Постанова 4824 № 761/8911/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 761/8911/15-ц провадження номер: 22-ц/824/3897/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., за участю секретаря - Малашевського О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року у складі судді Фролової І.В., за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинська Оксана Миколаївна, публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у місті Луцьк про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересовані особи: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинська О.М., публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у місті Луцьк про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Заява мотивована тим, що 25 липня 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бойком О.М. було відкрите виконавче провадження №33577159 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 09 липня 2012 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Волинь» (далі - ТОВ «Готельний комплекс «Волинь») та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у місті Луцьк (далі - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») заборгованості за кредитним договором №86908К5 від 06 червня 2008 року у розмірі 1 393 719,92 доларів США та 2 927 685 грн 82 коп. Заявник вказував, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2015 року було задоволено подання державного виконавця та у відношенні нього було встановлене тимчасово обмеження у праві виїзду за межі України з тимчасовим вилученням паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 квітня 2012 року у справі №0308/2553/12. Зазначав, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. від 18 червня 2020 року повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення та виконавче провадження №33577159 було завершене. Тому вважає, що відсутні підстави для збереження щодо нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Однак, незважаючи на відсутність підстав, обмеження щодо нього у праві виїзду за межі України продовжується, що, на думку заявника, суперечить меті виконавчого провадження та порушує його законні права на свободу пересування. З урахуванням наведеного, посилаючись на ст.441 ЦПК України, ОСОБА_1 просив скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, застосоване щодо нього на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2015 року у справі № 761/8911/15-ц. Ухвалою Шевченкіського районного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, застосоване щодо нього на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2015 року у справі № 761/8911/15-ц, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. від 18 червня 2020 року повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення та виконавче провадження №33577159 завершене, що свідчить про відсутність правових підстав для збереження щодо нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у вказаному виконавчому провадженні відповідно до положень ст.441 ЦПК України. Тому вважає, що подальше обмеження його у праві виїзду за межі України суперечить меті виконавчого провадження. Представник АТ «Державний експортно-імпортний банк України» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що у даному випадку ухилення боржника від виконання рішення суду є відсутність добровільної сплати заборгованості. Зазначає, що ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2015 року не встановлює строку дії обмежень, оскільки в ній чітко визначено строк - до повного виконання рішення суду і саме таке обмеження має на меті спонукати боржника до якнайшвидшого виконання рішення суду. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обгрунтованність. Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинська О.М., будучи належним чином повідомленою про дачу, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась, причин неявки не повідомила, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак суд першої інстанції належним чином вимог закону не виконав, прийняв судове рішення без дотримання норм процесуального права. Відмовляючи у задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 квітня 2012 року, яким стягнуто із заявника заборгованість за кредитним договором, не виконано. Заявник не надав доказів виконання цього рішення суду та доказів того, що він не лише не ухиляється від виконання рішення суду, але й вживає заходів, щоб його виконати та погасити заборгованість. Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебував виконавчий лист 0308/2553/12, виданий 09 липня 2012 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення солідарно з ТОВ «Готельний комплекс «Волинь» та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» в особі філії АТ «Укресімбанк» у місті Луцьку заборгованості за кредитним договором № 86908К5 від 06 червня 2008 року в розмірі 1 393 719 доларів США 92 центи та 2 927 685 грн 82 коп. Виконавче провадження №33577159 по виконання вказаного виконавчого листа відкрите 25 липня 2012 року. Встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 16 вересня 2015 року, задоволено подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бойка О.М. та тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України з тимчасовим вилученням паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов`язань по сплаті на користь ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» в особі філії АТ «Укресімбанк» у місті Луцьку заборгованості за кредитним договором № 86908К5 від 06 червня 2008 року в розмірі 1 393 719 доларів США 92 центи та 2 927 685 грн 82 коп., покладених на нього рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 квітня 2012 року у справі №0308/2553/12. Також встановлено, що 18 червня 2020 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. виконавчий лист 0308/2553/12 від 09 липня 2012 року повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення. У цій же постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 18 червня 2023 року. Згідно з ч.5 ст.441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. При цьому колегія суддів враховує, що ст.441 ЦПК України не визначає умов (підстав), за наявності яких суд скасовує тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Відповідно до ч.1 ст.441 УЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Частиною 3 ст.441 ЦПК України передбачено, що суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Правовий аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення лише у виконавчому провадженні, яке примусово виконується у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Як зазначалось вище, 18 червня 2020 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. виконавчий лист 0308/2553/12 від 09 липня 2012 року повернуто стягувачу та виконавче провадження №33577159 з його примусового виконання завершено, що підтверджується даними витягу з автоматизованої системи виконавчого провадження. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження щодо нього у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2015 року у справі № 761/8911/15-ц. Однак, суд першої інстанції у порушення вимог ст.264 ЦПК України на вказані вище вимоги закону та встановлені обставини справи належної уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Тому доводи представника АТ «Державний експортно-імпортний банк України», наведені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що тимчасові обмеження щодо ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України мають діяти до повного виконання рішення суду, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав. Посилання представника АТ «Державний експортно-імпортний банк України» у суді апеляційної інстанції на те, що стягувач повторно звернувся до державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання виконавчого листа №0308/2555/12 від 09 липня 2012 року для його виконання, за якою постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Львів) від 05 січня 2021 року відкрито виконавче провадження №64021575, апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки вказана обставина не дає підстав для збереження тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України у виконавчому провадженні №33577159, яке завершене. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що державний виконавець відповідно до положень п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності до того підстав може ініціювати відповідні обмежувальні заходи щодо боржника у виконавчому провадженні, яке перебуває у нього на виконанні. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення заяви, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України з наведених вище підстав. Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинська Оксана Миколаївна, публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у місті Луцьк про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України - задовольнити. Скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2015 року. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: