Постанова 4824 № 2610/26610/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 2610/26610/2012 № апеляційного провадження: 22-ц/824/14557/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А. 11 листопада 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Семенюк Т.А. Суддів: Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України, справу за апеляційною скаргою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві Савчука Костянтина Петровича на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року в справі за поданням старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві Савчука Костянтина Петровича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України,- В С ТА Н О В И В : У вересні 2020 року старший державний виконавець Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві Савчук К.П. звернувся до суду із поданням, в якому просив встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання зобов`язань за рішенням суду. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року подання старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві Савчука К.П. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України визнано неподаним і повернуто особі, яка його подавала. Не погоджуючись із ухвалою суду, старший державний виконавець Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві Савчук К.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нове рішення, яким задовольнити подання у повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми процесуального права та не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що подання державного виконавця не є заявою, клопотанням чи запереченням та не розглядається судом як позовне провадження, а є заходом забезпечення виконання судового рішення, який є завершальною стадією судового провадження. Зазначає, що звернення з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України врегульовано ст. 441 ЦПК України, яка міститься у главі VIЦПК України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)», а тому на нього не розповсюджуються вимоги ст. 183 ЦПК України, якою визначені загальні вимоги щодо форми і змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, в тому числі і необхідності зазначення у поданні інформації щодо «тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого». Вказує, що державним виконавцем не допущено жодних порушень чинного законодавства та всі дії вчинено відповідно до вимог закону, а тому відсутні підстави для повернення подання без розгляду. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, щодержавний виконавець звернувся з поданням про тимчасове обмеження виїзду боржника за межі України. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.2021 року подання державного виконавця залишено без руху та надано строк для усунення недоліків у зв`язку із невизначенністьзмістувимог подання, запропоновано вказати заходи - «тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого». 12.07.2021 року на адресу суду першої інстанції надійшов лист державного виконавця де зазначено, що підстави, які наведені в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.2021 року, на його думку, є безпідставними та необгрунтованими, а тому просивприйняти подання до розгляду та встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року подання державного виконавця визнано неподаним і повернуто особі, яка його подавала. Повертаючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не виконано вимог ухвали суду про залишення без руху подання, а відтак, головним державним виконавцем не дотримано вимог ст. 183 ЦПК України, що є підставою для повернення подання. Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Відповідно до статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею (ч. 2 ст. 441 ЦПК України). Таким чином розділ VI ЦПК України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у судових справах та рішень інших органів (посадових осіб)» це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ. Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи. Статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Відповідно до п. 1 розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції, що діяла на час звернення державного виконавця із поданням) (далі - Інструкції), у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд, за місцем виконання відповідного рішення, за поданням державного або приватного виконавця. Згідно п. 2 розділу XIII Інструкції (в редакції, що діяла на час звернення державного виконавця із поданням), подання формується в автоматизованій системі виконавчого провадження на бланку відповідного органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Подання має обов`язково містити: для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи - найменування суду, до якого надсилається подання; для встановлення заборони в`їзду в Україну іноземців або осіб без громадянства - найменування відповідного органу охорони державного кордону; відомості про виконавче провадження (найменування, дата, номер виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, орган (посадова особа), який (яка) видав(ла) виконавчий документ, резолютивна частина рішення, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження, дата відкриття виконавчого провадження тощо); прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) боржника - фізичної особи, дату народження (число, місяць та рік); громадянство боржника - фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію і номер паспорта боржника - фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку у паспорті; інформацію про перетинання боржником державного кордону України. Таким чином, ані Закон України «Про виконавче провадження», ані Інструкція з організації примусового виконання рішень не встановлюють вимог щодо зазначення у поданні про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України інформації щодо «тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого». Крім того, суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог процесуального законодавства не звернув уваги на те, що вимоги статті 183РозділуIIIЦПК України «Позовне провадження» не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у даній справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не врахував вищенаведені обставини, порушив норми процесуального права, застосувавши ст. 183 ЦПК України, яка в даному випадку застосуванню не підлягає, у зв`язку з чим зробив помилковий висновок про повернення подання, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. У зв`язу із викладеним, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві Савчука Костянтина Петровича - задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді