Постанова Київський апеляційний суд № 358/482/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/13468/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 358/482/20 18 листопада 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Верес Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Державної казначейської служби України Жиліна Олександра Федоровича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Дубас Т.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Київської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, третя особа- Головне управління Національної поліції в Київській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,- в с т а н о в и в: 23 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Держави Україна в особі Київської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, третя особа- Головне управління Національної поліції в Київській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що наказом начальника Головного управління юстиціїв Київській області №166/к від 14.04.2010 його призначено на посаду заступника начальника ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції з 19.04.2010 року. 16.06.2011 року співробітниками Прокуратури Київської області та Служби безпеки України його було затримано в с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. Постановою слідчого в ОВС Прокуратури Київської області від 16.06.2011 року порушено кримінальну справу відносно нього за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.368 КК України. Постановою слідчого ОВС Прокуратури Київської області від 17.06.2011 року його було притягнуто як обвинуваченого у згаданій кримінальній справі, пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.368 КК України. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2011 року у справі № 4-2907/11 було задоволено подання слідчого в ОВС Прокуратури Київської області та обрано відносно нього запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Його було поміщено до Броварського ізолятора тимчасового тримання ГУ МВС України в Київській області з 16.06.2011 року, а в подальшому було етаповано для перебування під вартою до Чернігівського СІЗО УДПтС України в Чернігівській області. 29.06.2011 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва № 10/2690/1140/2011 було скасовано постанову Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2011 року у справі № 4-2907/11 і звільнено його з-під варти та обрано йому запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 30.06.2011 року його було фактично звільнено з-під варти з Чернігівського СІЗО УДПтС України в Чернігівській області, тобто, він перебував під вартою з 16.06.2011 року по 30.06.2011 року - 15 днів. 01.07.2011 року постановою слідчого Прокуратури Київської області його було відсторонено від посади. Наказом Головного управління юстиціїу Київській області № 484/20 від 01.07.2011 року його було відсторонено від посади заступника начальника ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиціїу Київській області з 01.07.2011 року. 14.08.2011 року слідчим в ОВС Прокуратури Київської області проведено обшук квартири, де він проживав і під час обшуку винесено постанову про накладення арешту на майно, а саме холодильник INDEZIT SP200. Постановою старшого слідчого в ОВС Прокуратури Київської області від 30.08.2011 року було порушено кримінальну справу відносно нього за ознаками злочину, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 364 КК України. Постановою старшого слідчого в ОВС Прокуратури Київської області від 30.08.2011 року його було притягнуто як обвинуваченого та пред`явлено йому обвинувачення за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 368 КК України та ч.ч. 1, 2 ст. 364 КК України. 31.08.2011 постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 4-499/11 було задоволено подання старшого слідчого в ОВС Прокуратури Київської області та змінено йому міру запобіжного заходу з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на взяття під варту та тримання в СІЗО Управління ДДУ з ПВП в м. Києві. Після прийняття даної постанови його було взято під варту та поміщено до Броварського ізолятора тимчасового тримання ГУ МВС України в Київській області, потім було етаповано до Чернігівського СІЗО УДПтС України в Чернігівській області 08.09.2011 року ухвалою Апеляційного суду Київської області у справі № 10-218 було скасовано постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №4-499/11, звільнено його з-під варти та обрано йому запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 09.09.2011 позивача було фактично звільнено з-під варти з Чернігівського СІЗО УДПтС України в Чернігівській області, тобто він перебував під вартою з 31.08.2011 по 09.09.2011 10 днів. Під час перебування в Чернігівському СІЗО УДПтС України в Чернігівській області його було покусано клопами, внаслідок чого він захворів на алергічний дерматит, що підтверджується відповідним висновком лікаря Київського обласного шкірно-венерологічного диспансеру від 09.09.2011 року. В жовтні 2011 року кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.368 КК України, ч.ч. 1, 2 ст. 364 КК України стосовно нього було направлено для судового розгляду до Києво-Святошинського районного суду Київської області. 19.11.2012 року постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 1-66 кримінальну справу за його обвинуваченням було повернуто прокурору для організації проведення додаткового розслідування. 28.02.2013 року ухвалою Апеляційного суду Київської області було скасовано постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.11.2012 року у справі № 1-66, а справу повернуто на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі. Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.04.2014 року у справі № 369/2175/13-к його було визнано невинуватим у злочинах, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 364 КК України, у зв`язку із відсутністю в його діяннях складу злочину та визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна. Запобіжний захід відносно нього було змінено на взяття та тримання під вартою в Київському СІЗО УДПС України в м. Києві та Київської області, взявши його під варту в залі суду негайно. 18.06.2014 року ухвалою Апеляційного суду Київської області було скасовано вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.04.2014 року у справі №369/2175/13-к, а справу повернуто на новий судовий розгляд в той же суд, запобіжний захід відносно нього не було змінено. 17.07.2014 року постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №369/2175/13-к йому було змінено запобіжний захід з тримання під вартою в Київському СІЗО УДПС України в м. Києві та Київської області на підписку про невиїзд та звільнено з-під варти в залі суду. Зазначав, що він фактично незаконно перебував під вартою у період часу з 07.04.2014 року по 17.07.2014 року ,тобто 3 місяці і 10 днів. Посилався на те,що у підсумку за весь період він перебував незаконно під вартою 4 місяці і 5 днів. 27.05.2015 року вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №369/2175/13-к його було визнано невинним у пред`явленому обвинуваченні та виправдано за ч. 2 ст.368 КК України, ч.ч. 1, 2 ст. 364 КК України. 22.07.2015 року ухвалою Апеляційного суду Київської області було скасовано вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.05.2015 року у справі №369/2175/13-к, а справу направлено для проведення досудового розслідування. 30.10.2015 року слідчим СУ ГУМВС України в Київській області йому було вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 ЦК України. 30.10.2015 року слідчим СУ ГУМВС України в Київській області було вручено повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Кримінальне провадження № 12015110000000231 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, було направлено до Києво-Святошинського районного суду Київської області для судового розгляду. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.01.2017 року було скасовано постанову слідчого прокуратури Київської області від 01.07.2011 року про відсторонення позивача. Наказом начальника Головного управління юстиціїу Київській області від 01.02.2017 року було скасовано наказ Головного управлінння юстиції у Київській області № 484/20 від 01.07.2011 року та допущено позивача до виконання службових обов`язків на посаді заступника начальника ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області. Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.10.2018 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 13.05.2019 року та постановою Верховного Суду від 26.02.2020року , його було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України. Зазначав, що внаслідок проведення незаконного затримання, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування до нього запобіжних заходів, незаконного відсторонення від посади, незаконного засудження, він був суттєво обмежений у своїх правах на період часу з 16.06.2011 року по 26.02.2020 року, який склав повних 104 місяці. Просив сягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу, що здійснює оперативну-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 1 001 276,00 грн. на його користь. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2021 року позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Київської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, третя особа Головне управління Національної поліції в Київській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність,органів досудового розслідування, прокуратури і суду задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, 570 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 25 серпня 2021 року представник відповідача Державної казначейської служби України Жилін Олександр Федорович подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в позивачу у задоволені позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що Державна казначейська служба України жодних прав та інтересів позивача не порушувала, не вступала у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавала (до того ж сам позивач не вказує на Казначейство як на порушника своїх прав). Відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, й обов`язкових висновків Конституційного Суду України, Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів. Вказує на те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Зазначає, що в позовній заяві відсутні відомості щодо заподіяння позивачеві страждань та моральної шкоди у визначеному судом розмірі та не зазначено, у чому конкретно вони полягали, а також характер немайнових втрат. Також у позовній заяві відсутні відомості щодо стану здоров`я позивача, вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, який час та які зусилля потрібні позивачу для відновлення попереднього стану. На думку представника Державної казначейської служби України вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими. 16 листопада позивач ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Зазначає, не погоджується з твердженням апелянта про те, що Державна казначейська служба України не є учасником спірних відносин, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету. Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зокрема, здійснює безспірне списання коштів Державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Вказує на те, що не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що він, як позивач у справі, не навів в позові в чому полягає завдання йому моральних страждань. Вважає, що він належним чином обгрунтував свої позовні вимоги та надав відповідні докази на їх підтвердження. З вказаних доказів вбачається, що відносно нього було порушено незаконно кримінальну справу, він був три рази взятий під варту та перебував в СІЗО понад 100 днів та вісім з половиною років перебував під кримінальним переслідуванням. 16 листопада 2021 року представник відповідача Головного управління Національної поліції в Київській області Роменська Євгенія Павлівна подала до Київського апеляційного суду пояснення в яких зазначала, що мотивуючи свої позовні вимоги в частині стягнення суми моральної шкоди у розмірі 1 001 276, 00 грн. позивач зазначає період перебування під слідством і судом з 16.06.2011 року по 26.02.2020 року тобто, з моменту порушення кримінальної справи відносно нього і постановлення Верховним Судом ухвали про залишення виправдувального вироку без зміни. Проте, вказаний період у дійсності є меншим, адже позивач перебував під слідством до моменту постановлення виправдувального вироку Києво- Святошинським районним судом Київської області- до 09.10.2018 року. Стадія кримінального переслідування закінчується прийняттям судом першої інстанції виправдувального вироку. У подальшому оскарженню підлягають самі судові рішення в апеляційному та касаційному порядку. Звертає увагу, що з моменту проголошення вироку суду особа набуває статусу виправданої, після чого доведення її невинуватості, процесуальної змагальності зі стороною обвинувачення не відбувається. Вказує на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження погіршення стану його здоров`я та здоров`я його дружини під час перебування його під кримінальним переслідуванням. В судовому засіданні представник Державної казначейської служби України Жилін Олександр Федорович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник третьої особи Головного управління Національної поліції в Київській області Роменська Євгенія Павлівна в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Позивач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення. Представник Київської обласної прокуратури в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи судом повідомлений, причин неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 16 червня 2011 року слідчим в ОВС прокуратури Київської області молодшим радником юстиції Горожанкіним Д.О. було винесено постанову про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження, відповідно до якої порушено кримінальну справу щодо заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Києво- Святошинського районного управління юстиції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. (т. 1 а.с. 17) 17 червня 2011 року слідчим в ОВС прокуратури Київської області молодшим радником юстиції Горожанкіним Д.О. було винесено постанову про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальній справі № 47-1408. (т. 1 а.с. 16) Постановою Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2011 року обрано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді взяття під варту. (т. 1 а.с. 18) Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2011 року апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_2 було задоволено. Постанову Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2011 року про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту скасовано, в задоволені подання слідчого в ОВС прокуратури Київської області Горожанкіна Д.О. про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відмовлено. (т. 1 а.с. 19-20) 01 липня 2011 року слідчим в особливо важких справах прокуратури Київської області молодшим радником Бозовуляком М.І. було винесено постанову про відсторонення обвинуваченого від посади, відповідно до якої ОСОБА_1 було відсторонено від посади заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Києво- Святошинського районного управління юстиції. (т. 1 а.с. 23) Відповідно до наказу Головного управління юстиції у Київській області від 01 липня 2011 року № 484/20, виданого на підставі постанови слідчого в особо важливих справах прокуратури Київської області молодшого радника юстиції Бозовуляк М.І. від 01 липня 2011 року про відсторонення ОСОБА_1 від посади. (т. 1 а.с. 24) 30 серпня 2011 року старшим слідчим Слідчого відділу прокуратури Київської області Гультяєвим Ю.В. було винесено постанову про порушення кримінальної справи щодо заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Києво- Святошинського районного управління юстиції ОСОБА_1. (т. 1 а.с. 27-30 31 серпня 2011 року старшим слідчим Слідчого відділу прокуратури Київської області Гультяєвим Ю.В. було винесено постанову про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_1 . (т. 1 а.с. 31-35) Постановою Києво- Святошинського районного суду Київської області від 31 серпня 2011 року змінено ОСОБА_1 міру запобіжного заходу з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на взяття під варту та тримання в СІЗО Управління ДДП з ПВП в м. Києві. (т. 1 а.с. 360 Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 вересня 2011 року апеляцію захисника обвинувачено було задоволено. Постанову судді Києво- Святошинського районного суду Київської області від 31 серпня 2011 року скасовано. Подання старшого слідчого відділу прокуратури Київської області про зміну запобіжного заходу залишено без задоволення, відмовлено в обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. (т. 1 а.с. 37) Постановою Києво- Святошинського районного суду Київської області від 19 листопада 2012 року повернуто кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 364 КК України прокурору Києво- Святошинського району Київської області для організації проведення додаткового розслідування.(т. 1 а.с. 40-44) Вироком Києво- Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2014 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, у зв`язку з відсутністю в діянні підсудного складу злочину. ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у зв`язку з відсутністю в діянні підсудного складу злочину. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно- розпорядчих та адміністративно- господарських обов`язків, строком на 3 (три) року, з конфіскацією всього майна. (т. 1 а.с. 51-63) Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 червня 2014 року вирок Києво- Святошинського районного суду від 07 квітня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до того ж суду іншим суддею. (т. 1 а.с. 64-65) Постановою Києво- Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2014 року змінено ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою в Київському СІЗО УДПтС України в м. Києві та Київській області на підписку про невиїзд. (т. 1 а.с. 66) Вироком Києво- Святошинського районного суду Київської області від 27 квітня 2015 року ОСОБА_1 визнано невинним у пред`явленому обвинувачені та виправдано за ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 364 КК України. (т. 1 а.с. 67-76) Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 липня 2015 року апеляцію прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції задоволено частково. Вирок Києво- Святошинського районного суду Київської області від 27 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано. Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 364 КК України повернуто прокурору Київської області на додаткове розслідування. (т. а.с. 77-80) 30 жовтня 2015 року слідчий СУ ГУМВС України в Київській області старший лейтенант міліції Гадайчук С.О.,повідомив ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 січня 2017 року клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову слідчого в ОВС прокурату Київської області від 01 липня 2011 року згідно якої ОСОБА_1 було відсторонено від посади заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Києво- Святошинського районного управління юстиції. Повернуто ОСОБА_1 посвідчення заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, що зберігалось в матеріалах справи. (т. 1 а.с. 86-86) Наказом Головного управління юстиції у Київській області від 01 лютого 2017 року № 136/3 Про допущення ОСОБА_1 до виконання обов`язків, скасовано наказ Головного управління юстиції у Київській області від 01.07.2011 року № 484/20 «Про відсторонення від посади ОСОБА_1 » та допущено ОСОБА_1 з 06 лютого 2017 року до виконання своїх службових обов`язків на посаді заступника начальника Києво- Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області. (т. 1 а.с. 87) Вироком Києво- Святошинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2018 року ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 368 КК України визнано невинним і по суду виправданим. Скасовано арешт з усього майна, яке належить ОСОБА_1 , який був накладений постановою старшого слідчого СВ прокуратури Київської області Гультяєвим Ю.В. 18.08.2018 року. (т. 1 а.с. 88-94) Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 травня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення. Вирок Києво- Святошинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2018 року залишено без змін.(т. 1 а.с. 95-97) Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року касаційну скаргу прокурора Новохацького В.О., який брав участь у кримінальному провадженні, залишено без задоволення. Вирок Києво- Святошинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін. (т. 1 а.с. 98) Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Київської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, третя особа: Головне управління Національної поліції в Київській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, суд першої інстанції посилався на те, що факт переслідування з боку правоохоронних органів позивача внаслідок чого він зазнав душевних переживань є обґрунтованим та доведеним. Разом з тим суд першої інстанції не прийняв доводи позивача, що внаслідок такого кримінального переслідування він захворів на алергічний дерматит та у його дружини мав місце зрив вагітності, так як позивачем не було надано належних та допустимих доказів причинно- наслідкового зв`язку між цими подіями та кримінальним переслідуванням позивача. Вважав, що на відшкодування завданої позивачу моральної шкоди з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду підлягають стягненню 570 000 грн. 00 коп. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на встановлених дійсних обставинах справи, досліджених судом доказах та нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін, з огляду на наступне. Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановлено статтею 56 Конституції України. Згідно частин першої, другої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Згідно пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян . У випадках, зазначених у частині першій вищевказаної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Пунктом 1 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду. Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема: 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода. Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Згідно вимог статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Згідно статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті

12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо неї самої, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Частиною 2 статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою. Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна. Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року № 6-2203цс15. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня- 6 000,00 грн. Визначення розміру відшкодування моральної шкоди за час перебування позивача під слідством здійснюється, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2021рік» . Враховуючи період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом 94 місяці,розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим 564 000,00 (6 000,00 грн. х 94 місяці). Встановивши, що ОСОБА_1 незаконно перебував під кримінальним переслідуванням більше 94 місяців та вироком Києво- Святошинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2018 року, який було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного суд від 13 травня 2018 року та постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року, був визнаний невинним і по суду виправданим, чим йому було завдано моральної шкоди, суд першої інстанції повно й всебічно встановивши обставини справи, оцінивши всі надані докази та доводи сторін, за своїм внутрішнім переконанням обґрунтовано визначив розмір відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 570 000,00 грн. При цьому судом вірно було враховано, що позивач тривалий час перебував під слідством та судом, зазнав душевних страждань, втратив авторитет серед оточення та був відсторонений від посади. Доводи апеляційної скарги про те, що Державна казначейська служба України жодних прав та інтересів позивача не порушувала, не вступала у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдала (до того ж сам позивач не вказує на Казначейство,як на порушника своїх прав), а тому відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства й обов`язкових висновків Конституційного суду України, Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують з огляду на наступне. Згідно зі статтею 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Отже, при розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів доходів і зборів, співвідповідачами у таких справах є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Доводи апеляційної скарги про те, що в позовній заяві відсутні відомості щодо заподіяння позивачу моральної шкоди у визначеному судом розмірі та не зазначено, у чому конкретно полягали моральні стражданння позивача, характер його немайнових втрат, відсутні відомості щодо стану здоров`я позивача, щодо вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, чи потрібен позивачу час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Судом першої інстанції на підставі наданих належних доказів вірно встановлено, що позивач перебував під кримінальним переслідуванням більше 94 місяців, під вартою перебував в загальному 4 місяці і 5 днів, був відсторонений від роботи в період з 01.07.2011 року по 01,02.2017 року, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя протягом такого тривалого часу. Доводи позивача про те, що внаслідок такого кримінального переслідування він захворів на алергічний дерматит та у його дружини мав місце зрив вагітності, суд першої інстанції відхилив, оскільки позивачем не доведено причинно- наслідкового зв`язку між вказаними подіями. Надавши дослідженим доказам в їх сукупності вірну правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне відмовити представнику відповідача Державної казначейської служби України Жиліну Олександру Федоровичу в задоволені апеляційної скарги, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2021 року залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника відповідача Державної казначейської служби України Жиліна Олександра Федоровича залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 23 листопада 2021 року. Головуючий: Судді: