Постанова Сумський апеляційний суд № 592/20455/24

Справа №592/20455/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Номер провадження 23-з/816/144/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 124 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 07 серпня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми заяву захисника МАХОВИКА Р. В. про відвід судді Сумського апеляційного суду ФІЛОНОВОЇ Ю. О. у справі про адміністративне правопорушення № 592/20455/24 за апеляційною скаргою захисника МАХОВИКА Р. В. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.02.2025, установив: У провадженні судді Сумського апеляційного суду Філонової Ю. О. перебуває справа про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Маховика Р. В. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.02.2025, якою ОСОБА_1 визнаний винним за ст. 124 КУпАП. 14.07.2025 від захисника Маховика Р. В. надійшла письмова заява про відвід судді Філонової Ю. О., яка обґрунтована тим, що суддя вже висловила свою правову позицію під час розгляду іншої (пов`язаної) справи про адміністративне правопорушення, де ОСОБА_1 є потерпілим, зокрема надала оцінку механізму ДТП та діям останнього під час керування автомобілем, що викликає обґрунтовані сумніви у її неупередженості. Будучи відповідно вимог ст. 268, 271, 277-2 і 294 КУпАП, своєчасно сповіщеними у встановленому законом порядку про дату і місце розгляду заяви про відвід судді, учасники справи в судове засідання не з`явились і будь-якого клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи від них не надійшло, а тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про відвід судді у їх відсутності, що не суперечить вимогам КУпАП. Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої заяви про відвід судді, апеляційний суд вважає, що вказана вище заява захисника про відвід судді апеляційного суду Філонової Ю. О. задоволенню не підлягає з таких підстав. Зокрема, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з КУпАП та інших законів України. При цьому чинні процесуальні норми КУпАП не містять положень щодо обставин, які виключають участь судді в провадженні у справі про адміністративне правопорушення, підстав для відводу/самовідводу і порядку їх вирішення (ст. 2 КУпАП). Разом з тим, судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом, а суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1-2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). Одними із завдань КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 4 ст. 7 КУпАП). Відповідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства, а згідно ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно закону, що також закріплено і в ч. 1 ст. 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним, поширивши тим самим певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03). Виходячи із системного аналізу законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення заяви захисника про відвід судді у справі про адміністративне правопорушення поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема положень КПК, які регламентують подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, що є невід`ємним правом учасників провадження (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання. При цьому у випадках, коли положення адміністративного законодавства не регулюють або неоднозначно регулюють питання судового провадження, то застосовуються основні засади (принципи) судочинства України, передбачені у ст. 129 Конституції України, розділі I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та інших нормативно-правових актах. Нормами, про які йдеться мова у КПК є: ст. 75, 76, 80-82, які визначають обставини, які виключають участь судді у розгляді провадження, підстави для відводу та порядок його вирішення, зокрема у разі заявлення відводу судді, якій здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 КПК. Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, а згідно п. 81 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 «Салов проти України» (Salov v. Ukraine), заява № 65518/01) «неупередженість» у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу». Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів також викладені у рішеннях ЄСПЛ (зокрема, справа «Мироненко та Мартиненко проти України» (Mironenko and Martenko v. Ukraine), заява № 4785/02, 10.12.2009, п. 66, 69, 70), згідно яких наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою об`єктивного та суб`єктивного критеріїв. У кожній окремій справі необхідно визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об`єктивний критерій, необхідно з`ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді. У справі «Білуха проти України» (рішення від 09.11.2006, заява № 33949/02) ЄСПЛ констатував, що «наявність безсторонності відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49). При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною» (п. 52). «Безсторонність (неупередженість) суду означає відсутність упередженості та необ`єктивності, тому потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді» (рішення ЄСПЛ в справі «Хаушильд проти Данії»). Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості окремого судді під час розгляду конкретної справи, оскільки кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (ст. 6 Конвенції). Зазначені захисником Маховиком Р. В. підстави для відводу судді апеляційного суду Філонової Ю. О. вочевидь не свідчать про будь-яку упередженість чи небезсторонність цієї судді, її побічну чи пряму зацікавленість або ж наперед сформовану правову позицію щодо майбутніх результатів розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно Юрченка В. Т., наявність у цієї судді певних, виключно суб`єктивних внутрішніх переконань щодо наведених обставин, неможливість ухвалення суддею об`єктивного рішення у справі, сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості визначеного у порядку автоматизованого розподілу складу суду та забезпечення суддею довіри до судової влади України, збереження та підвищення її авторитету. Сам по собі факт перегляду суддею Філоновою Ю. О. справи про адміністративне правопорушення № 592/20316/24 за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 (іншого учасника ДТП) та скасування відповідної постанови судді суду першої інстанції у зв`язку з недоведеністю в діях останнього складу правопорушення, не є підставами для відводу цієї судді, оскільки наведені судові справи, окрім того, що стосуються однієї події, між собою не пов`язані, протоколи про адміністративне правопорушення в цих провадженнях складені відносно різних осіб з приводу порушення водіями певних пунктів ПДР, які є відмінними між собою, тобто кожна справа має свій особливий предмет доказування, і ухвалення рішення в одній справі ще жодним чином не може «автоматично» вказувати на те, що рішення в іншій справи вже фактично сформовано без проведення судового розгляду із дотриманням всіх гарантій сторін. Крім того, апеляційний суд зауважує, що відповідно п. 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити захиснику Маховику Р. В. у задоволенні його відводу судді апеляційного суду Філоновій Ю. О. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Відмовити захиснику Маховику Р. В. у задоволенні заяви про відвід судді Сумського апеляційного суду ФІЛОНОВОЇ Ю. О. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов