Постанова Сумський апеляційний суд № 577/1512/21

Справа №577/1512/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Номер провадження 23-з/816/68/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 184 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 18 листопада 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми заяву ОСОБА_1 про відвід судді Сумського апеляційного суду Філонової Ю. О. від участі в справі про адміністративне правопорушення № 577/1512/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.04.2021, установив: У провадженні судді Сумського апеляційного суду Філонової Ю. О. знаходиться справа про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.04.2021, якою ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, і до неї застосоване стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. 30.08.2021 в судовому засіданні ОСОБА_2 заявила відвід судді Філоновій Ю. О., обґрунтовуючи його тим, що протокол про адміністративне правопорушення є підробленим, з приводу чого існує кримінальне провадження за ч. 1 ст. 366 КК, тому суддя не може здійснювати розгляд справи на підставі такого документу. Будучи відповідно вимог ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП, своєчасно сповіщеною у встановленому законом порядку про дату і місце розгляду заяви про відвід судді (п. 91, 99, 100, 101 «Правил надання послуг поштового зв`язку», постанова ВП ВС № 800/547/17 від 25.04.2018), ОСОБА_2 в судове засідання 18.11.2021 не з`явилась і будь-якого клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи від неї не надійшло, а тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про відвід судді у відсутності цієї особи. Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що заява про відвід судді Філонової Ю. О. задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. При цьому чинні процесуальні норми КУпАП не містять положень щодо обставин, які виключають участь судді в провадженні у справі про адміністративне правопорушення, підстав для відводу/самовідводу і порядку їх вирішення. Разом з тим, судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом, а суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1-2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). Одними із завдань КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1-4 ст. 7 КУпАП). Відповідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства, а згідно ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно закону, що також закріплено і в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним, поширивши тим самим певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03). З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення клопотання ОСОБА_2 про відвід судді у справі про адміністративне правопорушення поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема положень КПК, які регламентують подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, що є невід`ємним правом учасників провадження (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання. При цьому, у випадках, коли положення адміністративного законодавства не регулюють або неоднозначно регулюють питання судового провадження, то застосовуються основні засади (принципи) судочинства України, передбачені у ст. 129 Конституції України, розділі I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та інших нормативно-правових актах. Нормами, про які йдеться мова у КПК є: ст. 75, 76, 80-82, які визначають обставини, які виключають участь судді у розгляді провадження, підстави для відводу та порядок його вирішення, зокрема у разі заявлення відводу судді, якій здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 КПК. Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, а згідно п. 81 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 «Салов проти України» (Salov v. Ukraine), заява № 65518/01) «неупередженість» у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу». Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів також викладені у рішеннях ЄСПЛ (зокрема, справа «Мироненко та Мартиненко проти України» (Mironenko and Martenko v. Ukraine), заява № 4785/02, 10.12.2009, п. 66, 69, 70), згідно яких наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою об`єктивного та суб`єктивного критеріїв. У кожній окремій справі необхідно визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об`єктивний критерій, необхідно з`ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді. У справі «Білуха проти України» (рішення від 09.11.2006, заява № 33949/02) ЄСПЛ констатував, що «наявність безсторонності відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49). При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною» (п. 52). Згідно Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов`язків, а у п. 2.5 цих принципів визначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. При цьому суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням РСУ від 04.02.2016 № 1, роз`яснено, що суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється у ефективному відправленні судочинства і виступає мірою реалізації завдань справедливого суду (ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22.02.2013). При цьому, здійснюючи розгляд справ ЄСПЛ констатував, що «…сумнів є легітимним, навіть якщо він не призводить до суттєвих наслідків; сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що в розумної людини, на її погляд, вони викликають побоювання стосовно упередженості суду, що має підґрунтя на певних обставинах» (рішення ЄСПЛ від 26.09.2019 у справі «Іліє проти Румунії» (Ilie v. Romania), заява № 26220/10), тому суд може бути справедливим, але породжувати легітимні сумніви щодо своєї безсторонності. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості окремого судді під час розгляду конкретної справи, оскільки кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (ст. 6 Конвенції). При цьому незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. Незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів, які повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення (Висновок № 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів). Пунктом 1.5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» (Лісабон, 10.07.1998) встановлено, що суддя зобов`язаний підтримувати високий рівень компетентності, необхідний для вирішення справ у кожному конкретному випадку, оскільки від рішення судді залежать гарантії та права особи. Таким чином, аналізуючи зазначені вимоги закону, вважаю, що наведені ОСОБА_2 підстави для відводу судді Філонової Ю. О. не свідчать про будь-яку упередженість чи небезсторонність цієї судді, її побічну чи пряму зацікавленість або ж наперед сформовану правову позицію щодо майбутніх результатів розгляду справи, наявність у судді певних виключно суб`єктивних внутрішніх переконань щодо порушених ОСОБА_2 питань, неможливість ухвалення суддею об`єктивного рішення у справі, сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості визначеного у порядку ст. 35 КПК складу суду та забезпечення суддею довіри до судової влади України, збереження та підвищення її авторитету. На підставі викладеного, приходжу до переконання про необґрунтованість і безпідставність клопотання про відвід судді, внаслідок чого необхідно відмовити у його задоволенні. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні її заяви про відвід судді Сумського апеляційного суду Філонової Ю. О. в зв`язку з необґрунтованістю. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов