Постанова 4824 № 752/22956/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В. 22-ц/824/7987/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №752/22956/18 04 серпня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кулікової С.В. суддів - Желепи О.В. - Олійника В.І. розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Колдіної О.О., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и в: У листопада 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 75065,48 грн. за кредитним договором № б/н від 01.11.2016 року та судові витрати у розмірі 1762,00 грн. В обґрунтування вимог посилався на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 01.11.2016 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Вказував на те, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Зазначав, що банк щодо зміни кредитного ліміту керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Позивач вказував, що банк свої зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит у повному обсязі, однак останній умови кредитного договору не виконує, грошові кошти не повертає, а тому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 01.11.2016 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказував, що позичальник отримав кредитний ліміт на кредитну картку та користувався кредитом лімітом Банку, що підтверджується випискою про рух коштів, а також прослідковується у розрахунку заборгованості. Відзиву на апеляційну скаргу позивача до Київського апеляційного суду не надійшло. У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за наявними в матеріалах справи письмовими доказами суд позбавлений можливості прийти до обгрунтованого висновку про наявність у відповідача будь-якої заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк», оскільки такі вимоги не були доводені позивачем належними і допустимими доказами. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 01.11.2016 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач зазначав, що відповідач, підписавши анкету-заяву підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. На підтвердження своїх вимог позивач до матеріалів позовної заяви надав: розрахунок заборгованості за договором №б/н від 01.11.2016 року станом на 23.10.2018 року, копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, копію паспорту відповідача. Відповідно до положень статтей 526, 530, 610, ч.1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. За приписами статтей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з матеріалів справи, 09 січня 2017 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 8). Вказана анкета-заява від 09.01.2017 року містить анкетні дані ОСОБА_1 , його контактну інформацію, місце роботи, розмір заробітної плати тощо. При цьому, анкета-заява не містить даних , яку саме картку було видано відповідачу та відповідно умови кредитування. Позивач, звертаючись до суду з даним позовом посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна». Однак, слід зазначити, що використання наведених Тарифів є можливим лише за умови, що в анкеті-заяві позначено про те, яку конкретно картку отримав позичальник, інакше втрачається зв`язок між Тарифами та умовами кредитування, які були обрані позичальником, та, виходячи з чого, має орієнтуватися суд під час розгляду справи. З анкети-заяви не вбачається, що відповідач отримав кредитну картку, що унеможливлює застосування вказаних тарифів. Анкета-заява не містить таких основоположних умов, виходячи з яких суд мав би реальну можливість установити, чи був укладений кредитний договір, які його умови, зокрема встановити, коли та який кредитний ліміт був встановлений, яка процента ставка та неустойка мала б відповідати правовідносинам сторін, у якому порядку мають повертатися грошові кошти. Отже, надані позивачем документи не підтверджують наявність між сторонами саме кредитних відносин та наявність заборгованості відповідача перед позивачем. Розрахунок заборгованості, на який посилається АТ КБ «ПриватБанк» не є належним доказом, оскільки в ньому не зазначено прізвища посадової особи, яка має право складати такий розрахунок, що не відповідає нормативним вимогам до оформлення документів, закріплених в ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлення документів», затверджених наказом Держспоживстандарту України №55 від 17 квітня 2003 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк посилається на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк, як невід`ємні частини спірного договору. Однак, як вбачається з матеріалів справи, ані витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ані витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено існування між сторонами саме кредитних правовідносин на умовах, зазначених у позові. З огляду на наведене, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону. Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України). Згідно з ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 3 ст.367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, АТ КБ «ПриватБанк» до неї долучив виписку по рахунку за період з 01.01.1999 року по 07.04.2020 року. Колегія суддів не приймає доданий до апеляційної скарги новий доказ, оскільки він до суду першої інстанції не подавався позивачем, він не був предметом дослідження судом першої інстанції та позивач із будь-якими заявами щодо долучення до справи вказаного доказу не звертався, а також не обґрунтував та не надав доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки наявних у справі письмових доказів, зокрема доказів, поданих позивачем на підтвердження його доводів про наявність укладеного з відповідачем кредитного договору. Вказані аргументи спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин саме в тому контексті, який, на думку позивача є правовою підставою для стягнення з відповідача кредитної заборгованості. Суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: