Постанова 4821 № 691/1257/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2021 року справа № 691/1257/20 провадження № 22-ц/821/1981/21 категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І., суддів: Єльцова В. О., Нерушак Л. В., учасники справи: позивач - акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 07 вересня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі: головуючого судді Черненка В. О., в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги Банк обґрунтував тим, що 01.10.2008 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг № б/н. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які згідно до заяви отримані Відповідачем для ознайомлення в письмовій формі. Банком на підставі договору було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, який у подальшому був збільшений до 6500,00 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі якого відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. У зв`язку із порушенням зобов`язань за кредитним договором з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 04.10.2020 має заборгованість 10746,62 грн, яка складається з наступного: 7567,40 грн заборгованість за тілом кредиту, в т. ч. 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту, 7567,40 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 3179,22 грн заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 0,00 грн нарахована пеня, 0,00 грн нарахована комісія. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 10746,62 грн та судові витрати у розмірі 2102 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 07 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи Банку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Тому підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту, розмір відсотків та штрафів, а також відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов`язань відсутні. Крім того, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у анкеті-заяві позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 01.10.2008 року процентна ставка не зазначена, як і не зазначені інші складові кредиту, зокрема, відсутня сума отриманого позичальником кредиту (кредитний ліміт), умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Крім того, в анкеті-заяві не зазначено також вид платіжної картки, оформленої на ім`я позичальника. Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що відповідач користувався певним кредитним лімітом (карткою) та вчиняв дії щодо сплати заборгованості за кредитним договором, що свідчить про визнання ним факту отримання кредитних коштів, що також підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості. Проте, починаючи з 02.01.2016 по 10.08.2019 відповідач отримав коштів в загальному розмірі 18143,95 грн, а починаючи з 21.06.2015 по 03.09.2019 здійснив погашення фактично отриманих коштів в загальному розмірі 29776,12 грн. Тому суд дійшов висновку, що позивач не довів правомірності своїх вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, за простроченим тілом кредиту, відсотками. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, поданій 08 жовтня 2021 року, АТ КБ «ПриватБанк», вважаючи рішення суду незаконним, необгрунтованим, ухваленим без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та з порушенням норм процесуального та матеріального права, просило скасувати заочне рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 07 вересня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі. Стягнути з відповідача судові витрати. Зазначає, що Банком надано до суду першої інстанції копію заяви, в якій відповідач висловив бажання отримати кредитну картку та особистим підписом це засвідчив. Крім анкети-заяви відповідачем також підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». В даній довідці, підписаній відповідачем, вказано: тип кредитної лінії, пільговий період (30 днів), базова відсоткова ставка за користування кредитом 3% на місяць, розмір та строк внесення щомісячних платежів, розмір комісії за зняття готівки, умова щодо сплати пені за несвоєчасне погашення заборгованості, умови щодо сплати штрафу. Також базова відсоткова ставка у розмірі 3% вказана і в анкеті-заяві. Зазначає, що відповідач отримав кредитну картку, здійснив її активацію після чого користувався нею, отримував кредитні кошти з власної ініціативи, а також здійснював часткове погашення заборгованості по кредитному договору, що свідчить про укладення сторонами кредитного договору. Крім того, відповідач звертався до Банку з метою перевипуску картки. Вважає, що суд дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову, не врахував вищевказані обставини та звільнив відповідача від відповідальності з одних лише формальних міркувань. Щодо висновку суду, що сума внесених на погашення боргу коштів перевищує суму отриманих відповідачем коштів зазначає, що вказаний висновок не відповідає умовам договору та вимогам ст. 534 та ст. 1048 ЦК України та наголошує, що суми, які він просить стягнути з відповідача є належним чином обгрунтовані та підтверджені. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Відповідно до Статуту АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «Приватбанк», яке було правонаступником всіх прав та зобов`язань ЗАТ КБ «Приватбанк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків ТОВ КБ «ПриватБанк» (а.с. 43-44). Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 червня 2018 року, АТ КБ «Приватбанк» зареєстроване як юридична особа 19 березня 1992 року, основний вид економічної діяльності, 64.19 інші види грошового посередництва (а.с. 31). У відповідності до Банківської ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року, АТ КБ «Приватбанк» має право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (а.с. 45). 01.10.2008 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була підписана анкета-заява № б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку на підставі якої останній отримав кредитну картку «Універсальна» «30 днів пільгового періоду», Референс SAMDN500TC001338282. Відповідно до анкети-заяви ОСОБА_1 погодив, що базова процеснтна ставка за кредитом складає 3% на місяць на залишок заборгованості, щомісячна комісія 0%. Зазначено, що ОСОБА_1 отримав кредитну картку та ПІН 01.10.2008 (а.с. 16). 01.10.2008 ОСОБА_1 також підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Вказаною довідкою визначено тип карти VISA Classic, тип кредитної лінії поновлювана, пільговий період 30 днів по кожній картці, базова процентна ставка 3% в місяць, без комісії, розмір щомісячного платежу 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, комісія за зняття готівки в банкоматах АТ КБ «ПриватБанк» 3% від суми операції, в інших банкоматах 3%+5 грн/1$, в зарубіжних банкоматах 3%+15 грн/3$. Крім того, визначено процентну ставку (в місяць) на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування 4,5 %, комісія за безготівковий платіж в системі internet-banking - 2% (а.с. 17). Згідно довідки про видачу кредитних карток, ОСОБА_1 було надано кредитні картки: № НОМЕР_1 , термін дії до 02/10; № НОМЕР_2 , термін дії до 10/13; № НОМЕР_3 , термін дії 08/16; № НОМЕР_4 , термін дії 10/17, № НОМЕР_5 , термін дії 12/19, НОМЕР_6 , термін дії 03/22 (а.с. 14). Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) було встановлено наступні кредитні ліміти: 01.10.2008 старт карткового рахунку, з 01.10.2008 4000 грн, з 17.06.2009 2960 грн, з 10.07.2010 5000 грн, з 27.11.2013 6000 грн, з 31.01.2017 6300 грн, з 27.04.2018 6500 грн, з 11.04.2019 0,00 грн (а.с. 15). Також Банк додав Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку та виписку по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 18-27, 32-42). Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 01.10.2018 станом на 04.10.2020 заборгованість ОСОБА_1 становить 10746,62 грн, яка складається з наступного: 7567,40 грн заборгованість за тілом кредиту, в т. ч. 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту, 7567,40 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 3179,22 грн заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 0,00 грн нарахована пеня, 0,00 грн нарахована комісія. (а.с. 4-13).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи. Черкаським апеляційним судом, згідно до вимог п. 2) ч. 7 ст. 128 ЦПК України, вся судова кореспонденція надсилалась сторонам на вказані ними поштові адреси. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1800211047542, АТ КБ «ПриватБанк» отримало копію ухвали про відкриття апеляційного провадження 04 листопада 2021 року, а відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №18002110111920 ОСОБА_1 отримав апеляційну скаргу та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження 28 жовтня 2021 року. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. З матеріалів справи вбачається, що даний спір виник між АТ КБ «ПриватБанком» та ОСОБА_1 з підстав зняття останнім кредитних коштів із банківської карти, отриманої згідно анкети-заяви від 01 жовтня 2008 року. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати від боржника повернення всієї суми кредиту. Банк, пред`являючи вимоги до відповідача, просив стягнути тіло кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), яке в розрахунку Банка має дві складові: поточне тіло кредиту (0,00 грн) та прострочене тіло кредиту (7567,40 грн) та прострочені відсотки (3179,22 грн). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів Банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті (https://privatbank.ua), як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та Правил надання батьківських послуг у ПриватБанку, які розміщені на сайті (https://www.privatbank.ua), що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що в цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (01.10.2008) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (11.11.2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов та Правил, які надав Банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Тому, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних. Вказані висновки Верховного Суду були вірно враховані судом першої інстанції. Проте, апеляційний суд не може погодитись з іншим висновком суду, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та є передчасним. Спростовуючи доводи позивача щодо розмірів заборгованості, суд першої інстанції не надав оцінку тому факту, що анкета-заява, підписана 01.10.2008, містить відомості про вид кредитниї картки «Універсальна» «30 днів пільгового періоду», Референс SAMDN500TC001338282, розмір кредитного ліміту, який бажав встановити заявник, 4 000 грн; розмір базової процентної ставки 3 проценти на місяць на залишок заборгованості %. Зазначено, що ОСОБА_1 отримав кредитну картку та ПІН 01.10.2008 (а.с. 16 зворот). Матеріали справи містять також довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільговий період», на якій позичальник 01.10.2008 проставив підпис (а.с. 17), якій суд першої інстанції не надав оцінку. Крім того, зазначаючи, що надані позивачем (Банком) докази взагалі не містили умов, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції у порушення вимог статей 89, 264 - 265, 382 ЦПК України не звернув уваги на те, що у анкеті-заяві та довідці про умови кредитування від 01 жовтня 2008 року, яку суду надав Банк, зазначені процентна ставка та розмір щомісячних платежів, а у довідці, окрім того, вказано строк їх внесення (до 25 числа місяця, наступного за звітним), вказано розмір комісії на залишок заборгованості, зазначені розмір пені та штрафу за порушення умов договору (а. с. 16 зворот - 17). Підписавши заяву та довідку, які є складовими частинами кредитного договору, позичальник відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання. Таким чином, суд першої інстанції вийшов за межі вимог ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 12 ЦПК, оскільки спростував доводи позивача щодо наявності договірних відносин між сторонами щодо нарахування процентів, комісії, пені, штрафних санкцій, при тому, що відповідач участі у справі не брав і будь-яких заперечень не подавав. Крім того, будучи належним чином повідомленим, відповідач відзиву на апеляційну скаргу, із запереченнями щодо вимог Банку, не подавав. Посилання суду першої інстанції на те, що Банк порушив положення ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», не повідомивши позичальника про умови кредитування та не погодивши з ним такі умови, не містять правового обґрунтування, оскільки відповідач жодного разу не з`явилася ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, не заперечував проти позову, не спростовував факт підписання ним анкети-заяви чи довідки про умови кредитування, про погодження з ним таких умов кредитування, не заперечував проти нарахованих позивачем процентів на прострочений кредит, не посилався він й на порушення Банком положень ЗУ «Про захист прав споживачів». Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У ч. 1, ч. 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Разом з тим, дослідивши та проаналізувавши розрахунок заборгованості та виписку по рахунку, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок заборгованості з процентів за користування кредитними коштами не відповідає умовам укладеного між сторонами договору. Як вбачається з розрахунку заборгованості, доданому позивачем до позову, в ньому зазначено, що заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 01.10.2008 по 04.10.2020 становить 3179,22 грн. Проте такий розрахунок не може бути прийнятий до уваги судом, оскільки при розрахунку позивачем використано іншу процентну ставку, ніж передбачено умовами договору, та при розрахунку процентів застосовано нову ставку (3%, 2,5%, 3,5%, 3,4%, 3,6%, 2%). Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ознайомлювався зі змінами щодо нарахування відсотків та доказів того, що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо розміру і порядку нарахування вказаних відсотків. Крім того, відсудсутні докази узгодження розміру процентної ставки на прострочений кредит, зокрема у розмірі 84%, 42%, 72% річних. Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості по процентах не відповідає вимогам закону та умовам укладеного між сторонами договору, оскільки Банк не мав права в односторонньому порядку здійснювати підвищення відсоткової ставки за кредитом. Враховуючи викладене, а також значний період протягом якого нараховувались відсотки, постійну зміну тіла кредиту, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованих АТ КБ «Приватбанк» сум процентів, а суд позбавлений можливості їх встановлення за наявних доказів. Таким чином, вимоги Банку про стягнення заборгованість за простроченими відсотками задоволенню не підлягають. Постановою Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду по справі № 200/564/7/18 від 16 вересня 2020 року встановлено: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. З наданої Банком виписки по рахунку відповідача вбачається, що ОСОБА_1 дійсно користувався кредитними коштами, а саме: знімав кошти з рахунку, розраховувався карткою, оплачував послуги та частково погашав заборгованість. Згідно розрахунку, наданого Банком, який не спростовувався відповідачем, заборгованість за простроченим тілом кредиту становить 7567,40 грн. Разом з тим, апеляційний суд враховує, що в анкеті-заяві від 01.10.2008 узгоджено кредитний ліміт у розмірі 4000 грн, а з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що максилальний розмір кредитного ліміту становив 6500 грн. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у межах встановленого кредитного ліміту, а саме у розмірі 6500 грн. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З урахуванням наведеного, апеляційний суд відхиляє інші доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до посилань про доведеність пред`явлених позовних вимог у повному обсязі та незаконність відмови у стягненні заборгованості. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, заочне рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 07 вересня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 6500 грн. В решті позову слід відмовити. На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги та позовних вимог (60,48%), до перерозподілу належать судові витрати сторін у справі по сплаті судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій з відповідача на користь позивача слід стягнути 3178,22 (1271,29+1906,93) грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 07 вересня 2021 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 01 жовтня 2008 року № б/н у розмірі 6500 грн. В решті позову слід відмовити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 3178,22 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 23 листопада 2021 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. О. Єльцов Л. В. Нерушак