Постанова 4824 № 752/26939/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В. 22-ц/824/2684/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 752/26939/24 21 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кафідової О.В. суддів - Оніщука М.І. - Шебуєвої В.А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Плахотнюк К.Г. у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: Угрудні 2024 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вказаним позовом, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 60 701,85 грн, яка складається з: 48 730,86 грн - заборгованості за тілом кредиту, 11 970,99 грн - заборгованості за простроченими відсотками. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 07.10.2020 року відповідач ознайомилася з умовами кредитування та підписала Паспорт кредиту. 07.10.2020 року відповідач власноручно підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодила наступні умови: 1) Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 50 000,00 грн; 2) Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; 3) Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією; 4) Процентна ставка, відсотків річних: 42,0 %; 5) Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; 6) Розмір мінімального обов`язкового платежу: 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100,00 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100,00 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення; 7) Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00 %. На підставі укладеного договору відповідач отримала платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 09/24, тип - Універсальна, згодом було отримано кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 09/26, тип - Універсальна. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором № б/н від 07.10.2020 року станом на 19.11.2024 року у неї утворилася заборгованість перед банком у розмірі 60 701,85 грн, яка складається з: 48 730,86 грн - заборгованості за тілом кредиту, 11 970,99 грн - заборгованості за простроченими відсотками. Враховуючи викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати. Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.10.2020 року в розмірі 48 730,86 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1 944,70 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачем витяги з Умов і Правил та Тарифів банку не містять підпису позичальника, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви, яка не містить умов щодо розміру процентів та неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Таким чином, ані анкета-заява про приєднання до Умов та Правил, ані паспорт споживчого кредитування не дають підстав вважати, що позичальник ознайомлений з усіма умовами кредитування, включаючи проценти та штрафи. Отже, відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованої заборгованості за процентами, оскільки банк просив стягнути з відповідача саме договірні проценти, однак такі умови договору суд визнав неузгодженими. Водночас, надані позивачем виписки з особового рахунку відповідача підтверджують факт користування відповідачем кредитними коштами. Так станом на дату звернення до суду з цим позовом у відповідача виникла заборгованість перед банком з фактично отриманих та неповернутих кредитних коштів у загальному розмірі 48 730,86 грн, які підлягають стягненню на користь позивача. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 17 вересня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 11 970,99 грн та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні з відповідача заборгованості за простроченими відсотками в сумі 11 970,99 грн, оскільки в матеріалах справи міститься всі наявні докази погодження ОСОБА_1 із умовами кредитування, зокрема анкета заява на отримання кредиту, паспорт споживчого кредиту. А також, суд не врахував той факт, що відповідач, користуючись кредитними коштами безумовно погодилася зі всіма наслідками користування вказаними коштами. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Оскаржуване рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користуванням кредитом, в іншій частині рішення не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається. У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що 07.10.2020 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та погодила основні умови кредитування, визначені п. 1.2. тип кредиту - відновлювана кредитна лінія; сума/ліміт кредиту, грн - розмір кредитного ліміту не перевищує: 50 000,00 грн для карт «Універсальна», 75 000,00 грн для карт «Універсальна Gold»; строк кредитування - 12 місяців, мета отримання кредиту - споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом; можливі види (форми) забезпечення кредиту - без забезпечення. Процентна ставка, відсотків річних 42,0 % - для карт Універсальна, 40,8 % - для карт Універсальна Gold; тип процентної ставки - фіксована; загальні витрати за кредитом - 44 194,00 грн - для карт Універсальна 55 122,00 грн - для карт Універсальна Gold. Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким надано наступні кредитні картки: НОМЕР_1 , строк дії - 09/24, тип - Універсальна, згодом було отримано кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 09/26, тип - Універсальна. Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) старт карткового рахунку НОМЕР_1 - 07.10.2020 року, за період з 07.10.2019 року по 01.07.2024 року встановлювалися різні кредитні ліміти. Найбільший 21.08.2023 року у розмірі 50 000,00 грн, який 01.07.2024 року зменшено до 0,00 грн. Судом встановлено, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач, порушуючи умови договору, свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала. Так, згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 07.10.2020 року станом на 19.11.2024 року перед банком становить 60 701,85 грн, з яких: 48 730,86 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11 970,99 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України). За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Банк, обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення заборгованості, у тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил, які розміщені на сайті (https://privatbank.ua), як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та Правил, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані банком на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. У зв`язку з неодноразовою зміною Умов та Правил, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк» (www.privatbank.ua), кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Колегія суддів вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток та Витяг з Умов та Правил, які містяться у матеріалах цієї справи, не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07.10.2020 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у постанові Верховного Суду від 16 липня 2024 року в справі № 686/9664/21 (провадження № 61-13455ск23). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) вказано, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Отже, не заслуговують на увагу доводи банку про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частиною спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом. У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 11 970,99 грн є обґрунтованими та такими, що узгоджуються із вимогами чинного законодавства. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам. Отже, зважаючи на наведене, підстави для скасування рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2025 року в оскаржуваній частині, наведені в апеляційній скарзі відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути змінено та скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Апеляційний суд, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України не вбачає підстав для компенсації понесених заявником судових витрат на стадії апеляційного перегляду справи. Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не може бути оскаржена до Верховного Суду. Головуючий: Судді: