Постанова 4855 № 640/4782/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4782/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Васильченко І.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Губської Л.В., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року (розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа Державна податкова інспекція у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2019 року, ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1/ДФС України) та Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач 2/ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправною бездіяльність відповідачів щодо не визнання податкового боргу позивача безнадійним та щодо не проведення списання податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в сумі 76 823,61 грн. та зобов`язання відповідачів прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу позивача з податку на доходи фізичних осіб в сумі 76 823,61 грн. та видалити з баз даних автоматизованих систем податкової інформації про наявність податкового боргу позивача з податку на доходи фізичних осіб в сумі 76 823,61 грн. Одночасно, вказаною ухвалою залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі-третя особа/ДПІ у Святошинському районі). Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не списання безнадійного податкового боргу, який обліковується позивачем, оскільки стосовно заявленого податкового боргу минув строк давності, встановлений ст. 102 Податкового кодексу України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо не визнання податкового боргу ОСОБА_1 безнадійним та щодо не проведення списання податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в сумі 76 823,61 грн. Зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб в сумі 76 823,61 грн. та видалити з баз даних автоматизованих систем податкової інформації про наявність податкового боргу ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб в сумі 76 823,61 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем 2 у справі подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Колегія суддів звертає увагу на те, що при поданні апеляційної скарги з апелянтом заявлено вимогу про заміну сторони у справі її правонаступником, а саме Головне управління ДФС у м. Києві замінити на Головне управління ДПС у м. Києві. Необхідність здійснення заміни відповідача у справі обґрунтоване припиненням діяльності органів Державної фіскальної служби України. Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Надаючи правову оцінку клопотанню Головного управління ДПС у м. Києві про заміну відповідача у справі на його правонаступника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, постановою КМУ від 18.12.2018 року №1200 утворено ДПС України та ДМС України, реорганізувавши ДІС шляхом поділу. Пунктом 2 зазначеної постанови визначено, що ДПС та ДМС є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах. Постановою КМ України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 19.06.2019 року за № 537 постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема: ГУ ДФС у м. Києві приєднати до ГУ ДПС у м. Києві. Розпорядженням КМУ від 21.08.2019 року №682-р оголошено про початок роботи ДПС України. Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що територіальні органи ДПС України були ліквідовані як юридичні особи публічного права постановою КМУ від 30.09.2020 №

893. Наказом ДПС від 30.09.2020 № 529 утворено нову мережу територіальних органів ДПС. Наказом ДПС від 24.12.2020 № 755 оголошено про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій новоствореними територіальними органами ДПС. Так, повноваження (функції) ліквідованих органів ДПС перейшли до відповідних органів у системі ДПС. Відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво від ліквідованих органів ДПС до новостворених органів ДПС, що є підставою для заміни сторони у справі в порядку ст. 52 КАС України. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270. Тобто, починаючи з 21 серпня 2019 року у Головного управління ДПС у м. Києві виникли підстави для звернення до суду з клопотанням про здійснення заміни відповідача у справі у зв`язку з припиненням здійснення повноважень Головного управлінням ДФС у м. Києві. Відтак, Головним управлінням ДПС у м. Києві підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни відповідача її правонаступником. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити подане клопотання та здійснити заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Головного управлінням ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що 26.12.2017 р. ОСОБА_1 подано до ДПІ у Святошинському районі податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік № 1400070354, в якій задекларовано дохід в сумі 201 750,99 грн. ДПІ у Святошинському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, понови нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої винесено складено акт від 12.02.2015 р. № 114/26-57-17-01/ НОМЕР_1 . У відповідності до висновків Акту перевірки встановлено наступні порушення позивачем, зокрема ч. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, що призвело до визначення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік - 34 068, 27 грн. На підставі висновків Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.03.2015 р. № 0006841701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 42 755,34 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 34 068,27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8 687,07 грн. Позивач звернувся до відповідачів із заявою про списання безнадійного податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в сумі 76 823,61 грн. Рішеннями від 19.11.2018 р. № 74403/Л/26-15-13-14-15 та від 25.01.2019 р. № 3816/6/99-99-13-01-03-15 відповідачі відмовив заявнику у задоволенні його вимог. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до підпункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. Відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Згідно з підпунктом 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом. Контролюючі органи згідно з пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Механізм списання безнадійного податкового боргу визначає Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1844/24376 (далі - Порядок № 577). Згідно з пунктом 2.1 Порядку № 577 під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти: 1) податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута; 2) податковий борг фізичної особи, яка: визнана в судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; або померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; або понад 720 днів перебуває у розшуку; 3) податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України; 4) податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); 5) податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури. Визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів (пункти 3.1, 3.2 Порядку № 577). На виконання пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 Порядку № 577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 Порядку (виникнення податкового боргу внаслідок форс-мажорних обставин), платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов`язково додаються документи, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним. За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. В інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку (в тому числі відносно податкового боргу по якому минув строк позовної давності), орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційної системи не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення. Порядок № 577 пов`язує день виникнення безнадійного податкового боргу з днем прийняття рішення про списання безнадійного боргу керівником органу доходів і зборів, яке має бути внесене до інформаційної системи не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення. Отже, списання податковим органом безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, має здійснюватися органами державної податкової служби самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи, за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу, або за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу. При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 4.1 Порядку №577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється органами державної податкової служби щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків. Судом встановлено, що грошове зобов`язання визначене позивачем у поданій податковій декларації № 1400070354, збільшене відповідачем, на підставі податкового повідомлення - рішення від 30.03.2015 р. № 0006841701 набуло статусу узгодженого, а отже після спливу 1095 денного строку, повинно було бути списано відповідачем. Строк давності стягнення податкового боргу сплинув, однак відповідачем він не списаний. Відповідно до п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Доказів вжиття відповідачем будь-яких заходів для примусового стягнення податкового боргу позивача, не надано, у зв`язку із чим, несплачене податкове зобов`язання Таким чином, , визначене на підставі податкового повідомлення - рішення набуло статусу безнадійного податкового боргу, а тому відповідач, повинен був самостійно здійснити його списання. Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про бездіяльність відповідача 2 щодо не визнання податкового боргу позивача безнадійним та щодо не проведення списання податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в сумі 76 823,61 грн. та наявності правових підстав для зобов`язання відповідача 2 прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу позивача з податку на доходи фізичних осіб в сумі 76 823,61 грн. Щодо вимоги позивача про видалення з баз даних автоматизованих систем податкової інформації про наявність податкового боргу позивача з податку на доходи фізичних осіб в сумі 76 823,61 грн., колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. Згідно положень Податкового кодексу України - одним зі способів ведення податкового контролю є інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Відповідно до пункту 71.1 статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій. Статтею 72 Податкового кодексу України визначено, яка інформація використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Підпунктами вказаної статті встановлено, що зазначена інформація надходить від платників податків та податкових агентів. Зокрема, це інформація за наслідками податкового контролю. Як вбачається з пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до приписів цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Відповідно до пункту 2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами між підрозділами державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України №22 від 31 липня 2014 року (далі - Методичні рекомендації), працівники підрозділів, що здійснюють (очолюють) перевірки, вносять необхідну інформацію до інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи підсистеми «Податковий аудит» інформаційної системи «Податковий блок» на кожному етапі організації, проведення та реалізації матеріалів перевірок (при направленні повідомлення платнику податків про початок документальної планової (невиїзної позапланової) перевірки, оформленні направлення на проведення перевірки, реєстрації акта (довідки) перевірки (звірки), інших складених актів (довідок), прийнятті та направленні податкового повідомлення-рішення, вимог та рішень щодо єдиного внеску, складанні протоколів про адміністративне правопорушення тощо - в день вчинення відповідних дій. Відповідні підрозділи органу державної фіскальної служби, на обліку в якому перебуває платник податків, забезпечують внесення до інформаційних баз даних відповідної інформації не пізніше наступного робочого дня з дня отримання. Згідно з пунктом 63.12 статті 63 Податкового кодексу України інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв`язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом. Колегія суддів зазначає, що дії суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні бути вчиненими таким суб`єктом стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції. Внесення даних перевірки до підсистеми «Податковий аудит» інформаційної системи «Податковий блок» є виключно службовою діяльністю податкового органу, яка передбачає фіксацію у інформаційних базах кожного наявного етапу звірки, незалежно від того, винесені податкові повідомлення-рішення, чи ні. З наданого відповідачем 2 відзиву на позов вбачається, що станом на 22.04.2016 р. за позивачем обліковується податковий борг у розмірі 76 823,61 грн., а відтак враховуючи встановлену судом обставину щодо визнання податкового боргу позивача безнадійним та наявності правових підстав для його списання, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині та зобов`язання відповідача 2 видалити з баз даних автоматизованих систем податкової інформації про наявність податкового боргу позивача з податку на доходи фізичних осіб в сумі 76 823,61 грн. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а надані позивачем докази є достатніми для прийняття рішення по справі в порядку спрощеного провадження про задоволення адміністративного позову. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Л.В. Губська, М.І. Кобаль