Постанова 4807 № 334/2028/20

Дата документу 16.11.2021 Справа № 334/2028/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/2028/20 Провадження №22-ц/807/3368/21 Головуючий в 1-й інстанції Гнатюк О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Гончар М.С., Маловічко С.В., секретарОстащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2021 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 29 червня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Ільющенкова Сергія Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування запису про державну реєстрацію права власності та витребування з незаконного володіння нерухомого майна,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2020 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальності «Кредитні ініціативи», ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння. Позов обґрунтований наступним чином. 15.02.2019 року Державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим Сергієм Олександровичем, прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 45553497 від 15.02.2019 15:39:59, квартири АДРЕСА_1 , яка належить дружині позивача на підставі договору купівлі - продажу квартири № 4445 від 19.06.2008 року, зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 31.07.2008 року. Державним реєстратором Ільющенковим С.О., в порушення п.61 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст.19 Конституції України, було неправомірно зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», де позивач, згідно договору Поруки № 0703/0608/71- 124-Р-1 від 19.06.2008 року є солідарним боржником, відмінним від іпотекодавця. Ні позивач, ні його дружина ОСОБА_3 не отримували вимоги від кредитора про усунення порушень. Позивач просив скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Запис № 30318193, про проведену державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, - квартири АДРЕСА_1 та визнати незаконним рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ «Кредитні ініціативи», індексний номер: 45553497 від 15.02.2019 року, що є належним способом захисту прав та інтересів позивача. Витребувати нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння та зобов`язати його повернути законному власнику ОСОБА_3 . Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2021 року, відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальності «Кредитні ініціативи», ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позову у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те що, суд першої інстанції у судовому рішенні ототожнює поняття отримання письмової вимоги та підготовлення письмової вимоги, які вочевидь є різними поняттями. Іпотекодавець та боржник відмінний від іпотекодавця, вимог про усунення порушень не отримували, а відповідно оскаржуване рішення реєстратора є незаконним. Висновки суду з приводу того, що позивач не є іпотекодавцем та боржником відмінним від іпотекодавця, а тому йому не потрібно направляти вимогу, є хибними та не узгоджуються і нормами права. Звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя є примусовою дією іпотекодержателя, а тому на правовідносини сторін розповсюджується дія ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України» Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 19 червня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Сведбанк», укладено кредитний договір № 0703/0608/71-124, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 77300 доларів США. 19 червня 2008 року укладено договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (продавці) та ОСОБА_3 (покупець) щодо продажу квартири АДРЕСА_1 . Згідно з договором поруки №0703/0608/71-124-Р-1 від 19 червня 2008 року ОСОБА_1 виступив поручителем перед банком за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику ОСОБА_3 у вигляді кредиту за кредитними договором №0703/0608/71-124. Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов`язання. На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 19 червня 2008 року між сторонами було укладено іпотечний договір № 0703/0608/71-124 Z-1, який забезпечує виконання всіх зобов`язань ОСОБА_3 перед іпотекодержателем, що випливають із укладеного між ними кредитного договору. Предметом іпотеки за іпотечним договором є квартира АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_3 . Відповідно до п. 12.3 договору іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в пп.12.3.1 та п. 12.3.2 цього пункту Договору: задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов`язання у порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотеко держателя шляхом використання процедури передбаченої в цьому підпункті п. 12.3 Договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Сторони з розумінням змісту ст. 37 Закону України «Про іпотеку» свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту п. 12.3 цього Договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов`язання. 27.04.2018 року за вих. №1140 ТОВ «Кредитні ініціативи» на адресу ОСОБА_3 підготовлено письмову вимогу, в якій, посилаючись на наявність виниклої станом на день вимог простроченої заборгованості позичальника за кредитним договором 0703/0608/71-124 від 19 червня 2008 року в сумі 403342,35 дол. США, вимагав усунути порушення зобов`язання та попередив, що у випадку невиконання цієї вимоги через тридцять днів з моменту її отримання, буде змушений розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття предмету іпотеки у власність. 12 лютого 2019 року ТОВ «Кредитні ініціативи» в особі представника за довіреністю Волощука О.М. звернувся до Державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича із заявою про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича, індексний номер: 45553497 від 15 лютого 2019 року, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 було зареєстровано за ТОВ «Кредитні ініціативи». Згідно із матеріалами реєстраційної справи, наданої суду, до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень були подані документи: іпотечний договір № 0703/0608/71-124Z-1, кредитний договір № 0703/0608/71-124, повідомлення ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, лист про відмову в отриманні ОСОБА_3 листа. Відповідно до договору купівлі-продажу від 26.03.2019 року, укладеного між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_2 останній придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги п. 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» були дотримані відповідачем ТОВ «Кредитні ініціативи», оскільки відповідно до витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно в якості підстави для реєстрації права власності за новим кредитором зазначена, в тому числі, і вимога про усунення порушень основного зобов`язання, яка направлялася боржнику ОСОБА_3 , проте остання відмовилася від отримання вказаної вимоги. Доводи позивача щодо не направлення йому іпотекодержателем вимоги про усунення порушень є неспроможними, оскільки ОСОБА_1 не є стороною договору іпотеки іпотекодавцем. Зазначена обставина була відома позивачу ще на момент укладання договору і не викликала заперечень щодо права ОСОБА_3 розпоряджатися одноособово спірною квартирою. Стороною позивача не доведено, що реєстрація права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» відбулася на незаконних підставах, в зв`язку із чим у задоволені позовних вимог слід відмовити. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного. Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до частин першої та третьої статті 33 Закону "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно з частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції станом на час укладення договору іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" (яка діяла станом на день укладення іпотечного договору) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Як встановлено судом першої інстанції та відомо з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 19 червня 2008 року було укладено іпотечний договір № 0703/0608/71-124 Z-1, який забезпечує виконання всіх зобов`язань ОСОБА_3 перед іпотекодержателем, що випливають із укладеного між ними кредитного договору. Предметом іпотеки за іпотечним договором є квартира АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_3 . Вказане іпотечне майно є спільною сумісною власністю іпотекодавця ОСОБА_3 та її чоловіка позивача в цій справі ОСОБА_1 , оскільки майно набуто під час їх шлюбу. Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. При укладення кредитного договору № 0703/0608/71-124 та договору іпотеки № 0703/0608/71-124Z-1 позивачем ОСОБА_1 було підписано нотаріально посвідчені заяви про надання згоди на укладення вказаних договорів дружиною ОСОБА_3 . Виходячи з зазначеного, позивач надав згоду на укладення договору іпотеки своїй дружині та погодився з умовами такого договору. Однак ця обставина не є підставою вважати позивача іпотекодавцем за договором іпотеки, а тому і посилання останнього, як на підставу для задоволення його позовних вимог в частині скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за банком, на те, що іпотекодержатель не направляв йому в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку" вимоги про усунення порушень основного зобов`язання та про звернення стягнення на нерухоме майно, є безпідставними, оскільки позивач не є іпотекодавцем, а також не є стороною іпотечного договору. В даний правовідносинах, боржник та іпотекодавець співпадають в одній особі ОСОБА_3 , позивач у справі є поручителем, а не боржником відмінним від іпотекодавця і на його правовідносини з банком не поширюється Закон України «Про іпотеку». Як вірно вказав суд першої інстанції, відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено тільки іпотекодавцем у суді, однак позивач таким не є. Тому і посилання позивача у справі щодо неможливості звернення стягнення на предмет іпотеки через дію мораторію є безпідставними. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 04 серпня 2021 року у справі 158/1572/19. Посилання позивача про те, що ОСОБА_3 не отримувала вимоги про усунення порушень основного зобов`язання, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора, оскільки ОСОБА_3 з такими вимогами не зверталася та не уповноважувала позивача на звернення до суду в її інтересах. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а тому не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його зміни не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 18 листопада 2021 року Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар Судді: М.С. Гончар С.В. Маловічко