Постанова Запорізький апеляційний суд № 314/7736/16-ц

Дата документу 16.11.2021 Справа № 314/7736/16-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/3797/21 Головуючий у 1-й інстанції: Свідунович Н.М. Є.У.№ 314/7736/16-ц Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Кримської О.М., Дашковської А.В., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Кредобанк», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавлукова Заіра Арснівна, ОСОБА_2 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Кредобанк» на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 лютого 2021 року, В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 314/7736/16-ц, виданий 09.08.2017 на виконання заочного рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 25.04.2017 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 5001.08.00.2293 від 17.11.2014 у розмірі 185 465,20 грн. Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задоволено. Визнано виконавчий лист № 314/7736/16-ц, виданий 09.08.2017 на виконання заочного рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 25.04.2017 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості по кредитному договору №5001.08.00.2293 від 17.11.2014 у розмірі 185 465,20 грн. таким, що не підлягає виконанню в частині вимог, пред`явлених до боржника ОСОБА_1 . Ухвала суду мотивована тим, що на погашення визначеної судовим рішенням кредитної заборгованості боржником і страховиком на рахунок Банку як кредитора і вигодонабувача сплачено і перераховано коштів на загальну суму 189 848, 57 грн. Проте Банк після ухвалення рішення про дострокове стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості неправомірно продовжував нараховувати відсотки і пеню у відповідності з умовами кредитного договору, внаслідок чого заборгованість за кредитом продовжувала зростати. Кошти, які надходили від боржника і страховика, Банк спрямовував на погашення поточної заборгованості, а не на погашення боргу, визначеного судовим рішенням. Оскільки заборгованість, визначена судовим рішенням, вже погашена, а нарахування Банком відсотків і пені після ухвалення судового рішення є неправомірною, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Акціонерне товариство «Кредобанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 . Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Банк вважає, що правомірно спрямовував кошти, що надходили від боржника і страхувальника на погашення поточної заборгованості за пенею і відсотками, які нараховувалися Банком і в процесі примусового виконання судового рішення у відповідності з умовами кредитного договору. Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи не надходили, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи. Перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. За ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Встановлено, що заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 25.04.2017 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором №5001.08.00.2293 від 17.11.2014, розмір якої станом на 17.10.2016 становив 185 465,20 грн., і яких 161 061,93 грн. неповернутої суми кредиту, 20 837,71 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 3 565,56 грн. заборгованості за пенею, а також судові витрати у розмірі 2 781,98 грн. 09.08.2017 Вільнянським районним судом виданий виконавчий лист № 314/7736/16-ц на виконання вказаного рішення від 25.04.2017. На підставі вказаного виконавчого листа приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. було відкрито виконавче провадження № 62432708 за постановою від 26.06.2020. Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. З наданого представником АТ «Кредобанк» розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5001.08.00.2293 від 17.11.2014 слідує, що станом на 26.11.2020 за боржником ОСОБА_1 обліковується заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 33165,31 грн., яка складається з тіла кредиту. Аналіз розрахунку свідчить про те, що після 17.10.2016 дати пред`явлення Банком вимоги до боржника про дострокове повернення всієї суми кредиту Банк продовжував нарахування відсотків за користування кредитними коштами до березня 2017, та крім визначеної судовим рішення заборгованості за відсотками на суму 20 837, 71 грн. додатково нарахував відсотки з 17.10.2016 по 31.03.2017 на загальну суму 5 694, 69 грн., за комісією на суму 2 781,98 грн. Нарахування пені за порушення строків виконання грошового зобов`язання здійснювалося банком до листопада 2020 і за період з 26.11.2019 по 26.11.2020 було нараховано 18 590,07 грн. пені (т.2, а.с.142-144). Як зазначено у розрахунку, для погашення заборгованості за тілом кредиту, розмір якого становив 161 061, 93 грн. після 17.10.2016 надійшло коштів на загальну суму 127 896,62 грн. (17074,92+89859,68+18147,01+12,13+2802,88). Крім того, у цій період погашено заборгованість за відсотками у розмірі 36 056,82 грн. (28507,65+7436,8+112,37), та комісією у розмірі 2781,98 грн. Разом з тим, наданий розрахунок заборгованості суперечить виписці про рух коштів по рахунку, відкритому за кредитним договором № 5001.08.00.2293 від 17.11.2014, та іншим матеріалам справи щодо розміру коштів, сплачених на погашення заборгованості. Зокрема, з матеріалів наданих ПрАТ «СК «ВУСО» видно, що 02.06.2017 на рахунок вигодо набувача АТ «Кредобанк» страховиком здійснена виплата страхового відшкодування у розмірі 149 000 грн., а 06.06.2017 на суму 3 500 грн. Загалом ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату АТ «Кредобанк» на загальну суму 152 500 грн., яка була спрямована на погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 . Проте із сплачених страховиком коштів на погашення визначеної судовим рішення заборгованості було спрямовано тільки 135 442,25 грн., різниця у розмірі 17 057,75 грн. була спрямована банком на погашення пені, яку банк продовжував нараховувати до 26.11.2020 року включно, тоді як за рішенням суду розмір пені становив 3 565,56 грн. Крім того, за наданих суду АТ «Кредобанк» матеріалів слідує, що банк після постановлення рішення суду про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 5001.08.00.2293 від 17.11.2014 продовжував нараховувати пеню по простроченій заборгованості та спрямовував отримані від боржників кошти не на погашення суми заборгованості, а на сплату пені. Так, окрім суми 17057,75 грн., яка сплачена ПрАТ «СК «ВУСО», в рахунок погашення заборгованості за пенею було враховано кошти у сумі 13 492,19 грн. Отже, загалом АТ «Кредобанк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 5001.08.00.2293 від 17.11.2014, починаючи з листопада 2016 року, отримав грошові кошти на загальну суму 189 848,57 грн., тоді як загальний розмір заборгованості за вказаним кредитним договором, стягнутий за рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 25.04.2017 складає 185465,20 грн. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч. 1ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. На підставі ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові і процесуальні. До матеріально-правових відносяться: припинення зобов`язання внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язання переданням відступного, зарахуванням за домовленістю сторін, прощення боргу. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню), у випадку зміни чи скасування рішення в апеляційному чи касаційному порядку, або у зв`язку з нововиявленими обставинами; виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке не підлягає примусовому виконанню; помилкова видача виконавчого листа, якщо після видачі такого листа в справі рішення суду було скасоване; видача виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. На суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Аналіз матеріалів справи та викладені вище норми права, свідчать про те, що обов`язок ОСОБА_1 за виконавчим листом виконаний у повному обсязі, оскільки фактично за кредитним договором № 5001.08.00.2293 від 17.11.2014 погашена сума, яка перевищує розмір стягнутої судом заборгованості. Отже висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду. Керуючись ст. ст. 374,375, 380-384 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк» залишити без задоволення. Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 лютого 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 18 листопада 2021 року. Головуючий: І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська