань про не доведеність пред`явлених позовних вимог у повному обсязі. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення із відповідача заборгованості розмірі 13245,99 грн є помилковим, у зв`язку з чим відповідно до приписів п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає зміні з ухваленням рішення про стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за тілом кредиту в сумі 1207,59 грн. Відповідно до ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно до ч. 2 п. 3 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». При зверненні до суду з позовом позивач сплатив 2270 грн. Позов Банку, з урахуванням нового судового рішення, задоволено на 9,12 %, тому судовий збір у розмірі 207,07 грн слід компенсувати за рахунок Держави та стягнути із АТ КБ «ПриватБанк» на користь Держави 3094,46 грн судового збору за подачу апеляційної скарги (2270 * 150%* 90,88%). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Колотило Людмили Михайлівни задовольнити частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2021 року змінити в частинині розміру заборгованості за кредитнгим договором від 13 липня 20218 року, стягнувши із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 1207,59 грн. Компенсувати акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» за рахунок держави 207,02 грн судового збору за подачу позову. Стягнути із акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь Держави судовий збір за подачу апеляції 3094,46 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 23 листопада 2021 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. Г. Бородійчук О. В. Карпенко