Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/18448/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18448/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шейко Т.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2021 року (розглянута у порядку спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2020 року, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0284153320 від 21 травня 2020 року, ухвалене Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що оплата узгодженої суми податкового зобов`язання за єдиним податком з фізичних осіб відбувалася вчасно не пізніше 20 числа (включно) кожного місяця. Проте контролюючий орган, констатуючи порушення строків виконання податкового обов`язку на підставі дати валютування платежу, яка наставала після 20 числа відповідного місяця, з покликанням на норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» вказує, що з наданням платником податку до установи банку платіжного документу на перерахунок податку до бюджету, обов`язок такого платника щодо сплати податку припиняється. Тому, днем сплати податку до бюджету вважає день, коли банк прийняв документ на перерахування податку до бюджету на виконання. Відтак, вважаючи податкове повідомлення-рішення контролюючого органу протиправним, позивачка звернулася до суду із цим позовом. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0284153320 від 21 травня 2020 року, ухвалене Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві. Не погоджуючись з вказаною постановою, Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Колегія суддів звертає увагу на те, що при поданні апеляційної скарги з апелянтом заявлено вимогу про заміну сторони у справі її правонаступником, а саме Головне управління ДФС у м. Києві замінити на Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011). Необхідність здійснення заміни відповідача у справі обґрунтоване припиненням діяльності органів Державної фіскальної служби України. Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Надаючи правову оцінку клопотанню Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) про заміну відповідача у справі на його правонаступника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, постановою КМУ від 18.12.2018 року №1200 утворено ДПС України та ДМС України, реорганізувавши ДІС шляхом поділу. Пунктом 2 зазначеної постанови визначено, що ДПС та ДМС є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах. Постановою КМ України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 19.06.2019 року за № 537 постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема: ГУ ДФС у м.Києві приєднати до ГУ ДПС у м. Києві. Розпорядженням КМУ від 21.08.2019 року №682-р оголошено про початок роботи ДПС України. Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що територіальні органи ДПС України були ліквідовані як юридичні особи публічного права постановою КМУ від 30.09.2020 №

893. Наказом ДПС від 30.09.2020 № 529 утворено нову мережу територіальних органів ДПС. Наказом ДПС від 24.12.2020 № 755 оголошено про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій новоствореними територіальними органами ДПС. Так, повноваження (функції) ліквідованих органів ДПС перейшли до відповідних органів у системі ДПС. Постановою КМУ від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про ДПС України та ДМС України» (зі змінами) та у відповідності до ч.2 п. 2 постанови КМУ від 30.09.2020 року №893 «Деякі питання територіальних органів ДПС», у зв`язку з ліквідацією територіальних органів ДПС шляхом утворення відокремлених підрозділів ДПС, правонаступником Головне управління ДПС у м. Києві є ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, відокремлений підрозділ ДПС України). Отже, відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво від ліквідованих органів ДПС до новостворених органів ДПС, що є підставою для заміни сторони у справі в порядку ст. 52 КАС України. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270. Відтак, Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011)підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни відповідача її правонаступником. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити подане клопотання та здійснити заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Головного управлінням ДПС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 2 066 000 0000 030781 від 17 травня 2012 року), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Деснянському районі міста Києва; із 01 червня 2012 року, перебуває на спрощеній системі оподаткування, платник єдиного податку 2 групи. Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві проведено камеральну перевірку позивачки з питань своєчасності сплати єдиного податку за період з 2017 року - 2020 рік. За результатами перевірки складено Акт №7129/26-15-33-16-11/2224024340 від 28 квітня 2020 року. На підставі Акту перевірки Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0284153320 від 21 травня 2020 року, яким нараховані штрафні санкції у сумі 5965,30 грн. Вважаючи таке рішення контролюючого органу протиправним позивач звернулась з даним позовом до суду. Надаючи правову цінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Згідно з положеннями пункту 300.1 статті 300 ПК України, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій. Пунктом 122.1 статті 122 ПК України передбачено, що несплата (неперерахування) фізичною особою платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу. У відповідності до норм чинного законодавства України сплата податків платником податків здійснюється, зокрема, у безготівковій формі шляхом здійснення переказу коштів через банківську установу. Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу у розумінні пункту 1.15 цієї ж статті Закону вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу. Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Відповідно до пункту 22.4 статті 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов`язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (пункт 1.29 статті 1 цього Закону). Отже, з наданням платником податку до установи банку платіжного документу на перерахування податку до бюджету, згідно з яким платник ініціює сплату, а банк приймає такий документ, обов`язок такого платника щодо сплати такого податку припиняється. Тому, днем сплати податку до бюджету вважається день, коли банк прийняв документ на перерахування податку до бюджету на виконання. Вказаний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 03 квітня 2018 року у справі № 809/3851/15. Щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення форма «Ш» від 21 травня 2020 року №0284153320, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з розрахунком штрафні санкції застосовані за червень, серпень, вересень, листопад 2017 року, січень, лютий, березень, травень, жовтень 2018 року, січень, березень, квітень, червень, липень, жовтень 2019 року. Разом з тим, згідно з відомостями про проведені позивачкою оплати, що підтверджуються банківськими квитанціями (а.с. 31-46), жодного прострочення сплати не вбачається, оскільки кошти прийняті банківською установою в граничний день сплати відповідного податкового зобов`язання, а саме авансового платежу. Таким чином суд дійшов висновку, що оплати відбувалися у відповідності до вимоги пункту 295.1 статті 295 ПК України не пізніше 20 числа (включно) кожного поточного місяця. Контролюючий орган констатував порушення строків виконання податкового обов`язку на підставі дати рознесення платежу в ІКП платника податків, яка наставала після 20 числа відповідного місяця. Відповідно до запроваджених цим Кодексом принципів податкового законодавства (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України), принцип «презумпції правомірності рішень платника податку» застосовується в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Аналогічно в пункті 56.21 статті 56 ПК України закріплено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Так, Європейська конвенція про обчислення строків (ETS № 76) від 16.05.1972, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 вказує, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін «diesadquem» означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них. У зв`язку з цим колегія судів погоджується із висновком суду першої інстанції про хибність висновків акта камеральної перевірки про порушення позивачем вимог пункту 295.1 статті 295 ПК України, та відповідно не довів суду наявність правових підстав для застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафної санкції за несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного податку. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено всі обставини справи у зв`язку із чим прийшов до правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 21 травня 2020 року №0284153320 підлягає скасуванню в повному обсязі. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль