Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 354/753/21

Справа № 354/753/21 Провадження № 33/4808/723/21 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л. Суддя-доповідач Повзло П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участю захисника Фединяка Руслана Васильовича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 01.10.2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що не працює, жителя АДРЕСА_1 , визнано винуватим та притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортним засобами на строк 1 (один) рік. Цією ж постановою стягнуто судовий збір, - ВСТАНОВИВ: В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова суду прийнята із порушення норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доказів та неповноти судового розгляду. В обґрунтування своїх доводів вказує на те, що: 1) після вчинення ДТП він не перебував за кермом транспортного засобу, й працівників поліції на місці ДТП не було, учасники ДТП вирішили самостійно врегулювати цю ситуацію без участі працівників поліції, а тому ніхто йому не пропонував проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння; 2) свідок ОСОБА_2 , що є потерпілим у справі за ДТП, не може бути свідком по справі за ст. 130 КУпАП, оскільки є зацікавленою особою; в той час як свідка ОСОБА_3 взагалі не було; що свідчить, на думку апелянта, про порушення працівниками поліції порядку проведення огляду, а тому згідно за ст. 266 КУпАП його належить визнавати недійсним; водночас наголошує, що пояснення свідків складені на бланках з виправленням, одним почерком; й суд не допитав свідка з боку захисту, що сидів за кермом його транспортного засобу на час висунутої йому пропозиції працівників поліції пройти огляд; 3) час складання протоколу за ст. 130 КУпАП зазначений раніше, аніж час вчинення ДТП; 4) відсутній факт керування на відеозаписі, проте суддя в постанові зазначив протилежне. Також апелянт наголошує, що огляд на стан сп`яніння не був проведений протягом передбаченого законом часу, а саме протягом 2-х годин з моменту виявлення, та його не було відсторонено від керування. Постановою суду встановлено, що 17.05.2021 року о 14-15 год. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в с. Микуличин по вул.Грушевського Надвірнянського району Івано-Франківської області, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та притягнений до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП. В судове засідання з`явився захисник Фединяк Р.В., якому роз`яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП. В судове засідання не з`явилась особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , якого було належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду. Захисник Фединяк Р.В. повідомив, що його підзахисному відомо про те, що справа розглядається в апеляційній інстанції, проте він не може приймати участь в судовому засіданні, у зв`язку із зайнятістю. В суді апеляційної інстанції: - захисник Фединяк Р.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив постанову суду скасувати, провадження по справі закрити. Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апелянта, доходжу висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, постанову судді без змін, виходячи з таких підстав. Доводи апеляційної скарги в частині відсутності в діях апелянта складу правопорушення, що, на переконання останнього, підтверджується змістом відеозапису, не знайшли свого підтвердження. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 фактично вказував на відсутність належних доказів його вини в частині пред`явленого обвинувачення щодо відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, посилаючись на порушення працівниками поліції порядку проведення огляду, оскільки ніхто йому не пропонував проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння одразу після вчинення ДТП. Твердження апелянта про те, що він не був водієм на час коли працівники поліції пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, за кермом перебував його друг, а тому він не є суб`єктом правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, й мав законні підстави для відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, не заслуговує на увагу, виходячи з наступного. В противагу вказаним доводам апеляційної скарги апелянта, матеріали провадження містять протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №458285 від 17.05.2021 року, де в графі пояснення особи міститься власноручний запис ОСОБА_1 , наступного змісту: «випив «Редбул», так не буде», з приписом останнього на зворотному боці: « ОСОБА_1 зобов`язуюсь не керувати транспортним засобом протягом 24 год., т.з. знаходиться на стоянці» дата та підпис (а.п. 1 зворіт). Наведеним спростовується твердження апелянта про те, що його не було відсторонено від керування. Аналогічне твердження ОСОБА_1 міститься й в його поясненнях від 17.05.2021 року, зокрема про те, що він рухався на автомобілі марки ВАЗ 2107, й перед тим як сісти за кермо випив алкогольний напій «Редбул», свою вину визнав повністю, від проходження освідчення відмовився (а.