Постанова Миколаївський апеляційний суд № 488/1055/21

17.11.21 22-ц/812/2029/21 Справа №488/1055/21 Головуючий у 1-й інстанції Кузьменко В. В. Провадження № 22ц/812/2029/21 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 17 листопада 2021 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючої: Ямкової О. О., суддів: Колосовського С .Ю., Локтіонової О. В., із секретарем: Колосовою О. М., за участю: відповідача ОСОБА_1 третьої особи ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 1 вересня 2021 року, постановлену під головуванням судді Кузьменка В. В. в залі суду в місті Миколаєві о 12 годині 15 хвилин зі складенням її повного тексту, по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про визнання договору позики недійсним, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2021 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним. В обґрунтування позову зазначала, що вона є спадкоємицею померлої ОСОБА_5 , яка за життя нібито 7 січня 2017 року отримала від відповідачки ОСОБА_1 позику в розмірі 250 000 грн та видала на її користь боргову розписку. На підставі цієї розписки та після смерті спадкодавиці 3 липня 2017 року, ОСОБА_1 , як кредитор, звернулася до суду у листопаді 2019 року із позовною заявою до спадкоємців померлої - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .. Справа за позовом ОСОБА_1 розглянута судом за відсутності спадкоємців, та на підставі постанови Миколаївського апеляційного суду від 20 січня 2021 року позовні вимоги задоволені шляхом звернення стягнення на спадкове майно в рахунок погашення боргу спадкодавиці ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . Разом з тим ознайомившись зі змістом наданої ОСОБА_1 розписки про отримання боргу, позивачка стверджує, що її написано не почерком померлої ОСОБА_5 , та підпис, який наявний в розписці, виконаний від її імені іншою особою. Більш того спадкодавиця ніколи не казала, що позичала таку велику суму грошей на лікування онука, та не мала їх в розпорядженні. На підставі наведеного позивачка, як спадкоємиця, вважала за можливим оспорити позику, яку нібито отримувала спадкодавця, та на підставі якої звернуто стягнення на спадкове майно, за правом на отримання якого в порядку спадкування за законом вона звернулася до нотаріуса. Ухвалою судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 8 квітня 2021 року цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 передана за підсудністю на розгляд Заводського районного суду міста Миколаєва. 16 липня 2021 року до Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_4 звернулась з заявою про забезпечення її позову шляхом заборони відчуження Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . В обґрунтування вказаної заяви зазначила, що оскільки розгляд справи в рамках якої було накладено арешт на частку квартири у вигляді забезпечення позову закінчено і постанова Миколаївського апеляційного суду набрала законної сили, а її касаційна скарга на це судове рішення ще не розглянута, то, на її думку, існує реальна загроза, що ОСОБА_1 звернеться із заявою про зняття заходів забезпечення позову, які були застосовані апеляційною інстанцією за її же заявою, та відбудеться звернення стягнення на спадкове майно на підставі позики, яка оспорюється позивачкою, і як наслідок це може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду або поновлення її спадкових прав. Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 1 вересня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено, постановлено про накладення арешту та заборону відчуження Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заходи забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам, та вважав наведені в заяві доводи обґрунтованими, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду. Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зазначала про те, що судом першої інстанції порушено строк розгляду поданої позивачкою ОСОБА_4 заяви, та строк надіслання копії постановленої ухвали на адресу відповідачки з метою перешкоджання її оскарження. Крім того вказувала, що справа незаконно перебувала в провадженні Корабельного та Заводського районних судів міста Миколаєва. Посилалася на визнання договору позики, укладеного між нею та померлою, дійсним за постановою апеляційного суду, право на оспорення якого мала лише особисто позичальниця. Стверджувала про неможливість подання позовної заяви безпосередньо позивачкою, оскільки її мати ОСОБА_6 , як особа, що схильна до афер, та має, на її думку бажання, в будь якому разі відстояти спадщину доньки, схилила її до подачі неправомірного позову. Звертала увагу суду на той факт, що договорів з позивачкою або третьою особою не укладала. Зазначала, що у жовтні 2021 року минає термін примусового виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 20 січня 2021 року, виконання за якою касаційною інстанцією не зупинено, внаслідок чого вважала подачу позову про визнання договору позики недійсним намаганням ухилитися від виконання судового рішення. Крім того наявність арешту, накладеного за її заявою апеляційним судом є достатнім без того, щоб ще раз застосовувати ідентичні заходи забезпечення позову. Відзивів на апеляційну скаргу не надано. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення із наступних підстав. Так, відповідно до змісту статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову та зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами. За роз`ясненнями, що містяться в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 року слідує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Закон пов`язує доцільність вжиття заходів забезпечення позову не тільки з можливістю (утрудненням) виконання рішення, а і з ефективністю захисту інтересів та поновленням прав позивача (у разі встановлення їх порушення). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про оспорення договору позики, за зобов`язаннями якого на майно особи, що померла, та перейшло в порядку спадкування, звернуто стягнення на підставі постанови Миколаївського апеляційного суду від 20 січня 2021 року в рахунок погашення боргу спадкодавці на належну їй Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , яку успадкувала позивачка та третя особа. Справа судами розглянута за відсутністю спадкоємців з ухваленням судом першої інстанції заочного рішення, яке скасовано апеляційним судом за скаргою ОСОБА_1 .. Внаслідок розгляду справи за відсутності ОСОБА_4 та іншого спадкоємця ОСОБА_2 , останні не мали можливості звернутися із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про оспорювання позики, на підставі якої у подальшому судом апеляційної інстанції звернуто стягнення на частину майна померлої, праве на яке успадкувано за законом. Отже, сама наявність договору позики та відповідної частини майна померлої, за рахунок якого спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора, є взаємопов`язаними, а тому безпосередньо стосуються прав та інтересів, як спадкоємців, так і їх кредитора. Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, яке правомірно застосовано судом першої інстанції, вбачається, що позивачка ОСОБА_4 обґрунтовано обрала вид забезпечення свого позову, який є співмірним пред`явленим нею вимогам до кредитора спадкодавці. Крім того, у випадку не застосування такого виду забезпечення, ці дії можуть призвести до ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду за її позовом, через набрання законної сили судовим рішенням про звернення стягнення в рахунок погашення боргу на спадкове майно, та можливого вирішення питання про зняття арешту, звернення з яким залежить виключно від волевиявлення кредитора ОСОБА_1 .. Доводи апеляційної скарги щодо наявності порушень процесуальних строків розгляду заяви та надсилання копії ухваленого судового рішення є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки пов`язані із визначенням підсудності справи, її передачі з одного суду в іншій, та самі по собі, за будь-яких обставин, не впливають на законність та обґрунтованість постановленого судового рішення, та не перешкоджали відповідачки в його оскаржені. Не заслуговують на увагу і твердження відповідачки щодо тотожності відмови касаційної інстанції у зупиненні виконання судового рішення, та відсутності підстав для забезпечення позову ОСОБА_4 , так як ці процесуальні рішення, що прийняті судами різних інстанції, є різними і за своїм змістом, та не є взаємопов`язаними. Крім того основною підставою для відмови у зупиненні виконання постанови суду стало не надання особою, що звернулася із касаційною скаргою, постанови про відкриття виконавчого провадження за судовим рішенням, яке оскаржується. Також із змісту постанови ВС від 15 вересня 2021 року у справі №488/4572/19 вбачається, що касаційною інстанцію при залишенні без змін постанови апеляційного суду про звернення стягнення кредитора на спадкове майно, роз`яснено, що це судове рішення не позбавляє спадкоємців в установленому законом порядку звернутися до суду із позовом щодо оспорювання договору позики від 7 січня 2017 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , що позивачкою реалізовано шляхом подачі даного позову та заяви про його забезпечення. Усі інші доводи апеляційної скарги стосовно сумнівів особистого звернення позивачки з позовом до ОСОБА_1 , дійсності договору позики тощо стосуються суті справи та не впливають на правильність висновків місцевого суду за заявою про забезпечення позову. Наявність арешту на спірне майно, накладеного у іншій справі за заявою кредитора, не є безумовною підставою для відмови у забезпеченні позову, який поданий іншою особою до кредитора. На підставі викладеного та у відповідності до положень, передбачених статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, оскільки оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України немає. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 1 вересня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена, у випадках передбачених статтею 389 ЦПК України, в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду. Головуюча О. О. Ямкова Судді С. Ю. Колосовський О. В. Локтіонова