Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/2083/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2083/21 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Сорочка Є.О. за участю секретаря Ковтун К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора та Черкаської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на публічній службі, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Черкаської обласної прокуратури (далі - відповідач-2), в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів Офісу Генерального прокурора від 09.12.2020 №6 "Про неуспішне проходження прокурором атестації"; - визнати протиправним та скасувати наказ керівника Черкаської обласної прокуратури від 12.03.2021 №81к про звільнення позивача з посади заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області; - поновити позивача на посаді заступника керівника Смілянської окружної прокуратури Черкаської області або іншій рівнозначній посаді з 15.03.2021; - стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.03.2021 до моменту ухвалення рішення у даній справі. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт зазначає, що станом на час його звільнення з посади була відсутня реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, так само і відсутнє скорочення кількості проекторів такого органу прокуратури, з огляду на що, нормативне обґрунтування спірного наказу, передбачене п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» застосовано безпідставно. Апелянт зазначив, що законодавством України не передбачено юридичного визначення для поняття «доброчесність прокурора». Тому застосування цього поняття носить свавільний характер, оскільки методологія визначення відповідальності такому критерію прокурора Порядком №221 не передбачена. Апелянт переконаний, що така відсутність юридичного визначення породжує для позивача негативні наслідки у вигляді юридичної невизначеності щодо підстав його звільнення. Також апелянт вважає, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття. Однак рішення зводиться лише до констатації фактів накладення на позивача адміністративних та дисциплінарних стягнень. У відзиві на апеляційну скаргу Черкаська обласна прокуратура зазначила, що у рішенні Комісії від 09.12.2020 №6 наведено необхідні обґрунтування щодо невідповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Відповідач зазначив, що ухвалення рішень про успішне чи неуспішне проходження атестації за наслідками співбесіди є дискреційними повноваженнями комісії. Голосуючи за те, чи інше рішення, кожний член комісії діє за внутрішнім переконанням. Отже кадрова комісія за результатами співбесіди має можливість на власний розсуд шляхом голосування прийняти рішення - про успішне або неуспішне проходження прокурором атестації. Відповідач зазначив, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача є виключно настання події зумовленою наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації заступником Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області. Відповідач вважає, що керівником обласної прокуратури обґрунтовано визначено підставу для звільнення позивача зазначену положенням п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», адже зазначене прямо передбачено положеннями Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив публічну службу на посаді заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області. 24.08.2018 працівниками Управління патрульної поліції в Черкаській області стосовно ОСОБА_1 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 30 КУпАП (протокол № 170546) та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 25.01.2019 у справі №711/7259/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, проте адміністративне стягнення не накладалось у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до адміністративної відповідальності. За фактом можливих протиправних дій заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_1 призначено службове розслідування щодо складання протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. За результатами проведення службового розслідування комісією прийнято рішення, що в діях заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, що відповідно до п.п. 5,6 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про прокуратуру" є підставами для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів. 16.01.2019 Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів прийнято рішення №8дп-19 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та на нього накладено дисциплінарне стягнення у виді заборони на строк один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду. 11.10.2019 позивачем подано заяву про переведення його на посаду прокурора в окружній прокуратурі та намір пройти атестацію. Позивачем було успішно пройдено два перших етапи атестації та 09.12.2020 пройдено співбесіду в Дванадцятій кадровій комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів Офісу Генерального прокурора. 19.12.2020 Дванадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів Офісу Генерального прокурора прийнято рішення №6 про неуспішне проходження позивачем атестації у зв`язку з наявністю висновку службового розслідування, затвердженого прокурором Черкаської області 26.09.2018, рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури від 16.01.2019 №8дп-19, протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Наказом керівника Черкаської обласної прокуратури № 81 к від 12.03.2021 позивача звільнено з посади заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 15 березня 2021 року. Підставою для прийняття наказу зазначено рішення кадрової комісії № 12 від 09.12.2020 №

6. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі також - Закон № 1697-VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо. Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (діє з 25 вересня 2019 року, далі - Закон № 113-IX) до Закону № 1697-VII були внесені зміни. Зокрема, в тексті Закону №1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно на "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури". Згідно пунктів 6, 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ, встановлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Згідно із п. 11 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Пунктом 14 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. На виконання вимог Закону №113-IX, наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221). За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена Розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур. У відповідності до пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора. Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора. Пунктами 6-8 розділу I Порядку № 221 визначено, що атестація включає в себе три етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку. У відповідності до пункту 11 Порядку №221, особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації. Згідно з пунктом 7 Порядку №221, повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора. Відповідно до пункту 1, 2, 4 розділу IV Порядку №221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди. До початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками. Для виконання практичного завдання прокурору видається чистий аркуш (аркуші) паперу з відміткою комісії. Комісія, у разі наявності технічної можливості, може забезпечити виконання прокурорами практичного завдання за допомогою комп`ютерної техніки. Пунктами 8-11 розділу IV Порядку № 221 визначено, що співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання. Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень. Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно). Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії. Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів). Згідно з пунктами 12-16 розділу IV Порядку № 221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання. Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання; Співбесіда проходить у формі засідання комісії. Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання. Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації. Пунктом 12 Порядку № 233 передбачено, що рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття. В силу приписів пп. 2 п. 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Крім того, пунктом 6 розділу V Порядку № 221 визначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Судом встановлено, що на виконання вимог Закону №113-IX та Порядку № 221 11.10.2019 позивачем подано заяву про переведення його на посаду прокурора в окружній прокуратурі та намір пройти атестацію. Вказані обставини свідчать про те, що позивач підтвердив своє бажання пройти атестацію, вказав на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, зокрема, і щодо того, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації його буде звільнено з посади. Як свідчать матеріали справи, позивач успішно пройшов два перших етапи атестації та 09.12.2020 пройшов співбесіду в Дванадцятій кадровій комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів Офісу Генерального прокурора. 19.12.2020 Дванадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів Офісу Генерального прокурора прийнято рішення №6 про неуспішне проходження позивачем атестації у зв`язку з наявністю висновку службового розслідування, затвердженого прокурором Черкаської області 26.09.2018, рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури від 16.01.2019 №8дп-19, протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що суд не наділений повноваженнями здійснювати оцінку рішенням кадрових комісій за результатами атестації, зокрема на предмет дотримання прокурором правил професійної етики, доброчесності та рівня його професійної компетентності. Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб. Таким чином, спори щодо оскарження рішень кадрових комісій про неуспішне проходження прокурорами атестації належать до компетенції адміністративних судів. Отже, під час розгляду та вирішення адміністративної справи суд наділений усією повнотою повноважень щодо перевірки оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень не лише на предмет його законності, тобто чи було таке рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, але й з точки зору дотримання інших критеріїв, перелік яких наведено у частині другій статті 2 КАС України. Оскільки предметом атестації є оцінка професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 5 розділу I Порядку № 221), а рішення про неуспішне проходження прокурором атестації приймається кадровою комісією саме з підстав невідповідності, на думку комісії, прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що суд немає повноважень оцінювати рішення кадрових комісій про неуспішне проходження атестації по суті. Такий висновок узгоджується з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення та застосування Конвенції (ст. 32). Відповідачі не заперечують, що позивач успішно пройшов перших два етапи атестації та був допущений до співбесіди. Як установлено судом та зазначено у рішенні кадрової комісії, підставами для прийняття рішення про неуспішне проходження позивачем атестації були висновки комісії про його невідповідність вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Так, під час проведення співбесіди встановлено, що постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.11.2018 у справі №711/7259/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік та штрафу у розмірі 10 200 грн. Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 25.01.2019 постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.11.2018 у справі №711/7259/18 скасовано та ухвалено нову постанову, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили 25.01.2021, тому обставини, встановлені постановою суду, не потребують доказуванню по даній справі в силу положень ч.4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, вину позивача у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка визначає розміри штрафів, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції встановлено у судовому порядку. Згідно ст. 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017, прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс. Поза службою поводитися коректно і пристойно. При з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб. У відносинах з підпорядкованими працівниками керівники всіх рівнів мають поєднувати принциповість та вимогливість з повагою та доброзичливістю, не допускати грубощів та приниження людської гідності (ч. 1 ст. 30 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів). Колегія суддів зазначає, що у 2019 році позивача було притягнуто за вчинений вище проступок до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, 16.01.2019 Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів прийнято рішення №8дп-19 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та на нього накладено дисциплінарне стягнення у виді заборони на строк один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду. У вказаному рішенні серед іншого зазначено, що при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення Комісією враховано характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Також враховано, що позивач неодноразово заохочувався Генеральним прокурором України та прокурором Черкаської області, характеризується позитивно, не має дисциплінарних стягнень. Під час дисциплінарного провадження щиро розкаявся у вчиненому. Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів було констатовано, що мало місце одноразове грубе порушення прокурорської етики, за яке призначено відповідне дисциплінарне покарання. Колегія суддів зазначає та відповідач у судовому засіданні підтвердив, що фактично єдиною підставою для прийняття оскаржуваного рішення кадрової комісії від 09.12.2020 №6 є саме наведений вище проступок позивача за який він вже притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Інші підстави для прийняття рішення Кадровою комісією про неуспішне проходження прокурором атестації у оскаржуваному рішенні відсутні. Слід зазначити, що Комісія лише констатує факт притягнення позивача до відповідальності, незважаючи на строки накладення такого дисциплінарного стягнення. Спеціальним нормативно-правовим актом - Порядком розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, який затверджений наказом Генерального прокурора 04 листопада 2019 року №266 (далі - Порядок №266), не передбачено випадків погашення дисциплінарної відповідальності, натомість визначено, що протягом одного року триває дисциплінарне стягнення; передбачено умови дострокового зняття дисциплінарного стягнення. Зважаючи на це та ураховуючи висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №803/31/16, від 30 липня 2019 року у справі № 804/406/16 відповідно до яких, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі, застосуванню у даному випадку підлягають загальні положення КЗпП. Так, відповідно до статті 151 КЗпП якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються. З аналізу наведеної вище норми слідує, що є чіткі строки дії дисциплінарного стягнення, і вони не можуть бути безмежними, у протилежному випадку це суперечить принципу юридичної визначеності, а також не відповідає принципу верховенства права. Враховуючи те, що на момент проведення співбесіди строк дисциплінарного стягнення сплив, позивач вважався таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності та не має дисциплінарного стягнення. Отже, висновок кадрової комісії щодо невідповідності позивача критерію професійної етики з огляду на притягнення його у 2019 році до дисциплінарної відповідальності, без установлення будь-якого іншого порушення, не можуть бути правомірними. При цьому надаючи оцінку відповідності позивача критерію професійної етики під означеним кутом, відповідач не вказав, яким саме положенням Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року (який був чинним на час атестації позивача), не відповідає позивач, або які конкретні його приписи ним порушено. Отже, висновок сформульовано без чіткої вказівки на норми права, що вказує на незрозумілість та неясність рішення. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що досліджуючи критерії професійної етики ОСОБА_1 відповідач надав оцінку діям позивача, за вчинення яких його вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у 2019 році. Проте відповідно до положень Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що рішення прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України (пункт 1 частини другої статті 2 КАС України). За такого правового регулювання та обставин справи колегія суддів вважає, що рішення Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів Офісу Генерального прокурора від 09.12.2020 №6 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" є передчасним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі 120/3794/20-а, оцінюючи рішення кадрової комісії на предмет відповідності критеріям, визначеним статтею 2 КАС України та вимогам, установленим абзацом 3 пункту 12 Порядку №233, у контексті подібних (схожих) фактичних передумов. Суд першої інстанції вказані обставини не врахував та дійшов в цій частині помилкових висновків. Враховуючи те, що саме на підставі рішення Кадрової комісії від 09.12.2020 №6, яке судом визнано необгрунтованим та невмотивованим, було прийнято оскаржуваний наказ керівника Черкаської обласної прокуратури від 12.03.2021 №81к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора, останній підлягає скасуванню. Колегія суддів ураховує, що Законом № 113-ІХ визначено безальтернативну умову переведення прокурорів, які на день набрання чинності цим Законом займали посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах на посади прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, а саме лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим Законом. При цьому, визначальною підставою для переведення прокурора на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах є рішення відповідної кадрової комісії про успішне проходження прокурором атестації. Колегія суддів зауважує, що рішення кадрової комісії, ухвалене стосовно проходження позивачем атестації є протиправним, необґрунтованим, прийнятим за відсутності доказів, на підставі яких його прийнято, водночас це не надає суду повноважень замість комісії визнати позивача таким, що успішно пройшов атестацію. Тож відсутність рішення про успішне або неуспішне проходження атестації не дозволяє суду дійти висновку про завершення цієї процедури для позивача. Водночас Офіс Генерального прокурора як орган державної влади зі статусом юридичної особи публічного права несе відповідальність за організацію і проведення в межах наданих йому повноважень відповідної атестації прокурорів. Відтак за встановлених у цій справі обставин Офіс Генерального прокурора має своїм обов`язком вжити належних заходів щодо забезпечення позивачу можливості пройти співбесіду з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Завершенням цієї процедури має бути відповідне рішення кадрової комісії, при прийнятті якого слід взяти до уваги висновки цієї постанови. Оскільки судом визнано рішення комісії необгрунтованим та протиправним, колегія суддів вважає, що проведення кадровою комісією з позивачем співбесіди з урахуванням висновків апеляційного суду, викладених в цій постанові, в розумінні пункту 17 Розділу ІІ Закону №113, не є повторним проходженням відповідного етапу атестації позивачем. