Постанова 4821 № 698/48/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2021 року м. Черкаси Справа № 698/48/21 Провадження № 22-ц/821/1548/21 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Василенко Л. І., суддів: Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В., учасники справи: позивач: акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач: ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 12 березня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі: головуючого судді Лазаренка В. В., в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги Банк обґрунтував тим, що 11.10.2019 ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг № б/н. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банком на підставі договору було відкрито кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. У подальшому відповідач, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 11.10.2019, отримала картку типу Преміальна картка Platinum (кредитний ліміт 100000 грн). Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.5 договору, на підставі якого відповідач при укладанні договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, його зміну за рішенням та ініціативою Банку. У зв`язку із порушенням зобов`язань за кредитним договором, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 16.12.2020 має заборгованість 107699,52 грн, яка складається з наступного: 99999,68 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т. ч. 89375,83 грн заборгованість за поточним тілом кредиту, 10623,85 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4600 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 3099,84 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн заборгованість за відсотками нарахованими на кредит згідно ст. 625, 0,00 грн нарахована пеня, 0,00 грн нарахована комісія. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість станом на 16.12.2020 у розмірі 107699,52 грн за кредитним договором № б/н від 11.10.2019 та судові витрати у розмірі 2270 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 12 березня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк», заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.10.2019 в розмірі 99999,68 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2107,71 грн. В задоволенні решти позовних вимог АТ «КБ «ПриватБанк» - відмовлено. Рішення мотивоване тим, що за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом, надані Банком Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, MC World Black Edition, MC World Elite, VISA Infinite, VISA Signature не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Суд першої інстанції дійшов висновку, що в період дії умов Паспорту споживчого кредиту є значно меншим періодом, ніж той, за який Банк здійснює розрахунок заборгованості, тому підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 4600 грн, заборгованості за простроченими відсотками 3099,84 грн відсутні. Щодо тіла кредиту, то суд першої інстанції дійшов висновку, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у розмірі 99999,68 грн, яка складається з наступного 89375,83 грн - заборгованість за поточним тілом кредита, 10623,85 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, поданій 09 липня 2021 року, АТ КБ «ПриватБанк», вважаючи рішення суду в частині відмовлених позовних вимог таким, що ухвалене без повного, всебічного та обєктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм процесуального та матеріального права, просило скасувати заочне рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 12 березня 2021 року в частині відмовлених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити у повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з відповідача судові витрати. Зазначає, що рішення суду оскаржується лише частково, в частині відмови у стягненні відсотків, що є незаконним, адже відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правл надання банківськиї послуг, Паспорт споживчого кредиту, де містяться умови щодо нарахування відсотків та штрафів та надана суду виписка по рахунку, що на думку Банку підтверджує, що сторони при укладенні кредитного договору належним чином узгодили обставини та відповідний розмір відсоткової ставки. Крім того, відполвідач протягом понад трьох років не зверталась до Банку за фактом невірного нарахування відсотків та частково сплачувала заборгованість. Крім того, відповідач не заявляла позову про визнання недійсним кредитного договору в частині обовязку сплати заборгованості за тілом кредиту, процентів та неустойки. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів спростування заборгованості за кредитом згідно вказаного правочину. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Відповідно до Статуту АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «Приватбанк», яке було правонаступником всіх прав та зобов`язань ЗАТ КБ «Приватбанк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків ТОВ КБ «ПриватБанк» (а.с. 78-79). Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 червня 2018 року, АТ КБ «Приватбанк» зареєстроване як юридична особа 19 березня 1992 року, основний вид економічної діяльності, 64.19 інші види грошового посередництва (а.с. 77). У відповідності до Банківської ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року, АТ КБ «Приватбанк» має право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (а.с. 76). 11 жовтня 2019 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 підписана анкета-заява № б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 44). В заяві, яка додана Банком до позовної заяви, містяться лише персональні дані ОСОБА_1 (а.с. 44). Згідно довідки про видачу кредитних карток, ОСОБА_1 було надано такі кредитні картки: № НОМЕР_1 , термін дії до 10/18, № НОМЕР_2 , термін дії до 10/19 та № НОМЕР_3 , термін дії 10/22 (а.с. 43). Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 старт кредитного рахунку відбувся 06.11.2017 та встановлені наступні кредитні ліміти: 11.10.2019 100000 грн (а.с. 42). 11.10.2019 ОСОБА_1 також підписала Паспорт споживчого кредиту, який містить різні умови кредитування, зокрема розмір кредитного ліміту, мету отримання, розмір відсткової ставки, розмір мінімального обовязкового платежу, тощо, для кредитних продуктів «Універсальна» «Універсальна ГОЛД», «Platinum», «MC World BlаckEdition», «Visa Signature», «MC World Elite», «Visa Infinite» (а.с. 46-48). До кредитного договору Банком додано Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток «Platinum», «World BlаckEdition», «Visa Signature», «World Elite», «Visa Infinite» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та виписку по рахунку (а.с. 49-53, 54-70, 12-41). Згідно з розрахунком заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 16.12.2020 становить 107699,52 грн, яка складається з наступного: 99999,68 грн - заборгованість за тілом кредита (89375,83 грн - заборгованість за поточним тілом кредита, 10623,85 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита), 4600 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 3099,84 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 0,00 грн заборгованість по пені, 0,00 грн заборгованість по комісії (а.с. 6-11).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи. До позовної зави Банком додане клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (а.с. 81, 84). Згідно з відповіддю на запит від 22.01.2021 № 96/02-25 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 90). Черкаським апеляційним судом, згідно до вимог п. 2) ч. 7 ст. 128 ЦПК України, вся судова кореспонденція надсилалась сторонам на вказані ними поштові адреси. Крім того, у відповідності до ч. 11 та ч. 12 ст. 128 ЦПК України ОСОБА_1 було повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. З матеріалів справи вбачається, що даний спір виник між АТ КБ «ПриватБанком» та ОСОБА_1 з підстав зняття останньою кредитних коштів із банківської карти, отриманої згідно анкети-заяви від 11 жовтня 2019 року. При цьому, в апеляційній скарзі Банк просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Банку. Отже, предметом апеляційного перегляду є заочне рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 12 березня 2021 року в оскаржуваній частині. В іншій частині оскаржуване рішення не переглядається. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 526 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України). У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати від боржника повернення всієї суми кредиту. При порушенні зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, зазначав, що у порушення своїх зобов`язань відповідач кредит не повернула, у зв`язку з чим просив, у тому числі, крім заборгованості за кредитом (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за нарахованими відсотками та заборгованість за простроченими відсотками. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст. 1048 ЦК України позивач не заявляв. АТ КБ «ПриватБанк», на підтвердження позовних вимог щодо стягнення заборгованості за спірним договором, до суду першої інстанції надано копію анкети-заяви від 11.10.2019 про приєднання ОСОБА_1 до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток «Platinum», «World BlаckEdition», «Visa Signature», «World Elite», «Visa Infinite», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, паспорт споживчого кредиту, довідку про видані кредитні картки, довідку про зміну умов кредитування, розрахунок заборгованості та виписку по рахунку. При цьому, в анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 11.10.2019 вказані лише її анкетні дані та контактна інформація (а.с. 44). З наданого позивачем витягу з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток «Platinum», «World BlаckEdition», «Visa Signature», «World Elite», «Visa Infinite», який не містить підпису відповідача, не вбачається за можливе достовірно встановити, який саме тариф передбачений для карти відповідача та, відповідно, на яких умовах укладався кредитний договір, оскільки в наданому витягу наведено різні різновиди тарифів, проте не обрано жоден. Разом з тим, матеріали справи не містять і підтверджень, що доданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Апеляційний суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (11.10.2019) до моменту звернення до суду з указаним позовом (16.01.2021), тобто, кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Тому, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року, прийнятій у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З матеріалів справи також вбачається, що 11 жовтня 2019 року відповідач ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту, в якому підтвердила, що отримала та ознайомилась із інформацією про умови кредитування та орієнтовною загальною вартістю кредиту, наданими виходячи із обраних нею умов кредитування. Разом з тим, підписаний сторонами 11 жовтня 2019 Паспорт споживчого кредиту є тією інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), викладений у формі відповідно до Додатку 1 до ЗУ «Про споживче кредитування». Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Стаття 9 ЗУ «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону). Частиною 3 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» визначено інформацію, що надається кредитодавцем споживачу, також і в разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку (п. 12). Отже, зважаючи на наявність підписаного сторонами 11 жовтня 2019 року Паспорту споживчого кредиту, який відповідає формі та змісту, визначеного для нього Додатком 1 ЗУ «Про споживче кредитування», АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 мали намір укласти договір споживчого кредитування. Вказане підтверджується і змістом самого Паспорту споживчого кредиту, де зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з врахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Зазначена в цьому паспорті інформація зберігає чинність та є актуальною до 26 жовтня 2019 року, тобто він має тимчасовий характер (а.с. 48). У розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишиться дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Як встановлено вище, анкета-заява ОСОБА_1 взагалі не містить домовленості про вид кредитної картки, сплату процентів за користування кредитними коштами та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. Враховуючи, що паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана ОСОБА_1 до укладення кредитного договору та була актуальною лише до 26.10.2019, й матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновків суду першої інстанції не спростовує. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, як нарахованими, так і простроченими. Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Тобто, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. При цьому, апеляційний суд враховує, що Банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції, в оскаржуваній частині рішення, та з їх оцінкою. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування, в оскаржуваній частині, відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 12 березня 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 10 серпня 2021 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. Г. Бородійчук Л. В. Нерушак