п. 6). Вказані поясненням підписані ОСОБА_1 з приміткою про те, що пояснення складені вірно. Отже, наведеними вище доказами поза розумним сумнівом доведено той факт, що апелянт керував транспортним засобом, будь-яких доказів, які свідчили, що автомобілем керував хтось інший, зокрема його друг, як про це наголошено в апеляційній скарзі, в матеріалах справи відсутні. Наведені вище підтверджується й змістом відеозапису (а.п. 9), долученого до матеріалів провадження, з якого вбачається, що працівники поліції звертаються до ОСОБА_1 , й пропонуються саме йому пройти огляд на стан сп`яніння, на що той відмовляється, й при цьому жодним чином не повідомляє працівникам поліції про те, що він не є водієм. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово як мовою, так й жестами повідомляв працівникам поліції про те, що він не згодний проходити огляд за допомогою приладу «Драгер», й не згодний проїхати в медичний заклад для проходження огляду. Аналізуючи зміст долученого відеозапису, доходжу висновку, що працівники поліції дотримались процедури проведення огляду, що передбачено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858 (далі - Інструкція), відповідно до якої, працівники поліції повинні саме запропонувати пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», отримати чітку відповідь про погодження пройти огляд або відмову від проходження огляду, й в залежності від відповіді провести огляд на місці, у разі якщо водій погодився, або запропонувати пройти огляд в медичному закладі, у разі якщо водій відмовився проходити огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер». У разі відмови водія, скласти відповідний протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Виходячи з пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 в скоєні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, водій порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, де одним з основних елементів складу правопорушення та його об`єктивною стороною є формальний склад - відмова водія від проходження огляду для визначення стану сп`яніння. Таким чином, перебування ОСОБА_1 в стані сп`яніння, не ставиться до його вини, оскільки диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП містить окремий склад адміністративного правопорушення у вигляді відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, а тому доводи апелянта про те, що огляд на стан сп`яніння не було проведено протягом передбаченого законом часу, а саме протягом 2-х годин з моменту виявлення, є таким, що не виключає винуватості останнього в інкримінованому правопорушенні. Враховуючи вказане та аналізуючи матеріли справи, висновки суду першої інстанції вважаю правильними, оскільки ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції, яка зафіксована на відеозаписі, пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння відмовився, що є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України. Посилання апелянта на те, що працівниками поліції залучено свідків, що зацікавлені в результаті розгляду, оскільки один з них є потерпілим по справі ДТП, в даному конкретному випадку не впливають на висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у пред`явленому йому обвинуваченні, оскільки приписами ч. 2 ст. 266 КУпАП чітко передбачено, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Отже, в даному конкретному випадку наявність відеозапису, долученого до матеріалів провадження, є достатнім доказом для відображення перебігу події, й не потребує додаткового обов`язкового залучення свідків. Посилання апелянта на розбіжності у часі складанні протоколу за ст. 130 КУпАП, що складений раніше, аніж фактичний час вчинення ДТП, є явною орфографічною опискою, оскільки відеозаписом чітко встановлено, що працівники поліції пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння часу вчинення ДТП. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлено, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до повторного перегляду встановлених судом першої інстанції обставин події. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у поверхневому з`ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст.ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є частиною національного законодавства, вказано, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини. Адміністративне стягнення накладено судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП в межах санкції. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, при розгляді справи порушень вимог ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції встановив з наведенням відповідних мотивів, та правильно кваліфікував вчинене правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Підстав для скасування постанови суду першої інстанції не встановлено. Таким чином доходжу висновку, що постанова є належним чином вмотивованою та обґрунтованою і скасуванню за доводами апеляційної скарги не підлягає, а тому постанову суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.ст. 245, 251, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 01.10.2021 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Повзло