Постанова Київський апеляційний суд № 755/1487/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/5884/2021 справа №755/1487/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2021 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В., суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В., за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Укрфінанс Груп" на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Виниченко Л.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Укрфінанс Груп", ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про скасування рішення приватного нотаріуса, скасування запису про право власності та витребування майна,- встановив: В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просить ухвалити рішення, яким: - визнати дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. щодо проведення 03 грудня 2019 року державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінанс Груп" - незаконними; - скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В., індексний номер 50066200 від 06.12.2019, згідно з яким 03 грудня 2019 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №34502575 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1979887180000, за ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" на підставі іпотечного договору, серія та номер: 4275, виданий 09.06.2005, видавник: ПН Київського МНО Тесленко Ю.П.; вимога про усунення порушень, серія та номер: 01/10В, виданий 04.10.2019 р., видавник: ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп"; опис вкладення, інформація про відправлення, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, серія та номер: б/н, виданий 04.10.2019, видавник АТ "Укрпошта"; документ уповноваженої особи, довіреність, серія та номер: 14, виданий 11.01.2019, видавник: ПН Одеського МНО Токарська Т.В.; - скасувати запис про право власності №34502575 на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1979887180000, за ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінанс Груп"; - витребувати у ОСОБА_2 та передати у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року у відкритті провадження в частині вимог про визнання дій протиправними - відмовлено. Вимоги обґрунтовує тим, що 08 червня 2005 року між ОСОБА_3 та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" укладено кредитний договір №014/4006/82/10, відповідно до якого ОСОБА_3 надано кредит у розмірі 100000 доларів США на строк до 08 червня 2010 року. Кредитні зобов`язання забезпечені іпотекою нерухомого майна згідно із договором іпотеки від 09 червня 2005 року , що укладений із ОСОБА_1 , предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 . 30 вересня 2019 року кредитор відступив свої права на користь АТ "Оксі Банк", а останнє в цей же день відступило їх на користь ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінанс Груп". 03 грудня 2019 року приватним нотаріусом Пономарьовою Д.В. прийнято рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінанс Груп", а 10 грудня 2019 року посвідчено договір купівлі-продажу, згідно із яким квартира відчужена на користь ОСОБА_2 . Вказує, що іпотечний договір не містив положень, згідно із якими іпотекодержатель був вправі у позасудовий спосіб здійснити реєстрацію прав на предмет іпотеки за собою. Окремо договір про задоволення вимог іпотекодержателя між сторонами не укладався. Також вказує, що рішення про реєстрацію права власності прийнято 06 грудня 2019 року, тоді як внесення запису про реєстрацію права власності здійснено 03 грудня 2019 року, що не ґрунтується на частині 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Зазначає, що з урахуванням частини 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" в інформаційній довідці Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не зазначено документу, який би посвідчував проведення оцінки предмета іпотеки, а відтак у відповідності до пунктів 3 та 4 частині 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації мало б бути відмовлено. Вказує, що станом на дату вчинення реєстраційної дії на квартиру був накладений арешт згідно із постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. від 16 травня 2019 року, який скасовано тільки 17 січня 2020 року. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено: Скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06 грудня 2019 року, індексний номер 50066200, про реєстрацію права власності за ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінанс Груп" на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 102,9 кв.м, житловою площею 54,2 кв.м, номер запису про право власності 34502575 від 03.12.2019 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1979887180000. Витребувати у ОСОБА_2 та передати у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінанс Груп" та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті правничої допомоги у розмірі по 5000 грн. з кожного. Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінанс Груп" подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити. Посилається на те, що товариство є кредитором, позичальник та майновий поручитель обізнані про грошові зобов`язання та їх складові. Далі цитує положення іпотечного договору, згідно із якими іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у визначений законом спосіб. Направивши позичальнику та майновому поручителю вимоги, кредитор реалізував свої права відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку". Посилається на безпідставність рішення суду про позбавлення ОСОБА_2 права власності. Представником позивача адвокатом Гладким Р.В. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення першої інстанції - без змін. Вказує на відсутність договору про задоволення вимог іпотекодержателя та зазначає, що виключно такий договір згідно статті 37 Закону України "Про іпотеку" є правовою підставою для набуття права власності на предмет іпотеки. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечував з мотивів, викладених у відзиві. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" та представник ОСОБА_2 - адвокат Бадах С.М. подали заяви про відкладення розгляду справи, посилаючись на участь в інших судових засіданнях. Згідно статті 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання, з огляду на те, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Установлено, що 08 червня 2005 року між ОСОБА_3 та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" укладено кредитний договір №014/4006/82/10, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 100000 доларів США строком користування до 08 червня 2010 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 09 червня 2005 року між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко Ю.П., зареєстрований в реєстрі за №4275. Об`єктом іпотеки є квартира АДРЕСА_3 . Іпотечним договором порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та реалізації предмета іпотеки визначено наступними пунктами розділу 4 договору: 4.2 Звернення стягнення на предмет іпотеки або на відповідну його частину здійснюється будь-яким способом, якого зажадає іпотекодержатель, в тому числі шляхом направлення іпотекодержателем іпотекодавцю письмового повідомлення про звернення стягнення, або будь-яким іншим способом, передбаченим чинним законодавством України. 4.3 Реалізація предмету іпотеки після звернення на нього стягнення здійснюватиметься відповідно до чинного законодавства України, в будь-який спосіб на вибір іпотекодержателя, в тому числі, шляхом передачі предмету іпотеки іпотекодержателю у власність. Така передача здійснюється за договором про задоволення вимог іпотекодержателя і оформлюється актом приймання-передачі предмету іпотеки або його частини між іпотекодавцем і іпотекодержателем. Це не виключає також добровільної передачі предмету іпотеки іпотекодавцем іпотекодержателю у власність. Така передача може здійснюватись лише за письмовою згодою іпотекодержателя. На вимогу іпотекодержателя реалізація предмету іпотеки може здійснюватися шляхом проведення прилюдних торгів. 4.4 У випадку відмови іпотекодавця добровільно передати предмет іпотеки для його реалізації, відповідно до п.4.3 цього договору, реалізація предмету іпотеки відбуватиметься будь-яким іншим способом, якого зажадає іпотекодержатель, відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством України. 30 вересня 2019 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та АТ "Оксі Банк" укладено Договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстрований в реєстрі за №2325, за змістом якого у зв`язку із укладенням сторонами договору відступлення права вимоги від 30 вересня 2019 року за кредитним договором №014/4006/82/10 від 08 червня 2005 року, що укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" та позичальником ОСОБА_3 , іпотекодержатель АТ "Райффайзен Банк Аваль" передає АТ "Оксі Банк" всі права вимоги за Іпотечним договором б/н від 09 червня 2005 року, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" та ОСОБА_1 . Додатком №1 до вказаного договору є Акт прийому-передачі від 30 вересня 2019 року. 30 вересня 2019 року між АТ "Оксі Банк" та ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінанс Груп" укладено Договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстрований в реєстрі за №2326, відповідно до умов якого до ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінанс Груп", як нового кредитора, перейшло право вимоги від АТ "Оксі Банк" за Іпотечним договором б/н від 09 червня 2005 року, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" та ОСОБА_1 . Додатком №1 до цього договору є Акт прийому-передачі іпотечного договору. Згідно даних з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 січня 2020 року, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 грудня 2019 року, державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50066200, відповідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінанс Груп", номер запису про право власності 34502575. Підставами виникнення права власності зазначено: іпотечний договір, серія та номер: 4275, виданий 09.06.2005, видавник: ПН Київського МНО Тесленко Ю.П.; вимога про усунення порушень, серія та номер: 01/10В, виданий 04.10.2019 р., видавник: ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп"; опис вкладення, інформація про відправлення, Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, серія та номер: бн, виданий 04.10.2019, видавник АТ "Укрпошта"; документ уповноваженої особи, довіреність, серія та номер: 14, виданий 11.01.2019, видавник: ПН Одеського МНО Токарська Т.В. 10 грудня 2019 року між ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінанс Груп" та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрований в реєстрі за №3896, відповідно якого ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 . Скасовуючи рішення приватного нотаріуса як державного реєстратора, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами іпотечного договору встановлено можливість передачі іпотекодержателю предмету іпотеки у власність саме за наявним договором про задоволення вимог іпотекодержателя та оформлення такої передачі обумовлено підписанням між іпотекодавцем і іпотекодержателем актом приймання-передачі предмету іпотеки, проте такого договору між майновим поручителем та жодним із кредиторів не укладалось. Судом зазначено, що відсутність договору про задоволення вимог іпотекодержателя та акту приймання-передачі предмету іпотеки є самостійною і достатньою підставою для задоволення вимог про скасування рішення державного реєстратора. В частині вимог про скасування запису про право власності, суд керувався статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", з урахуванням внесених змін, та зазначив, що належним способом захисту порушеного права є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, тоді як такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права законом не передбачено. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки такі відповідають вимогам закону та доводами апеляційної скарги не спростовуються. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Оскільки іпотечний договір між сторонами було укладено 09 червня 2005 року, то застосуванню до спірних правовідносин підлягає Закон України "Про іпотеку" в редакції від 05 червня 2003 року. Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Згідно статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Згідно частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Згідно укладеного між сторонами іпотечного договору убачається, що він містить лише умови про можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки, та однозначно вказує на те, що такий спосіб позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки як набуття іпотекодержателем права власності на нього можливий лише на підставі окремо укладеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Таким чином слід дійти висновку, що, укладаючи у 2005 році іпотечний договір, позивач не узгоджував з іпотекодержателем умови щодо автоматичного звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності у порядку реєстрації такого права державним реєстратором - нотаріусом, а отже таку згоду він не надав, а надав лише згоду на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги у порядку, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку", тобто в порядку укладення окремого договору про задоволення таких вимог, який і міг бути єдиною підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Ураховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений статтею 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договору), ненадання такого договору нотаріусу та залишення ним без перевірки наявності чи відсутності факту виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов`язує можливість переходу права власності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Правова позиція щодо аналогічних правовідносин викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №199/1276/17. Доводи скаржника про те, що боржник та майновий поручитель отримували письмову вимогу та були обізнані про наявність заборгованості, апеляційний суд відхиляє, оскільки зазначене не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, ураховуючи, що відсутність окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено. В частині розподілу судових витрат апеляційна скарга доводів не містить. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Укрфінанс Груп" залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 30 листопада 2021 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В. Соколова