Постанова Сумський апеляційний суд № 592/6075/23

Справа №592/6075/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Номер провадження 23-з/816/25/23 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 27 липня 2023 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми заяву УРІАДМКОПЕЛІ М. про відвід судді апеляційного суду ФІЛОНОВОЇ Ю. О. у справі про адміністративне правопорушення № 592/6075/23 за апеляційною скаргою захисника ШУДРЕНКО Т. О. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.05.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Шудренко Т. О., установив: У Сумському апеляційному суді знаходиться справа про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Шудренко Т. О. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.05.2023 щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційного суду передана в провадження (для розгляду) судді цього суду Філоновій Ю. О. 06.07.2023 на адресу суду від ОСОБА_1 і його захисника Шудренко Т. О. надійшла письмова заява про відвід судді Філонової Ю. О., яка обґрунтована тим, що суддя 17.03.2016 у складі колегії суддів Апеляційного суду Сумської області переглядала ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.03.2016, якою відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Вказане рішення слідчого судді ухвалою апеляційного суду залишене без змін, а апеляційну скаргу захисника Сінько О. А. в інтересах ОСОБА_1 на цю ухвалу - без задоволення. 04.05.2023 ухвалою Сумського апеляційного суду був задоволений відвід головуючій-судді Філоновій Ю. О., заявлений ОСОБА_1 , при розгляді його апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 20.02.2023 щодо відмови ОСОБА_1 у відкритті провадження за його скаргою про відсторонення слідчого від кримінального провадження. З огляду на це, наведені обставини вважають такими, що викликають сумнів у неупередженості судді Філонової Ю. О. Вислухавши доводи ОСОБА_1 і його захисника Шудренко Т. О. щодо підстав відводу, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи і мотиви заявленого відводу, апеляційний суд вважає, що заява про відвід судді Філонової Ю. О. задоволенню не підлягає з таких підстав. Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з КУпАП та інших законів України. При цьому чинні процесуальні норми КУпАП не містять положень щодо обставин, які виключають участь судді в провадженні у справі про адміністративне правопорушення, підстав для відводу/самовідводу і порядку їх вирішення (ст. 2 КУпАП). Разом з тим, судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом, а суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1-2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). Одними із завдань КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 4 ст. 7 КУпАП). Відповідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства, а згідно ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно закону, що також закріплено і в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним, поширивши тим самим певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03). Виходячи із системного аналізу законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення заяви ОСОБА_1 і захисника Шудренко Т. О. про відвід судді у справі про адміністративне правопорушення поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема положень КПК, які регламентують подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, що є невід`ємним правом учасників провадження (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання. При цьому у випадках, коли положення адміністративного законодавства не регулюють або неоднозначно регулюють питання судового провадження, то застосовуються основні засади (принципи) судочинства України, передбачені у ст. 129 Конституції України, розділі I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та інших нормативно-правових актах. Нормами, про які йдеться мова у КПК є: ст. 75, 76, 80-82, які визначають обставини, які виключають участь судді у розгляді провадження, підстави для відводу та порядок його вирішення, зокрема у разі заявлення відводу судді, якій здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 КПК. Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, а згідно п. 81 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 «Салов проти України» (Salov v. Ukraine), заява № 65518/01) «неупередженість» у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу». Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів також викладені у рішеннях ЄСПЛ (зокрема, справа «Мироненко та Мартиненко проти України» (Mironenko and Martenko v. Ukraine), заява № 4785/02, 10.12.2009, п. 66, 69, 70), згідно яких наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою об`єктивного та суб`єктивного критеріїв. У кожній окремій справі необхідно визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об`єктивний критерій, необхідно з`ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді. У справі «Білуха проти України» (рішення від 09.11.2006, заява № 33949/02) ЄСПЛ констатував, що «наявність безсторонності відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49). При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною» (п. 52). «Безсторонність (неупередженість) суду означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді» (рішення у справі ЄСПЛ «Хаушильд проти Данії»). Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості окремого судді під час розгляду конкретної справи, оскільки кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (ст. 6 Конвенції). Пунктом 1.5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» (Лісабон, 10.07.1998) встановлено, що суддя зобов`язаний підтримувати високий рівень компетентності, необхідний для вирішення справ у кожному конкретному випадку, оскільки від рішення судді залежать гарантії та права особи. Що стосується доводів заявленого ОСОБА_1 і захисником Шудренко Т. О. відводу, то апеляційний суді вважає їх необґрунтованим і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки наведені підстави для відводу судді Філонової Ю. О. не свідчать про будь-яку упередженість чи небезсторонність цієї судді, її побічну чи пряму зацікавленість або ж наперед сформовану правову позицію щодо майбутніх результатів розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 (яка ніяким чином не має відношень до кримінальних проваджень), наявність у судді певних, виключно суб`єктивних внутрішніх переконань щодо наведених стороною захисту обставин, неможливість ухвалення суддею об`єктивного рішення у справі, сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості визначеного у порядку автоматизованого розподілу складу суду та забезпечення суддею довіри до судової влади України, збереження та підвищення її авторитету, внаслідок чого вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про відвід судді Філонової Ю. О. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Відмовити УРІАДМКОПЕЛІ М. в задоволенні його заяви про відвід судді Сумського апеляційного суду Філонової Ю. О. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов