Постанова 4857 № 300/1516/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1516/21 пров. № А/857/18349/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Носа С. П., суддів Сеника Р. П., Шинкар Т. І.; розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року у справі №300/1516/21 (головуючий суддя Микитюк Р. В., м. Івано-Франківськ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,- ВСТАНОВИВ: 08 квітня 2021 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу зменшеного розміру пенсії без урахування виконання нею роботи по сумісництву у спільній акціонерній фірмі «Лісовик» з 01.01.1995 по 31.12.1999; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за період роботи по сумісництву у спільній акціонерній фірмі «Лісовик» з 01.01.1995 по 31.12.1999 відповідно до довідки про заробіток для обчислення пенсії, виданої САФ «Лісовик» №6 від 07.04.2009, починаючи з 04.07.2020; визнання протиправними дій відповідача щодо утримання з пенсії позивача 20% щомісячно до повного погашення переплати в сумі 37645,82 грн.; зобов`язання відповідача припинити стягнення з пенсії позивача 20% щомісячно до повного погашення переплати, починаючи з 04.07.2020. В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що в 2013 році органами пенсійного фонду розмір пенсії ОСОБА_1 зменшено з 2291,97 грн. до 1207,82 грн. на підставі необгрунтованих сумнівів, що позивачем подано фіктивні документи про розмір заробітної плати. Крім того, обласною комісією виявлено переплату ОСОБА_1 пенсії на суму 37645,82 грн. Однак, позивач не вчиняла жодних дій по фальсифікації документів. Така фальсифікація не була підтверджена жодними доказами. Висновки пенсійного органу не базуються на жодних доказах, а отже його дії є протиправними. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області щодо виплати ОСОБА_1 зменшеного розміру пенсії без урахування виконання нею роботи по сумісництву у спільній акціонерній фірмі «Лісовик» з 01.01.1995 по 31.12.1999. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період роботи по сумісництву у спільній акціонерній фірмі «Лісовик» з 01.01.1995 по 31.12.1999 відповідно до довідки про заробіток для обчислення пенсії, виданої САФ «Лісовик» за №6 від 07.04.2009, починаючи з 01.10.2020. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області щодо утримання з пенсії ОСОБА_1 20% щомісячно до повного погашення переплати в сумі 37645,82 грн. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області припинити стягнення з пенсії ОСОБА_1 20% щомісячно до повного погашення переплати, починаючи з 01.10.2020. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 1362 грн. сплаченого судового збору. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що під час проведення перевірки в червні 2013 апелянтом було встановлено, що довідка про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01.01.1995 по 31.12.1999 за №6 від 07.04.2009, видана фірмою «Лісовик», являється фіктивною. Внаслідок цього виникла переплата пенсії за період з 01.01.2010 по 31.05.2013 в розмірі 37645,82 грн. В трудовій книжці ОСОБА_1 запис за період роботи в спільній акціонерній фірмі «Лісовик» відсутній. ОСОБА_1 не подано належних доказів, які б підтверджували факт роботи по сумісництву у спільній акціонерній фірмі «Лісовик» та отримання заробітної плати протягом 1995-1999 років. Також апелянт зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зробила висновок, що апеляційну скаргу необхідно задовільнити частково, а оскаржуване рішення скасувати з таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами Україн Встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 31.12.2004 (а.с. 14). 22.07.2013 управлінням ПФУ у Верховинському районі Івано-Франківської області прийнято рішення №17 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру, за пенсійною справою №110187. В даному рішенні вказано, що: "у ОСОБА_1 ...за період з 01.01.2010 по 31.05.2013 утворилася переплата пенсії в розмірі 37645,82 грн. Зазначена сума підлягає поверненню до управління Пенсійного фонду України в Верховинському районі. Стягнення здійснити з пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20% пенсії щомісячно до повного погашення переплати" (а.с. 16). 15.11.2020 представником ОСОБА_1 адвокатом Бельмега М.В. до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області подано адвокатський запит з проханням повідомити розмір пенсії ОСОБА_1 , чи була пенсія зменшена та чи утримується з неї 20%. На вказаний адвокатський запит Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надано відповідь листом за №0900-0220-8/25765 від 23.12.2020, у якому зазначено, що розмір пенсії ОСОБА_1 після проведення перерахунку з 01.12.2020 становить 2259,34 грн. Крім того, з пенсії позивача щомісячно утримується 20% до повного погашення переплати в сумі 37645,82 грн. (а.с. 14-15). Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд апеляційної інстанції констатує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому суд апеляційної інстанції констатує, що «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення високої вірогідності того, що особа могла дізнатися про порушення своїх прав, зокрема, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19). Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99). Разом з тим, Європейський суд з прав людини, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Щодо захисту соціальних прав, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас, тривала пасивна поведінка особи не вказує про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1). Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії. Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1). Водночас, пенсія є щомісячним періодичним платежем, розмір такої відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Відтак, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Вказане відповідає висновкам Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, яка вважала за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема, зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18). Крім того, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у справі №240/12017/19 дійшла висновку, щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України у спорах цієї категорії: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів; 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо. Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Підсумовуючи вказане, враховуючи висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції, надаючи правову оцінку аргументам сторін, приходить до висновку, що отримання ОСОБА_1 листа пенсійного органу від 23 грудня 2020 року у відповідь на заяву її адвоката не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а вказує лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти через значний проміжок часу після отримання пенсії за липень 2020 року, не вказавши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду, а тому аргументи апеляційної скарги щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України є підставними і обґрунтованими. При цьому чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. Виходячи з наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги за період з 04 липня 2020 року по 04 жовтня 2020 року слід залишити без розгляду. Щодо позовних вимог за період з 05 жовтня 2020 року, апеляційний суд зазначає таке. Згідно статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII (далі Закон - №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Статтею 2 цього Закону визначені, зокрема такі види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Аналогічні приписи закріплено і у статтях 9, 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV). Відповідно до ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості. Відповідно до ст. 50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Пенсійний орган посилається на те, що за наслідками співставлення задекларованих САФ «Лісовик» фондів оплати праці з довідкою про заробітну плату ОСОБА_1 встановлено, що суми нарахованої заробітної плати відображені у довідці являються більшими від загального фонду оплати праці. При цьому пенсійним органом не надано доказів звернення до правоохоронних органів та встановлення фіктивності чи підробки таких даних. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність сумнівів в достовірності відомостей зазначених у довідці, без встановлення факту її підробки чи фіктивності, не може бути підставою для неприйняття такого документу до уваги та відмови у перерахунку пенсії. Згідно ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обставини щодо фіктивності чи підробки первинних документів про нарахування заробітної плати повинні бути перевірені пенсійним органом ще до того як ним приймається рішення про перерахунок пенсії чи про відмову у такому перерахунку. В матеріалах справи також відсутні будь які докази факту підробки ОСОБА_1 довідки про суми отримуваної заробітної плати. З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області щодо виплати ОСОБА_1 зменшеного розміру пенсії без урахування виконання нею роботи по сумісництву у спільній акціонерній фірмі «Лісовик» з січня 1995 року по грудень 1999 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період роботи по сумісництву у спільній акціонерній фірмі «Лісовик» з січня 1995 року по грудень 1999 року відповідно до довідки про заробіток для обчислення пенсії, виданої САФ «Лісовик» за №6 від 07.04.2009; визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області щодо утримання з пенсії ОСОБА_1 20% щомісячно до повного погашення переплати та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області припинити стягнення з пенсії ОСОБА_1 20% щомісячно до повного погашення переплати. З врахуванням вказаного аналізу законодавства та матеріалів справи, колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги в частині, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. В матеріалах справи наявна квитанція про сплату позивачем судового збору в розмірі 1816 грн. за подання позовної заяви, відтак, стягненню на користь ОСОБА_1 підлягає сума сплаченого судового збору в розмірі 1362 грн., відповідно до задоволеної частини позовних вимог. Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року у справі №300/1516/21 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій задовольнити частково. Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області щодо виплати ОСОБА_1 зменшеного розміру пенсії без урахування виконання нею роботи по сумісництву у спільній акціонерній фірмі «Лісовик» з 04 січня 1995 року по 30 грудня 1999 року. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період роботи по сумісництву у спільній акціонерній фірмі «Лісовик» з 04 січня 1995 року по 30 грудня 1999 року відповідно до довідки про заробіток для обчислення пенсії, виданої спільною акціонерною фірмою «Лісовик» №6 від 07 квітня 2009 року, починаючи з 05 жовтня 2020 року. Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області щодо утримання з пенсії ОСОБА_1 20% щомісячно до повного погашення переплати в сумі 37645,82 грн. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області припинити стягнення з пенсії ОСОБА_1 20% щомісячно до повного погашення переплати, починаючи з 05 жовтня 2020 року. Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 04 липня 2020 року по 04 жовтня 2020 року залишити без розгляду. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , с. Голови, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78723) 1362 грн. (одну тисячу триста шістдесят дві) гривні сплаченого судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. П. Сеник Т. І. Шинкар