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для поновлення позивача в на посаді заступника керівника Смілянської окружної прокуратури Черкаської області або іншій рівнозначній посаді. Як вбачається з оскаржуваного наказу від 12.03.2021 №81к, позивача було звільнено із займаної посади: «з 15 березня 2021 року», отже саме ця дата є останнім робочим днем ОСОБА_1 . Вказане підтверджується п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, де зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи. За вказаних обставин, позивач підлягає поновленню на посаді з 16 березня 2021 року. Щодо стягнення на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до частини першої статті 27 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» (із змінами і доповненнями) порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так підпунктом «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (Порядок №100) встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу. Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. З огляду на викладене розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин). Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки №21-282вих21 від 11 травня 2021 року, в останні 2 місці роботи, що передували звільненню позивача, а саме у січні та лютому 2021 року, ним було отримано заробітну плату у розмірі 12443,61 грн. та 21720,59 грн. відповідно. Отже, сукупна заробітна плата позивача за останні 2 календарних місяця роботи становить 34164,20 грн. (12443,61 грн. + 21720,59 грн.). Згідно вказаної ж довідки, кількість відпрацьованих позивачем днів у січні-лютому 2021 року становить 28 (8 та 20 робочих днів відповідно). Таким чином, середньоденний розмір заробітної плати позивача складає 1220,15 грн. (34164,20 грн. / 28 робочих дні). Оскільки днем звільнення позивача є 16 березня 2021 року (з 15 березня 2021, а відтак, днем фактичного звільнення є 16 березня 2021 року), справа вирішена по суті судом апеляційної інстанції 17 листопада 2021 року, то на період часу вимушеного прогулу позивача з 16 березня 2021 року по 17 листопада 2021 року припадає 170 робочих дні. З урахуванням викладеного стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 березня 2021 року по 17 листопада 2021 року (дата прийняття рішення судом апеляційної інстанції) у сумі 207425,50 грн. (1220,15 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 170 днів (робочі дні за час вимушеного прогулу)) з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. Колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 «Про умови оплати праці прокурорів» затверджено посадові оклади прокурорів Офісу Генерального прокурора. В свою чергу згідно з абзацом третім пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX також передбачено, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури»). Пунктом 7 передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. В даному випадку, позивач не є прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому застосуванню підлягають приписи абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Таким чином, положеннями пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації. Відтак застосуванню коефіцієнта підвищення посадового окладу прокурора передує успішне проходження прокурором атестації та прийняття відповідним суб`єктом владних повноважень розпорядчого акту (наказу) щодо призначення чи переведення прокурора на посаду, визначену відповідним штатним розписом. Тож у вимірі обставин цієї справи і чинного законодавчого щодо регулювання організації прокуратури України, середня заробітна плата позивача не може обчислюватися з урахуванням посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, адже він туди не переводений. Водночас прирівнення посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора (для визначення коефіцієнта підвищення при розрахунку середнього заробітку при поновленні на посаді) за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в цю структуру, суперечить вимогам Закону № 113-ІХ. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/154/20. Зазначені вище обставини у сукупності є підставою для часткового задоволення позову. З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені в апеляційній скарзі позивача доводи частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвело до частково помилкового вирішення справи. Судові витрати підлягають розподілу у порядку ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора та Черкаської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на публічній службі - задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів Офісу Генерального прокурора від 09.12.2020 №6 "Про неуспішне проходження прокурором атестації". Визнати протиправним та скасувати наказ керівника Черкаської обласної прокуратури від 12.03.2021 №81к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області. Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Смілянської окружної прокуратури Черкаської області або іншій рівнозначній посаді з 16.03.2021. Стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.03.2021 по 17.11.2021 у розмірі 207425,50 грн. (двісті сім тисяч чотириста двадцять п`ять гривень) 50 коп. Допустити постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць без відрахування податків та зборів. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської обласної прокуратури на користі ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2270 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень). Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 17.11.2021. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.М. Єгорова Є.О. Сорочко